Постанова

від 13.10.2015 по справі 2а-9089/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року Справа № 5981/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

представників позивача Косендюка Я.А., Побережника О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сихівському районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІХТ» до Державної податкової інспекції в Сихівському районі міста Львова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «ЛІХТ» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Сихівському районі міста Львова, яким просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача: від 13.05.2011 року № 000126232, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 134415,00 грн., в тому числі 107532,00 грн. за основним платежем і 26883,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 13.05.2011 року № 000125232, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 131556,00 грн., в тому числі 105245,00 грн. за основним платежем і 26311,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 17.05.2011 року № 000093331, яким до нього застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2700,00 грн. за порушення вимог законодавства про ведення касових операцій в національній валюті.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано мету та реальність здійснення ТзОВ «ЛІХТ» господарських операцій з ТзОВ «Іртас» і ПП «Львівкомфортгруп-К», а також факту використання позивачем придбаних у цих контрагентів товарів у власній господарській діяльності. Тому суд дійшов висновку, що доводи податкового органу про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість і відповідно заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість є протиправними і необґрунтованими. Також, на думку суду, відповідач не надав належних та допустимих доказів неоприбуткування позивачем вказаних готівкових коштів, в зв'язку з чим його висновок про порушення ТзОВ «ЛІХТ» вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні є безпідставним, а застосування штрафних санкцій за порушення вимог цього Положення протиправним.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною і необґрунтованою, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовну відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що контрагенти позивача ПП «Львівкомфортгруп-К» та ТзОВ «Іртас» систематично не сплачували податки, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, які подавали звітність про відсутність господарської діяльності, за юридичною адресою не знаходяться та на момент здійснення правовідносин не мали належного обсягу правоздатності. Також позивач не надав жодних доказів транспортування товару. Крім того, апелянт зазначає, що під час розслідування кримінальних справ відносно посадових осіб ТзОВ «Іртас» було встановлено, що дане підприємство не здійснювало господарської діяльності, тому, на думку податкового органу, укладені позивачем з ним договори є нікчемними, оскільки були вчинені без мети реального настання правових наслідків, а господарські операції між ними мали безтоварний характер.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

11-22.04.2011 року працівники Державної податкової інспекції в Сихівському районі міста Львова провели планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «ЛІХТ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.11.2007 року до 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт № 849/23-209/35562709.

В акті перевірки податковий орган зазначає про порушення позивачем вимог: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 105245,0 грн.; пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 73966,00 грн.; п. п. 2.6, 3.3, 3.4, 4.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, а саме неоприбутковано в касі підприємства готівкові кошти в розмірі 540,00 грн.

На підставі акта перевірки Державна податкова інспекція в Сихівському районі міста Львова прийняла податкові повідомлення-рішення від 13.05.2011 року № 000126232, яким ТзОВ «ЛІХТ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 134415,00 грн., в тому числі 107532,00 грн. за основним платежем і 26883,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, від 13.05.2011 року № 000125232, яким ТзОВ «ЛІХТ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 131556,00 грн., в тому числі 105245,00 грн. за основним платежем і 26311,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 17.05.2011 року № 000093331, яким до ТзОВ «ЛІХТ» застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2700,00 грн.

Колегія суддів вважає помилковим та необґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржених податкових повідомлень-рішень з таких підстав.

Питання визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до 01.01.2011 року регулювались Законом України «Про податок на додану вартість», питання щодо податку на прибуток підприємств - Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин та у відповідній редакції) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

А згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 даного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. п. 1.6, 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин та у відповідній редакції) податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, Ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.4. п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, а згідно з п. 9.6 ст. 9 цього Закону свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних). Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Водночас колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення вартості придбаних товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат, а сум податку на додану вартість, сплачених в ціні цих товарів (робіт, послуг), до податкового кредиту, є факт реальності придбання таких товарів (робіт, послуг), для чого відповідні витрати платника податків мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

В контексті наведеного вище колегія суддів враховує наступне.

ТзОВ «ЛІХТ» стверджує, що 12.07.2010 року як покупець уклало з ТзОВ «Іртас» (постачальник) господарський договір поставки, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки покупцеві обладнання, комплектуючі та витратні матеріали холодильного обладнання, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити його вартість. Поставка здійснюється на умовах Франко-Завод, місце поставки - склад постачальника (м. Київ).

На підтвердження реальності виконання умов цього договору, а саме отримання від ТзОВ «Іртас» товару (труба мідна, коліно, трійник, хладон, вентель, клапан соленоїдний, вентилятор, мотор обдуву, тен підігріву картера, ущільнювач та інше) ТзОВ «ЛІХТ» надало суду копії накладних від 29.07.2010 року № 562, від 01.09.2010 року № 659, від 09.09.2010 року № 770 і від 20.09.2010 року № 801 на загальну суму 267971,06 грн., в тому числі податок на додану вартість 44661,84 грн. та податкових накладних від 29.07.2010 року № 2077, від 01.09.2010 року № 2781, від 09.09.2010 року № 2782 і від 20.09.2010 року № 2783 на вказану суму

Також ТзОВ «ЛІХТ» стверджує, що як покупець 01.04.2010 року уклало з ПП «Львівкомфортгруп-К» (постачальник) господарський договір поставки, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві обладнання, комплектуючі та витратні матеріали холодильного обладнання, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити його вартість. Поставка здійснюється на умовах Франко-Завод, місце поставки - склад постачальника (м. Київ).

На підтвердження реальності виконання умов цього договору, а саме отримання від ПП «Львівкомфортгруп-К» товару (агрегат холодильний, повітроохолоджувач, ущільнювач, компресор, нагрівач картера) ТзОВ «ЛІХТ» надало суду копії видаткових накладних від 12.04.2010 року № 10/04-12 і від 19.04.2010 року № 10/04-19 на загальну суму 377218,86 грн., в тому числі податок на додану вартість 62869,81 грн., податкових накладних від 12.04.2010 року № 10/04-12 і від 19.04.2010 року № 10/04-19 на вказану суму та платіжних доручень від 15.04.2010 року № 72, від 07.09.2010 року № 158 і від 24.09.2010 року № 171 про оплату вартості зазначених товарів.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що відповідно до положень ч. 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з положеннями цих Правил учасниками транспортного процесу є вантажовідправник, вантажоотримувач та перевізник.

А відповідно до п. 11.7 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, згідно із змістом наведених норм товарно-транспортні накладні повинні бути в наявності як у покупця так і у продавця, незалежно від умов договору поставки (купівлі-продажу) щодо сторони договору, яка зобов'язана здійснити доставку товару.

Однак всупереч вимогам наведених норм податкового законодавства та законодавства про транспорт позивач не надав суду товарно-транспортних накладних чи інших товаросупровідних документів, які б підтверджували фактичне здійснення поставки ПП «Львівкомфортгруп-К» та ТзОВ «Іртас» зазначених вище товарів, в зв'язку з чим поставка цих товарів позивачу не може вважатись встановленим фактом.

Також відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 27.03.2012 у справі № 21-737во10, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

Як вбачається з актів перевірок ТзОВ «Іртас» та ПП «Львівкомфортгруп-К», проведених Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова, а також наданих на запит відповідача відповідей ДЗ «Сихівська районна санітарно-епідеміологічна станція м. Львова», Головного управління Держкомзему у Львівській області, УДАІ ГУ МВС України у Львівській області і ОКМ «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», зазначені підприємства не мали можливості здійснювати господарських операцій в зв'язку з відсутністю у них майна, інших матеріальних і трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів тощо. Крім того, було встановлено відсутність зазначених підприємств за місцем їх реєстрації, що підтверджується також наявними в матеріалах справи витягами з ЄДРПОУ, в яких містяться записи про внесення інформації щодо відсутності ТзОВ «Іртас» та ПП «Львівкомфортгруп-К» за їх місцезнаходженням.

Також слід зазначити, що із змісту наведених вище норм Закону України «Про податок на додану вартість» випливає, що обставиною, з якою даний Закон пов'язує виникнення у платника податку права на податковий кредит, є реальне здійснення операцій з придбання товарів.

Тобто за відсутності факту реального виконання господарської операції відповідні суми податку на додану вартість не можуть включатися до податкового кредиту навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів, а отже, і заявлятись в подальшому до бюджетного відшкодування.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.01.2011 року у справі № 21-37а10, в якій зазначено, що неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Крім того, судом встановлено, що відносно посадових осіб ТзОВ «Іртас» Слідчим відділом податкової міліції Державної податкової адміністрації у Львівській області було порушено кримінальну справу.

Згідно з протоколом від 04.11.2010 року допиту в якості підозрюваної ОСОБА_4, яка згідно з установчими та обліковими документами є керівником та головним бухгалтером ТзОВ «Іртас», остання пояснила, що у 2008-2010 роках вона не була засновником і посадовою особою ТзОВ «Іртас», про дане підприємство їй нічого не відомо, вона не реєструвала і не перереєстровувала цього підприємства, не виробляла свідоцтва платника податку на додану вартість, не відкривала рахунків у банківських установах, не заповнювала і не подавала податкової звітності, не втрачала і нікому не передавала паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, а також не надавала жодних довіреностей на вчинення будь-яких дій від її імені.

При цьому, колегія суддів враховує, що кожна із наведених вище обставин сама по собі не є достатнім доказом відсутності факту реального здійснення господарських операцій, однак, оцінивши всі надані сторонами докази в їх сукупності та взаємному зв'язку, а саме матеріали податкових перевірок, наявні в матеріалах справи бухгалтерські і податкові документи, матеріали кримінальної справи тощо, колегія суддів дійшла висновку, що ТзОВ «ЛІХТ» всупереч вимогам ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надало належних і достатніх доказів того, що господарські операції між ним та ТзОВ «Іртас» і ПП «Львівкомфортгруп-К» мали реальний (товарний) характер, тобто не доведено факту реального отримання позивачем товарів від зазначених підприємств, що в свою чергу позбавляє позивача права на включення відповідних сум до складу податкового кредиту та валових витрат.

Також колегія суддів вважає, що поставка (продаж) позивачем ТзОВ «Ходорівский м'ясокомбінат» і ТзОВ «Алюсервіс» товарів, які за найменуванням та характеристиками відповідають тим, що вказані у зазначених вище накладних і податкових накладних, виписаних ТзОВ «Іртас» і ПП «Львівкомфортгруп-К», на що посилаються позивач і суд першої інстанції, не є належним та беззаперечним доказом того, що ці товари були придбані ТзОВ «ЛІХТ» саме у вказаних підприємств.

Враховуючи наведені вище обставини, оцінивши зібрані докази та положення зазначених нормативно-правових актів, колегія суддів вважає помилковим і необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що ТзОВ «ЛІХТ» сформувало валові витрати і податковий кредит з податку на додану вартість за період, що перевірявся, з дотриманням вимог законодавства, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 17.05.2011 року № 000093331, яким до ТзОВ «ЛІХТ» застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2700,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як було зафіксовано в акті перевірки, ТзОВ «ЛІХТ» порушило вимоги п. п. 2.6, 3.3, 3.4, 4.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, а саме неоприбуткувало в касі готівкові кошти в розмірі 540,00 грн. (не оформлено прибуткових та видаткових касових ордерів та відсутні будь-які записи в касовій книзі за 28.11.2008 року).

Скасовуючи дане податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що готівкові кошти у сумі 540,00 грн. в касу підприємства не надходили, а були внесені працівником безпосередньо на розрахунковий рахунок в банківській установі, що підтверджується квитанцією від 28.11.2008 року № авт/50/авт і заявою працівника ТзОВ «ЛІХТ» ОСОБА_5 про зарахування внесених ним коштів в рахунок оплати путівки.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим з наступних підстав.

Відповідно до п. 2.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320, підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Згідно з п. 2.6 цього Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Банкам і підприємцям ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) не встановлюються.

Відповідно до п. 3.1, 3.3, 3.4 цього Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником. Під час роботи з готівкою касири (особи, що виконують їх функції) керуються правилами визначення платіжності банкнот і монет Національного банку України.

Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо. Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не обов'язковий.

Згідно з п. 4.2 цього Положення усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі. Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів). Аркуші касової книги мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені відбитком печатки підприємства (юридичної особи). Кількість аркушів у касовій книзі засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства (юридичної особи).

Позивач не надав суду належних пояснень законодавчо передбачених причин та підстав внесення його працівником готівкових коштів на рахунок підприємства в банківській установі, а також походження та призначення цих коштів, зокрема, вартість якої путівки і в зв'язку з чим оплачував вказаний працівник, на підставі якої норми законодавства працівник відшкодовував роботодавцю вартість путівки, яка правова природа даної путівки тощо.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з твердженням податкового органу про те, що внесені працівником ТзОВ «ЛІХТ» ОСОБА_5 на рахунок підприємства в банківській установі готівкові кошти в розмірі 540,00 грн. позивач був зобов'язаний попередньо оприбуткувати в касі шляхом оформлення прибуткового та видаткового касових ордерів та відображення цієї суми в касовій книзі, а не вчинення позивачем таких дій є порушенням зазначених вище вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

А відповідно до ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сихівському районі міста Львова задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року у справі № 2а-9089/11/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІХТ» до Державної податкової інспекції в Сихівському районі міста Львова про скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Постанова складена в повному обсязі 19.10.2015 року