Ухвала

від 17.08.2010 по справі 2а-1894/09

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2010 р. Справа № 63590/09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Любашевського В.П.

суддів Ліщинського А.М.

ОСОБА_1

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові справу

за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області на постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 26.03.2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

В лютому 2009 року позивач звернувся в суд із позовом до відповідача. У позовній заяві просить стягнути з відповідача на свою користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з січня 2006 року по січень 2009 року і надалі нараховувати та виплачувати вищевказану допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 26.03.2009 року позов задоволено частково. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області щодо не виплати у підвищенні розміру пенсії ОСОБА_2 як дитині війни протиправними. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 за 2007-2008 роки з врахуванням щомісячного підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що позивач визнаний дитиною війни і користується пільгами приналежними до цього статусу. При цьому, позовні вимоги за 2006 рік на думку суду першої інстанції не підлягають задоволенню, оскільки Кабінет Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету не приймав жодних нормативно-правових актів за результатами виконання бюджету у першому півріччі 2006 року, та не був визначений порядок проведення оспорюваних виплат. Щодо надбавки до пенсії за 2007 рік, то суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога про її виплату підлягає задоволенню, оскільки норми Закону України «Про Державний бюджет в Україні на 2007 рік» які зупиняли гарантоване ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» право, визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року. Також суд зазначив, що норми Закону України «Про Державний бюджет в Україні на 2008 рік» які зупиняли гарантоване ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» право, визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню. Такі рішення мають преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді спорів пов'язаних із такими правовідносинами.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України. Також зазначає, що не внесені зміни в Закони України «Про Держаний бюджет України на 2007-2008 роки» в частині збільшення видатків для забезпечення державних соціальних гарантій, які були предметом розгляду в рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року.

З'ясувавши обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав:

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач у справі є дитиною війни. Вказаний правовий статус підтверджується посвідченням, копія якого долучена до матеріалів справи.

В силу ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Вирішуючи питання щодо задоволення позовних вимог за 2006 рік, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача виплатити оспорювану надбавку за 2006 рік, оскільки п. 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності 02.04.2006 року, п. 17 ст. 77 виключено. Однак ст. 110 даного Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Враховуючи, що Кабінет Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету не приймав жодних нормативно-правових актів за результатами виконання бюджету у першому півріччі 2006 року, не був визначений порядок проведення таких виплат, а також те, що зазначена норма не була визнана у встановленому порядку неконституційною, отже, підлягала виконанню.

Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зупинено надану ст. 6 Закону соціальну гарантію. 09.07.2007 року окремі положення Закону України «Про державний бюджет в Україні на 2007 рік» визнано неконституційними тим самим відновлено дію ст. 6 Закону, яка тривала до 31.12.2007 року, оскільки 01.01.2008 року ст. 6 Закону викладено в іншій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») (3551-12) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Тому, право на підвищення пенсії яка виплачувалася позивачу надавалося у період із 09.07.2007 року по 31.12.2007 року на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». З огляду на вищевказане, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що судом першої інстанції період виплати оспорюваної допомоги в резолютивній частині постанови не встановлений.

Разом з тим, суд при задоволенні позовних вимог позивача за 2008 рік вірно виходив з того, що рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, у відповідності до якого положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», що обмежувало дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано неконституційним, відтак починаючи лише з 22.05.2008 року і до дати розгляду справи в суді першої інстанції - 26.03.2009 року вимоги підлягають задоволенню, оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялась.

Окрім вказаного, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нараховувати та виплачувати позивачу надбавку до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в подальшому, оскільки предметом судового захисту можуть бути невизнані, порушені або оспорювані права, свободи чи інтереси особи, а наявність факту порушення прав у майбутньому встановити неможливо.

При цьому слід зазначити, що пенсія позивачу повинна нараховуватися та виплачуватися із урахуванням мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідними нормами Закону України «Про державний бюджет в Україні на 2007 рік», Закону України «Про державний бюджет в Україні на 2008 рік» та Закону України «Про державний бюджет в Україні на 2009 рік».

Разом із тим, судова колегія визнає безпідставними доводи апелянта про те, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не поширюється на спірні правовідносини, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем гарантованого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» права на отримання підвищеного розміру пенсії, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком.

За таких обставин судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Наведене в силу ст. 202 КАС України є підставою для скасування постанови, що оскаржується, та прийняття нового рішення у справі.

Зважаючи на викладене, та керуючись ст. 160, ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області задовольнити частково, а постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 26.03.2009 року по справі № 2а-1894/09 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області нарахувати та виплатити в користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 26.03.2009 року із урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції в порядку цивільного судочинства.

Головуючий суддя В. П. Любашевський

Судді А.М. Ліщинський

ОСОБА_1