Рішення

від 14.12.2015 по справі 910/21087/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2015Справа №910/21087/14

За позовомЗаступника прокурора міста Києва до 1. Київської міської ради 2. Науково-виробничого підприємства "Укрторгбуд" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Атлантік груп" 2. ОСОБА_2 провизнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання відсутності права, відновлення становища, яке існувало до порушення Суддя Грєхова О.А.

в присутності представників сторін:

від прокуратури: Бондарчук І.П.

від відповідача 1: не з'явилися;

від відповідача 2: Дяченко І.В. (дов. від 20.10.2015);

від третьої особи 1: Непомящий Б.О. (дов. від 30.06.2015);

від третьої особи 2: ОСОБА_5 (дов. від 24.03.2015).

СУТЬ СПОРУ:

Заступник прокурора міста Києва (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі відповідач-1, КМР) та Науково-виробничого підприємства "УКРТОРГБУД" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - відповідач-2, ТОВ НВП "УКРТОРГБУД") про визнання незаконним та скасування пункту 12 рішення Київської міської ради від 23.09.1999 № 26/528 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення користування землею" (далі - оскаржуване рішення); визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,093 га на АДРЕСА_1; визнання відсутнім у Науково-виробничого підприємства "УКРТОРГБУД" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю права користування земельною ділянкою площею 0,093 га на АДРЕСА_1; зобов'язання Науково-виробничого підприємства "Укрторгбуд" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення у розпорядження Київської міської ради земельної ділянки площею 0,093 га на АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову прокурор вказав, що оскаржуване рішення прийнято Київською міською радою всупереч норм законодавства, оскільки відповідач-2, отримуючи земельну ділянку в оренду, вже не був власником частини нерухомого майна, яке розташоване на ній. Також, на думку прокурора, у зв'язку з тим, що на підставі незаконного рішення між відповідачами укладено договір оренди земельної ділянки, такий договір має бути визнаний недійсним, а спірна земельна ділянка повернута в розпорядження Київради.

Заперечуючи проти позову, відповідач-2 вказав, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення нерухоме майно, що розташоване на спірній земельній ділянці, було єдиним майновим комплексом, а саму процедуру відведення і закріплення земельної ділянки площею 0,0929 га в АДРЕСА_1 було розпочато ще у 1997 році, у зв'язку з набуттям відповідачем-2 права власності на цілісний майновий комплекс. Після відчуження частини нерухомого майна на користь ЗАТ "Українські сателітарні системи" площею 261,6 кв. м розподіл часток серед власників цього цілісного майнового комплексу не проводився та не міг вплинути на зміст оскаржуваного рішення, оскільки угода купівлі-продажу не змінювала статусу об'єкта нерухомості, який залишався до 2005 року цілісним майновим комплексом. Також, відповідач-2 зазначив, що прокурором не доведено порушенням інтересів або спричинення шкоди державі внаслідок прийняття оскаржуваного рішення та укладення оспорюваного договору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.11.2014 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Атлантік груп".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2014 (суддя Чинчин О.В.) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді Отрюх Б.В., Тищенко А.І.) рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2014 скасовано, позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.09.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2014 у справі №910/21087/14 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення, Вищий господарський суд України у постанові від 16.09.2015 вказав, що суди обох інстанцій не звернули увагу на ту обставину, що приватизоване відповідачем-2 нерухоме майно, для експлуатації та обслуговування якого відповідач-1 спірними рішенням та договором здійснив відведення земельної ділянки відповідачу-2, до його приватизації знаходилось у користуванні Республіканського будівельно-монтажному тресту "Укрторгбуд" Міністерства торгівлі УРСР. Вирішуючи спір суди мали дослідити дійсні права та обов'язки сторін у даній справі, а саме перевірити, чи відноситься земельна ділянка, яка була передана за спірними рішенням та договором відповідачем-1 в оренду відповідачу-2, до державної власності, а відтак чи мав право відповідач-1 розпоряджатись нею у такий спосіб. Крім того суд касаційної інстанції звернув увагу, що у позовній заяві, поданій прокурором, не зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, у зв'язку з чим суди безпідставно вважали, що у прокурора, як у позивача, виникло право на даний позов. Також касаційний суд вказав про безпідставність застосування позовної давності у даних правовідносинах, оскільки судами не з'ясовано питання про те, чи виникло у позивача у даній справі право на позов, а отже не встановлено порушення суб'єктивного права.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2015 (суддя Грєхова О.А.) прийнято справу №910/21087/14 до провадження, призначено справу до розгляду на 02.11.2015.

02.11.2015 прокурор надав пояснення, в яких вказав, що оскаржуваним рішенням про передачу спірної земельної ділянки в оренду відповідачу-2 для експлуатації та обслуговування адміністративно-господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 порушено інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів. Разом з тим, центральний орган виконавчої влади у сфері земельних відносин - Державне агентство земельних ресурсів України позбавлено функцій контролю за використанням і охороною земель, а створена для виконання вказаних завдань Державна інспекція сільського господарства України не наділена законом повноваженнями на звернення до суду з позовами. Враховуючи незаконне надання в оренду земельної ділянки територіальної громади міста, а отже і порушення інтересів держави, даний позов подано до суду прокурором як позивачем відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 36-1 «Про прокуратуру» та в порядку ч. 2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України. Також прокурор послався на пункт 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства», яким встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом, зокрема, про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або речове право особи. У зв'язку з чим вважає, що строк позовної давності на день звернення прокурора із даним позовом не сплив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.2015 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2, розгляд справи відкладено на 09.11.2015.

09.11.2015 відповідач-2 надав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову прокурора повністю, оскільки прийняттям оскаржуваного рішення та укладенням договору оренди права держави порушені не були, а тому не потребують захисту у обраний позивачем спосіб, договір оренди був укладений без порушення діючого та той час законодавства.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.11.2015 розгляд справи відкладено на 30.11.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.11.2015 розгляд справи відкладено на 14.12.2015.

В судовому засіданні 14.12.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.07.1999 між відповідачем-2 як продавцем та ЗАТ "Українські Сателітарні Системи" як покупцем (третя особа-1) укладено договір купівлі-продажу нежитлового будинку площею 261,6 кв. м по АДРЕСА_1, у місті Києві, що складає 28/100 нежитлових приміщень площею 928, 8 кв. м.

21.07.1999 у Київському міському бюро технічної інвентаризації зареєстровано право колективної власності вказаного товариства на двоповерховий нежитловий будинок площею 261,6 кв. м по АДРЕСА_1, що, підтверджується реєстраційним написом (том 1, а.с. 100), вчиненим на договорі купівлі-продажу нежитлового будинку від 09.07.1999.

У відповідності до пункту 12 рішення Київради від 23.09.1999 № 26/528 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення користування землею" затверджено проект відведення земельної ділянки відповідачу-2 для експлуатації та обслуговування адміністративно-господарчих будівель і споруд на АДРЕСА_1 у Подільському районі, та надано йому в оренду на 50 років земельну ділянку площею 0,093 га для експлуатації та обслуговування адміністративно-господарчих будівель і споруд на АДРЕСА_1 у Подільському районі у зв'язку з переходом права власності цілісного майнового комплексу (договір купівлі-продажу від 31.05.1996 № 286, акт прийому-передачі від 01.08.1996 № 327 та свідоцтво про власність від 01.08.1996 № 285) за рахунок земель міської забудови.

20.04.2000 між відповідачем-1 (орендодавець) та відповідачем-2 (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Київським міським управлінням земельних ресурсів за № 85-6-00003, відповідно до умов якого орендодавець, на підставі вказаного рішення Київради від 23.09.1999 № 26/528, передав, а орендар прийняв у оренду на 50 років земельну ділянку, місце розташування якої АДРЕСА_1, розміром 0,0928 га для експлуатації та обслуговування адміністративно-господарчих будівель і споруд.

Тобто, рішення щодо передачі відповідачем-1 в оренду земельної ділянки, на якому знаходиться продане відповідачем-2 ЗАТ "Українські Сателітарні Системи" нежитлове приміщення, було прийнято вже після переходу права власності на це нерухоме майно до ЗАТ "Українські Сателітарні Системи".

Оскільки відповідач-2, отримуючи земельну ділянку в оренду, вже не був власником частини нерухомого майна, яке розташоване на ній, рішення про надання в користування спірної ділянки, на думку прокурора, суперечить ст. 30 Земельного кодексу України (в редакції 1999 року), що і стало підставою для звернення із даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги прокурора не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 31.05.1996 між Регіональним відділенням ФДМУ по м. Києву (продавцем) та Товариством покупців членів трудового колективу державного підприємства "Київбудмонтажсервіс" Державного комітету України у справах містобудування та архітектури (покупцем) було укладено Договір купівлі-продажу державного майна (том 1, а.с. 21-24), згідно якого продавець продав, а покупець купив на підставі некомерційного конкурсу державне майно цілісного майнового комплексу державного підприємства "Київбудмонтажсервіс" Державного комітету України у справах містобудування та архітектури, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить продавцю на підставі реєстраційного посвідчення Київського бюро технічної інвентаризації від 31.05.1996 та записаний в реєстр за № 132-з. Даний договір зареєстровано Подільською районною державною адміністрацією м. Києва за реєстраційним № 41 від 05.06.1996.

Факт передачі нерухомого майна (будівля 2 п. загальною площею 252,6 кв. м, будівля 3 п. загальною площею 589,5 кв. м, гараж з а/м загальною площею 77,7 кв. м) покупцеві підтверджується актом прийому-передачі майна державного підприємства "Київбудмонтажсервіс" за договором купівлі-продажу від 31.05.1996 № 286 від 01.08.1996 № 327 (том 1, а.с. 26).

09.07.1999 між ТОВ НВП "УКРТОРГБУД" та ЗАТ "Українські Сателітарні Системи" укладено договір купівлі-продажу нежитлового будинку площею 261,6 кв. м по АДРЕСА_1, що складає 28/100 нежитлових приміщень площею 928, 8 кв. м за вказаною адресою (том 1, а.с. 46-47).

Відповідно до частини 1 статті 128 Цивільного кодексу УРСР, чинного на момент укладення Договору купівлі-продажу від 09.07.1999, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з пунктом 6 Договору купівлі-продажу нежитлового будинку від 09.07.1999 право власності на двоповерховий нежитловий будинок, який відчужується, виникає у покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновою Т.Ю. 09.07.1999 та зареєстровано в реєстрі за № 4385.

31.08.1999 сторони договору купівлі-продажу нежитлового будинку від 09.07.1999 підписали акт прийому-передачі нежитлового будинку площею 261,6 кв. м по АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 47).

Відповідно до вимог статті 227 Цивільного кодексу УРСР вказаний договір підлягає реєстрації у Київському міському бюро технічної інвентаризації.

Станом на 09.07.1999 (дата укладення договору купівлі-продажу між ТОВ НВП "УКРТОРГБУД" та ЗАТ "Українські Сателітарні Системи") була чинною Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб (далі - Інструкція), затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 № 121.

Відповідно до пунктів 1.4.-1.7. Інструкції державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об'єкти нерухомості, розташовані на всій території України (населених пунктах, військових містечках, військових частинах, аеропортах, річкових і морських портах, заповідниках, заказниках, на дорогах, полігонах і т. п.).

Державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації.

Державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов'язковою для власників, незалежно від форми власності.

Реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться на підставі правовстановлюючих документів, за рахунок коштів власників нерухомого майна.

21.07.1999 у Київському міському бюро технічної інвентаризації зареєстровано право колективної власності ЗАТ "Українські Сателітарні Системи" на двоповерховий нежитловий будинок площею 261,6 кв.м. по АДРЕСА_1, що підтверджується реєстраційним написом (том 1, а.с. 100), вчинений на договорі купівлі-продажу нежитлового будинку від 09.07.1999.

Таким чином, право власності ЗАТ "Українські Сателітарні Системи" на двоповерховий нежитловий будинок площею 261,6 кв. м, що становить 28/100 частин від нежитлових приміщень площею 928,8 кв. м, виникло 21.07.1999, тобто до прийняття оскаржуваного рішення Київської міської ради від 23.09.1999 про передачу земельної ділянки відповідачу-2.

На підставі Договору купівлі-продажу від 11.10.2010 (том 1, а.с. 101-102), право власності на двоповерховий нежитловий будинок площею 261,6 кв. м по АДРЕСА_1 у м. Києві перейшло до ТОВ "Компанія "Атлантік груп" - третя особа-1.

Згодом, власником двоповерхового нежитлового будинку площею 261,6 кв. м по АДРЕСА_1 у м. Києві став ОСОБА_2 (третя особа-2) на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.06.2015, зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.06.2015, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.10.2015 (т. 2 а.с. 160-161).

Відповідно до частин 1 та 3 статті 30 Земельного кодексу УРСР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

Отже, підставою переходу до підприємств, установ, організацій права користування земельною ділянкою, на якій знаходяться будівлі і споруди, є перехід права власності на вказане майно.

Враховуючи, що станом на дату прийняття Київською міською радою рішення про передачу в оренду земельної ділянки площею 0,093 га відповідач-2 вже відчужив частину нерухомого майна площею 261,6 кв. м на користь третьої особи-1, та не був власником усього майнового комплексу, розташованого на земельній ділянці по АДРЕСА_1, суд дійшов висновку, що передача в користування відповідачу-2 спірної земельної ділянки в повному обсязі суперечить ст. 30 Земельного кодексу УРСР.

Разом з тим, як підтверджено матеріалами справи, рішенням виконкому Подільської районної ради народних депутатів від 27.09.1971 № 686 та від 08.07.1985 № 370 республіканському будівельно-монтажному тресту "Укрторгбуд" Міністерства торгівлі УРСР передано на баланс будинки для використання під адміністративні приміщення в АДРЕСА_1, що в Подільському районі. Будинки знаходяться в одному дворі на земельній ділянці загальною площею 0,0929 га (том 1, а.с. 38).

31.05.1996 між Регіональним відділенням ФДМУ по м. Києву (продавцем) та Товариством покупців членів трудового колективу державного підприємства "Київбудмонтажсервіс" Державного комітету України у справах містобудування та архітектури (покупцем) було укладено Договір купівлі-продажу державного майна (том 1, а.с. 21-24), згідно якого продавець продав, а покупець купив на підставі некомерційного конкурсу державне майно цілісного майнового комплексу державного підприємства "Київбудмонтажсервіс" Державного комітету України у справах містобудування та архітектури, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить продавцю на підставі реєстраційного посвідчення Київського бюро технічної інвентаризації від 31.05.1996 та записаний в реєстр за № 132-з. Даний договір зареєстровано Подільською районною державною адміністрацією м. Києва за реєстраційним № 41 від 05.06.1996.

Факт передачі нерухомого майна (будівля 2 п. загальною площею 252,6 кв. м, будівля 3 п. загальною площею 589,5 кв. м, гараж з а/м загальною площею 77,7 кв. м) покупцеві підтверджується актом прийому-передачі майна державного підприємства "Київбудмонтажсервіс" за договором купівлі-продажу від 31.05.1996 № 286 від 01.08.1996 № 327 (том 1, а.с. 26).

01.08.1996 Регіональне відділення ФДМУ по м. Києву видало голові товариства покупців ОСОБА_8 Свідоцтво про власність на майно цілісного майнового комплексу державного підприємства "Київбудмонтажсервіс", яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

На базі придбаного майна товариством покупців у 1997 році було створене Науково-виробниче підприємство "Укрторгбуд" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (т. 1 а.с. 65-77).

У матеріалах справи відсутні докази правонаступництва (статут станом на 1997 рік) товариства покупців цілісного майнового комплексу державного підприємства "Київбудмонтажсервіс" та Науково-виробничого підприємства "Укрторгбуд".

Тобто, відповідач-2 набув право власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом приватизації основних фондів державного підприємства "Київбудмонтажсервіс" Державного комітету України у справах містобудування та архітектури.

Постановою Верховної Ради Української PCP "Про захист суверенних прав власності Української PCP" від 29 листопада 1990 року № 506 на території республіки введено мораторій на будь-які зміни форми власності та власника державного майна до введення у дію Закону Української PCP про роздержавленні майна.

Згідно з Указом Президії Верховної Ради України "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" від 30 серпня 1991 року № 1452-ХІІ та Законом України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10 вересня 1991 року № 1540-ХП майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташовані на території України, є державною власністю України.

Виходячи зі змісту наведених вище нормативних актів стосовно права власності держави України після розпаду Союзу PCP, право власності на майно, розташоване на території України і передане у відання підприємств, установ, організацій набула держава Україна.

За таких обставин на момент приватизації цілісного майнового комплексу державного підприємства "Київбудмонтажсервіс" майно, передане республіканському будівельно-монтажному тресту "Укрторгбуд" Міністерства торгівлі УРСР виконкомом Подільської районної ради народних депутатів, а відтак, і земельні ділянки на яких воно розташовано, перебували у державній власності, а тому могли бути відчужені виключно за згодою власника.

Положеннями статті 84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - ЗК України) встановлено, що у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність.

Суб'єктами права державної власності на землю виступають:

Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України;

Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах території республіки, за винятком земель загальнодержавної власності;

обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність і надаватися у користування, у тому числі в оренду, за винятком випадків, передбачених законодавством України і Республіки Крим.

Згідно ст. 14 ЗК України до відання України у галузі регулювання земельних відносин належить зокрема розпорядження землями загальнодержавної власності України.

Державне управління у галузі використання і охорони земель здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд Республіки Крим, місцеві Ради народних депутатів і місцева державна адміністрація, Державний комітет України по земельних ресурсах, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та інші спеціально уповноважені на те державні органи відповідно до їх компетенції (ст. 15 ЗК України).

Частинами 2 та 3 ст. 5 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України у межах їх повноважень. Рішення про надання в оренду земельних ділянок зазначені органи державної влади приймають при попередньому погодженні цих питань на сесіях відповідних рад.

Отже, виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, чинного на дату прийняття Київрадою оспорюваного рішення, передача земельних ділянок загальнодержавної власності здійснюється власником земельної ділянки - державним органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування.

Тобто, передаючи у користування спірну земельну ділянку, що належить до земель загальнодержавної власності, та за відсутності доказів передачі її до комунальної власності, Київрада перевищила свої повноваження.

При цьому, суд враховує, що з прийняттям 23.02.2012 змін до Закону України «Про державний контроль за використанням і охороною земель» центральний орган виконавчої влади у сфері земельних відносин - Державне агентство земельних ресурсів України позбавлено функцій контролю за використанням і охороною земель, а створена для виконання вказаних завдань Державна інспекція сільського господарства України не наділена законом повноваженнями на звернення до суду з відповідними позовами.

Враховуючи перебування спірної земельної ділянки у загальнодержавній власності, яка є предметом спору, суд дійшов висновку, що прокурор правомірно звернувся з даним позовом на захист інтересів держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів, що узгоджується з основним завданням земельного законодавства (ч. 2 ст. 4 Земельного кодексу України 2001 року) та його принципами встановленими ст. 5 Земельного кодексу України 2001 року.

В обґрунтування подання позову у визначені законодавством строки, прокурор вказав, що такі дії були вчинені за результатами розгляду звернення заступника Київського міського голови Резнікова О.Ю. від 01.09.2014 № 225-КР-903 щодо вжиття заходів представницького характеру шляхом оскарження у судовому порядку п. 12 рішення Київської міської ради від 23.09.1999 № 26/528.

При цьому, приписами п.4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України встановлено, що на вимогу власника або іншої особи визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право позовна давність не поширюється.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку здійснення судочинства», який набрав чинності 15.01.2012, пункт 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України виключено.

При цьому, пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства», визначено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом, зокрема, про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або речове право особи.

Тобто, на думку прокурора, на день звернення із даним позовом строк позовної давності не сплив.

Визначення початку відліку позовної давності міститься в статті 261 ЦК України , зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом із тим відповідно до статті 29 ГПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми закону про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Втім, рішення про передачу спірної земельної ділянки в оренду відповідачу-2 прийнято відповідачем-1 у вересні 1999 року.

Згідно із п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року правила цього кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, якщо строк пред'явлення позовів, встановлений законодавством, що діяло раніше, сплив до набрання чинності цим Кодексом, правила цього кодексу про позовну давність не застосовуються.

Відповідно до статті 71 Цивільного кодексу України, що діяв до 1 січня 2004 року, позовна давність - це строк, у межах якого особа, право якої порушено, може звернутися до суду з вимогою про його захист.

Відтак правила про позовну давність, визначені Цивільним кодексом 1963 року, застосовуються у випадках, якщо суб'єктивне право особи порушено.

Статтею 76 Цивільного кодексу 1963 року, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.

Тобто, строк позовної давності має обчислюватися з моменту, коли саме позивачеві стало відомо про порушення його права, а не з моменту проведення перевірки прокуратурою за зверненням третіх осіб, в даному випадку - заступника Київського міського голови.

У відповідності із статтею 74 Цивільного кодексу 1963 року позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Згідно зі ст. 80 Цивільного кодексу 1963 року закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення. На вимогу громадян їм може бути видана копія відповідних актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради.

Враховуючи, що пленарні засідання міської ради носять публічний характер, рішення прийняті радою оприлюднюються у встановлений законодавством спосіб, строк позовної давності щодо судового оскарження рішення Київради слід обчислювати з дня його прийняття.

Як було встановлено вище, оспорюване рішення прийнято 23 вересня 1999 року, тобто строк позовної давності сплив 26 вересня 2002 року.

Прокурор звернувся із даним позовом у жовтні 2014 року, тобто із пропуском строку позовної давності, при цьому будь-яких доводів та обґрунтувань причин пропуску строку прокурор не навів а також доказів на їх підтвердження не надав.

Сплив строку позовної давності згідно ст. 80 Цивільного кодексу 1963 року є підставою для відмови в позові.

В зв'язку з викладеним суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування п. 12 рішення Київської міської ради від 23.09.1999 №26/528 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею», визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,093 га на АДРЕСА_1, зареєстрований 30.05.2000 за №85-6-00003 у книзі записів державної реєстрації договорів, визнання відсутності у Науково-виробничого підприємства "УКРТОРГБУД" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю права користування земельною ділянкою площею 0,093 га на АДРЕСА_1 та зобов'язання Науково-виробничого підприємства "Укрторгбуд" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення у розпорядження Київської міської ради земельної ділянки площею 0,093 га на АДРЕСА_1 не підлягають задоволенню у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення підписано: 15.12.15

Суддя Грєхова О.А.