Постанова

від 13.10.2015 по справі 917/285/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року Справа № 917/285/15 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В. розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 у справі№ 917/285/15 Господарського суду Полтавської області за позовомКомунального підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фармація Полтавщини" провикладення пунктів договору на водопостачання і водовідведення в редакції позивача, за участю представників сторін від позивача:не з'явились, від відповідача:не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради у лютому 2015 року звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармація Полтавщини" про викладення пунктів договору на водопостачання і водовідведення в редакції позивача.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.04.2015 у справі № 917/285/15 (суддя Киричук О.А.) позов частково задоволено. Викладено спірні договірні відносини у договорі № 370 про надання послуг з водопостачання та водовідведення в наступній редакції:

пункт 10 за несвоєчасне внесення плати за надані послуги із споживача стягується пеня в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100 % від суми заборгованості;

пункт 12 при виявленні представником КП "Лубни-водоканал" витоку води в мережах абонента внаслідок їх пошкоджень або нераціонального використання, коли водолічильник на вводі відсутній або не працює з вини споживача, КП "Лубни-водоканал" виконує розрахунок витрат води у такому порядку: за пропускною здатністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2 м/сек, та дією її повним перерізом протягом 24 годин на добу. Розрахунок проводиться за фактичний час витоку по день її ліквідації. Якщо час, протягом якого відбувся витік води, встановити не вдається, то розрахунок здійснюється за останній поточний місяць;

підпункт 9 пункту 14 перевірку кількісних і якісних показників надання послуг (якість і тиск води) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України: у разі обґрунтованості звернення споживача витрати, пов'язані з перевіркою кількісних і якісних показників надання послуг, відшкодовуються виконавцем, а у разі необґрунтованості такого звернення витрати оплачуються споживачем;

підпункт 12 пункту 15 у разі виявлення виконавцем несанкціонованого втручання в роботу засобів обліку води відшкодовувати вартість робіт з проведення їх експертизи, метрологічної повірки та ремонту згідно із законодавством.;

пункт 18.4 за несвоєчасні розрахунки за спожиті послуги споживач сплачує пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Сплата пені не позбавляє споживача обов'язку відшкодувати 3% річних та інфляційні втрати завдані виконавцю несвоєчасним виконанням зобов'язань.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармація Полтавщини" на користь Комунального підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради 174,00 грн. витрат з оплати судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 у справі № 917/285/15 (у складі колегії суддів: Могилєвкіна Ю.О. - головуючого, Пушай В.І, Білецька А.М.) рішення Господарського суду Полтавської області від 14.04.2015 у справі № 917/285/15 залишено без змін. Пункт 4 рішення суду викладено в наступній редакції: Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармація Полтавщини" на користь Комунального підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради 869, 65 грн. витрат з оплати судового збору.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 у справі № 917/285/15 Господарського суду Полтавської області, Комунальне підприємство "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить змінити постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 у справі № 917/285/15 щодо розподілу судових витрат, поклавши на відповідача частину судових витрат; в частині врегулювання розбіжностей пункту 13 та додатку № 4 до договору направити на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області зобов'язавши усунути порушення пов'язані із застосуванням норм матеріального та місцевих правил приймання, встановлених згідно із Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати Бондаря С.В. від 10.09.2015 № 05-05/1547 у зв'язку з відпусткою суддів: Овечкіна В.Е., Чернова Є.В., сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідача), Вовка І.В., Грека Б.М., для вирішення питання про прийняття до провадження або повернення касаційної скарги Комунального підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 у справі № 917/285/15.

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України Бондаря С.В від 22.09.2015 № 05-05/1686 у зв'язку з виходом з відпустки суддів: Овечкіна В.Е., Чернова Є.В., сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В., для розгляду касаційної скарги Комунального підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 у справі № 917/285/15.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.09.2015 (у складі колегії суддів: Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.) відкладено розгляд касаційної скарги Комунального підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 у справі № 917/285/15 Господарського суду Полтавської області на 29.09.2015 о 12:20.

Розгляд справи 29.09.2015 не відбувся у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді - доповідача.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.10.2015 (у складі колегії суддів: Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.) призначено розгляд касаційної скарги Комунального підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 у справі № 917/285/15 Господарського суду Полтавської області на 13.10.2015 о 12:35.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що відповідно до статуту Комунального підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради, підприємство створено Лубенською міською радою з метою задоволення міських та суспільних потреб шляхом систематичного здійснення діяльності з надання послуг з водопостачання та водовідведення , а Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармація Полтавщини" є власником аптеки в м. Лубни по вул. Старо-Троїцька, 4, що приєднана до систем водопостачання і водовідведення.

Позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір № 370 про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 01.01.2015 з додатками № 1, № 2, № 3, № 4.

Відповідач договір підписав з протоколом розбіжностей, додатки № 1, № 2, № 3 підписав без зауважень, додаток № 4 не підписав, тобто спір у сторін виник щодо пунктів 10, 12, пункту 13.1, підпункту 9 пункту 14, підпункту 12 пункту 15, пункту 18.4 договору та додатку № 4 до нього.

Позивач у договорі спірні пункти 10, 12, пункт 13.1, підпункт 9 пункту 14, підпункт 12 пункту 15, пункт 18.4 договору та додатку № 4 до нього виклав у редакції вказаній в позовній заяві.

Відповідач у протоколі розбіжностей від 01.01.2015 запропонував викласти спірні пункти договору в наступній редакції:

1) пункт 10, за несвоєчасне внесення плати за надані послуги із споживача стягується пеня в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення;

2) відповідачем запропоновано виключити пункт 12 по тексту договору;

3) підпункт 13.1, об'єм, що надходять до систем водовідведення виконавця, визначається за показниками приладів і засобів обліку стічних вод, а при їх відсутності визначається наступним чином: за кількістю води питної, що надходить із систем централізованого питного водопостачання та інших джерел водопостачання (свердловина, річка, озеро, тощо);

4) підпункт 9 пункту 14, перевірку кількісних і якісних показників надання послуг (якість і тиск води) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України: у разі обґрунтованості звернення споживача витрати, пов'язані з перевіркою кількісних і якісних показників надання послуг, відшкодовуються виконавцем;

5) відповідачем запропоновано виключити з тексту договору положення підпункту 12 пункту 15.

6) відповідачем запропоновано виключити підпункт 18.4 договору.

Додаток № 4 відповідач запропонував скасувати.

Відповідно до частини 1 статті 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до пункту 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним Кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору (частина 3 статті 184 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 187 Господарського Кодексу України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладання яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Згідно зі статтею 19 Закону № 2918, послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів. Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем.

Судами встановлено, що укладання договору є обов'язковим для сторін в силу закону.

Статтею 6 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначено, що державна політика у сфері питної води та питного водопостачання будується на принципах державного управління і регулювання відносин у сфері питної води та питного водопостачання, додержання єдиних правил, норм і стандартів усіма суб'єктами відносин у сфері питної води та питного водопостачання.

Згідно зі статтею 19 Закону, укладання договору між підприємством водопостачання та споживачем на надання послуг з водопостачання є обов'язковим. Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Наказом Міністерства житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України, які поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

Суди правомірно погодилися з редакцією пунктів 1, 2, 4, 5, 6 прохальної частини позову, запропонованих позивачем, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено неустойку за порушення грошового зобов'язання у сфері відносин з надання житлово-комунальних послуг. Кредитор має право на стягнення цієї законної неустойки у тому числі й за відсутності у договорі умови про неустойку.

Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено відповідальність за несвоєчасне внесення плати за надані комунальні послуги (1% за кожний день прострочення а не 0,1%), тому нарахування пені має відбуватися відповідно саме до положень Закону, а приписи Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" до таких правовідносин не застосовуються.

Таким чином пункт 10 договору прийнято в редакції позивача.

Щодо пункту 12 договору прохальної частини позову судами встановлено наступне.

Пунктом 10.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 № 190, передбачено, що у разі виявлення витоку води через зіпсування санітарно-технічних приладів та арматури, пошкодження внутрішньої (у тому числі внутрішньобудинкової) мережі водопостачання, нераціонального використання води, у випадку, коли засіб обліку на вводі відсутній або не працює з вини споживача, останній здійснює розрахунок за воду з виробником згідно з пунктом 3.3 цих Правил.

У пунктах 3.3., 3.4 Правил Мінжитлокомунгоспу № 190 вказано, що у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24-ох годин за добу, відповідно до пункту 3.4., розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

Судами встановлено, що запропонована редакція пункту 12 договору в повному обсязі відповідає законодавству.

Судами зроблено обґрунтований висновок, що пункт 4 прохальної частини позову в редакції позивача відповідає підпункту 11 пункту 17 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затвердженого Постановою КМУ № 630 від 21.07.2005.

Щодо пункту 5 прохальної частини позову, судами встановлено наступне.

Відповідачем запропоновано виключити з тексту договору положення підпункту 12 пункту 15 договору, а саме: у разі виявлення виконавцем несанкціонованого втручання в роботу засобів обліку води відшкодовувати вартість робіт з проведення їх експертиз, метрологічної повірки та ремонту згідно із законодавством.

Судами встановлено, що підпункт 12 пункту 15 договору відповідає підпункту 11 пункту 17 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затвердженого Постановою КМУ № 630 від 21.07.2005.

Пунктом 18.4 договору передбачено, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті послуги Споживач сплачує пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Сплата пені не позбавляє споживача обов'язку відшкодувати 3% річних та інфляційні втрати завдані виконавцю несвоєчасним виконанням зобов'язань. Відповідач запропонував в протоколі розбіжностей виключити даний пункт договору.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно з частиною 1 статті 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача про викладення спірних пунктів договору, а саме: пунктів 10, 12, підпункту 9 пункту 14, пункту 12 пункту 15 та пункту 18.4 в редакції позивача.

Судами правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо викладення пункту 13.1 та додатку № 4 в редакції позивача, виходячи з наступного.

Правила № 190 поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

Відповідно до пункту 5.1 Правил № 190, користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Згідно з пунктом 3.14 Правил № 190, у разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках, кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж центрального водопостачання та з інших джерел.

Пунктом 5.29 Правил № 190 встановлено, що у разі відсутності засобів обліку стічних вод їх облік здійснюється такими методами: 1) за допомогою засобів обліку на водозаборах; 2) за паспортною продуктивністю насосів на водозаборах; 3) за паспортним дебітом усіх свердловин та проектною потужністю поверхневого водозабору; 4) на підставі витрат води на технологічні потреби; 5) на підставі замірів кількості стічних вод, що надходять до мереж водовідведення.

Метод визначення кількості стічних вод встановлюється виробниками.

Якщо кількість стічних вод визначається одним із методів, зазначених у цьому пункті Правил, що зафіксовано договором або двостороннім актом між виробником та споживачем на обумовлений термін, то споживач протягом цього терміну може не надавати виробнику таких даних.

Вказана норма Правил №190 містить вичерпний перелік способів визначення кількості стічних вод, який розширеному тлумаченню не підлягає, тобто позивач у договорі може передбачити перелік методів визначення кількості стічних вод в межах визначених підпунктами 1 - 5 пункту 5.29 Правил № 190.

Способи визначення стічних вод, запропоновані позивачем у спірному договорі, не відповідають вказаним вимогам та позивачем не надано доказів на підтвердження того, що на території, яка належить відповідачеві, наявні каналізаційні колодязі чи дощоприймачі.

Суди дійшли до правильного висновку, що запропонований позивачем у пункті 13.1. договору порядок розрахунку об'ємів поверхневих стічних вод згідно з пунктом 4.10. Правил № 190 не може застосовуватися у відносинах, які виникають між сторонами за договором з наступних підстав.

Пункт 4.10. Правил № 190 знаходяться у розділі IV цих Правил "Приєднання об'єктів до систем централізованого питного водопостачання та водовідведення", який регулює питання, пов'язані з приєднанням споживачів (замовників) до систем централізованого водопостачання та водовідведення.

Для приєднанням до систем централізованого водопостачання та водовідведення замовнику таких послуг надаються технічні умови (абзац 1 пункту 4.1. Правил № 190).

Виробник послуг з централізованого водопостачання та водовідведення видає замовнику технічні умови з урахуванням потужностей споруд та пропускної спроможності мереж систем централізованого водопостачання та водовідведення, із зазначенням умов для проектування вводу: місця приєднання, місця розташування водомірного вузла, умов для влаштування проміжного резервуара і насосів - підвищувачів тиску (абзац 7 пункту 4.1. Правил № 190).

Зі змісту розділу IV вказаних Правил витікає, що пункт 4.10. визначає алгоритм визначення об'єму поверхневих стічних вод, для застосування цих даних при приєднанні споживачів до систем централізованого водопостачання та водовідведення, зокрема, для визначення потужностей споруд та пропускної спроможності мереж каналізації, що необхідно при проектуванні та будівництві відповідних об'єктів.

Крім цього, за формулою, встановленою в пункті 4.10. Правил № 190 підлягає визначенню середньорічний об'єм стічних вод, який встановлюється в тому числі за метеорологічними даними, які беруться за весь рік.

Питання, пов'язані з обліком, в тому числі прийнятих стоків, регулюються розділом V Правил № 190, який має назву "Система обліку водопостачання та водовідведення".

Відповідно до пункту 5.1 Правил № 190, облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

В разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж центрального водопостачання та з інших джерел (пункт 3.14 Правил № 190).

Виключний перелік методів здійснення обліку стічних вод у разі відсутності засобів обліку цих вод, визначений пунктом 5.29 Правил № 190.

Аналогічна правова позиція щодо здійснення обліку стічних вод за відсутності засобів обліку цих вод викладена у постанові Верховного Суду України від 29.04.2014 у справі № 3-13гс14 (справа № 905/1078/13-г).

Враховуючи викладене суди дійшли до правильного висновку, що позовні вимоги про викладення пункту 13.1 договору в редакції позивача задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку щодо відхилення позовних вимог про викладення додатку № 4 в редакції позивача, оскільки вказані вимоги є взаємопов'язаними з попередніми.

Таким чином, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 у справі № 917/285/15 Господарського суду Полтавської області підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Відповідно до пункту 1 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, касаційна інстанція погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 у справі № 917/285/15 Господарського суду Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 у справі № 917/285/15 Господарського суду Полтавської області залишити без змін.

Головуючий суддяОвечкін В.Е. Судді:Корнілова Ж.О. Чернов Є.В.