Ухвала

від 15.10.2015 по справі 2а-547/11/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/5418/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26.10.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011

у справі № 2а-547/11/1270

за позовом Рубіжанського учбово-виробничого підприємства № 2 Українського товариства сліпих

до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Рубіжанське учбове-виробниче підприємство № 2 Українського товариства сліпих (далі по тексту - позивач, Рубіжанське УВП № 2 Українського товариства сліпих) звернулось до суду з позовом до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області (далі по тексту - відповідач, Рубіжанська ОДПІ Луганської області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2010 №0001072301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 252531,00 грн. (за основним платежем на суму 168354,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 84177,00 грн.).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26.10.2011, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за жовтень 2008 року, лютий-червень 2009 року, за результатами якої складено акт №1281/2301/25367730 від 29.11.2010.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог: п.п 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ( далі по тексту - Закон №168/97-ВР), в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 168354,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 09.12.2010 №0001072301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 252531,00 грн. (за основним платежем на суму 168354,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 84177,00 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Торгово-комерційна фірма «Оптторг-Т» укладено договір від 02.02.2009 №020201 відповідно до якого з ТОВ «Торгово-комерційна фірма «Оптторг-Т» продає позивачу на умовах EWX, м.Луганськ (в редакції Інкотермс 2000 року) продукцію в обсягах та кількості, зазначених в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а саме дерев'яні піддони та ліс кругляк.

Судами встановлено, що поставки товарів від ТОВ «Торгово-комерційна фірма «Оптторг-Т» до позивача за жовтень 2008 року було здійснено на підставі усного договору.

Операції з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей з ТОВ «Торгово-комерційна фірма «Оптторг-Т» оформлені податковими та видатковими накладними, а оплата за придбані товарно-матеріальні цінності підтверджена квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону №168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп.. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Разом з цим судами встановлено, що відсутність податкових накладних за перевіряємий період виданих ТОВ «Оптторг-Т» викликано об'єктивними обставинами, а саме їх помилковим знищенням, що підтверджується листом від 10.06.2010 №142 яким відповідач був повідомлений про помилкове знищення витребуваних документів, наказом №33-П від 09.06.2010 «Про утворення комісії для встановлення переліку відсутніх документів» та наказом №35-П від 10.06.2010 «Про відновлення документів».

Про те, що спірні податкові накладні до їх знищення були в наявності у позивача на час формування податкового кредиту в деклараціях за жовтень 2008 року, лютий-червень 2009 року свідчать листи від 19.02.2009 №19, від 15.06.2009 №108-110, від 08.09.2009 №191-192 згідно яких документи, що підтверджують господарські відносини з контрагентом ТОВ «Торгово-комерціна фірма «Оптторг-Т» та податкові накладні надавалися до Рубіжанської ОДПІ Луганської області.

Посилання відповідача на те, що за результатами цих листів податковим органом будь-яких довідок не складалось, а тому вони не можуть прийматись в якості доказу наявності у позивача вказаних податкових накладних, є безпідставними, оскільки позивач не може нести відповідальність за бездіяльність податкового органу в цьому питанні.

Під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій позивачем суду надані відновлені податкові накладні і жодних заперечень з боку відповідача їх зміст не викликав. Відповідачем також не доведено суду, що ці податкові накладні складені з порушенням норм діючого законодавства чи не відповідають реальному змісту господарських операцій, за наслідками яких вони видані.

З огляду на те, що первинні бухгалтерські документи були відновлені позивачем після їх помилкового знищення суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні договору купівлі-продажу, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особою, яка має статус платника податку на додану вартість.

При цьому слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Також, слід зазначити, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

Що стосується доводів податкового органу про нікчемність договору, то відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідачем не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за спірним договором, узгодженості дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента.

А тому, твердження відповідача про нікчемність договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Торгово-комерційна фірма «Оптторг-Т», є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірних угод інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Стосовно постанови Жовтневого районного суду м. Луганська від 01.02.2009 про закриття кримінальної справи у відношенні ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України на підставі пункту «в» ст. 1 Закону України «Про амністію», колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до положень ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

При цьому колегія суддів зазначає, що обставини щодо діяння фізичної особи (засновника чи директора підприємства), встановлені вироком суду в кримінальній справі відносно цієї фізичної особи, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Тобто, обставини, встановлені вироком суду в кримінальній справі відносно фізичної особи, не можуть бути покладені в основу судового рішення в адміністративному процесі без їх перевірки та підтвердження належними та допустимим доказами. А саме, - з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, їх подальшу реалізацію тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що вирок суду, яким визнано винним посадову особу платника податків, сам по собі не може бути безумовним доказом нікчемності чи недійсності укладених ним угод або безтоварності господарських операцій.

Крім того, в даному випадку постанова Жовтневого районного суду м.Луганська від 01.02.2009 не встановлює недійсності господарських договорів, укладених ПП «ВКФ «Оптторг-Т» з іншими господарюючими суб'єктами. Зазначеною постановою встановлена вина фізичної особи, яка без належного встановлення у постанові обставин, що впливають на діяльність і відповідальність юридичної особи, не може впливати на результати господарської діяльності контрагента підприємства. Взагалі постанова про закриття кримінальної справи не містить посилання на господарські взаємовідносини ПП «ВКФ «Оптторг-Т» з Рубіжанським учбово-виробничим підприємством № 2 Українського товариства сліпих, тому не є належним доказом в даній справі.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області відхилити.

Постанову Луганський окружний адміністративний суд від 26.10.2011 та ухвалу Донецький апеляційний адміністративний суд від 20.12.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров