Ухвала

від 20.10.2015 по справі 820/1812/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 р.Справа № 820/1812/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромсервіс 2011" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2015р. по справі № 820/1812/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромсервіс 2011"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області третя особа: Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Південкомбанк"

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергопромсервіс 2011", звернулося до суду з позовом, в якому, з урахуванням подальших уточнень просило: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 16 жовтня 2014 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, стягнути на користь позивача сплачений судовий збір.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Податкового кодексу України, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромсервіс 2011", за результатами якої складено акт № 3733/20-30-15-01-10/37877032 від 18 вересня 2014 року (а.с.14), висновками якого встановлені порушення терміну сплати позивачем самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість по Декларації № НОМЕР_3 від 19 березня 2014 року з граничним терміном сплати 30 березня 2014 року, а саме: сума сплаченого податкового боргу у розмірі 19638 грн. із затримкою 82 дня, сума сплаченого податкового боргу у розмірі 46891 грн. із затримкою 51 день, сума сплаченого податкового боргу у розмірі 220 грн. Із затримкою 23 дня.

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області 16 жовтня 2014 року винесено такі податкові повідомлення - рішення: № НОМЕР_1 (а.с.17), яким позивачу нараховано штраф у розмірі 22 грн. за платежем податок на додану вартість; № НОМЕР_1 (а.с.18), яким позивачу нараховано штраф у розмірі 13 305,80 грн. за платежем податок на додану вартість.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями від 16 жовтня 2014 року, позивач оскаржив їх до Державної фіскальної служби України та ГУ Міндоходів у Харківській області, в результаті чого рішеннями ГУ Міндоходів у Харківській області № 512 від 23 грудня 2014 року (а.с.20-21) та Державної фіскальної служби України № 358 від 14 січня 2015 року (а.с.22-23) в задоволенні скарг позивачу відмовлено, а податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

У зв'язку із вищевикладеним , позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення обґрунтовані та прийняті на підставі діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктами 1.24 статті 1 Закону України В«Про платіжні системи та переказ коштів в УкраїніВ» визначено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України В«Про платіжні системи та переказ коштів в УкраїніВ» , банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Згідно із ст.ст. 22.3 Закону України В«Про платіжні системи та переказ коштів в УкраїніВ» , розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує.

Положенням п. 22.4 ст. 22 Закону України В«Про платіжні системи та переказ коштів в УкраїніВ» передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Відповідно до п. 1.29 ст. 1 Закону України В«Про платіжні системи та переказ коштів в УкраїніВ» , проведення переказу грошей є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система.

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 вказаного Закону України В«Про платіжні системи та переказ коштів в УкраїніВ» зі змінами та доповненнями. Так, у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

У разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.

Платник має право на відшкодування банком, що обслуговує отримувача, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків завершення переказу, встановлених пунктом 30.2 статті 30 цього Закону.

Отримувач має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Пунктом 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України ( в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) передбачено, що За порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Пунктом 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, передбачено, що банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити В«Дата надходженняВ» і В«Дата виконанняВ» , а банк стягувача В«Дата надходження в банк стягувачаВ» (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп В«ВечірняВ» .

Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту "Дата надходження", який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.

Згідно п. 126.1 ст. 126 Податкового Кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем сформовано платіжне доручення № 155 від 24 березня 2014 року на перерахування суми податку на додану вартість за лютий 2014 року у розмірі 66993 грн.(а.с.12).

Позивачем до закінчення граничного строку (30 березня 2014 р.) сплати суми по ПДВ, подано до Південного відділення у м. Харкові ПАТ "КБ"Південкомбанк" платіжне доручення № 155 від 24 березня 2014 року, яке одержано банком 20 березня 2014 року.

Листом від 23 квітня 2014 року № 23/04 повідомив ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, що заборгованість зі сплати ПДВ за лютий 2014 року у розмірі 66993 грн. виникла з вини банку та надано листування з ПАТ "КБ"Південкомбанк" та Національним банком України з цього приводу, проте позивачем під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції не надано доказів вручення листа від 23 квітня 2014 року № 23/04 ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Судовим розглядом встановлено, що до канцелярії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області лист від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромсервіс 2011" від 23 квітня 2014 року № 23/04 не надходив (а.с.91-92), що також підтверджується службовими записками № 98 від 09 червня 2015 року та №172 від 12 червня 2015 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що докази листування позивача з ПАТ "КБ"Південкомбанк" не можуть бути враховані в якості доказів, які підтверджують листування позивача з банком з приводу платіжного доручення № 155, на яке позивач посилається, як на доказ відсутності порушень у спірних правовідносинах, оскільки лист - відповідь з ПАТ "КБ"Південкомбанк" № 13 датований 28 лютого 2014 року, лист - відповідь з ПАТ "КБ"Південкомбанк" № 150 датована 14 березня 2014 року, а платіжне доручення № 155 складено 24 березня 2014 р. Також, в зазначених листах відсутня інформація стосовно платіжного доручення № 155 від 24 березня 2014 року.

Листи від ПАТ "КБ"Південкомбанк" № 43/1585 від 12 червня 2014 р., від Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб № 21-3377/14 від 12 червня 2014 р., № 21-7979/14 від 22 вересня 2014 р. не можуть бути враховані як докази того, що позивач надав відповідачу їх в якості додатків до листа від 23 квітня 2014 року № 23/04 щодо виникнення заборгованості з вини банку, оскільки вони датовані пізніше, ніж лист, звернений до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області в них не міститься інформація про платіжне доручення № 155 від 24 березня 2014 р.

Платіжне доручення N 155 від 24 березня 2014 р. про сплату ПДВ на суму 66993 грн. (а.с.12) має відмітку банку "одержано банком" 20 березня 2014 року, а відмітка «проведено банком» не заповнена .

На вимогу суду першої інстанції 06 липня 2015 року від ПАТ комерційний банк "Південкомбанк" надійшов лист від 01 липня 2015 р. № 09/3197, яким повідомлено , що платіжне доручення позивача № 155 від 24 березня 2014 р. на суму 66993 грн. не виявлено ні у реєстрі виконаних платіжних доручень, ні у реєстрі платіжних доручень у виконанні яких банком відмовлено.

У листі від 01 липня 2015 року № 09/3197 зазначено, що тимчасова адміністрація у ПАТ комерційний банк "Південкомбанк" запроваджена лише з 26 травня 2014 року відповідно до Постанови Правління Національного банку України № 305 від 23 травня 2014 року та Рішення Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 37 від 26 травня 2014 року.

Таким чином, тимчасова адміністрація у ПАТ комерційний банк "Південкомбанк" запроваджена на 2 місяці пізніше, ніж виставлене позивачем платіжне доручення № 155 від 24 березня 2014 року, у зв'язку з чим відсутні докази того, що платіжне доручення № 155 від 24 березня 2014 року не було виконано з вини банку.

Крім того, під час розгляду справи у суді першої інстанції представником ПАТ комерційний банк "Південкомбанк" повідомлено, що платіжне доручення № 155 від 24 березня 2014 р. до нього не надходило.

Згідно положень ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромсервіс 2011" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2015р. по справі № 820/1812/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_2 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст ухвали виготовлений 26.10.2015 р.