Ухвала

від 28.10.2015 по справі 910/21087/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

28.10.2015Справа № 910/21087/14

за скаргою б/н від 15.05.2015р. Науково-виробничого підприємства «Укрторгбуд» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на дії державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м.Києві по справі

за позовом : Заступника прокурора міста Києва, м.Київ

до відповідача 1: Київської міської ради, м.Київ, ЄДРПОУ 22883141

відповідача 2: Науково-виробничого підприємства «Укрторгбуд» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м.Київ, ЄДРПОУ 01547597

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Атлантік груп», м.Київ, ЄДРПОУ 37176358

про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання відсутності права, відновлення становища, що існувало до порушення

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

прокурор: Бондарук В.Б. - по дов.

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: Дяченко І.В. - по дов.

від третьої особи: не з'явився

від відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м.Києві : не з'явився

Рішенням від 26.11.2014р. господарського суду міста Києва відмовлено у задоволенні позову заступника прокурора міста Києва до відповідача 1, Київської міської ради, відповідача 2, Науково-виробничого підприємства "Укрторгбуд" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання відсутності права, відновлення становища, що існувало до порушення.

Постановою від 31.03.2015р. Київського апеляційного господарського суду вищевказане рішення скасовано та прийняте нове про задоволення позову в повному обсязі.

На виконання зазначеної постанови 15.04.2015р. господарським судом міста Києва видано відповідні накази.

15.05.2015р. до господарського суду міста Києва надійшла скарга б/н від 15.05.2015р. Науково-виробничого підприємства «Укрторгбуд» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про:

- визнання неправомірними дій державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м.Києві Романенка Ю.С. щодо винесення постанови №47414578 від 29.04.2015р. про відкриття виконавчого провадження;

- скасування постанови №47414578 від 29.04.2015р. про відкриття виконавчого провадження.

В обґрунтування заявленої скарги заявник посилався на порушення державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м.Києві Романенко Ю.С. приписів Закону України «Про виконавче провадження» при відкритті виконавчого провадження на підставі заяви прокурора та зазначенні стягувачем особи, яка у межах справи була відповідачем.

Ухвалою від 22.05.2015р. господарського суду міста Києва вирішення питання щодо прийняття скарги б/н від 15.05.2015р. Науково-виробничого підприємства "Укрторгбуд" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на дії відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м.Києві відкладено до повернення матеріалів справи №910/21087/14 до господарського суду міста Києва.

Постановою від 16.09.2015р. Вищого господарського суду України рішення від 26.11.2014р. господарського суду міста Києва та постанову 31.03.2015р. Київського апеляційного господарського суду було скасовано, а справу №910/21087/14 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

28.09.2015р. матеріали справи №910/21087/14 повернуті до господарського суду міста Києва.

Ухвалою від 02.10.2015р. господарського суду міста Києва розгляд скарги призначено на 21.10.2015р.

Прокурор у судовому засіданні 28.10.2015р. проти задоволення скарги надав заперечення, посилаючись на те, що відкриття виконавчого провадження на підставі заяви прокурора в повному обсязі відповідає приписам Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідач 1 пояснень по суті скарги не надав, у судове засідання 28.10.2015р. не з'явився. При цьому, Київська міська рада була належним чином повідомлена про час та місце розгляду скарги Науково-виробничого підприємства «Укрторгбуд» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, що підтверджується поштовим повідомленням №0103036161047.

Відділом державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м.Києві пояснень по суті скарги надано не було. Представник відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м.Києві в судове засідання 28.10.2015р. не з'явився, однак, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду скарги, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №0103036161063.

Третя особа у судове засідання 28.10.2015р. також не з'явилась, правової позиції з приводу заявленої відповідачем 2 скарги не надала. Проте, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Атлантік груп» було належним чином повідомлене про час та місце судового засідання з огляду на наступне.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням третьої особи на теперішній час є: 01015, м.Київ, вул.Цитадельна, 6/8.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвалу від 21.10.2015р. метою повідомлення третьої особи про час та місце розгляду скарги.

Наразі, конверт з вказаною вище ухвалою до суду повернуто не було.

У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Одночасно, судом прийнято до уваги, що попередня судова кореспонденція, яка направлялась третій особі, була повернута до суду з відміткою «За закінченням встановленого терміну зберігання».

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Атлантік груп», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення третьої особи про дату, час і місце розгляду скарги.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду міста Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у третьої особи можливості дізнатись про слухання справи за її участю.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зауважити, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що третя особа не була позбавлена права та можливості ознайомитись з ухвалою від 21.10.2015р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Наразі, з огляду на неявку відповідача 1, третьої особи та державного виконавця господарський суд зазначає, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Разом з цим, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

До того ж, відповідно до ч.2 ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення скарги, внаслідок чого скарга може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що скарга б/н від 15.05.2015р. Науково-виробничого підприємства «Укрторгбуд» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на дії державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м.Києві є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення. При цьому, суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

Відповідно до ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Рішення, ухвали, постанови суду, які не виконуються боржником добровільно у встановлений строк та у яких допущено негайне виконання, виконуються примусово органами Державної виконавчої служби, що входять до системи органів Міністерства юстиції України, в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Порядок оскарження дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби у процедурі виконання рішення господарського суду передбачено ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Приймаючи скаргу Науково-виробничого підприємства «Укрторгбуд» у формі Товариства з обмеженою відповідальніст, судом було встановлено, що остання подана без порушення процесуальних строків на подання скарги на дії державної виконавчої служби, та керуючись приписами ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, скаргу відповідача 2 було призначено до розгляду.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.ст.2, 29 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту. Аналогічну позицію наведено у п.1 Постанови №7 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам».

Згідно рішення №3-рп/99 від 08.04.1999р. Конституційного Суду України представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

У п.1 Постанови №7 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» зазначено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, проте, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень прокурор повинен зазначати про це в позовній заяві. Згідно з частиною другою статті 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача, а в разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві.

Тобто, з наведеного вбачається, що за чинним законодавством можливе звернення прокурора до господарського суду для захисту інтересів держави без визначення конкретного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як зазначалось вище, провадження по справі №910/21087/14 було порушено господарським судом міста Києва за позовом Заступника прокурора міста Києва.

Задовольняючи позов прокурора, Київський апеляційний господарський суд у постанові від 31.03.2015р. дійшов висновку про наявність порушення інтересів держави внаслідок укладання між Київською міською радою та Науково-виробничим підприємством «Укрторгбуд» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого 30.05.2000р. за №85-6-00003 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до вказаного судового акту визнано незаконним та скасовано пункт 12 рішення №26/528 від 23.09.1999р. Київської міської ради «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення користування землею»; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,093 га на вул.Борисоглібській,12 у Подільському районі міста Києва, укладений між Київською міською радою та Науково-виробничим підприємством «Укрторгбуд» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, зареєстрований 30.05.2000р. за №85-6-00003 у книзі записів державної реєстрації договорів; визнано відсутність у Науково-виробничого підприємства «Укрторгбуд» у формі товариства з обмеженою відповідальністю права користування земельною ділянкою площею 0,093 га (кадастровий номер 8000000000:85:371:001) вартістю 907 654,20 грн. на вул.Борисоглібській, 12 у Подільському районі міста Києва; зобов'язано Науково-виробниче підприємство «Укрторгбуд» у формі товариства з обмеженою відповідальністю відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення у розпорядження Київської міської ради земельної ділянки площею 0,093 га на вул.Борисоглібській, 12 у Подільському районі міста Києва; стягнуто з Науково-виробничого підприємства «Укрторгбуд» у формі товариства з обмеженою відповідальністю в доход Державного бюджету України 4 872 грн. судового збору за подання до суду позовної заяви та 2 436 грн. судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Постановою від 31.03.2015р. Київського апеляційного господарського суду видачу наказів доручено господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.

Як вже зазначалось, на виконання означеної вище постанови суду апеляційної інстанції господарським судом міста Києва видано відповідні накази, в тому числі, наказ про зобов'язання Науково-виробничого підприємства «Укрторгбуд» у формі товариства з обмеженою відповідальністю відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення у розпорядження Київської міської ради земельної ділянки площею 0,093 га на вул.Борисоглібській, 12 у Подільському районі міста Києва.

Належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів того, що виданий судом наказ не відповідає вимогам ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», а також був визнаний таким, що не підлягає виконанню у відповідності до приписів ст.117 Господарського процесуального кодексу України, матеріали справи не місять.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частинами 1, 2 ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання. Прокурор бере участь у виконавчому провадженні у випадку здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді та відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа за його заявою.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді.

За приписами ст.17 Закону України Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Виконавчим документом у відповідності до наведеної статті є, в тому числі, судові накази.

У ст.18 вказаного нормативно-правового акту зазначено, що у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Частинами 1, 2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Пунктом 9 Постанови №7 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» передбачено, що прокурор користується певними процесуальними правами також на стадії виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду. Якщо позивачем у справі є прокурор, то в разі задоволення позову стягнення здійснюється або інші дії вчиняються на користь зазначеного прокурором стягувача, а наказ про таке стягнення видається прокурору на підставі поданої ним суду відповідної письмової заяви або згідно з такою ж заявою прокурора надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом за адресою, зазначеною в позовній заяві, або іншою адресою, вказаною прокурором.

Тобто, наведене свідчить, що нормами чинного законодавства визначено певні права прокурора на стадії виконання судових рішень та можливість відкриття виконавчого провадження саме на підставі заяви прокурора. При цьому, слід зауважити, що приписами законодавства таке право не пов'язується з доведенням прокурором саме на стадії відкриття виконавчого провадження порушення інтересів держави.

З представлених суду документів вбачається, що 29.04.2015р. заступник прокурора міста Києва звернувся до відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м.Києві з заявою №05/3-18804-14 від 29.04.2015р. про відкриття виконавчого провадження, до якої було додано наказ від 15.04.2015р. господарського суду міста Києва по справі №910/21087/14.

Наразі, господарський суд зауважує, що матеріали справи не містять належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів наявності підстав, на момент прийняття оспорюваної постанови, з якими приписи ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» пов'язують неможливість прийняття наказу до виконання та обумовлюють відмову у відкритті виконавчого провадження.

На підставі означеної заяви прокурора, 29.04.2015р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м.Києві Романенко Ю.С. було відкрито виконавче провадження №47414578, про що винесено постанову від 25.04.2015р.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, з огляду на приписи ст.ст.19, 25 Закону України «Про виконавче провадження», суд дійшов висновку, що відкриття державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м.Києві Романенко Ю.С виконавчого провадження на підставі заяви заступника прокурора міста Києва та наказу від 15.04.2015р. господарського суду міста Києва по справі №910/21087/14 відповідає приписам чинного законодавства, що регулює правовідносини з примусового виконання судових рішень.

Одночасно, посилання заявника на те, що прокурором при зверненні до суду з позовом не було обрано відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, про що також було наголошено Вищим господарським судом України при направленні справи на новий розгляд, у даному випадку не нівелює права останнього на звернення з заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу суду, оскільки надання оцінки щодо обґрунтованості певного позову належить саме до компетенції суду, а не державного виконавця, який у даному випадку наділений повноваженнями лише щодо перевірки поданих йому документів вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Твердження скаржника стосовно того, що фактично стягувачем за наказом по справі №910/21087/14 визначено відповідача 1 також не нівелюють висновків суду щодо правомірності дій державного виконавця стосовно відкриття виконавчого провадження. При цьому, суд зауважує таке.

Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом (ст.8 Закону України «Про виконавче провадження»).

Спірне виконавче провадження було відкрито за наказом від 15.04.2015р., в якому зазначено: зобов'язати Науково-виробниче підприємство «Укрторгбуд» у формі товариства з обмеженою відповідальністю відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення у розпорядження Київської міської ради земельної ділянки площею 0,093 га на вул.Борисоглібській, 12 у Подільському районі міста Києва.

Тобто, фактично визначені у виконавчому документі дії стосовно повернення земельної ділянки належить вчиняти в інтересах Київської міської ради, а процесуальний статусу вказаного органу місцевого самоврядування ніяким чином не може виключати право та можливість останнього бути стягувачем у межах виконавчого провадження.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи, що нормами чинного законодавства передбачено можливість відкриття виконавчого провадження за заявою прокурора, з огляду на те, що заявником не доведено, а судом не встановлено невідповідності виконавчого документу та його подання до виконання вимогам ст.ст.18, 25 Закону України «Про виконавче провадження», суд дійшов висновку, що при відкритті виконавчого провадження №47414578 державний виконавець відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м.Києві Романенко Ю.С. діяв у відповідності до приписів Закону України «Про виконавче провадження», що свідчить про необґрунтованість та безпідставність скарги б/н від 15.05.2015р. Науково-виробничого підприємства «Укрторгбуд» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю.

Одночасно, за висновками суду, подальше скасування судом касаційної інстанції судових рішень по справі №910/21087/14 не впливає на надання юридичної оцінки діям Державної виконавчої служби на момент прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки норми Закону України «Про виконавче провадження» та Господарського процесуального кодексу України передбачають окремий порядок дій у разі скасування судового акту, на підставі якого видано наказ.

За таких обставин, керуючись ст.ст.86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні скарги б/н від 15.05.2015р. Науково-виробничого підприємства «Укрторгбуд» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на дії державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м.Києві про визнання неправомірними дій державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м.Києві Романенка Ю.С. щодо винесення постанови №47414578 від 29.04.2015р. про відкриття виконавчого провадження та скасування постанови №47414578 від 29.04.2015р. про відкриття виконавчого провадження.

Суддя Любченко М.О.