Постанова

від 19.10.2011 по справі 2а-6699/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2011 р. № 2а-6699/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді -Потабенко В.А.

за участю секретаря судових засідань -ОСОБА_1,

з участю:

представника позивача -ОСОБА_2, згідно довіреності,

представника відповідача -ОСОБА_3, згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «КОМ-ЕКО-Львів» до Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

СП ТОВ «КОМ-ЕКО-Львів» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова, в якому, згідно заяви про уточнення позовних вимог від 03.10.2011 року, просить про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.05.2011 року № НОМЕР_1, прийнятого за наслідками планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року, оформленого актом № 309/23-2/31442100 від 18.05.2011 року, в частині, що стосується донарахування основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ по контрагенту ПП "Альфа Ресурс".

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним, таким, що прийнято на підставі надуманих висновків податкового органу. Надані до перевірки податкові накладні, які складені відповідно до вимог чинного законодавства, є підставою для нарахування податкового кредиту і, водночас, первинними документами, що підтверджують реальність здійснення господарської операції.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав наведених у письмових запереченнях на позов від 05.05.2011 року, суть яких зводиться до наступного. Спірне податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі акта перевірки, яким встановлено порушення вимог податкового законодавства, зокрема п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Крім того, відповідно до інформації по платнику ПДВ ПП "Альфа Ресурс" щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України наявне повідомлення про зняття зобов'язань за січень-лютий 2010 року згідно акту перевірки від 24.09.2010 року № 2405/23-2. У вказаному акті міститься висновок про нікчемність всіх правочинів ПП "Альфа Ресурс" в період з 02.11.2009 року по 31.03.2010 року. В зв'язку з наведеним у задоволенні позову слід відмовити.

Суд розглядає і вирішує справу в межах позовних вимог - в частині, що стосується донарахування основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій по ПДВ по контрагенту ПП "Альфа Ресурс" .

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведено перевірку СП ТОВ «КОМ-ЕКО-Львів», за результатами якої складено акт від 18.05.2011 року № 309/23-2/31442100 "Про результати планової виїзної перевірки СП ТОВ «КОМ-ЕКО-Львів»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року".

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.05.2011 року № НОМЕР_1, яким визначено зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 182135,00 грн., в тому числі: основний платіж - 145708,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 36427,00 грн.

Згідно з актом перевірки (стор. 21 акта) в ході виконання наказу ДПА України від 18.04.2008 року № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість»встановлено розбіжність задекларованих суд податкового кредиту позивача з ПП «Альфа Ресурс». Як відображено в акті перевірки та підтримано поясненням представника відповідача, до ДПІ у Личаківському районі м. Львова надійшов акт позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 02.11.2009 року по 31.03.2010 року від 24.09.2010 року № 2405/23-2/3682884, яким встановлено нікчемність правочинів ПП «Альфа Ресурс», що укладались ним в період з 02.11.2009 року по 31.03.2010 року, в тому числі і з СП ТзОВ "КОМ-ЕКО-Львів". На думку податкового органу, правочин з придбання позивачем запчастин до спецтехніки є нікчемним, тобто таким, що не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язанні з його недійсністю.

З огляду на це відповідач вважає, що позивачем порушено вимоги п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року, з наступними змінами та доповненнями (в редакції, що діяла на момент господарських правовідносин ПП «Альфа Ресурс»з СП ТзОВ "КОМ-ЕКО-Львів"), стверджує про неправомірне завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 135834,00 грн., в тому числі за січень 2010 року на суму 80834,00 грн., за лютий 2010 року на суму 55000,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, 01.01.2010 року між позивачем СП ТОВ «КОМ-ЕКО-Львів»(Замовник) та ПП «Альфа Ресурс»(Виконавець) укладено договір підряду № 1, предметом якого є поставка автозапчастин (товарів) та виконання ремонтних робіт.

Згідно з специфікацією № 1 та специфікацією № 2 до договору № 1 від 01.01.2010 року сторонами погоджено придбання автозапчастин на суму 485000,00 грн. в т.ч. ПДВ на суму 80833,33 грн. та на суму 330000,00 грн. в т.ч. ПДВ на суму 55000,00 грн., відповідно.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Так, виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в УкраїніВ» передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У відповідності до вимог п.п.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про податок на додану вартість", платником податку є будь-яка особа, яка:

- здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

- підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

- імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті, а також будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Податковий кредит у відповідності до п.1.7 ст.1 Закону "Про податок на додану вартість" визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до п.7.2 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість", податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом і виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). (п.7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. (п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість").

Отже, Законом України «Про податок на додану вартість»передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ -відсутність податкової накладної.

Судом встановлено, і не заперечувалось представником відповідача, що всі податкові накладні, отримані позивачем від ПП "Альфа Ресурс", оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" та містять необхідні реквізити.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПП "Альфа Ресурс" укладено договір укладено договір підряду № 1, предметом якого є поставка автозапчастин (товарів) та виконання ремонтних робіт. Факт виконання даного договору підтверджується належними та допустимими доказами, а саме: видатковою накладною № РН-1290007 від 29.01.2010 року на суму 485000,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 80833,33 грн. та видатковою накладною № РН-2260002 від 26.02.2010 року на суму 330000,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 55000,00 грн. За результатами придбання позивачу виписано податкову накладну від 29.01.2010 року № НОМЕР_2 на суму 485000,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 80833,33 грн. та податкову накладну від 26.02.2010 року № НОМЕР_3 на суму 330000,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 55000,00 грн.

Крім того, з метою доведення фактичного здійснення вищезгаданої операції по придбанню автозапчастин згідно з договором підряду № 1 від 01.01.2010 року, позивачем долучено до матеріалів справи акт № ВЭ 00003 від 26.02.2010 року введення в експлуатацію основних засобів, запчастини до яких придбавались. Відповідно до даного акта, члени комісії підтвердили факт введення в експлуатацію автозапчастин, придбаних в ПП «Альфа Ресурс», номенклатура яких відповідає специфікації, видатковим накладеним та податковим накладним.

Також позивачем долучено до матеріалів справи звіт про капітальні інвестиції за І квартал 2010 року, в якому відображено інвестиції на загальну суму 773,9 тис. грн., а також довідку про суми освоєних капітальних інвестицій, в якій відображено перелік придбаних основних засобів.

Обґрунтовуючи фактичне здійснення господарської операції, позивачем долучено копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, для якого придбавались запчастини, за СП ТОВ «КОМ-ЕКО-Львів».

Таким чином, судом беззаперечно встановлено факт реальності та товарності господарської операції між позивачем та ПП "Альфа Ресурс".

Суд вважає за необхідне зазначити, що твердження відповідача про те, що господарські операції між позивачем та ПП "Альфа Ресурс" є безтоварними і, відповідно до ст.ст.203, 215, 216 ЦК України, є такими, що не спричинили реального настання юридичних наслідків, а отже, є нікчемними і не створюють жодних юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з їх недійсністю -є безпідставними та необґрунтованими. В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було, відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Статтею 215 ЦК України виділяються два види недійсності правочинів: нікчемні (ті, які є недійсними в силу закону) та оспорювані. У ЦК України міститься вичерпний перелік нікчемних правочинів. Оспорювані ж правочини визнаються недійсними за рішенням суду. В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаного договору та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсним договору укладеного позивачем з ПП "Альфа Ресурс" та в акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-кого з посадових осіб та чи притягнуто будь-кого з посадових осіб ПП "Альфа Ресурс" до відповідальності.

Щодо аргументу відповідача стосовно встановлених в ході перевірки розбіжностей згідно автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України ТзОВ "КОМ-ЕКО-Львів" по контрагенту ПП "Альфа Ресурс", то чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що дії ДПІ в Личаківському районі м. Львова щодо виключення з податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні товару ПП "Альфа Ресурс", суперечать листу ДПА України № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року, згідно якого наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року та зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за N 34/18772, акт -це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із п. 5.2 вказаного Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Згідно із п.п. 6.1, 6.2 Порядку, у висновку акта зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Враховуючи викладене, безпідставним вважається висновок відповідача про порушення позивачем податкового законодавства, що ґрунтується на припущеннях перевіряючих, зроблених на підставі аналізу лише інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та акта перевірки ПП "Альфа Ресурс" від 24.09.2010 року.

Таким чином, відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, керувався лише припущеннями щодо безтоварності господарських операцій.

Натомість, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях в силу ст. ст. 69-70 КАС України.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Передбачений ч.2 цієї ж статті принцип диспозитивності визначає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки, у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд, відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що, в свою чергу, зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Викладені в акті перевірки висновки відповідача, як органу державної податкової служби, не є обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, в суду відсутні правові підстави вважати правомірним податкове повідомлення-рішення про збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість по контрагенту ПП "Альфа Ресурс" в сумі 135833,33 грн. (по накладних № 290000008 від 29.01.2010 року на суму ПДВ 80833,33 грн. та № НОМЕР_3 від 26.02.2010 року на суму ПДВ 55000,00 грн.), Відтак, відсутні і підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 33958,34 грн. на підставі ст. 123 Податкового кодексу України.

Таким чином, позов підлягає задоволенню, а спірне податкове повідомлення-рішення №0001532320 від 25.05.2011 року -скасуванню в частині 135833,33 грн. основного зобов'язання та 33958,34 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Оскільки, позивачем документально підтверджено сплату судового збору (держмита) в сумі 3,40 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на його користь.

Керуючись ст.ст. 7-14, 18, 19, 33-35, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова від 25.05.2011 року № НОМЕР_1 в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 169791 (сто шістдесят дев'ять тисяч сімсот дев'яносто одна) грн. 67 коп., в тому числі основного платежу в сумі 135833,33 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 33958,34 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «КОМ_ЕКО-Львів» (ЄДРПОУ 31442100) 3,40 грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 24.10.2011 року.

Суддя Потабенко В.А.

З оригіналом згідно

Суддя Потабенко В.А.