Ухвала

від 06.07.2011 по справі 2-4997/11

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-4997/11

У Х В А Л А

"06" липня 2011 р. місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого -судді - Пахолюка А.М.,

при секретарі -Павловій Н.А.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк В«ПриватБанкВ»про забезпечення позову в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанкВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк (далі - ПАТ КБ) „ПриватБанкВ» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

04.07.2011 року ПАТ КБ В«ПриватБанкВ»звернувся в суд з заявою про забезпечення позову в даній справі.

У поданій заяві просить суд накласти арешт на належні відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження. Позивач просить також обмежити право відповідача на виїзд за межі України до виконання своїх зобов'язань, зокрема, просить заборонити уповноваженим державним органам видачу ОСОБА_1 паспорта (проїзного документа) або вилучити зазначені документи у відповідача у разі їх наявності.

Аналізуючи матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заява не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 151 ЦПК України в заяві про забезпечення позову повинно бути вказано: причини у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, необхідні для забезпечення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як вбачається з матеріалів заяви, позивач не зазначив, якими саме доказами підтверджується належність відповідачу ОСОБА_1 на праві власності майна, на яке банк просить накласти арешт, а також наявність у відповідачів іншого майна та грошових коштів на рахунках у фінансових установах. Такі докази відсутні і в матеріалах даної цивільної справи.

Суд також вважає, що вказаний позивачем у заяві вид забезпечення позову у вигляді обмеження права відповідача на виїзд за межі України, порушує право ОСОБА_1 на свободу пересування, встановлену статтею 33 Конституції України, відповідно до якої, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України.

Крім того, позивач не обґрунтував ту обставину, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, аналізуючи матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви ПАТ КБ В«ПриватБанкВ»про забезпечення позову слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 151, 152, 210 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства комерційний банк В«ПриватБанкВ»про забезпечення позову в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанкВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.М. Пахолюк