Постанова

від 29.10.2015 по справі 910/3829/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року Справа № 910/3829/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач) Прокопанич Г.К., Шаргала В.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора м. Києва на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 у справігосподарського суду міста Києва за позовомЗаступника прокурора м. Києва доКиївської міської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Коніка" провизнання незаконним і скасування рішення за участю представників сторін:

прокуратури (позивач): Онуфрієнко М.В. (прокурор Генеральної прокуратури України, посв. від 30.01.2015 №031806),

відповідача: не з'явився,

третьої особи: Васюк П.П. (представник за дов. від 21.01.2014 №б/н)

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора м. Києва звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Київської міської ради про визнання незаконним і скасування рішення Київської міської ради від "Про передачу ТОВ "Коніка" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування навчальних аудиторій, театру-студії та офісно-житлового комплексу з приміщеннями торговельно-розважального, готельного, спортивно-оздоровчого, побутово-громадського призначення, закладами громадського харчування та паркінгом на вул. Ярославів Вал, 40 у Шевченківському районі м. Києва" від 27.12.2007 № 1612/4445; - визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Коніка"; - визнати відсутність у ТОВ "Коніка" права користування земельною ділянкою, площею 5611 кв.м., кадастровий номер 8000000000:88:175:0021, вартістю 7193407 грн. 49 коп., та земельною ділянкою, площею 968 кв.м., кадастровий номер 8000000000:91:169:0023, вартістю 1240994 грн. 20 коп., що розташованих по вул. Ярославів Вал, 40 у Шевченківському районі м. Києва; - зобов'язання ТОВ "Коніка" відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення в розпорядження Київської міської ради земельної ділянки площею 5611 кв.м., кадастровий номер 8000000000:88:175:0021, вартістю 7193407 грн. 49 коп., та земельної ділянки, площею 968 кв.м., кадастровий номер 8000000000:91:169:0023, вартістю 1240994 грн. 20 коп., що розташовані по вул. Ярославів Вал, 40 у Шевченківському районі м. Києва.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення Київської міської ради від 27.12.2007 № 1612/4445 є незаконним та підлягає скасуванню з огляду на те, що земельна ділянка загальною площею 0,66 га, яка передана ТОВ "Коніка", знаходиться в межах центрального історичного ареалу міста, в архітектурній та археологічній охоронних зонах, в межах Державного історико-архітектурного заповідника "Стародавній Київ", на території пам'ятки археології національного значення "Культурний шар города Ярослава" та віднесена до категорії земель історико-культурного призначення, у зв'язку з чим до порядку її відведення та забудови застосовуються вимоги Закону України "Про охорону культурної спадщини" , відповідно до положень якого в архітектурних охоронних зонах дозволяється будівництво лише особливо важливих споруд за індивідуальними проектами. Також, що при прийнятті Київською міською радою оспорюваного рішення не було вжито заходів щодо інформування Секретаріату ЮНЕСКО про заплановане будівництво, чим порушено ст. 4 Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини, п. 172 Настанов, що регулюють виконання Конвенції про охорону всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, та ст. 16 Закону України "Про міжнародні договори України" . Крім того, в порушення положень ст. 234 , 124 Земельного кодексу України , ст. 51 Закону України "Про землеустрій" , ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" , п. 4.1.1 Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 391 від 03.12.2004 , обов'язкова державна експертиза проекту відведення земельної ділянки на вул. Ярославів Вал у Шевченківському районі м. Києва уповноваженим органом не проведена. При цьому, позивач зазначив, що оспорюване рішення Київської міської ради від 27.12.2007 № 1612/4445 прийняте з порушенням вимог ст. 142 Земельного кодексу України , оскільки відсутня добровільна відмова попереднього землекористувача (Міністерства культури і мистецтв України) від права користування спірною земельною ділянкою.

Рішенням господарського суду м. Києва від 29.09.2014 у справі №910/3829/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2014, позовні вимоги задоволені повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 та рішення господарського суду м. Києва від 29.09.2014 у справі № 910/3829/14 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

За результатами повторного перегляду справи, рішенням господарського суду міста Києва від 24.04.2015 у справі № 910/3829/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, заступник прокурора м. Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи касаційну скаргу тим, що судові рішення прийняті з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 124 Конституції України, ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України, ст. 4-2, 43 Господарського процесуального кодексу України. Заявник в касаційній скарзі, зокрема, зазначає, що судами не враховано, що обраний прокурором спосіб захисту прав та інтересів держави у даному конкретному випадку є єдиним правильним та ефективним; враховуючи положення ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прокурор у даній справі (після відмови в позові щодо визнання недійсним договору оренди) позбавлений був можливості збільшити позовні вимоги пунктом щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки; положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України виділено окремо два способи захисту права: визнання правочину недійсним та визнання незаконним (недійсним) рішення органу місцевого самоврядування; жодним нормативно-правовим актом не обмежено право особи на звернення до суду за захистом порушених прав з окремими позовами про скасування рішення про надання земельної ділянки та визнання договору оренди недійсним; судом першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, у порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не враховано, що рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009, на яке посилаються суди, стосується питання скасування актів органів місцевого самоврядування цими ж органами.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне.

Господарським судом встановлено, що рішенням Київської міської ради від 27.12.2007 № 1612/4445 вирішено припинити Міністерству культури і мистецтв України право користування частиною земельної ділянки, відведеної відповідно до рішень виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 19.12.1973 № 2048 "Про відведення земельної ділянки Міністерству культури УРСР під будівництво учбового корпусу Київського інституту театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого" та від 18.04.1977 №559/19 "Про додаткове відведення земельної ділянки Міністерству культури УРСР та Українському республіканському управлінню держтрудощадкас на Львівській площі", площею 0,38 га та віднести цю земельну ділянку до земель запасу житлової та громадської забудови; затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Коніка" для будівництва, експлуатації та обслуговування навчальних аудиторій, театру-студії та офісно-житлового комплексу з приміщеннями торговельно-розважального, готельного, спортивно-оздоровчого, побутово-громадського призначення, закладами громадського харчування та паркінгом на вул. Ярославів Вал, 40 у Шевченківському районі м. Києва; передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Коніка" у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,66 га для будівництва, експлуатації та обслуговування навчальних аудиторій, театру-студії та офісно-житлового комплексу з приміщеннями торговельно-розважального, готельного, спортивно-оздоровчого, побутово-громадського призначення, закладами громадського харчування та паркінгом на вул. Ярославів Вал, 40 у Шевченківському районі м. Києва, у тому числі: площею 0,38 га за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови та 0,28 га за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Відповідно до Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель, затвердженої наказом Державного комітету статистики України №377 від 05.11.1998 графа 81 вказує на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель історико-культурного призначення.

03.04.2008 між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Коніка" (орендар) укладено Договір оренди земельних ділянок, відповідно до умов якого, орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 27.12.2007 № 1612/4445 за актом приймання-передачі передав, а орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельні ділянки з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Ярославів Вал, 40 у Шевченківському районі м. Києва; розмір - земельна ділянка, кадастровий номер 8000000000:88:175:0021, - 5611 кв.м. та земельна ділянка, кадастровий номер 8000000000:91:169:0023, - 968 кв.м.; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування навчальних аудиторій, театру-студії та офісно-житлового комплексу з приміщеннями торговельно-розважального, готельного, спортивно-оздоровчого, побутово-громадського призначення, закладами громадського харчування та паркінгом; кадастровий номер - 8000000000:88:175:0021 та 8000000000:91:169:0023.

10.04.2008, актом приймання-передачі земельної ділянки Київська міська рада передала, а ТОВ "Коніка" прийняло у своє володіння і користування зазначені земельні ділянки.

Предметом спору у даній справі є визнання незаконним і скасування вказаного рішення Київської міської ради від 27.12.2007 № 1612/4445, визнання недійсним договору оренди від03.04.2008, визнання відсутності у ТОВ "Коніка" права користування спірними земельними ділянками та зобов'язання повернути їх власнику.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд попередніх інстанцій мотивував свої рішення тим, що прокурором обрано неналежний (неефективний) спосіб захисту прав та інтересів, оскільки такий спосіб захисту цивільних прав як визнання незаконним і скасування рішення Київської міської ради, яке вичерпало свою дію внаслідок його виконання, та на підставі якого укладено договір оренди земельної ділянки, є неефективним способом захисту прав та інтересів, так як не забезпечує їх реального захисту, з посиланням на положення ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства", п.5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009; та із зазначенням того що, факт непроведення обов'язкової державної експертизи проекту відведення спірної земельної уповноваженим органом, не впливає на результат вирішення спору у даній справі.

За приписами статті 84 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

На думку колегії оскаржувані судові акти у даній справі наведеним вимогам не відповідають.

Як зазначалось, постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2015 дана справа була направлена на новий розгляд до господарського суду м. Києва, в якій суд касаційної інстанції наголосив на відсутності в матеріалах справи висновку державної експертизи землевпорядної документації від 24.12.2007 № 309/10-53, на який посилається позивач як на підставу визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 27.12.2007 № 1612/4445, у зв'язку з тим, що експертиза була проведена неуповноваженим органом, що відповідно до тексту вказаної постанови є порушенням вимог ст. 43 ГПК України та служить єдиною підставою для скасування судових актів і направлення справи на повторний розгляд.

Статтею 111-12 ГПК України передбачено, що вказівки, які містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Мотивувальна частина постанови Вищого господарського суду України від 19.02.2015 також містить посилання на висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 по справі № 21-405а14, що по суті не є обставиною у справі, яка підлягає розгляду відповідно до ст. 43 ГПК України, та не є вказівкою обов'язковою для суду 1-ї інстанції у розмінні ст. 111-12 ГПК України, оскільки господарський суд в силу ст. 111-28 ГПК України має враховувати такий висновок Верховного Суду, однак не позбавлений права відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України.

Натомість, сприйнявши посилання суду касаційної інстанції на висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 по справі № 21-405а14, як на обов'язкові до виконання вказівки суду касаційної інстанції, господарський суд 1-ї та 2-ї інстанцій дійшов висновку, що спірне рішення Київської міської ради про передачу ТОВ "Коніка" в оренду земельної ділянки є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання, скасування якого не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, з огляду на що, та враховуючи приписи ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, цей позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

У зазначеній справі Верховного Суду України № 21-405а14, предметом спору є визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, розгляд якого за висновком судових палат в адміністративних справах, господарських справах та цивільних справах Верховного Суду України не впливає на законність правовстановлюючих документів щодо права власності чи користування земельною ділянкою до розгляду спору про їх оскарження та є підставою для відмови в позові.

При цьому суд попередніх інстанцій не звернув увагу на те, що обраний прокурором спосіб захисту прав та інтересів держави у даному конкретному випадку є єдино правильним, оскільки прокурор у справі, яка розглядається, після відмови в позові у справі № 910/9774/13 про визнання недійсним договору оренди спірної земельної ділянки укладеного 03.04.2008 між Київською міськрадою та ТОВ "Коніка", був позбавлений можливості збільшити позовні вимоги пунктом щодо визнання цього договору оренди земельної ділянки недійсним.

Як наслідок, обмежившись твердженням про обрання прокурором неналежного (неефективного) способу захисту прав та інтересів, та залишивши без дослідження доводи прокурора, на які той посилався в обґрунтування позовних вимог, суд попередніх інстанцій дійшов помилкового висновку, що факт непроведення обов'язкової державної експертизи проекту відведення змеленої ділянки по вул. Ярославів Вал, 40 у Шевченківському районі м. Києва уповноваженим органом не впливає на результат вирішення спору у даній справі, залишаючи тим самим вказівки Вищого господарського суду України, викладені як обов'язкові у постанові від 19.02.2015, без виконання.

З огляду на викладене, колегія вважає, що судами першої та апеляційної інстанції не досліджено в повному обсязі матеріали та обставини справи, які мають суттєве значення для розгляду спору. Порушення господарськими судами вимог ст. 43 ГПК України щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд до господарського суду 1-ї інстанції.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 24.04.2015 у справі №910/3829/14 скасувати.

Справу направити до господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: Г.К. Прокопанич

В.І. Шаргало