Ухвала

від 28.10.2015 по справі 805/760/15-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2015 року м. Київ К/800/38724/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.06.2015 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015 р.

у справі № 805/760/15-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Еколайн»

до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання незаконними наказу та дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Еколайн» (далі - позивач, ТОВ «Еколайн») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач, Костянтинівська ОДПІ), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило суд: - визнати незаконним наказ Костянтинівської ОДПІ від 28.05.2014 р. № 376 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Еколайн» з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Мет-Ком» за січень-лютий 2014 року з 28.05.2014 р. тривалістю 2 робочих дні; - визнати неправомірними (протиправними) дії Костянтинівської ОДПІ по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Еколайн» на підставі наказу від 28.05.2014 р. № 376, за результатами якої складено акт від 03.06.2014 р. № 193/05-14-22-01-13-32857602; - визнати незаконними дії Костянтинівської ОДПІ щодо внесення змін (коригування) до всіх інформаційних баз органів державної податкової служби, в тому числі до АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», електронної бази даних АІС «Податковий блок» та до облікової картки платника податків в розрізі контрагентів показників податкового зобов'язання та податкового кредиту ТОВ «Еколайн» за період січень-лютий 2014 року на підставі акту від 03.06.2014 р. № 193/05-14-22-01-13-32857602; - зобов'язати Костянтинівську ОДПІ відновити в усіх інформаційних базах органів державної податкової служби, в тому числі в АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», електронній базі даних АІС «Податковий блок» та в обліковій картці платника податків в розрізі контрагентів показники податкового зобов'язання і податкового кредиту ТОВ «Еколайн» за період січень-лютий 2014 року відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість за вказаний період.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.06.2015 р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015 р., адміністративний позов задоволено частково: визнано незаконними дії Костянтинівської ОДПІ щодо внесення змін (коригування) до всіх інформаційних баз органів державної податкової служби, в тому числі до автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», електронної бази даних АІС «Податковий блок» та до облікової картки платника податків - ТОВ «Еколайн» в розрізі контрагентів показників податкового зобов'язання та податкового кредиту за період січень-лютий 2014 року; зобов'язано Костянтинівську ОДПІ відновити у всіх інформаційних базах органів податкової служби, в тому числі в автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», електронній базі даних АІС «Податковий блок» та в обліковій картці платника податків - ТОВ «Еколайн» в розрізі контрагентів показників податкового зобов'язання та податкового кредиту за період січень-лютий 2014 року відповідно до поданих декларацій з податку на додану вартість за вказаний період; в задоволенні іншої частини адміністративного позову - відмовлено; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.06.2015 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Сторони в судове засідання 28.10.2015 р. не з'явились, про час та місце слухання справи були належним чином повідомлені, справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 28.05.2014 р. по 29.05.2014 р., на підставі наказу від 28.05.2014 р. № 376, направлення від 28.05.2014 р. № 461, згідно із підпунктом 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пунктом 82.2 статті 82 Податкового кодексу України посадовою особою Костянтинівської ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Еколайн» з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Мет-Ком» за січень-лютий 2014 року, за результатами якої складено акт від 03.06.2014 р. № 193/05-14-22-01-13-32857602 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту 1.2 статті 2, пункту 2.4 статті 2, пункту 2.15 статті 2, пункту 2.16 статті 2, пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого неможливо підтвердити реальність здійснення операцій ТОВ «Еколайн» по придбанню товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Мет-Ком» у січні-лютому 2014 року на суму податку на додану вартість 2 583 979 грн. та встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення статті 185 Податкового кодексу України - ТОВ «Мегатекс» на суму податку на додану вартість 2 583 979 грн.

За наслідками перевірки відповідачем внесені зміни до АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» щодо показників податкової звітності ТОВ «Еколайн» за період січень-лютий 2014 року.

При цьому, податкове повідомлення-рішення податковим органом не приймалось.

Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним наказу від 28.05.2014 р. № 376 та неправомірними дій по проведенню на підставі вказаного наказу перевірки, за результатом якої складено акт від 03.06.2014 р. № 193/05-14-22-01-13-32857602, виходив з того, що прийняття оскаржуваного наказу та проведення спірної податкової перевірки позивача було здійснено податковим органом з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому адміністративний позов у зазначеній частині не підлягає задоволенню.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Так, згідно правової позиції Верховного Суду України, визначеній у постанові від 24.12.2010 р. у справі № 21-25а10, платник податку який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Таким чином, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки, в іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено.

Виходячи з вищезазначеного та враховуючи, що допуск до перевірки нівелює правові наслідки можливих процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні податкової перевірки та те, що задоволення позову в цій частині не призводить до відновлення порушених прав платника податків, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відмову ТОВ «Еколайн» у задоволенні позову у вказаній цій частині.

Щодо позовних вимог про визнання незаконними дії відповідача по внесенню змін (коригування) до всіх інформаційних баз органів державної податкової служби та до облікової картки платника податків - ТОВ «Еколайн» в розрізі контрагентів показників податкового зобов'язання та податкового кредиту за період січень-лютий 2014 року, та про зобов'язання відновити показники податкового зобов'язання та податкового кредиту за період січень-лютий 2014 року відповідно до поданих позивачем декларацій з податку на додану вартість за вказаний період, які були задоволені судами попередніх інстанцій, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Згідно приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує з матеріалів справи, на підставі зафіксованих в акті документальної перевірки та акті про неможливість проведення зустрічної звірки висновків, Костянтинівською ОДПІ здійснено коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість позивача.

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику; зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

З положень наведеної норми кодексу вбачається, що контролюючий орган наділений дискреційними повноваженнями стосовно визначення порядку обліку за станом виконання суб'єктами права податкового обов'язку.

Однак, такий порядок не повинен суперечити положенням Податкового кодексу України.

Так, з положень Податкового кодексу України вбачається, що передбачений статтями 37 і 38 Податкового кодексу України податковий обов'язок в грошовому еквіваленті підлягає відображенню в будь-яких базах даних територіальних органів доходів і зборів (АІС чи ІС) виключно згідно з показниками податкової декларації, складеної платником податків за правилами статті 46 Податкового кодексу України і поданої до контролюючого органу в порядку статті 49 Податкового кодексу України або у прийнятому контролюючим органом за правилами статей 54, 58 Податкового кодексу України податковому повідомленні-рішенні, котре пройшло процедуру узгодження (адміністративного чи судового) відповідно до статті 56 Податкового кодексу України.

Разом з цим, згідно статті 54 Податкового кодексу України підставою для винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення є факт як заниження, так і завищення платником податків грошових зобов'язань з податку (збору).

Будь-яких інших документальних підстав для виникнення чи зміни податкового обов'язку, в тому числі і у спосіб зменшення числового значення грошового зобов'язання з податку і збору, закон не містить.

Отже, складені податковим органом згідно положень Податкового кодексу України акт документальної перевірки чи акт про неможливість проведення зустрічної звірки не віднесені законодавством до кола обставин, котрі зумовлюють зміну розміру грошових зобов'язань з податку і збору.

Таким чином, у будь-яких інформаційних базах контролюючих органів підлягають відображенню, насамперед, числові показники розміру грошових зобов'язань з податку (збору), що містяться у складених платниками податків документах обов'язкової податкової звітності, поданих платниками податків до територіальних органів доходів і зборів та прийнятих останніми. Згадані показники підлягають незмінному збереженню до моменту набрання за правилами статті 56 Податкового кодексу України юридичної дії податковими повідомленнями-рішеннями, котрі прийняті контролюючими органами відповідно до статей 54 і 58 Податкового кодексу України.

Як вже зазначалося, у спірних правовідносинах відповідач податкових повідомлень-рішень не виносив, а отже у даному випадку жодних донарахувань позивачеві грошових зобов'язань (та, відповідно, їх узгодження) за наслідками проведення спірної перевірки здійснено не було.

Натомість суб'єкт владних повноважень вдався до зміни числового значення обчисленого платником податків розміру грошових зобов'язань з податку на додану вартість у самотужки та на власний розсуд розробленому порядку, котрий не узгоджується з законодавчо визначеним способом реалізації владної управлінської функції контролю, а саме: вирахував значення відхилення між сумою грошових зобов'язань з податку на додану вартість (як податкового зобов'язання, так і податкового кредиту), самостійно обчисленими платником і задекларованими в податковій звітності та між сумою грошових зобов'язань з податку на додану вартість, визначених контролюючим органом згідно з актом від 03.06.2014 р. №193/05-14-22-01-13-32857602 і вніс таке відхилення до даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»), що свідчить про вчинення податковим органом дій всупереч наведеним вище нормам та про порушення права позивача.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини третьої статті 2, частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.06.2015 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015 р. у справі № 805/760/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко