Постанова

від 26.10.2015 по справі 920/768/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2015 р. Справа № 920/768/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Гончар Т. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - - ОСОБА_1 за довіреністю № 10-19/17-Д/08 від 15.01.2015 р.

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю № 195 від 30.12.2014 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду ПрАТ "Райз - Максимко" (вх. № 4406С/3-11) на рішення господарського суду Сумської області від 03.08.2015 р. у справі № 920/768/15

за позовом ПАТ "Сумиобленерго" в особі філії "Тростянецький район електричних мереж", м. Тростянець

до ПрАТ "Райз - Максимко" в особі Шевченківської філії ПрАТ "Райз - Максимко", с. Гребенівка

про стягнення 48100,25 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2015 р. ПАТ "Сумиобленерго" в особі філії "Тростянецький район електричних мереж" звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з ПрАТ "Райз - Максимко" в особі Шевченківської філії ПрАТ "Райз - Максимко" 48100 грн. 25 коп. боргу за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії, відповідно до укладеного між сторонами 17.11.2009 року договору про постачання електричної енергії № 356.

Рішенням господарського суду Сумської області від 03.08.2015 р. (суддя Резніченко О.Ю.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ПрАТ В«Райз-МаксимкоВ» в особі Шевченківської філії ПрАТ В«Райз-МаксимкоВ» на користь ПАТ В«СумиобленергоВ» в особі філії В«Тростянецький район електричних мережВ» 48100 грн. 25 коп. за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії, 1827 грн. судового збору.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.10.2015 р.

Позивач 05.10.2015 р. надав за вх. № 13707 заперечення на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

У судовому засіданні 05.10.2015 р. колегією суддів оголошено про перерву у розгляді справи до 26.10.2015 р.

Відповідачем 20.10.2015 р. за вх. № 14370 надані додаткові пояснення в обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач 23.10.2015 р. за вх. № 14508 надав додаткові пояснення по справі в обґрунтування своєї позиції по справі.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 17.11.2009 року між сторонами було укладено договір про постачання електричної енергії № 356 та додатки до нього (надалі - Договір).

Згідно Договору позивач зобов'язався постачати електроенергію, відповідач зобов'язався оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами Договору та додатками до нього.

Відповідно до п. 2.2.4 Договору відповідач зобов'язався здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею позивача та електроустановками відповідача згідно з додатком № 5 В«Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергіїВ» .

Перетікання реактивної електроенергії обчислюється електропередавальною організацією відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, що затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України № 19 від 17.01.02 року та зареєстрований в Міністерстві юстиції України за № 93/6381 від 01.02.02 року (наділі - Методика).

В п. 5.9 Методики зазначено, що для споживачів, які вперше розпочинають розрахунки згідно з п. 3.1, плата за споживання та генерацію реактивної електроенергії нараховується з поступовою корекцією результату за формулою протягом трьох років з моменту введення розрахунків за реактивну електроенергію, з урахуванням коефіцієнта: перший рік - 0,25; другий рік - 0,5; третій рік - 0,75; надалі - 1,0.

Згідно до п. 17 додатку № 5 до Договору за підсумками розрахункового періоду в терміни, обумовлені додатком № 4 В«Порядок розрахунківВ» , позивач надсилає відповідачу розрахункові документи на оплату за перетікання реактивної електричної електроенергії. До рахунка додається розрахунок, здійснений відповідно до зазначеного вище порядку.

Кошти оплати за перетікання реактивної електроенергії перераховуються споживачем на поточний рахунок постачальника в терміни, обумовлені додатком № 4 В«Порядок розрахунківВ» від дня отримання розрахункових документів.

Відповідно до п. 8 додатку № 4 до Договору рахунки щодо оплати за перетікання реактивної електроенергії мають бути оплачені споживачем протягом 10 днів з дня отримання.

Як свідчать матеріали справи, позивач виставив відповідачу рахунок № 356 від 19.11.2012 року, який був отриманий відповідачем (а.с.18), оскільки, на думку позивача, за період з січня 2010 року по вересень 2012 року відповідачу виставлялись рахунки за реактивну електроенергію, які відповідачем сплачувались, однак з помилковим застосуванням до відповідача понижуючого коефіцієнту, в той час як Договором таке пониження не передбачено, а п. 5.9 Методики до позивача застосовуватись не повинен.

Оскільки відповідач борг згідно рахунку не сплатив, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Місцевий господарський суд приймаючи оскаржуване рішення виходив з обґрунтованості позовних вимог, з чим колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ 31.07.96 року N 28 (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 року N 910, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 року за N417/1442 (надалі - Правила) договір про постачання електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.

Методика встановлює порядок обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачем, відповідно до Закону України В«Про електроенергетикуВ» та Правил.

Відповідно до п.1.1. Методики вона обов'язкова для виконання відповідним персоналом Національної енергетичної компанії В«УкренергоВ» та її регіональних відділень, енергогенерувальних, енергопостачальних і електропередавальних організацій усіх форм власності, споживачів електроенергії, проектних та науково-дослідних організацій відповідного профілю.

Виходячи з наведеного, правовідносини, які виникли між сторонами на підставі Договору, підпадають під дію Закону України "Про електроенергетику" та Правил.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та акти цивільного законодавства.

Статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, зобов'язання по ньому має виконуватись належним чином, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Відповідно до п. 1.2 Правил електрична енергія (реактивна) - технологічно шкідлива циркуляція електричної енергії між джерелами електропостачання та приймачами змінного електричного струму, викликана електромагнітною незбалансованістю електроустановок; перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електричних мереж - складова фізичних процесів передачі, розподілу та споживання активної електричної енергії, яка спричиняє додаткові технологічні втрати активної електричної енергії та впливає на показники якості активної електричної енергії.

Таким чином, для стимулювання зменшення втрат активної електроенергії, зумовлених перетіканням електроенергії, запроваджено плату за перетікання реактивної електроенергії. Ефективне економічне регулювання реактивних перетікань потрібне також для забезпечення першочергових стандартних умов якості електричної енергії, а саме рівнів напруги на межі балансової належності електромереж електропередавальної організації та для зменшення аварійності основного електрообладнання в енергосистемі та у споживачів електроенергії.

Згідно з вимогами п.п. 1.2, 6.33, 6.35 Правил плата за перетікання реактивної електроенергії - плата за послуги, які електропередавальна організація або власник технологічних мереж змушені надавати споживачу, якщо він експлуатує електромагнітно незбалансовані електроустановки.

Величина плати за перетікання реактивної електроенергії на межі розділу електромереж визначається електропередавальною організацією відповідно до Методики та зазначається у відповідному договорі між електропередавальною організацією та споживачем, електроустановки якого приєднані до електричних мереж електропередавальної організації.

Відповідно п.3.1 Методики розрахунки за перетікання реактивної електроенергії з мережі електропередавальної організації та за генерацією в її мережу згідно з відповідними додатками до Договорів, передбаченими Правилами, здійснюється з усіма споживачами (крім населення), які мають сумарне середньомісячне споживання активної електроенергії за всіма точками обліку на одній площадці 5000 кВт. год та більше.

17.11.2009 року між сторонами був підписаний додаток № 5 до Договору, яким сторони встановили одну із істотних умов Договору - порядок обліку перетікання реактивної електричної енергії та порядок розрахунків за її перетікання.

Відповідно до п. 18 додатку № 5 до Договору цей додаток набирає чинності від моменту підписання сторонами.

Колегія суддів висновок суду першої інстанції стосовно того, що вищезазначеним додатком № 5, який є невід'ємною частиною Договору, не передбачено жодних коефіцієнтів поступової корекції плати за перетікання реактивної енергії та в зв'язку з цим, зобов'язання за Договором щодо порядку розрахунків за перетікання реактивної електроенергії сторони мали виконувати саме у спосіб, встановлений додатком № 5 до Договору, вважає хибним, оскільки пунктом 1.3. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 р., встановлено, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Пунктом 5.2. Правил встановлено, що при укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (додаток 3 Правил).

Умови договору про постачання електричної енергії, зазначені у додатку 3 та пунктах 5.5, 5.6 та 5.7 цих Правил, є істотними та обов'язковими для сторін під час укладення договору про постачання електричної енергії.

Як вбачається з переліку істотних умов вони не містять положень щодо обов'язкового визначення у Договорі про постачання електроенергії умов про застосування понижувального коефіцієнту при розрахунках за постачання реактивної електроенергії. За таких умов, відсутність у Договорі такого положення не звільняє від обов'язку постачальника електроенергії керуватися та застосовувати п. 5.9. Методики з урахуванням п. 3.1.

Так, пунктом 5.9 Методики встановлено, що для споживачів, які вперше розпочинають розрахунки згідно з пунктом 3.1, плата за споживання та генерацію реактивної електроенергії нараховується з поступовою корекцією результату за формулою (3.1) протягом трьох років з моменту введення розрахунків за реактивну електроенергію, з урахуванням коефіцієнта: перший рік - 0,25; другий рік - 0,5; третій рік - 0,75; надалі - 1,0.

Однак, як вбачається з додатків до рахунків за електроенергію, при визначенні плати за перетікання реактивної електроенергії позивачем всупереч п.5.9 Методики понижувальний коефіцієнт не застосовувався, а використовувався коефіцієнт поступової корекції результату за реактивну електроенергію, що дорівнює 1.

Пунктом 3.1. Методики встановлено: "Розрахунки за перетікання реактивної електроенергії з мережі електропередавальної організації та за генерацію в її мережу згідно з відповідними додатками до Договорів, передбаченими Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 N 28 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 02.08.96 за N 417/1442, здійснюються з усіма споживачами (крім населення), які мають сумарне середньомісячне споживання активної електроенергії за всіма точками обліку на одній площадці 5000 кВт.год. та більше.", що відповідає нашому випадку та порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії обумовлено за змістом Додатку № 5 до Договору.

Розрахунки за споживання та генерацію реактивної електроенергії відповідач розпочав здійснювати з січня 2010 року після укладення Договору, що підтверджується наданими позивачем відповідачу рахунками на оплату та наданими копіями суду Скаржником під час судового розгляду (а.с. 52-154).

Таким чином, до ПрАТ "РАЙЗ-МАКСИМКО", виходячи з положень п. 3.1. Методики, повинні застосовуватись понижувальні коефіцієнти, передбачені п. 5.9. Методики, на протязі 3-х років з моменту проведення розрахунків за реактивну електроенергію з позивачем.

Згідно п. 6.33 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 р. величина плати за перетікання реактивної електроенергії на межі розділу електромереж визначається електропередавальною організацією відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.2002 р. № 19, та зазначається у відповідному договорі між електропередавальною організацією та споживачем, електроустановки якого приєднані до електричних мереж електропередавальної організації.

Відповідачеві при розрахунках за період січня 2010 р. по вересень 2012 р. ПАТ "Сумиобленерго" було застосовано поступовий коефіцієнт корекції як для споживача, який вперше розпочав розрахунки за споживання та операцію реактивної електроенергії, а саме: з січня по грудень 2010 р. - 0,25, з січня по -удень 2011 р. - 0,5, з січня по вересень 2012 р. - 0,75 (копії рахунків додаються). Вже починаючи з жовтня 2012 року Позивачем використовувався коефіцієнт поступової корекції результату за реактивну електроенергію, що дорівнює 1,0.

Як свідчать матеріали справи, у 2012 році філією "Тростянецький район електричних мереж" ПАТ "Сумиобленерго" разом з листом № 2288 від 23.11.2012 р. було направлено розрахунок № 356 разом з додатком до нього, у якому було вказано суму старого рахунку із застосуванням понижувального коефіцієнту, яка відповідала значенням, згідно виставлених рахунків на оплату 2010-2012 р.р., та сума нового рахунку - без застосування понижувального коефіцієнту.

Таким чином, позивач безпідставно, всупереч приписів п. 5.9. Правил, здійснив перерахунок плати за перетікання реактивної електроенергії вже без застосування коефіцієнтів поступової корекції за період з січня 2010 р. по вересень 2012 р. та нарахував ПрАТ "РАЙЗ-МАКСИМКО" борг на суму 48 110.25 грн.

Такий перерахунок плати за перетікання реактивної електроенергії позивач обґрунтовував тим, що розрахунки за перетікання реактивної електроенергії згідно з Методикою проводяться вже протягом десяти років, а тому всі споживачі (крім населення), що досягли середньомісячного споживання активної електроенергії 5000 кВт.год. та більше, повинні проводити зазначені розрахунки на загальних засадах без з рахування коефіцієнтів поступової корекції.

Крім того, позивач у даному листі зазначив, що вимога п. 5.9. Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачем стосовно застосування шкали поступової корекції нарахування плати за перетікання реактивної електроенергії діяла протягом 3-х років з дня введення в дію Методики, до січня 2005 року.

Колегія суддів, аналізуючи пункт 5.9. Методики, вбачає, що в даному пункті йдеться не про застосування коефіцієнтів поступової корекції розрахунків з часу введення розрахунків за неактивну електроенергію взагалі починаючи з введення в дію Методики у 2002 році, як зазначав позивач у своєму листі, а про застосування таких коефіцієнтів саме для тих споживачів, які вперше залучаються до розрахунків за реактивну електроенергію, незалежно від пасу, що сплив з дня введення в дію самої Методики.

ПрАТ "РАЙЗ-МАКСИМКО" вперше розпочало розрахунки за реактивну електроенергію у 2010 році. Отже, відповідно до Методики плата відповідачу за споживання та генерацію реактивної електроенергії правомірно була нарахована з коефіцієнтом, що нижче 1, а саме: за перший рік - 2010 - із застосуванням коефіцієнта 0,25, другий - 2011 - із застосуванням коефіцієнта 0,5, третій - 2011 - із застосуванням коефіцієнта 0,75.

Слід також зауважити, що із положень пунктів 1, 3 наказу Міністерства палива та енергетики України від 17.01.2002 року № 19, яким затверджувалась вищезазначена Методика, вбачається, що вона призначена для обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, а її застосування є обов'язковим для електропередавальних організацій усіх форм власності та споживачів.

Тобто, при обчисленні плати за перетікання реактивної електроенергії електропередавальна організація повинна керуватись виключно даною Методикою, а не Листами Державної інспекції України з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії, які носять інформаційний характер і до того ж не є актами нормативно-правового характеру, не зареєстровані в Міністерстві юстиції України та викладене у них тлумачення пункту 5.9. Методики суперечить його дійсному змісту, де однозначно прописано, що для споживачів, які вперше розпочинають розрахунки згідно з п. 3.1. Методики, плата за споживання та генерацію реактивної електроенергії нараховується з поступовою корекцією результату протягом трьох років з моменту введення розрахунків за реактивну електроенергію, з урахуванням відповідних коефіцієнтів за перший, другий та третій роки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 21.07.2011 р. у справі № 2/92 про стягнення боргу за реактивну електроенергію.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем неправомірно нараховано суму боргу у розмірі 48 100, 2 5 грн., в зв'язку з чим позовні вимоги є такими, не підлягають задоволенню.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що хибним є також висновок суду першої інстанції стосовно того, що позивачем не пропущено строку позовної давності, виходячи з наступного.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Судом першої інстанції не взято до уваги дату отримання позивачем листа Держенергонагляду № 01/11-1181 від 19.03.2012 р., з моменту отримання якого Позивач дізнався про необхідність здійснення перерахунку, а відповідно з наступного дня цієї дати у позивача виникло право звернутися до суду за захистом порушених прав чи законних інтересів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач отримав даний лист 26.03.2012 р. за вх. № 2802, що вбачається зі штампу вхідної кореспонденції (а.с. 45) та не заперечувалось представником позивач.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 261 ЦК України, позивач дізнався про порушення свого права 26.03.2012 р. та з наступного дня у позивача виникло право звернутися до суду, та саме з 27.03.2012р. починається перебіг строку позовної давності, який не було враховано місцевим господарським судом.

Проте, позивач звернувся до суду з позовом 19.05.2015р., тобто за межами загального строку позовної давності, що відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України є підставою для відмови в задоволенні позову, про що відповідачем подано заяву про застосування позовної давності.

Заперечення позивача про те, що пропуск строку викликаний помилкою працівників його бухгалтерії, які невірно визначали суми заборгованості, не ґрунтується на законі, оскільки початок витікання строку закон пов'язує не тільки із датою, коли сторона дізналася про порушення права, але і з датою, коли сторона повинна була дізнатися про таке порушення. Оскільки помилки допущені саме бухгалтерією позивача, колегія суддів не вбачає підстав покладати правові ризики помилки, допущеної позивачем, на відповідача

Однак в цій частині колегія суддів зазначає, що висновок про пропуск строку позовної давності є виключно констатацією. Наслідки пропуску строку давності у даному спорі колегія суддів не застосовує, оскільки до цього немає юридичних підстав.

Так, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З урахуванням вищенаведеного та того, що підстав до задоволення позову немає, колегія суддів не застосовує до даного спору наслідків пропуску строків позовної давності.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, порушив норми матеріального права, а тому вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення, яким в позові слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПрАТ "Райз - Максимко" на рішення господарського суду Сумської області від 03.08.2015 р. у справі № 920/768/15 задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 03.08.2015 р. у справі № 920/768/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства В«СумиобленергоВ» в особі філії В«Тростянецький район електричних мережВ» (вул. Щербака, 9, м. Тростянець, Сумська область, 42600, код 37785040) на користь приватного акціонерного товариства В«Райз-МаксимкоВ» в особі Шевченківської філії ПрАТ В«Райз-МаксимкоВ» (вул. Сумська, 1, с. Гребеніківка, Тростянецький район, Сумська область, 42620, код 35643714) 913,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Повний текст постанови складено 02.11.15

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Гончар Т. В.