Рішення

від 26.10.2015 по справі 924/1736/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" жовтня 2015 р.Справа № 924/1736/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Димбовського В.В., суддів Смаровоза М.В., Заярнюка І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства „Банк ФорумВ» , м. Київ в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ „Банк ФорумВ» ОСОБА_1

до товариства з обмеженою відповідальністю „ОСОБА_2 аграрні технологіїВ» , с. Олешин, Хмельницький район

про стягнення 8492602,73 грн. - поточної заборгованості по поверненню кредитних коштів, 3500000,00 грн. - простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів, 114997,56 грн. - поточної заборгованості за нарахованими процентами, 1253801,99 грн. - простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 110156,31 грн. - пені за простроченим кредитом та процентами, 37500,00 грн. - строкової комісії, 262500,00 грн. - простроченої комісії, 16747,60 грн. - пені за простроченими комісіями

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_3 - за довіреністю №10/19-03 від 16.06.2015р.

від відповідача: ОСОБА_4 - за довіреністю №7 від 12.01.2015р.; ОСОБА_5 - за довіреністю №8 від 12.01.2015р.; ОСОБА_6 - за довіреністю №118 від 20.10.2015р.

У судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення (вступна та резолютивна частини) проголошена 26.10.2015р., оскільки у судовому засіданні 20.10.2015р. оголошувалась перерва.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 8492602,73 грн. - поточної заборгованості по поверненню кредитних коштів, 3500000,00 грн. - простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів, 114997,56 грн. - поточної заборгованості за нарахованими процентами, 1253801,99 грн. - простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 110156,31 грн. - пені за простроченим кредитом та процентами, 37500,00 грн. - строкової комісії, 262500,00 грн. - простроченої комісії, 16747,60 грн. - пені за простроченими комісіями. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами та комісії за управління кредитом згідно кредитного договору №1-0004/14-KL від 29.01.2014р. Нарахування пені обумовлено наявністю відповідної умови договору щодо її застосування.

Відповідач у відзиві на позов, який подано 24.06.2015р., проти позовних вимог повністю заперечував та просив відмовити в їх задоволенні, вважаючи позовні вимоги в сумі 1208283,28 грн. такими, що припинилися в зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі, а решту вимог безпідставними, оскільки договір підписано банком без достатніх правових підстав.

В обгрунтування своєї позиції посилався на те, що укладення кредитного договору відбулось із суттєвими порушеннями процедури. Зокрема, відповідно до умов кредитного договору, кредитний ліміт відкрито в межах 12000000 грн. Така сума виходить за межі повноважень відділення банку №3900. Позивачем не надано жодних документів на підтвердження повноважень підписанта для укладення цієї угоди, а також дотримання процедури прийняття рішення про надання кредиту або ж делегування таких повноважень структурному підрозділу банку.

Посилаючись на п. 4.1 кредитного договору, відповідач вважає, що позивач порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо списання коштів із рахунку для погашення кредитної заборгованості, що передбачено умовами договору банківського рахунку №1-33900/231304 від 22.10.2012р.

Також, вказує, що банк не зробив ніяких дій і після направлення на його адресу 07.04.2014р. листа за вих. №46, а також листа за вих. №104 від 13.08.2014р. із повторним проханням про направлення грошових коштів із поточних рахунків на погашення кредитної заборгованості.

На переконання відповідача, при договірному списанні, банк одночасно виступає і отримувачем коштів і банком отримувача. Згідно умов пункту 1.4 договору, після порушення позичальником умов кредитного договору до банку перейшло право вимоги грошових коштів та обов'язок здійснити договірне списання із поточного рахунку без будь-яких додаткових погоджень.

Таким чином, робить висновок, що зобов'язання ТОВ „ОСОБА_2 аграрні технологіїВ» перед ПАТ „Банк ФорумВ» за кредитним договором від 29.01.2014р. в частині повернення заборгованості за кредитом та сплати процентів за користування кредитними коштами на суму 12000000,00 грн. припинились на підставі ст. 606 ЦК України, оскільки після спливу терміну повернення кредиту відповідно до кредитного договору від 29.01.2014р. ПАТ „Банк ФорумВ» автоматично набув право здійснити договірне списання грошових коштів з поточного рахунку ТОВ „ОСОБА_2 аграрні технологіїВ» в рахунок погашення його заборгованості за кредитним договором, що привело до поєднання боржника і кредитора в одній особі та припинення правовідношень за вказаним кредитним договором на суму 1208283,28 грн. між його сторонами.

На заперечення відповідача позивач надав додаткові пояснення, згідно яких повідомив, що при підписанні кредитного договору №1-0004/14-КL представником ПАТ „Банк ФорумВ» виступив директор відділення №3900 „Хмельницька дирекція ПАТ „Банк ФорумВ» ОСОБА_7, що діяв на підставі довіреності від 26.07.2013р., посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за р.н. 1267. Стверджує, що вказана особа була наділена від імені ПАТ „Банк ФорумВ» всіма необхідними повноваженнями для укладення відповідної угоди.

ПАТ „Банк ФорумВ» погодив, прийняв та схвалив укладення вищевказаного кредитного договору - здійснив видачу кредитних коштів ТОВ „ОСОБА_2 аграрні технологіїВ» та приймав від позичальника проценти за користування кредитним коштами, що у відповідності до ст. 241 ЦК України стверджує про наступне схвалення правочину. ПАТ „Банк ФорумВ» , звернувшись з позовом про стягнення з ТОВ „ОСОБА_2 аграрні технологіїВ» заборгованості за кредитним договором підтверджує відсутність будь-яких порушень зі сторони кредитора при укладенні зазначеного договору.

Посилаючись на п. 7.2 та пп. 7.2.6 кредитного договору, позивач зауважує на тому, що банк мав право здійснювати договірне списання коштів у відповідній сумі з будь-яких рахунків позичальника, але обов'язку здійснити таке списання ні законодавством ні відповідними договорами передбачено не було. Просить врахувати суд, що здійснення ПАТ „Банк ФорумВ» операцій з коштами на рахунку клієнта обмежене у зв'язку з введенням тимчасової адміністрації та під час ліквідаційної процедури відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осібВ» , в тому числі й щодо здійснення банком договірного списання у період запровадження в банку тимчасової адміністрації.

Відзначає, що листи №46 від 07.04.2014р. та №104 від 13.08.2014р. з проханням направлення коштів із поточних рахунків на погашення кредитної заборгованості було направлено до банку після прийняття виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення про запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію. Стверджує, що у ПАТ „Банк ФорумВ» були відсутні правові підстави для задоволення прохання направлення коштів із поточних рахунків на погашення кредитної заборгованості, оскільки до банку не було подано належних документів на переказ (листи документами на переказ не являються), тобто не відбулось ініціювання переказу коштів.

Щодо припинення зобов'язання за кредитним договором на підставі ст. 606 Цивільного кодексу України вважає безпідставним, оскільки поєднання боржника і кредитора в одній особі, у розумінні приписів ст. 606 ЦК України, не відбулося, що унеможливлює застосуваня вказаної норми закону.

Також, на думку позивача, відсутні підстави для поширення судової практики Вищого господарського суду України, викладеної у постанові від 12.06.2015 року у справі № 910/15859/14 та у постанові від 04.04.2015 року у справі № 925/1333/14 на правовідносини, що склалися у даній справі.

Відповідачем у судовому засіданні 20.10.2015р. подано контррозрахунок суми позову, згідно якого відповідач вважає, що станом на 14.10.2014р. має наступну заборгованість перед позивачем: 638729,31 грн. - розрахунок відсотків, 66989,45 грн. - розрахунок пені, 132918,01 грн. - розрахунок комісії, 11363,13 грн. - розрахунок пені за комісію, 11992602,73 грн. - сума кредиту.

На переконання відповідача, для з'ясування правильності нарахування відсотків за користування кредитними коштами, штрафних санкцій за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків, необхідно провести експертизу документів фінансово-кредитних операцій, оскільки встановлення відповідних фактів потребує спеціальних знань.

З огляду на викладене, в судовому засіданні 20.10.2015р. відповідачем подано клопотання про призначення по справі судово-економічної експертизи, проведення якої просить доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення судово-економічної експертизи просить поставити наступні питання: 1. Чи відповідає метод нарахування позивачем відсотків та пені за кредитним договором наданому розрахунку? 2. Чи відповідає, наданий розрахунок заборгованості за кредитом, відсотками пенею за несвоєчасне погашення кредиту та пенею за несвоєчасне погашення відсотків, умовам укладеного між сторонами кредитного договору з усіма додатковими угодами до нього та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим договором? 3. У випадку, якщо зазначений розрахунок заборгованості здійснено позивачем не вірно, вказати в якій саме частині по кредиту (окремо), за відсотками за користування кредитом (окремо), по пені за несвоєчасне погашення кредиту (окремо) та по пені за несвоєчасне погашення відсотків (окремо).

У судовому засіданні представники відповідача підтримали подане клопотання про призначення судової експертизи.

Представник позивача своєї позиції з приводу клопотання про призначення експертизи не надав, поклавши зазначене питання на розсуд суду. При цьому, представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, підтримавши розрахунки, пов'язані з нарахуванням поточної і простроченої заборгованості по кредиту, відсотках за користування кредитом, комісії та нарахованої пені.

При вирішенні клопотання судом враховано, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

В зв'язку з відсутністю у дійсній потребі у спеціальних знаннях та можливістю заміни висновку експерта іншими засобами доказування у клопотанні про призначення експертизи відмовлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

29.01.2014р. між публічним акціонерним товариством „Банк ФорумВ» та товариством з обмеженою відповідальністю „ОСОБА_2 ТехнологіїВ» укладено кредитний договір №1-0004/14-KL, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у формі невідновлювальної кредитної лінії для рефінансування заборгованості та поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 15000000,00 (п'ятнадцять мільйонів) грн. 00 коп., строком по 25.12.2014 року зі сплатою 18% річних за користування кредитними коштами.

Додатковим договором №1 від 29.01.2014р. до кредитного договору №1-0004/14-KL від 29.01.2014р. встановлено комісію за обслуговування кредитного ліміту в розмірі 0,3% від суми кредитного ліміту, та комісію за управління кредитом - супроводження кредитної лінії 0,25% від суми кредитного ліміту, зазначеного в п. 1.2 кредитного договору.

Відповідно до п. 3.5.3 кредитного договору, в редакції додаткового договору №1 від 29.01.2014р., позичальник зобов'язується сплачувати кредитору комісію за управління кредитом: супроводження кредитної лінії 0,25% від суми кредитного ліміту, зазначеного в п.1.2 кредитного договору (15000000,00 грн). Зазначена комісія сплачується щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за звітним.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в сумі 11992602,73 грн., про що свідчить меморіальний ордер №540810 від 30.01.2014р. Натомість, відповідач користувався наданими йому грошовими коштами, однак умови кредитного договору щодо вчасного повернення кредитних коштів, процентів за користування кредитними коштами та комісії не виконував, про що свідчать виписки по особовим рахункам за період з 29.01.2014р. по 22.12.2014р. №20624302231304 (надання кредиту), №29090302231304 (погашення кредиту та відсотків), №35784301231304 та №35791305231304 (нарахування та погашення комісії).

Згідно розрахунку, поданого позивачем, відповідач має поточну заборгованість по поверненню кредитних коштів в сумі 8492602,73 грн.; прострочену заборгованість по поверненню кредитних коштів в сумі 3500000,00 грн.; поточну заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 114997,56 грн. та прострочену заборгованість за нарахованими процентами в сумі 1253801,99 грн. Також, відповідачем не сплачена комісія за управління кредитом за період з 28.02.2014 року по 30.09.2014 року в сумі 262500,00 грн.; строкова комісія за управління кредитом за період з 30.09.2014 року по 31.10.2014 року в сумі 37500,00 грн.

Згідно контррозрахунку, наданого відповідачем, заборгованість перед позивачем складає: 11992602,73 грн. - за кредитом, 638729,31 грн. - за відсотками, 132918,01 грн. - за комісією.

Відповідно до п. 7.2.1 кредитного договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань.

Позивач неодноразово надсилав відповідачу вимоги про погашення боргу, повідомляючи при цьому реквізити рахунків банку, на які повинні бути перераховані грошові кошти, що підтверджується листом №198/3.1 від 26.03.2014р., рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 07.04.2014р., листом №1056/3.2 від 11.04.2014р., рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 17.04.2014р., вимогою про дострокове виконання зобов'язань №9797/32 від 15.10.2014р., списком №24690 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів від 17.10.2014р. Однак, вимоги залишено без задоволення.

У п. 4.1 кредитного договору сторони домовились, що з метою погашення вимог кредитора позичальник доручає кредитору здійснювати договірне списання коштів з поточного рахунку в ПАТ „Банк ФорумВ» , а також з будь-яких інших рахунків позичальника, що будуть відкриті у кредитора.

Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2. договору, у разі несвоєчасного виконання позичальником зобов'язань за договором щодо повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування кредитор, на свій розсуд, має право видати наказ про примусову оплату боргового зобов'язання та списувати кошти у відповідній сумі з будь-яких рахунків позичальника.

Згідно до п 8.2 кредитного договору за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, несвоєчасну сплату процентів та/або комісій за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діятиме протягом відповідного порушення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня сплачується окремо від процентів, комісій та штрафу, що підлягають сплаті відповідно до умов цього договору.

За порушення виконання грошових зобов'язань за кредитним договором позивач нарахував відповідачу пеню. Згідно розрахунку позивача пеня складає:

- за несвоєчасне повернення кредитних коштів за період з 01.10.2014 року по 13.10.2014 року у сумі 31164,38 грн.;

- за несвоєчасне повернення нарахованих процентів у сумі 78991,93 грн. (за період, який в загальному складає 01.04.2014 року - 13.10.2014 року).

- за простроченими комісіями в сумі 16747,60 грн. (за період, який в загальному складає 01.04.2014 року - 13.10.2014 року).

Згідно контррозрахунку відповідача пеня становить:

- за несвоєчасне повернення кредитних коштів за період з 01.10.2014 року по 13.10.2014 року 20405,70 грн.;

- за несвоєчасне повернення нарахованих процентів - 66989,45 грн. (за період, який в загальному складає 01.04.2014 року - 13.10.2014 року).

- за простроченими комісіями - 11363,13 грн. (за період, який в загальному складає 01.04.2014 року - 13.10.2014 року).

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 14.03.2014р. прийнято рішення №14 про запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ „БАНК ФОРУМВ» . Тимчасову адміністрацію в ПАТ „БАНК ФОРУМВ» запроваджено строком на 3 місяці з 14.03.2014р. по 13.06.2014р.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 16 червня 2014 року прийнято рішення №49 про початок ліквідації ПАТ „БАНК ФОРУМВ» та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію.

Згідно з п. 2 вказаного Рішення, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ „БАНК ФОРУМВ» призначено начальника відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 строком на 1 рік з 16 червня 2014 року по 16 червня 2015 року.

На підставі рішення №14 всі видаткові операції клієнтів ПАТ „Банк ФорумВ» з моменту введення тимчасової адміністрації були обмежені.

У свою чергу, відповідач направив позивачу лист за вих. №46 від 07.04.2014р. з проханням направляти кошти з його поточних рахунків у ПАТ „Банк ФорумВ» у погашення процентів та комісій за користування кредитом згідно кредитного договору.

Відповідач також звернувся до позивача з дорученням (лист за вих. №104 від 13.08.2014р.) на перерахування грошей шляхом подання платіжних доручень від 06.08.2014р. №758 на суму 922609,01 грн. із призначенням платежу „погашення відсотків за кредитним договором №1-0004/14-KL від 29.01.2014р.В» та №759 на суму 239050,21 грн. із призначенням платежу „погашення кредиту за кредитним договором №1-0004/14-KL від 29.01.2014р.В» .

Вказані платіжні доручення банком виконані не були.

У господарському суді Хмельницької області розглядалася справа №924/26/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ОСОБА_2 аграрні технологіїВ» , с. Олешин, Хмельницького району до публічного акціонерного товариства „Банк ФорумВ» в особі відділення №3900 Хмельницької дирекції, м. Хмельницький, однією з вимог якої було виконання платіжних доручень №758 від 06.08.2014р. на суму 969233,07 грн. та №759 від 06.08.2014р. на суму 239050,21 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1-0004/14-KL від 29.01.2014р.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 03.03.2015р. у справі №924/26/15 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю „ОСОБА_2 аграрні технологіїВ» , с. Олешин Хмельницького району до публічного акціонерного товариства „Банк ФорумВ» в особі відділення №3900 Хмельницької дирекції, м. Хмельницький про розірвання договору банківського рахунку та зобов'язання вчинити дії. Вирішено розірвати договір банківського рахунку №1 - 33900/231304 від 22 жовтня 2012 року та зобов'язати публічне акціонерне товариство „Банк ФорумВ» , в особі відділення №3900 Хмельницької дирекції виконати платіжні доручення №758 від 6 серпня 2014 року та №759 від 6 серпня 2014 року.

Однак, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.05.2015р. рішення господарського суду Хмельницької області від 03.03.2015р. скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Як вбачається з постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 19.05.2015р., яка набрала законної сили, судом зроблено висновок, що зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка носять майново-грошовий характер з урахуванням норм Цивільного кодексу України, законів України „Про систему гарантування вкладів фізичних осібВ» і „Про банки і банківську діяльністьВ» , тому в даному випадку позивач (ТОВ „ОСОБА_2 аграрні технологіїВ» ) виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, на які поширюються обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осібВ» . Оскільки постановою Правління Національного банку України відкликало банківську ліцензію та розпочало процедуру ліквідації відповідача, а виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок ліквідації ПАТ „Банк ФорумВ» , то задоволення вимог кредиторів банку здійснюється виключно у межах процедури ліквідації банку та у порядку, передбаченому Законом України „Про систему гарантування вкладів фізичних осібВ» . Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

У відповідності до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який втілюється в положеннях статей 3 та 627 ЦК України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників. Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі кредитного договору №1-0004/14-KL від 29.01.2014р., і кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання. Договір підписано та скріплено відбитками печаток сторін.

Посилання відповідача на відсутність належних повноважень представника ПАТ „Банк ФорумВ» на підписання кредитного договору судом до уваги не приймається з огляду на ст. 204 ЦК України, якою встановлено принцип презумпції правомірності правочину, відповідно до якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Така презумпція може бути спростована у двох випадках. По-перше, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України). По-друге, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України).

Однак, кредитний договір не визнаний недійсним у встановленому порядку і не є таким в силу закону.

До того ж, відповідно до статті 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як свідчать матеріали справи, позивач, фактично, прийняв до виконання кредитний договір, а саме: здійснив видачу кредитних коштів та приймав від відповідача проценти за користування кредитними коштами. Вказаний факт відповідачем не заперечується. Отже, дії позивача з виконання кредитного договору дають підстави вважати правочин схваленим особою, на користь якої його було укладено.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046, ч. 1 ст. 1048 параграфа 1 глави 71 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1,2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.

Приписами статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як передбачено ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За умовами ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що відповідач отримав кредитні кошти і зобов'язаний був їх повернути у строки, передбачені умовами договору, а також сплатити проценти за користування кредитними коштами та комісію за управління кредитом. Між тим, свої зобов'язання відповідач належним чином не виконував, оплату не здійснював. Факт неналежного виконання відповідачем договірних обов'язків підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи те, що відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав належним чином свої зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати відсотків та комісії, він є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання і у нього наявний борг, що підлягає стягненню.

Трактування відповідачем пункту 4.1 кредитного договору, як обов'язку позивача самостійно списувати кошти з поточного рахунку відповідача з метою погашення заборгованості за кредитним договором є помилковим, оскільки вирішальне значення в даному разі є те, що списання коштів з рахунку відповідача за п. 4.1, пп. 7.2.6 є правом банку, а не обов'язком, а повернення кредитних коштів та сплата процентів за користування кредитними коштами, при наявності передбачених договором підстав, є обов'язком відповідача. Таким чином, в даній ситуації, не має правового значення з яких причин банк не скористався своїм правом та не списав спірні кошти з рахунку відповідача. Обставини ж з якими закон та договір пов'язують припинення зобов'язання відповідача по кредитному договору не наступили.

Крім того, згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, у господарському суді Хмельницької області розглядалася справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ОСОБА_2 аграрні технологіїВ» до публічного акціонерного товариства „Банк ФорумВ» , однією з вимог якої було виконання платіжних доручень про перерахування грошей з рахунку позивача на рахунок відповідача для погашення заборгованості за кредитним договором.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.05.2015р., яка набрала законної сили, у задоволенні зазначеної вимоги було відмовлено та зроблено висновок, що зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка носять майново-грошовий характер з урахуванням норм Цивільного кодексу України, законів України „Про систему гарантування вкладів фізичних осібВ» і „Про банки і банківську діяльністьВ» , тому в даному випадку позивач (ТОВ „ОСОБА_2 аграрні технологіїВ» ) виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, на які поширюються обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осібВ» . Оскільки постановою Правління Національного банку України відкликало банківську ліцензію та розпочало процедуру ліквідації відповідача, а виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок ліквідації ПАТ „Банк ФорумВ» , то задоволення вимог кредиторів банку здійснюється виключно у межах процедури ліквідації банку та у порядку, передбаченому Законом України „Про систему гарантування вкладів фізичних осібВ» . Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Підсумовуючи викладене, приймаючи до уваги факти, встановлені у постанові Рівненського апеляційного господарського суду, наявність коштів на рахунку відповідача є за своєю правовою природою вимогою кредитора, яка підлягає задоволенню виключно в межах ліквідаційної процедури банку в порядку та черговості, визначених Законом України „Про систему гарантування вкладів фізичних осібВ» , а на можливість списання коштів з рахунку відповідача для погашення боргу, згідно ст. 36 Закону встановлено обмеження, зокрема, щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Листи з проханням направлення коштів із поточних рахунків на погашення кредитної заборгованості, на які посилається відповідач, також надіслано банку після прийняття рішення про запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ „Банк ФорумВ» .

Доводи відповідача про припинення зобов'язань за кредитним договором на підставі ст. 606 ЦК України судом не приймаються з огляду на наступне: відповідно до ст. 606 ЦК України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення між, як мінімум, двома сторонами, поєднання двох сторін в одній особі є підставою для припинення зобов'язання.

Стаття 606 ЦК України встановлює підставу припинення цивільно-правового зобов'язання, що не залежить від волі сторін, і відбувається в тому випадку, коли боржник за зобов'язанням отримує в ньому право вимоги і стає кредитором стосовно самого себе.

Судом відмічається, що при цьому зникає один із суб'єктів правовідношення, у зв'язку з чим припиняється і саме правовідношення.Для того, щоб зобов'язання припинилось на підставі наведеної норми Цивільного кодексу України поєднанням двох сторін у одній особі, необхідно щоб у результаті такого поєднання лишилась лише одна особа.

Поєднання боржника та кредитора в одній особі може мати місце, наприклад, при спадкуванні - у разі переходу майна кредитора до боржника і навпаки; при реорганізації шляхом злиття або приєднання юридичних осіб, пов'язаних між собою взаємним зобов'язанням.

Припинення зобов'язання поєднанням боржника та кредитора в одній особі можливе лише якщо таке поєднання відбувається у зв'язку з поєднанням двох сторін в одній особі та в межах одного і того ж зобов'язання.

У даній справі залишається дві особи, позивач і відповідач, у яких залишаються окремі зобов'язання, які випливають із різних договорів - кредитного договору та договору банківського вкладу. А отже, поєднання боржника і кредитора в одній особі, у розумінні приписів ст. 606 ЦК України, не відбулося, що унеможливлює застосування вказаної норми закону.

Посилання відповідача на правову позицію Вищого господарського суду України, викладену у постанові від 12.06.2015р. у справі №910/15859/14 та у постанові від 04.04.2015р. у справі №925/1333/14 не поширюється на правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем з приводу виконання кредитного договору у даній справі, оскільки у вказаних судових рішеннях підставою для припинення зобов'язань в межах суми коштів, що перебувала на рахунку позичальника є наявність договору застави майнових прав на зазначені суми коштів, наявність умови про перехід до банку права вимоги на зазначені суми коштів. У даній справі майнові права на грошові кошти, що обліковуються на рахунку відповідача в заставу не передавались та право вимоги на них згідно будь-яких договорів не відступалось.

Аналіз розрахунку позивача та контррозрахунку відповідача свідчить, що відповідач визнав борг по кредиту в повній сумі; по процентах відповідач взяв вибірково певні періоди та суми, які нараховано позивачем. Однак, не обгрунтував, на якій підставі одні періоди та суми ним враховано, а інші ні. По комісії за управління кредитом, відповідач, взявши частково періоди позивача обрахував свої суми.

Перевіривши поданий розрахунок та контррозрахунок, вимоги позивача про стягнення боргу за кредитом, по процентам за користування кредитом і комісії є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторони передбачили нарахування пені у разі порушення термінів повернення кредиту, у разі несвоєчасної сплати процентів та комісій в максимальному розмірі, передбаченому Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» .

Аналіз розрахунку пені позивача та контррозрахунку пені відповідача свідчить, що відповідач, взявши період обрахунку пені позивача, визначив іншу суму. Стосовно нарахування пені за процентами, відповідач визначив ті самі періоди та ті самі суми, що й позивач, крім двох останніх періодів, без зазначення підстав їх неприйняття. Щодо нарахувань пені за комісії, відповідач взяв ті самі періоди, що й позивач, крім двох останніх періодів, без зазначення підстав їх неприйняття.

Перевіривши правильність нарахування розміру пені, суд погоджується з розрахунками позивача.

Враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИ Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства „Банк ФорумВ» , м. Київ в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ „Банк ФорумВ» ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „ОСОБА_2 аграрні технологіїВ» , с. Олешин, Хмельницький район про стягнення 8492602,73 грн. - поточної заборгованості по поверненню кредитних коштів, 3500000,00 грн. - простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів, 114997,56 грн. - поточної заборгованості за нарахованими процентами, 1253801,99 грн. - простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 110156,31 грн. - пені за простроченим кредитом та процентами, 37500,00 грн. - строкової комісії, 262500,00 грн. - простроченої комісії, 16747,60 грн. - пені за простроченими комісіями задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ОСОБА_2 аграрні технологіїВ» (Хмельницький район, с. Олешин, код 30668776) на користь публічного акціонерного товариства „Банк ФорумВ» (м. Київ, бульвар Верховної Ради, 7; код 21574573) 8492602,73 грн. (вісім мільйонів чотириста дев'яносто дві тисячі шістсот дві гривні 73 коп.) - поточної заборгованості по поверненню кредитних коштів, 3500000,00 грн. (три мільйони п'ятсот тисяч гривень 00 коп.) - простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів, 114997,56 грн. (сто чотирнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто сім гривень 56 коп.) - поточної заборгованості за нарахованими процентами, 1253801,99 грн. (один мільйон двісті п'ятдесят три тисячі вісімсот одну гривню 99 коп.) - простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 110156,31 грн. (сто десять тисяч сто п'ятдесят шість гривень 31 коп.) - пені за простроченим кредитом та процентами, 37500,00 грн. (тридцять сім тисяч п'ятсот гривень 00 коп.) - строкової комісії, 262500,00 грн. (двісті шістдесят дві тисячі п'ятсот гривень 00 коп.) - простроченої комісії, 16747,60 грн. (шістнадцять тисяч сімсот сорок сім гривень 60 коп.) - пені за простроченими комісіями.

Видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ОСОБА_2 аграрні технологіїВ» (Хмельницький район, с. Олешин, код 30668776) в дохід Державного бюджету України (по коду класифікації доходів бюджету 22030001, символ звітності 206, р/р 31218206783002, отримувач УДКСУ у м. Хмельницькому, код ЄДРПОУ отримувача 38045529, банк отримувача ГУДКСУ у Хмельницькій області, МФО 815013, призначення платежу: „Судовий збір, Код 03500128, пункт ставок судового зборуВ» ) судовий збір в розмірі 73080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень 00 коп.).

Видати наказ.

Повне рішення складено 30 жовтня 2015 року.

Головуючий суддя В.В. Димбовський

Суддя М.В. Смаровоз

Суддя І.В. Заярнюк

Віддруковано 3 примірника:

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу.