Ухвала

від 27.10.2015 по справі 2а-3994/12/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/33427/14

К/800/33613/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Лосєва А.М. Федорова М.О., розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скаргиДержавної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Екополіс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.07.2012 та постановуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 у справі № 2а-3994/12/1370 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Екополіс» доДержавної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Екополіс»» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000772340/285230, №0000772340/28528 від 07.12.2011, №0000102340/4568 від 28.02.2012.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.07.2012 позов задоволено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.07.2012 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000102340/4568 від 28.02.2012, в решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.07.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в цій частині було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідача позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову залишити без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позову, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати в цій частині та залишити в силі постанову суду першої інстанції, оскільки вважає, що рішення суду апеляційної інстанції в цій частині було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги позивача та відсутності підстав для задоволення касаційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності відображення в податковій декларації з ПДВ за вересень 2011 року залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24), за результатами якої складено акт № 720/23-4/33805210 від 23.11.2011;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп.4.5.1 п.4.5 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено залишок від'ємного значення ПДВ за жовтень 2010 року на суму 119 880 грн., занижено податкове зобов'язання з ПДВ за грудень 2010 року на суму 19 190 грн., за лютий 2011 року на суму 101 641 грн. та п.85.2, п.85.4 ст.85 Податкового кодексу України, оскільки позивачем до перевірки не надано у повному обсязі всіх документів, що належать до предмета перевірки;

- на підставі названого акту перевірки відповідачем було прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення №0000782340/28528 від 07.12.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «адміністративні штрафи та інші санкції» на суму 510 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення №000077272340/28530 від 07.12.2011, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 101 285 грн. за вересень 2011 року;

3) податкове повідомлення-рішення №0000102340/4568 від 28.02.2012, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 60 234 грн. (з яких: 60 233 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції за встановлених обставин справи не погодився з висновками відповідача щодо наявності порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000102340/4568 від 28.02.2012, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності обставин, передбачених п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» для подання розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації за серпень 2008 року.

Щодо спірних правовідносин, які виникли з приводу висновків відповідача про порушення позивачем вимог п.85.2, п.85.4 ст.85 Податкового кодексу України, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

За змістом п.85.4 ст.85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій з матеріалів справи та пояснень представника позивача, частину документів бухгалтерського та податкового обліку, витребуваних посадовими особами податкового органу, позивачем було надано під час проведення перевірки, а частину надіслано на адресу відповідача листами від 10.11.2011 та від 14.11.2011. Натомість, представник відповідача не зміг пояснити суду, які документи податковим органом отримані, а які необхідно було витребувати. Крім цього, акт про витребування у позивача первинних документів відповідачем судам не надано.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення №0000782340/28528 від 07.12.2011, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності його прийняття.

Щодо спірних правовідносин, які виникли з приводу висновків відповідача про помилкове включення платником до податкового кредиту за березень 2011 суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписними у попередніх звітних періодах на суму 100 919,98 грн. без фактичного документального підтвердження отримання таких податкових накладних у березні 2011, судова колегія зазначає наступне.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди ( тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а при відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

З наведеного вище судовою колегією не вбачається додаткових умов та/або коло обмежень щодо реалізації платником податку права на включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за отриманою від постачальника товарів (послуг) податковою накладною протягом 365 календарних днів з дати складання такої податкової накладної.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується відповідачем, що податкові накладні від 17.01.2011 № 102, № 103, № 105 фактично взяті позивачем на облік у податкову звітність з березня 2011 року, що підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних за відповідний період.

При цьому, судами зазначено, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що з дати складання таких податкових накладних минуло 365 календарних днів.

З огляду на викладене та враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо реальності здійснення господарських операцій, за результатами яких було сформовано спірні суми податкового кредиту, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності законних підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №000077272340/28530 від 07.12.2011.

Щодо спірних правовідносин, які виникли з приводу висновків відповідача про помилкове коригування позивачем сум ПДВ по декларації з ПДВ за серпень 2008, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 22.11.2010 позивачем подано відповідачу розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ за серпень 2008 року (вх. № 83700), яким зменшено податкові зобов'язання з ПДВ по контрагенту ФОП ОСОБА_4 на суму 60 598 грн. (податкове зобов'язання скориговано/зменшено по декларації за жовтень 2010 вх. №83699 від 22.11.2010).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що наданими позивачем первинними документами підтверджуються обставини щодо помилкового завищення позивачем податкових зобов'язань у серпні 2008 на суму 60 598 грн. по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_4

Позиція суду апеляційної інстанції про наявність у діях позивача порушень, встановлених актом перевірки, обґрунтована відсутністю у позивача доказів на підтвердження існування обставин, передбачених п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», для подання розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ за серпень 2008, а також тим, що 28.10.2010 у ФОП ОСОБА_4 анульовано реєстрацію платника ПДВ, що унеможливлює подання позивачем уточнюючого розрахунку за серпень 2008 року.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися з такою позицією суду апеляційної інстанції, оскільки матеріалами справи не підтверджено фактичні обставини справи щодо здійснення будь-якої зміни суми компенсації вартості товарів (послуг) після їх поставки по господарським операціям між позивачем та ФОП ОСОБА_4, а відтак, застосування судом положень п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» є помилковим.

Згідно п.5.1 ст.5 Податкового кодексу України якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо правомірності здійснення позивачем уточнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4, та, як наслідок, щодо відсутності порушень позивачем п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000102340/4568 від 28.02.2012.

Згідно ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до ст.226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Зважаючи на усе вищевикладене, постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000102340/4568 від 28.02.2012 підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції в цій частині - залишенню в силі, а в іншій частині - постанови суду першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Екополіс» задовольнити.

3. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000102340/4568 від 28.02.2012 скасувати та залишити в силі в цій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.07.2012 у справі № 2а-3994/12/1370.

4. В іншій частині - постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.07.2012 залишити без змін.

5. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіА.М. Лосєв М.О. Федоров