Постанова

від 26.10.2015 по справі 914/319/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2015 року Справа № 914/319/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Дарміна М.О., Лисенко О.М.

При секретарі Ковзикові В.Ю.

Зміна складу судової колегії відбулася на підставі розпорядження в.о.голови суду Науменка І.М. від 23.10.2015 року.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, ФОП, паспорт НОМЕР_1 від 05.02.03;

від відповідача: Багрова Є.О., представник, довіреність №855-О від 07.03.14;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 6 липня 2015 року у справі № 914/319/15

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

про стягнення 1 251,28 грн. безпідставно списаних коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 6 липня 2015 року (суддя Юзіков С.Г.) позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволені.

Суд стягнув з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 1 251,28 грн. - безпідставно списаних коштів, та 5 711,31 грн . - господарських витрат.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

В обґрунтування своєї скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, невірно визначивши закон, який є спеціальним для даних правовідносин.

Так, суд не врахував, що по даній справі платіж був здійснений не на підставі платіжної картки, а за допомогою системи дистанційного обслуговування «Телефонний банкінг». При цьому, позивачем не доведено, що платежі буди ініційовані без фізичної присутності позивача.

Апелянт вважає, що поза увагою суду залишився той факт, що позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права, оскільки належним способом захисту права клієнта в разі списання його коштів банком без законних підстав є зобов'язання банку вчинити певні дії. На думку апелянта, суд першої інстанції стягнув витрати на послуги адвоката без належних доказів цих витрат та без врахування вимог розумності.

Крім того, суд порушив норми процесуального права, оскільки не задовольнив клопотання відповідача про залучення до участі у справи у якості третьої особи набувача грошових коштів - ТОВ « Оптрансцентр».

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 липня 2015 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 19 серпня 2015 року.

На підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 23.07.15р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 6 липня 2015 року у справі № 914/319/15 прийнято в провадження колегією суддів у складі головуючого судді Березкіної О.В. (доповідача), суддів Чус О.В., Герасименко І.М.

Розпорядженням голови суду Євстигнеєва О.С. від 19.08.15р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 6 липня 2015 року у справі № 914/319/15 визначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Березкіної О.В. (доповідача), суддів Джихур О.В., Дарміна М.О.

Розпорядженням голови суду Євстигнеєва О.С. від 05.10.15р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 6 липня 2015 року у справі № 914/319/15 визначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Березкіної О.В. (доповідача), суддів Чус О.В., Дарміна М.О.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.15р. розгляд справи відкладено у зв»язку з неявкою в судове засідання представника позивача до 26.10.15.

Розпорядженням в.о. голови суду Науменка І.М. від 23.10.15р. розгляд справи № 914/319/15 визначено колегією суддів у складі головуючого судді Березкіної О.В., суддів Лисенко О.М., Дарміна М.О.

26.10.15р. в судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та відмовити у позові.

Представник позивача та сам позивач в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 04.10.07р. ФОП ОСОБА_2 (Позивач) з ЗАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Приватбанк" (Відповідач), в особі Філії "Західне головне регіональне управління ЗАТ КБ "Приватбанк" у м. Львові укладено договір банківського рахунку №LV2DOW (далі Договір)

Згідно з п. 1.1, 1.2 Договору банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки із спеціальним режимом використання) та здійснює його (їх) розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України (далі НБУ) та умов цього Договору. За договором банківського рахунку банк зобов'язаний приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнту, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснювати інші операції за рахунком (рахунками) у порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

На підставі даного Договору Позивачеві відкрито один поточний рахунок у національній валюті за НОМЕР_2.

За умовами Договору Відповідач взяв на себе наступні зобов'язання, зокрема:

- виконувати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, у строки: у день його надходження, якщо документ надійшов протягом операційного часу; не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов протягом після закінчення операційного часу (п.2.1.5 Договору);

- списувати грошові кошти з рахунку (рахунків, у тому числі карткових) клієнта на підставі його розпорядження, або без його розпорядження/на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених цим Договором (у тому числі клієнта з третіми особами) та (або) чинним законодавством (п.2.1.10 Договору);

- забезпечити збереження коштів клієнта (п.2.1.15);

Згідно з п. 3.2.7 Банк має право доповнювати і коригувати регламент робіт наданих Клієнту Банком спеціальних програмних продуктів (інформація про зміни розміщується на Дошці оголошень в операційному залі Банку).

Регламентом робіт електронних розрахунково-інформаційних програмних продуктів (додаток 3 до Договору) визначений порядок і характер робіт, необхідних для здійснення електронних платежів (отримання виписки спеціального виду про стан рахунку (рахунків) Клієнта в Банку за допомогою засобів Internet та за допомогою електронних розрахунково-інформаційних програмних продуктів (далі - ЕРІПП)). Умови не зазначені у цьому додатку, визначаються поточною документацією з експлуатації цих продуктів.

У анкеті-заяві на випуск корпоративної платіжної картки вказані наступні номери телефонів Позивача:- домашній телефон: +380679043350; - робочий телефон: НОМЕР_5.

Звертаючись до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» із позовом про стягнення 1 251,28 грн. безпідставно списаних коштів, позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 посилався на порушення Відповідачем умов Договору банківського рахунку № LV2DOW від 4 жовтня 2007 року, внаслідок чого мало місце безпідставне списання коштів з рахунку Позивача НОМЕР_2 в сумі 1 251,28 грн. і ці кошти підлягають стягненню з Відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач здійснив дії по незаконному списанню коштів з рахунку позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунків та проведення інших операцій за рахунком.

З матеріалів справи вбачається, що 22.09.14р. з рахунку НОМЕР_2, відкритому позивачу на підставі договору банківського рахунку № LV2DOW від 4 жовтня 2007 року, списано 58 500,00 грн. з призначенням платежу: транспортні послуги за договором №14 від 18.08.14р. Даний платіж частково був здійснений за рахунок наявних на рахунку коштів (в розмірі 1 251,28 грн.), а решту суми платежу (в розмірі 57 248,72 грн.) здійснено за рахунок овердрафтового кредиту, передбаченого умовами додатку № 7 до Договору.

Як вбачається з пояснень позивача, він не ініціював вказаний платіж і не уповноважував нікого на його здійснення. Одержувач цих коштів ТОВ "Опттрансцентр" Позивачеві не був відомий, жодних відносин з ним Позивач не має і договору №14 від 18.08.14р., нібито за яким здійснено платіж, не укладав. Після отримання смс - повідомлення про зняття комісії за користування кредитним лімітом, та в ході розмови з оператором Відповідача, Позивачеві стало відомо про проведення вищевказаного платежу, після чого останній повідомив Відповідачеві про факт безпідставного списання коштів з рахунку НОМЕР_2 та у зв'язку з цим, звернувся до правоохоронних органів. Крім того, 20.09.14р. Позивач, звернувся до Відповідача з вимогою заблокувати всі рахунки, що пов'язані з його особою, внаслідок виявлення факту безпідставного списання коштів з іншого рахунку Позивача, відкритого у банку Відповідача.

Відповідно до п.32.1 ст.32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

Згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до п. 6.7, 6.8 Положення "Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.04.10р. № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Як встановлено судом, позивач ще 20.09.14р . звернувся до Відповідача з вимогою заблокувати всі рахунки, що пов'язані з його особою, внаслідок виявлення факту безпідставного списання коштів з іншого рахунку Позивача, відкритого у банку Відповідача, проте, 22.09.2014 року відповідачем був здійснений переказ грошових коштів.

Доводи апелянта про здійснення переказу грошових коштів за допомогою системи дистанційного обслуговування «Телефонний банкінг», погодженого сторонами за телефоном НОМЕР_3, який в Єдиній клієнтській базі обліковується як фінансовий номер ФОП ОСОБА_2, є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.2 умов договору банківського рахунку № LV2DOW від 4 жовтня 2007 року, за Банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнту грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснювати інші операції за рахунком у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 4.1.2. договору сторони передбачили, що за допомогою засобів мобільного зв'язку клієнт може отримувати виписки спеціального виду про стан його рахунку в Банку за допомогою коротких текстових повідомлень та за умови дотримання положень цього договору та додатків, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно додатку № 5 до договору банківського рахунку, який регламентує отримання інформації про стан рахунків засобами мобільного зв'язку, сторони погодили телефонний номер, з якого приймаються запити та на який здійснюється передача коротких текстових повідомлень, що містять виписку спеціального виду про суму залишку на рахунку, а саме: НОМЕР_4.

Анкета-заява за випуск корпоративної платіжної картки ФОП ОСОБА_2 містить посилання на два телефони: НОМЕР_4- домашній та НОМЕР_5- робочий телефон, з яких спірний платіж не був ініційований.

Відповідно до п.1 4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ № 22 від 21.01.2004 року, дистанційне обслуговування - комплекс інформаційних послуг за рахунком клієнта та здійснення операцій за рахунком на підставі дистанційних розпоряджень клієнта;

дистанційне розпорядження - розпорядження банку виконати певну операцію, яке передається клієнтом за погодженим каналом доступу, без відвідання клієнтом банку.

Пунктом 11.1. Інструкції визначено, що оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування.

Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг" тощо.

Відповідно до п.11.3, 11.4 Інструкції, юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою систем дистанційного обслуговування і оброблення банком дистанційних розпоряджень клієнта є договір банківського рахунку. У договорі обов'язково мають обумовлюватися права, обов'язки та відповідальність сторін, порядок вирішення спорів у разі їх виникнення тощо.

Системи типу "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг" тощо на підставі дистанційних розпоряджень клієнта можуть виконувати функції надання інформаційних послуг згідно з переліком, що зазначений в договорі між банком та клієнтом, здійснення операцій за рахунком клієнта.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, договір банківського рахунку № LV2DOW від 4 жовтня 2007 року передбачав, що за допомогою засобів мобільного зв'язку клієнт може отримувати лише виписки спеціального виду про стан його рахунку, а не здійснювати дистанційне обслуговування.

Ніяких додатків до договору в цій частині сторони не укладали.

Посилання відповідача на узгодження сторонами можливості дистанційного обслуговування рахунку з телефону позивача : НОМЕР_3, яке відбулось на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, є необґрунтованим.

Так, анкета - заява підписана ОСОБА_2, як фізичною особою, в той час як договір банківського рахунку, з якого були переказані кошти, був укладений ним як фізичною особою-підприємцем.

Крім того, означений телефон вказаний у анкеті у якості контактного телефону, проте, ніде не зазначено, що означений телефон є погодженим сторонами каналом доступу.

Відповідно п. 11.9., 11.10 Інструкції, для здійснення операцій за рахунком клієнта за допомогою системи "телефонний банкінг" (дистанційне обслуговування клієнтів за допомогою телефонних каналів зв'язку) клієнт у договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг зазначає інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку клієнта.

Ідентифікація клієнта для доступу до системи "телефонний банкінг" здійснюється за допомогою засобів ідентифікації, що передбачені в договорі між банком та клієнтом.

Оскільки у договорі банківського рахунку, анкеті-заяві на випуск корпоративної платіжної картки, анкеті - заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку вказані три різних номери телефону, які визначені як засоби зв'язку, колегія суддів вважає, що сторони не погодили у відповідності до вимог законодавства канал доступу до рахунку за допомогою системи « телефонний банкінг», тому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач здійснив безпідставний переказ коштів з рахунку позивача.

Відповідно до п.32.1 ст.32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (надалі - Закону) банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

Згідно з п.32.3.2 ст.32 Закону у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

Доводи апелянта про необґрунтованість судових витрат також є неспроможними.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

У відповідності до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Договору про надання правової допомоги від 28.01.15р., Позивач зобов'язався оплатити Виконавцю (адвокату) вартість правової допомоги (Гонорар), а також відшкодувати витрати, пов'язані з наданням правової допомоги, зокрема: державне мито та інші обов'язкові платежі, вартість проживання у готелях, транспортні витрати, друкарські, копіювальні та інші роботи, переклад, нотаріальне посвідчення документів тощо.

Станом на 06.07.15р. транспортні витрати, понесені на забезпечення представництва адвокатом інтересів Позивача у цій справі, становлять 3 884,33 грн. (копії відповідних проїзних документів додані до матеріалів справи), тому в цій частині суд першої інстанції також обґрунтовано стягнув судові витрати.

Інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише зводяться до переоцінки досліджених господарським судом доказів та встановлених обставин справи.

Таким чином, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому судове рішення у відповідності до п.1 ч.1 ст. 103 ГПК України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 6 липня 2015 року у справі № 914/319/15 - залишити без змін .

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя О.М.Лисенко

02.11.15