Постанова

від 21.09.2015 по справі 804/9579/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2015 р. Справа № 804/9579/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Віхрова В.С.

при секретарі судового засідання Драгота С.А.,

за участю:

представник позивача ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

представник відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Созидатель» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, треті особи Дніпропетровська міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «СТА ДЕВЕЛОПМЕНТС» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

31.07.2015 р. Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче об'єднання «Созидатель» (надалі - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (надалі - відповідач) з наступними позовними вимогами:

1. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000532205 від 13.03.2015 р., №0002762205 від 01.07.2015 р. Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області;

2. Визнати протиправним та скасувати Наказ Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області №115о від 22.12.2014 р.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2015 р. залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору Дніпропетровську міську раду та Товариство з обмеженою відповідальністю «СТА ДЕВЕЛОПМЕНТС» (надалі - третя особа 1, третя особа 2, треті особи).

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає зазначені податкові повідомлення-рішення та наказ на проведення перевірки протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки не ґрунтуються на законі та прийняті податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Позивачі в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував.

Треті особи у судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що податковим органом проведено документальну невиїзну перевірку ПрАТ «НВО «Созидатель» (код ЄДРПОУ 13416334) з питань дотримання вимог законодавства щодо повноти нарахування та своєчасності сплати плати за землю за період листопад 2011 р. - жовтень 2014 р., за результатами якої складено ОСОБА_3 від 13.02.2015 р. №390/04-61-22-01/13416334 (надалі - ОСОБА_3 перевірки).

Актом перевірки зафіксовані порушення пп. 288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, що призвело до заниження розміру податкового зобов'язання по орендній платі за землю в розмірі 1653592,32 грн.

13.03.2015 р. податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення №0000532205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на суму у розмірі 2066990,40 грн. (за основним платежем - 1653592,32 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 413398,08 грн.).

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням позивач надав скаргу до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (лист №0285-2015 від 14.04.2015 р.).

Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 09.06.2015 р. №5737/10/04-36-10-07-09 скасовано суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб на 118181,72 грн. (основного платежу - 94545,38 грн., штрафних санкцій - 23636,34 грн.), визначену у податковому повідомленні-рішенні від 13.03.2015 р. №0000532205, в іншій частині скаргу платника податків залишено без задоволення.

01.07.2015 р. податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення №0002762205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на суму у розмірі 1948808,68 грн. (за основним платежем - 1559046,94 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 389761,74 грн.).

Не погоджуючись з висновками рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 09.06.2015 р. №5737/10/04-36-10-07-09 та податковими повідомленнями-рішеннями від 13.03.2015 р. №0000532205, від 01.07.2015 р. №0002762205 позивач надав скаргу до Державної фіскальної служби України (лист №0514-2015 від 17.06.2015 р.); доповнення до скарги (вих. №0570-2015 від 10.07.2015 р.).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 03.07.2015 р. №13898/6/99-99-10-01-02-25 податкове повідомлення-рішення від 13.03.2015 р. №0000532205 з урахуванням рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 09.06.2015 р. №5737/10/04-36-10-07-09 залишено без змін, скаргу без задоволення.

Під час перевірки встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

05.11.2009 р. між Дніпропетровською міською радою та ПрАТ «НВО «Созитатель» був укладений Договір оренди земельної ділянки терміном №040910400822 за адресою: м. Дніпропетровськ, просп. Воронцова, б.8. площею 5,4112 га. строком на 10 років.

Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення Дніпропетровської міської ради від 07.09.2009 р. №140/50 (п.1.3 Договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладання договору складає 35711781,59 грн. (п.2.3 Договору).

Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) з урахуванням п.2.1 цього договору, у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України «Про оренду землі» (п.4.1 Договору).

Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках передбачених законодавством України (п.4.3 Договору).

Розмір орендної плати переглядається щорічно, або у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни у цільовому використанні земельної ділянки; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом (п.4.8 Договору).

Земельна ділянка передається в оренду для проектування та будівництва житлової забудови (п.5.1 Договору).

Цільове використання земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови (п.5.2 Договору).

У відповідності до ч.4, 5 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» (із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.06.2008 р., які застосовуються з дня втрати чинності відповідних положень розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» згідно Перехідних положень закону) річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовуються відповідно до закону не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю», для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за змелю».

Рішенням Дніпропетровської міської ради №39/35 від 06.08.2008 р. «Про внесення змін до рішень міської ради та її виконавчого комітету у галузі земельних відносин, приведення деяких рішень міської ради з питань передачі земельних ділянок та діючих договорів оренди у відповідність до вимог чинного законодавства» до моменту прийняття рішення про внесення змін в рішення міської ради від 06.12.2006 р. №4/8 «Про ставки річної орендної плати за земельні ділянки» встановлено річну орендну плату за користування ділянками в розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України «Про оренду землі», незалежно від мети використання.

З 01.01.2011 р. набув чинності Податковий кодекс України, відповідно до вимог якого (у відповідній редакції) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом (пп.288.5.1 п.288.5 ст. 288).

З метою приведення рішень Дніпропетровської міської ради та її виконавчого комітету у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення №216/8 від 02.02.2011 р., пунктом 1 якого встановлено річну орендну плату за користування земельними ділянками у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Податковим кодексом України, незалежно від мети використання.

Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 р. внесені зміни до пп.288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, а саме встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки; може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

ОСОБА_4 управління Держкомзему м. Дніпропетровська Дніпропетровської області від 12.10.2009 р. №2849 з урахуванням коефіцієнтів індексації та враховуючи площу частки земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельних ділянок на 2011 р. складає: 297,68 (базова вартість одного квадратного метра землі у м. Дніпропетровськ за період 2010-2014 рр.) х 2,73 (зональний коефіцієнт) х 0,86 (сукупний локальний коефіцієнт) х 0,5 (коефіцієнт функціонального використання) х 108223 м.кв х 50% = 18909077,10 грн. (грошова оцінка земельної ділянки у рік).

Виходячи з наведеного, податковим органом обраховано суму заниження розміру орендної плати по земельній ділянці по просп. Воронцова, 8 у розмірі 1653592,32 грн. (за листопад-грудень 2011 р. - 94545,38 грн., січень-грудень 2012 р. - 550251,87 грн., січень-грудень 2013 р. - 550251,87 грн., січень-жовтень 2014 р. - 458543,20 грн.), яка була відкоригована рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 09.06.2015 р. №5737/10/04-36-10-07-09 до 1559046,94 грн. (1653592,32 грн. - 94545,38 грн.).

Позивач вказує, що ним відповідно до п.288.1 ст. 288 Податкового кодексу України та умов укладеного з Дніпропетровською міською радою договору оренди землі та розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, правомірно, сумлінно та в повному обсязі сплачувало орендну плату за земельну ділянку. Протягом дії Договору оренди землі не вносилися зміни стосовно розміру орендної плати; пропозицій щодо внесення змін до Договору від Дніпропетровської міської ради не надходило. За період з 01.01.2011 р. по 31.12.2014 р. при прийнятті податкової звітності від податкового органу не надходило зауважень відносно правильності нарахування та сплати орендної плати за земельну ділянку. Позивачем надані ОСОБА_3 звіряння стану розрахунків №2333-20 від 21.08.2015 р., №5621-20 від 21.08.2015 р., від 31.12.2013 р., які свідчать про відсутність розбіжностей зі сплати орендної плати за земельну ділянку.

Крім того, 21.06.2013 р. між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Вілора» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТА ДЕВЕЛОПМЕНТС» було укладено Договір суборенди землі (за рахунок частки користування земельною ділянкою, яка не підлягає окремому відчуженню та виділенню в натурі, у спільному землекористуванні Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Созидатель») площею 4,0000 га. для проектування та будівництва житлової забудови по проспекту Воронцова у районі буд. № 8. Тобто, фактичним користувачем земельної ділянки з 21.06.2013 р. до теперішнього часу є Товариство з обмеженою відповідальністю «СТА ДЕВЕЛОПМЕНТС». Плата за користування земельною ділянкою вноситься суборендарем, незалежно від результатів його діяльності на банківський рахунок позивача. Пунктом 37.3 Договору суборенди землі від 21.06.2013 р. та п. 7 Додаткової угоди № 1 від 12.08.2013 р. до Договору суборенди землі від 21.06.2013 р. зобов'язано суборендаря зареєструвати договір суборенди у органах податкової інспекції.

Вирішуючи даний спір суд виходить із наступного.

ОСОБА_4 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності зі ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним.

Відповідно до ст. 166 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункт «в» ст. 12 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 144 Конституції України рішення, прийняті органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України «Про оренду землі» та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 цього ж Закону орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

У свою чергу, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Під землекористувачами, відповідно до пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України розуміються - юридичні та фізичні особи, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

У Податковому кодексі України в пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 дається визначення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності - це обов'язків платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Для оподаткування орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності прямо передбачена стаття 288 Податкового кодексу України.

Так, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок (п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України).

Так, відповідно до п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України (у редакції до 01.04.2014 р.) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

У редакції із змінами внесеними Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 р. п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України викладено у наступній редакції: розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

288.5.1. не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки;

288.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

288.5.3. може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Відповідно до ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Разом із тим слід зауважити, що державна податкова інспекція відповідно до Податкового кодексу України наділена повноваженнями зі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, проте правом на встановлення умов розірвання та/або продовження дії договору оренди землі наділені виключно сторони такого договору.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам держави та суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Відповідно до постанови Верховного суду України від 02.12.2014 р. № 21-274а14 пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII Податкового кодексу України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, слідує висновок, що з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

У відповідності до ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Умови договору суборенди повинні обмежуватися договором оренди земельної ділянки та не суперечити йому. Відповідно до п. 288.6 ст. 288 Податкового кодексу України плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.

ОСОБА_4 наведених вище норм Податкового кодексу України (пп. 14.1.136, 14.1.147 п.14.1 ст. 14; п. 288.2 ст. 288) саме на орендаря покладено обов'язок сплачувати плату за землю.

Отже, у даному випадку платником орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності до міського бюджету є підприємство на підставі укладеного з міською радою договору оренди землі. У свою чергу суб'єкт господарювання (суборендар) повинен дотримуватись положень укладеного договору суборенди земельних ділянок, у тому числі щодо внесення плати за суборенду таких земельних ділянок позивачу.

Посилання позивача на укладений Договір суборенди, а також на ОСОБА_3 звіряння розрахунків, як на підставу звільнення від обов'язку сплачувати нараховані грошові зобов'язання за орендовану земельну ділянку, є недоречними та жодним чином такого обов'язку не спростовують.

За наведених обставин у сукупності, враховуючи положення пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України у редакціях, чинних на момент дії Договору, рішення Дніпропетровської міської ради №216/8 від 02.02.2011 р. відповідачем правомірно збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на суму у розмірі 1559046,94 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 389761,74 грн.

З наведеного вище суд приходить до висновку, що приймаючи податкове повідомлення-рішення №0002762205 від 01.07.2015 р., податковий орган діяв законно та у межах своїх повноважень.

Щодо оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення №0000532205 від 13.03.2015 р. суд зазначає, що пп. 5.1.2 п. 5.1 та п. 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28.11.2012 р. №1236, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 р. за № 2135/22447 якщо орган державної податкової служби зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення, то податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю.

На підставі вищезазначених норм законодавства відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.07.2015 р. №0002762205, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення від 01.07.2015 р. №0002762205 отримано позивачем 08.07.2015 р. (вх. №256).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 13.03.2015 р. вважається відкликаним 08.07.2015 р. та скасуванню не підлягає.

Щодо позовної вимоги 2 слід зазначити наступне.

Позивач вказує, що наказ на проведення документальної виїзної перевірки №115о від 22.12.2014 р., підлягає скасуванню та є протиправним, оскільки відповідачем не дотримано норми податкового законодавства щодо умов для видання наказу та його вручення (отримання). Крім того, позивач зазначає, що податковим органом був складений запит про надання документів від 30.09.2014 р. №21712/10/04-61-15-03 з порушеннями вимог ст.73 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

ОСОБА_4 п. 78.4, 78.5, 78.8 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Так, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

ОСОБА_4 позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки (виїзної або невиїзної) платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, саме проведення перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

З огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося проведення перевірки.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Таким чином, оскаржуваний наказ припинив свою дію після його виконання - тобто проведення перевірки, а відтак вже не може бути скасованими після його виконання.

В спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов'язки для платника податків є рішення податкового органу (акт індивідуальної дії), прийняте за результатами проведеної перевірки.

В даному випадку, податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки, а тому оспорюваний наказ, а також запит про надання документів не є такими, що порушують права позивача.

Суд вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи не містять безумовних доказів отримання наказу на проведення перевірки 05.01.2015 р. (тобто після проведення перевірки), як то вказує позивач.

Крім того, процедурні порушення податкового органу при здійсненні заходів щодо проведення перевірки не впливають на визначення останнім грошових зобов'язань платника податків.

ОСОБА_4 із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем належним чином доведено правомірність оскаржуваних наказу та податкових повідомлень-рішень, натомість позивачем не наведені обставини, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

ОСОБА_4 ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи те, що під час звернення до адміністративного суду позивач сплатив судовий збір за майнові вимоги у розмірі 487,20 грн., із необхідних 4872,00 грн. то з нього підлягає стягнення до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4384,80 грн.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Созидатель» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, треті особи Дніпропетровська міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «СТА ДЕВЕЛОПМЕНТС» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, визнання протиправним та скасування наказу, - відмовити.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Созидатель» судовий збір в розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири грн. 80 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2015 року.

Суддя ОСОБА_5