Постанова

від 29.10.2015 по справі 911/541/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року Справа № 911/541/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Коробенка Г.П.,

суддів Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

за участю представників сторін:

позивача - 1. не з'явився

- 2. не з'явився

відповідача - Кукоби О.М. дов. б/н від 15.06.2015

прокурора- Онуфрієнко М.В. -прокурора відділу Генпрокуратури України

третьої особи - не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Київської області

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015

у справі №911/541/15 Господарського суду Київської області

за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі:

1)Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства

2)Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство"

до Приватного підприємства "Лебедівський лісовичок"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Київська обласна державна адміністрація

про розірвання договору та зобов'язання повернути лісові ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.04.2015 (суддя Скутельник П.Ф.) позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" до Приватного підприємства "Лебедівський лісовичок" про розірвання договору та зобов'язання повернути лісові ділянки, - задоволено повністю; розірвано договір про довгострокове тимчасове користування лісовими ділянками від 01.06.2012 №б/н, укладений між Державним підприємством "Вищедубечанське лісове господарство" та Приватним підприємством "Лебедівський лісовичок", який зареєстровано у Київському обласному та по м. Києву управлінні лісового та мисливського господарства, про що в книзі реєстрації договорів довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками зроблено запис від 06.06.2012 за №9; зобов'язано Приватне підприємство "Лебедівський лісовичок" повернути Державному підприємству "Вищедубечанське лісове господарство" лісові ділянки, площею 2,8494 га, з нормативно-грошовою оцінкою 94612,40 грн., які розташовані у виділах №1, 2, 4, 5, 6 кварталу 158 Пірнівського лісництва в адміністративних межах Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області; стягнуто з Приватного підприємства "Лебедівський лісовичок" в доход державного бюджету України судовий збір у сумі 3110,25 грн.

Судове рішення мотивоване тим, що відповідач використовує вищезазначену лісову земельну ділянку з порушенням умов договору та вимог лісового законодавства, що є підставою для розірвання договору та відповідно повернення земельної ділянки.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 (судді: Корсакова Г.В., Зубець Л.П., Хрипун О.О.) зазначене судове рішення скасоване, в позові відмовлено, відповідно розподілений судовий збір.

Постанова мотивована тим, що надана за спірним договором земельна ділянка використовується для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей, що обумовлено договором, таке використання передбачає благоустрій земельної ділянки, що і було зроблено відповідачем шляхом зведення відповідних тимчасових споруд, проект благоустрою був погоджений із постійним землекористувачем, тому підстави для розірвання договору відсутні.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, заступник прокурора Київської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 26.04.2012 за №166 виділено Приватному підприємству "Лебедівський лісовичок" лісові ділянки, площею 2,8494 га, у довгострокове тимчасове користування терміном на 49 років для культурного-оздоровчих та рекреаційних цілей, що знаходяться у постійному користуванні Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" (квартал 158 Пірнівського лісництва) і розташовані на території Лебедівської сільської ради в адміністративних межах Вишгородського району Київської області.

На підставі вказаного розпорядження між Державним підприємством "Вищедубечанське лісове господарство" та Приватним підприємством "Лебедівський лісовичок" укладено договір довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками від 01.06.2012 б/н.

Згідно з п. 1.1 договору Державне підприємство "Вищедубечанське лісове господарство" передає, а Приватне підприємство "Лебедівський лісовичок" приймає у довгострокове тимчасове користування лісові ділянки для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей у кварталі 158 виділи №1, 2, 4, 5, 6 Пірнівського лісництва ДП "Вищедубечанське лісове господарство", що розташовані на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Відповідно до п. 1.2 договору загальна площа переданих лісових ділянок становить 2,8494 га.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що даний договір укладено терміном на 49 років до 01.06.2061.

Відповідно до п. 3.1 договору нормативна грошова оцінка лісових ділянок становить 94612,40 грн. відповідно до розрахунку нормативної грошової оцінки лісових ділянок, який є додатком №2 до вказаного договору.

Згідно з п. 4.3 договору Приватне підприємство "Лебедівський лісовичок" зобов'язане:

- п. 4.3.1. використовувати лісові ділянки, вказані в п.1.1 договору, тільки відповідно до цільового призначення та на умовах даного договору;

- п. 4.3.3. дотримуватись норм лісового, екологічного, земельного законодавства України, протипожежних, санітарних правил, а також правил техніки безпеки та охорони праці.

Пунктами 4.4.1 та 4.4.2 договору встановлено, що Приватне підприємство "Лебедівський лісовичок" має право використовувати вказані у п. 1.1 договору лісові ділянки для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей у відповідності до умов договору та діючого законодавства України; у встановленому законом порядку споруджувати тимчасові будівлі і споруди, в тому числі об'єкти малої архітектурної форми, з дотриманням вимог чинного законодавства та договору.

Згідно з п. 11.4 договору дія договору достроково припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання іншою стороною обов'язків передбачених даним договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження лісової ділянки, що істотно перешкоджає їх використанню, а також з інших підстав, визначених чинним законодавством України.

Вказаний договір зареєстровано у Київському обласному та по м. Києву управлінні лісового та мисливського господарства, про що в книзі реєстрації договорів довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками зроблено запис від 06.06.2012 за № 9.

На виконання умов договору позивач-2 передав, а відповідач прийняв у платне довгострокове тимчасове користування лісові ділянки загальною площею 2,8494 га, які розташовані в кварталі 158 виділи 1,2,4,5,6 Пірнівського лісництва ДП "Вищедубечанське лісове господарство", на території Лебедівської сільської ради в адміністративних межах Вишгородського району Київської області згідно з планом-схемою, що підтверджується актом прийому-передачі ділянок відповідно до договору на право довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками від 01.06.2012.

За приписами ст.18 Лісового кодексу України об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності. Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року. Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Статтею 20 Лісового кодексу України зокрема встановлено, що тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право: здійснювати господарську діяльність у лісах з дотриманням умов договору; за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 74 Лісового кодексу України використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт здійснюється з урахуванням вимог щодо збереження лісового середовища і природних ландшафтів з додержанням правил архітектурного планування приміських зон і санітарних вимог. У лісах, що використовуються для відпочинку, лісокористувачі повинні здійснювати роботи щодо їх благоустрою.

Згідно зі ст. 74 Лісового кодексу України підставами припинення права постійного користування лісами є:

1) припинення права користування земельною лісовою ділянкою у випадках і порядку, встановлених законом;

2) використання лісових ресурсів способами, які завдають шкоду навколишньому природному середовищу, не забезпечують збереження оздоровчих, захисних та інших корисних властивостей лісів, негативно впливають на їх стан і відтворення;

3) використання лісової ділянки не за цільовим призначенням.

Право тимчасового користування лісами припиняється у випадках, передбачених статтею 78 цього Кодексу для припинення права використання лісових ресурсів.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що відповідач без погодження з постійним лісокористувачем - Державним підприємством "Вищедубечанське лісове господарство" зводить на орендованій лісовій ділянці огорожу та опори вуличного освітлення, що підтверджується актом перевірки від 22.05.2014 б/н, складеним Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області та актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону захист, використання та відтворення лісів від 16-29.05.2014 б/н, складеним Державною екологічною інспекцією у Київській області. Вказані дії позивача суперечать умовам договору та порушують вимоги лісового законодавства, що є підставою для розірвання спірного договору.

Суд апеляційної інстанції відхилив вищезазначені акти як докази неправомірності дій відповідача, оскільки названі акти складені з порушенням законодавства.

Разом з тим, із обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, вбачається, що відповідач використовує земельну ділянку у відповідності з умовами договору, проводячи її благоустрій, при цьому проект благоустрою був погоджений із постійним лісокористувачем - позивачем-2, чим спростовуються доводи прокурора, а відтак, з урахуванням норм наведеного законодавства, апеляційний господарський суд правомірно дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання спірного договору, з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

Згідно зі ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, тому доводи касаційної скарги, які потребують переоцінки доказів у справі не входять до кола повноважень суду касаційної інстанції і до уваги не приймаються.

Відповідно ч. 1 ст. 111 10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Оскільки судом апеляційної інстанції дотримані норми матеріального та процесуального права, обставини справи встановлені повно та всебічно з їх належною правовою оцінкою, то підстави для скасування оскарженої постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 у справі №911/541/15 - без змін.

Головуючий суддя Коробенко Г.П. Судді Мачульський Г.М. Шаргало В.І.