Рішення

від 20.10.2015 по справі 755/16977/14-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/16977/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ластовки Н.Д.,

при секретарях Фузік Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, до Київської міської ради, треті особи: Головне управління держгеокадастру у м. Києві, Опікунська рада Деснянського району м. Києва, Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація, Реєстраційна служба головного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_5, про визнання права власності на спадкове майно, та за позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, до Київської міської ради, треті особи: Головне управління держгеокадастру у м. Києві, Опікунська рада Деснянського району м. Києва, Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація, Реєстраційна служба головного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_5, про визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, звертаючись з позовом до суду, просить визнати ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що прийняла спадщину після свого померлого чоловіка ОСОБА_7, яка складається з земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яку не оформили на своє ім'я за сплином строку на прийняття спадщини інші спадкоємці; зобов'язати відповідача Головне управління Держкомзему у м. Києві, видати акт на право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, на ім'я малолітнього сина позивача, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2; та зобов'язати відповідача, Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві, зареєструвати право власності на присадибну земельну ділянку, площею 18 соток, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, на ім'я малолітнього сина позивача, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Позивач мотивував свою позовну заяву тим, що ІНФОРМАЦІЯ_11 року померла його бабуся, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка перед смертю залишила позивачу довіреність на переоформлення земельної ділянки на ім'я неповнолітнього сина позивача, оскільки бажала, щоб належна їм з дідусем земельна ділянка перейшла у власність сина позивача. За життя у 2005 році дідусь позивача, учасник війни, інвалід І групи, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_7, отримав у власність земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1. В 2009 році СПД ОСОБА_9 було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_7, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_12 року, зазначеною земельною ділянкою продовжувала користуватись бабуся позивача ОСОБА_6, яка виявила бажання переоформити належну їй після смерті дідуся земельну ділянку на ім'я малолітнього сина позивача, однак документ на підтвердження права власності на земельну ділянку було втрачено. Задля відновлення втрачених документів ОСОБА_6 зверталась до Головного управління Держкомзему у м. Києві та до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, на що отримала усну відмову, аргументовану недостатньою кількістю документів, необхідних для отримання дублікату втраченого документу, наслідком чого була видача ОСОБА_6 на ім'я позивача довіреності на здійснення необхідних дій щодо реєстрації права власності на спірну земельну ділянку. Однак, у зв'язку із смертю ОСОБА_6 позивачем не здійснено всіх необхідних дій щодо реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, що є підставою його звернення з даним позовом до суду.

02.07.2015 року в судовому засіданні представником позивача ОСОБА_10 надано уточнену позовну заяву, відповідно до якої позивач, звертаючись з позовом до Київської міської ради, просить суд визнати за неповнолітнім ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, виділену відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради від 18.10.1983 року № 1738 та проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_7 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. (Том 1 а.с. 206-208)

06.08.2015 року в судовому засіданні представником позивача ОСОБА_11 подано уточнену позовну заяву, відповідно до якої позивач, звертаючись з позовом до Київської міської ради, просить суд визнати за неповнолітнім ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на земельну ділянку площею 0,18 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, виділену відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради від 18.10.1983 року № 1738 та проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_7 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. (Том 2 а.с. 1-2)

06.08.2015 року в судовому засіданні протокольною ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_5 залучено до участі у розгляд справи в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. (Том 2 а.с. а.с. 43)

06.08.2015 року в судовому засіданні протокольною ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва прийнято до провадження позовну заяву третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, до Київської міської ради, треті особи: Головне управління Держземагенства у м. Києві, Опікунська рада Деснянського району м. Києва, Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація, Реєстраційна служба головного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_5, про визнання права власності, відповідно до якої позивач просить визнати за ним право власності на 1/3 частину земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 площею 0,06 га, мотивуючи свої вимоги тим, що позивач ОСОБА_5 є сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3. До смерті батьків та протягом часу їх проживання за адресою: АДРЕСА_1, позивачем здійснено значні фінансові вклади у розбудову батьківської садиби на загальну суму 520 000,00 грн. Позивач вважає, що його вклад є рівним особистим вкладам його батьків, що здійснені ними при розбудові садиби, що є підставою звернення позивача з даними позовом до суду в межах розгляду первісного позову, з огляду на однорідність предмета спору. (Том 2 а.с. 4-6)

В судовому засіданні на підставі наказу Державного агентства земельних ресурсів № 20 від 28.05.2015 року «Про реорганізацію Головного управління Держземагенства у м. Києві», яким реорганізовано Головне управління Держземагентва у м. Києві шляхом приєднання до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, протокольною ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Держземагенства у м. Києві замінено на Головне управління держгеокадастру у м. Києві.

Представник позивача за первісним позовом та відповідача за позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_11 в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом підтримав в повному обсязі з урахуванням внесених уточнень, однак не заперечує проти законності позовних вимог позивача за позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_5, з огляду на обставини, зазначені ним в обґрунтування предмета спору.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, за первісним позовом та позивач за позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом визнав частково, не заперечує проти визнання за первісним позивачем права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 у розмірі 2/3 її частини, тобто з урахуванням захисту ним свого права власності на 1/3 зазначеної спірної земельної ділянки.

Представник відповідача Київської міської ради - Козак А.Л. в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомив, однак надав до суду письмові пояснення на первісну позовну заяву, відповідно до яких просить суд прийняти законне і обґрунтоване рішення по справі та провести розгляд справи за його відсутності. (Том 1 а.с. 227-228)

Представник третьої особи Головного управління держгеокадастру у м. Києві - Шевчук О.П. в судовому засіданні поклалась на вирішення спору на розсуд суду, додатково зазначила, що до 01.01.2013 року правовстановлюючі документи на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року № 1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі», Головним управлінням Держкомзему у м. Києві не реєструвалися. Відповідно до рішення Київської міської ради від 25.12.2012 року № 755/8999, у зв'язку з припиненням повноважень виконавчого органу Київської міської ради з ведення Державного земельного кадастру у місті Києві та з метою забезпечення його ведення центральним органом з питань земельних ресурсів його територіальним органом у місті Києві до Державного агентства земельних ресурсів України передано інформацію про земельні ділянки в межах міста Києва. Зареєстровані Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) до 01.01.2013 року в електронному вигляд у формі обмінного файлу уніфікованої форми. Інформація в електронному вигляді щодо земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) до Головного управління Держземагенства у м. Києві не передавалась.

Представник третьої особи Опікунської ради Деснянського району м. Києва в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації - Яценюк Л. П. в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомила, однак надала до суду заяву, відповідно до якої просить суд прийняти законне і обґрунтоване рішення по справі та провести розгляд справи за її відсутності. (Том 1 а.с. 233)

Представник третьої особи Реєстраційної служби головного управління юстиції у м. Києві в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Вислухавши пояснення представника позивача за первісним позовом та відповідача за позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - , третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, за первісним позовом та позивача за позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_5, представника третьої особи Головного управління держгеокадастру у м. Києві - Шевчук О.П., вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до пункту другого частини першої ст. 3 Цивільного кодексу України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. (ч.1 та 2 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Так, позови про визнання права власності спрямовані на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, 29.05.1996 року між ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстровано шлюб, що підтверджено свідоцтвом про шлюб, виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Ватутінського району м. Києва від 29.05.1996 року, Актовий запис № 503. (Том 1 а.с. 212)

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, є сином ОСОБА_7 та ОСОБА_6, що підтверджено свідоцтвом про народження, виданим Дарницьким РАГС м. Києва від 27.07.1960 року, Актовий запис № 1205. (Том 2 а.с. 7)

Відповідно до положення частини 1 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Визнання - це повідомлення стороною чи іншими особами, що беруть участь у справі, обставин, що підтверджують наявність чи відсутність фактів, які за законом повинна доводити друга сторона чи інші особи.

Процесуальним наслідком визнання в цивільному процесі однією зі сторін факту встановленим є набуття фактом безспірного характеру і звільнення другої сторони від його доказування.

Як зазначено у п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» N 2 від 12.06.2009 р., в ході розгляду справи сторона може відмовитися від визнання нею чи її представником певних обставин, довівши належними та допустимими доказами, що ці обставини було визнано внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини або обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з іншою стороною. При доведеності причин відмови від визнання обставин суд постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню, після чого такі обставини доводяться у загальному порядку. Зокрема, це означає, що іншій стороні у справі може бути надано право надати докази, які своєчасно не було надано унаслідок попереднього визнання обставини щодо її підтвердження чи заперечення.

Так, в судовому засіданні встановлено, підтверджено третьою особою за первісним позовом та позивачем за позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_5, не заперечено відповідачем по справі та не спростовано іншими учасниками процесу, позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, - є онуком, а син ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, (Том 1 а.с. 210), відповідно, є правнуком ОСОБА_7 та ОСОБА_6, та зазначені факти не підлягають доказуванню, з підстав їх визнання сторонами спірних правовідносин під час судового розгляду справи, що відповідає вимогам встановленим інститутом доказування в межах діючого цивільного судочинства.

На підставі Рішення виконавчого комітету Київської міської ради від 18.10.1983 року № 1738, Розпорядженням Дніпровської районної державної адміністрації від 14.12.1998 року № 1002 надано дозвіл ОСОБА_7 користуватися земельною ділянкою під город площею 0,5 га по АДРЕСА_1 на період до використання її за призначенням. (Том 1 а.с. 150-153; Том 2 а.с. 40)

Питання виникнення права власності або права користування земельними ділянками урегульовані Земельним кодексом України. Так, згідно з частинами першою, другою статті 116 Земельним кодексом України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частинами першою, другою статті 125 Земельним кодексом України встановлено, що право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності та право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Статтею 126 цього ж Кодексу передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Порівняльно-правовий аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що законодавець розмежовує поняття «надання» та «придбання» земельної ділянки в користування або у власність.

Під наданням земельної ділянки в користування або у власність законодавець розуміє як прийняття органом відповідного рішення про надання землі у власність або в користування, так і подальше оформлення документа, який згідно зі статтею 126 Земельним кодексом України посвідчує право на землю.

Згідно зі статтями 91, 96 Земельного кодексу України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Відповідно до частини першої статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про землеустрій», цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Так, листом Головного управління охорони культурної спадщини від 03.03.2006 року № 1125 повідомлено, що відповідно до рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів № 920 від 16.07.1979 року, розпорядження Київської міської державної адміністрації № 979 від 17.05.2002 року земельна ділянка на АДРЕСА_1 не входить до історичної охоронної зони та зони регулювання забудови міста. Розглянувши надані матеріали та згідно із ст. 40 гл. 6 Земельного кодексу України, Головне управління охорони культурної спадщини не заперечує ОСОБА_7 проти надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1. (Том 1 .с. 138)

Листом ДП «Інституту генерального плану міста Києва» ВАТ «Київпроект» від 04.04.2006 року № 776 погоджено відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 у приватну власність для індивідуального житлового будівництва ОСОБА_7 у встановленому порядку. (Том 1 а.с. 135)

Згідно Висновку Київської міської санепідемстанції МОЗ України від 17.05.2006 року № 679, земельна ділянка по АДРЕСА_1 придатна для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_7 (Том 1 а.с. 136)

Згідно Листа Державного комунального підприємства «Плесо» Київської міської державної адміністрації, ДКП «Плесо» не заперечує щодо відведення земельної ділянки у власність в установленому порядку для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 (як це показано на додатку до листа ДП «Інститут генерального плану міста Києва» ВАТ «Київпроект» від 04.04.2006 року № 776) за умови утримання прибережної захисної смуги в належному санітарно-епідеміологічному стані з забезпеченням охорони навколишнього природного середовища. (Том 1 а.с. 140)

За даними Висновку Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 23.10.2008 року № 09-0522-В, за умови затвердження ДПТ мікрорайону вул. Черемшини та вул. Райдужної рішенням Київради та з урахуванням перелічених вимог, Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища не заперечуватиме проти відведення земельної ділянки в установленому законодавством порядку для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруди, без права забудови до погодження і затвердження містобудівної та проектної документації в установленому законодавством порядку. (Том 1 а.с. 132-133)

Відповідно до Висновку КП «Київський метрополітен» від 16.04.2009 року №№ 27/2450, земельна ділянка по АДРЕСА_1, яка приватизується ОСОБА_7, не знаходиться в безпосередній близькості до будь-яких земельних ділянок КП «Київський метрополітен», а також інженерні комунікації метрополітену не проходять поруч цієї земельної ділянки. (Том 1 а.с. 146)

Згідно Висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві від 23.04.2009 року № 05/111, погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_7 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 (Том 1 а.с. 137)

Згідно Листа ДП «Проектний інститут «Укрметротунельпроект» від 28.04.2009 року № К-09/669, земельна ділянка по АДРЕСА_1 знаходиться поза межами технічних зон Подільсько-Вигурівської та Лівобережної ліній метрополітену. У відповідності до «Генерального плану м. Києва до 2020 р.» та «Комплексної схеми транспорту м. Києва до 2020 р.» інші перспективні лінії метрополітену по вказаній адресі не передбачені. (Том 1 а.с. 145)

За даними Листа від 02.06.2009 року № 8-21-М-2209, Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація не буде заперечувати проти відведення у приватну власність ОСОБА_7 земельної ділянки на АДРЕСА_1, при умові виконання вимог, викладених у висновку Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 23.10.2008 року № 09-0522-В. (Том 1 а.с. 141, 132-133)

Згідно Листа від 10.06.2009 року № 7674, Головне управління охорони культурної спадщини не заперечує ОСОБА_7 проти надання земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 (Том 1 а.с. 139)

Статтею 20 Земельного кодексу України передбачено, що зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Згідно Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_7 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, на АДРЕСА_1 у Дніпровському районі, розробленого згідно з листом-дорученням Київської міської ради від 13.12.2005 року № 225-032-6419 у липні 2009 року, СПД ФО ОСОБА_9, даним Проектом передано громадянину ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,18 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1, за рахунок земель, не наданих у власність чи користування. (Том 1 а.с. 123-125,129-131,148)

Листом Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 03.07.2009 року № 09-6863, Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_7 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 - погоджено для подальшого затвердження в установленому порядку. (Том 1 а.с 134)

Згідно Листа ВАТ «АК «Київводоканал» від 17.07.2009 року № 153/26, на території земельної ділянки по АДРЕСА_1 міські водопровідні та каналізаційні мережі відсутні. (Тм 1 а.с. 147)

ІНФОРМАЦІЯ_12 року ОСОБА_7 помер у віці 80 років, що підтверджено свідоцтвом по смерть, виданим Відділом реєстрації смерті у м. Києві, Актовий запис № 489, від 08.01.2010 року. (Том 1 а.с. 214)

Довіреністю від 23.10.2013 року ОСОБА_6 уповноважила ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, бути представником в органах, установах, організаціях з питань приватизації земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. (Том 1 а.с 213)

ІНФОРМАЦІЯ_11 року ОСОБА_6 померла у віці 85 років, що підтверджено свідоцтвом про смерть, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, Актовий запис № 1289 від 28.12.2013 року. (Том 1 а.с. 122)

На підставі Договору підряду на улаштування скважини № 30 від 14.10.2014 року, укладеного між ОСОБА_5 та ТОВ «Ремлюкс-2», Акту приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2014 року, проведено улаштування скважини за адресою: АДРЕСА_1. (Том 2 а.с. 8-37)

За заявою ФОП ОСОБА_5 на підставі Договору про приєднання об'єкта до електричних мереж від 04.02.2011 року, здійснено підключення електромережі по АДРЕСА_1. (Том 2 а.с. 11-18)

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Цивільний кодекс передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках, прямо передбачених статтями 335, 376, 392 цього Кодексу.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. (ст. 392 Цивільного кодексу України)

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного Кодексу України, право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені Законом.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, зокрема, ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю набувається та реалізується його суб'єктами виключно відповідно до закону. Отже, суб'єктивне право власності на землю виникає на підставах та у порядку, визначеному Земельним кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

За положенням статті 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до положення частин 3, 4 статті 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Зазначені особи вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків їхньої відмови від спадщини, а щодо малолітніх та недієздатних осіб - відмови, здійсненої від їхнього імені батьками (усиновлювачами), опікуном із дозволу органу опіки та піклування (встановлених частинами 2 - 4 ст. 1273 Цивільного кодексу України).

Слід зауважити, що шестимісячний строк, встановлений для прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1270 Цивільного кодексу України), не поширюється на спадкоємців, які постійно проживали із спадкодавцем на момент його смерті, а також малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб. Вважається, що такі спадкоємці прийняли спадщину незалежно від звернення до нотаріуса.

Статтею 1297 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 Цивільного кодексу України ) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 Цивільного кодексу України ).

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 Цивільного кодексу України).

Судам слід звернути увагу, що згідно із ч. 1 ст. 13 Конституції України та ст. 20 Земельного кодексу України органи державної влади та орган місцевого самоврядування здійснюють право власності на землю від імені Українського народу. Це означає, що лише ці органи можуть вирішувати питання про відведення земельних ділянок, передачу їх у приватну власність, визначення цільового призначення землі.

Згідно роз'яснень, наданих у Листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз'яснень, викладених в пунктах 10, 11 Постанови Пленуму Веерховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7. Так, при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Згідно роз'яснень, наданих у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 № 7, вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що: громадяни та юридичні особи зберігають право на земельні ділянки (пункт 7 розд. X «Перехідні положення» Земельного кодексу України), одержані ними до 1 січня 2002 р. у власність, у тимчасове користування або на умовах оренди в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством.

Як визначено в статті 57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. (ч. 1 ст. 64 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Аналізуючи наявні у справі докази в їх сукупності, приймаючи до уваги пояснення сторін та інших учасників процесу, керуючись положеннями законодавства України, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що в розрізі даного спору позивач має достатні правові підстави на визнання за його неповнолітнім сином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, права власності в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_7 на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, оскільки неповнолітній ОСОБА_2, як правнук спадкодавця, є спадкоємцем п'ятої черги за законом, ураховуючи його неповнолітній вік, - є таким, що прийняв спадщину, та на якого не поширюється шестимісячний строк, встановлений для прийняття спадщини, тому, вирішуючи в одному провадженні спір третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_5, який як син спадкодавця є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_7, надав докази догляду та поліпшення об'єкту спадкування, за адресою якого фактично проживав спадкодавець до часу смерті, - суд вважає правомірним розподіл права власності на спірну земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, у вигляді 2/3 частини, тобто 0,12 га, - за неповнолітнім ОСОБА_2, та 1/3 частину, тобто 0,06 га, - за спадкоємцем ОСОБА_5, ураховуючи досягнення між сторонами спірних правовідносин такої домовленості під час судового розгляду справи. При цьому судом ураховано, що спірну земельну ділянку по АДРЕСА_1 надано спадкодавцю ОСОБА_7 рішеннями органів виконавчої влади до 01 січня 2002 року, тобто спадкодавцем набуто право на спірну нерухомість на умовах, що були раніше передбачені чинним законодавством, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, та суд не приймає до уваги як підставу для відмови у захисті права власності неповнолітнього спадкоємця та спадкоємця першої черги відсутність в матеріалах справи доказів отримання спадкодавцем права власності на земельну ділянку до зміни її цільового призначення, процес якого не завершено у зв'язку із смертю спадкодавця, оскільки органами державної влади, якими здійснюється реєстрація майнових прав на нерухоме майно, та які залучено до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, в тому числі відповідачем, не надано жодного документу щодо правового режиму земельної ділянки по АДРЕСА_1, а відсутність та/або втрата правовстановлюючої документації реєструючими органами не є підставою позбавлення спадкоємців права власності на спадкове майно, пріоритетність захисту якого визнана міжнародними інституціями, законодавчо прийнятими на державному рівні.

Відповідно до частини третьої ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, до Київської міської ради, треті особи: Головне управління держгеокадастру у м. Києві, Опікунська рада Деснянського району м. Києва, Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація, Реєстраційна служба головного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_5, про визнання права власності на спадкове майно, підлягає до чаткового задоволення з урахуванням позовних вимог третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, до Київської міської ради, треті особи: Головне управління держгеокадастру у м. Києві, Опікунська рада Деснянського району м. Києва, Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація, Реєстраційна служба головного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_5, про визнання права власності, які підлягають до задоволення в повному обсязі.

Разом з тим, за клопотанням позивачів судом не підлягає до вирішення питання про розподіл сплаченого судового збору в порядку статті 88 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 14, 41 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, ст.ст. 20, 91, 96, 116, 125, 126 Земельного кодексу України, ст.ст. 181, 190, 321, 328, 331, 392, 1268, 1270, 1273, 1296, 1297, 1299 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 року № 7, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» N 2 від 12.06.2009 року, Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, ст.ст. 1, 3, 4, 10, 11, 15, 57, 60, 61, 64, 88, 131, 208, 209, 212-215, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, до Київської міської ради, треті особи: Головне управління держгеокадастру у м. Києві, Опікунська рада Деснянського району м. Києва, Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація, Реєстраційна служба головного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_5, про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити частково.

Визнати за неповнолітнім ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на 2/3 частини, що становить 0,12 га земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В іншій частині позову відмовити.

Позов третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, до Київської міської ради, треті особи: Головне управління держгеокадастру у м. Києві, Опікунська рада Деснянського району м. Києва, Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація, Реєстраційна служба головного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_5, про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/3 частину земельної ділянки, що становить 0,06 га земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

С у д д я :