Постанова

від 27.03.2007 по справі 35/522-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

35/522-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

27 березня 2007 р.                                                                                   № 35/522-06  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Муравйова О.В. –головуючогоКоробенка Г.П.Фролової Г.М.

за участю представників:

позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю “Тім-трейд”

на постановуХарківського апеляційного господарського суду

від06.02.2007 року

у справі№ 35/522-06 господарського суду Харківської області

за позовомЗакритого акціонерного товариства транспортно-експедиційний комбінат “Західукртранс”

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Тім-трейд”

простягнення 47 363, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 26.03.2007 року, у зв'язку з перебуванням судді Полянського А.Г. у відпустці, для перегляду в касаційному порядку справи №35/522-06, призначеної до розгляду на 27.03.2007 року, утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий –суддя Муравйов О.В., судді –Коробенко Г.П., Фролова Г.М.

          У жовтні 2006 року Закрите акціонерне товариство транспортно-експедиційний комбінат “Західукртранс” звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тім-трейд” про стягнення з відповідача 43 932,00 грн. заборгованості, 1 892,00 грн. пені, 1 206,00 грн. інфляційних нарахувань, 333,00 грн. 3-х процентів річних.

11.12.2006 року, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач подав уточнення до позовної заяви, в яких просив стягнути з відповідача 43 932, 00 грн. заборгованості, 2 955, 00 грн. пені, 3 252, 00 грн. інфляційних нарахувань, 521, 00 грн. 3-х процентів річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору перевезення вантажу у міжнародному сполученні від 01.04.2006 року, позивачем було здійснено перевезення вантажів для Товариства з обмеженою відповідальністю “Тім-трейд” за маршрутом Україна (м. Харків) –Італія на загальну суму 43 932, 00 грн. При цьому, відповідач не проводить розрахунок в добровільному порядку, а тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість та штрафні санкції.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.12.2006 року (суддя: Швед Е.Ю.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.02.2007 року (судді: Демченко В.О. –головуючий, Такмаков Ю.В., Барбашова С.В.) у справі № 35/522-06 господарського суду Харківської області, позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тім-трейд” на користь Закритого акціонерного товариства транспортно-експедиційний комбінат “Західукртранс” 43 932,00 грн. основного боргу, 1 892,00 грн. пені, 1 206,00 грн. інфляційних нарахувань, 333,00 грн. 3% річних, 473,63 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовні вимоги залишено без розгляду.

Мотивуючи судові рішення господарські суди, зокрема, зазначають про те, що позовні вимоги про стягнення 43 932,00 грн. заборгованості обґрунтовані, законні, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і на підставі статей 526, 610, 612, 909 Цивільного кодексу України та статі 307 Господарського кодексу України підлягають задоволенню.  

Не погоджуючиcь з постановою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Тім-трейд” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.02.2007 року у справі № 35/522-06 господарського суду Харківської області, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального і процесуального права, зокрема, статей 22, 56, 77 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, заявник зазначає про те, що представник відповідача не міг бути присутній у судовому засіданні, а розгляд справи судом без представника відповідача порушує його права та загальні принципи судочинства.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові,   колегія   суддів   вважає,   що   касаційна скарга  не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України       Вищий  господарський  суд  України  переглядає  за  касаційною   скаргою (поданням)    рішення    місцевого    господарського    суду    та    постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій,  01.04.2006 pоку між сторонами було укладено договір перевезення вантажу у міжнародному сполученні № 08-04/2006. Згідно договору та наявних в матеріалах справи заявок за № 9 від 30.05.2006 pоку, № 12 від 14.06.2006 pоку, № 14 від 19.06.2006 pоку, № 15 від 20.06.2006 pоку, двох заявок б/н від 21.06.2006 року про надання автотранспортних послуг позивач здійснив перевезення вантажів для відповідача за маршрутом Україна (Харків) –Італія на загальну суму 43932,00грн.

Статтею 307 Господарського кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно із статтею 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами також встановлено, що оскільки відповідачем в добровільному порядку розрахунок не був проведений, позивачем, на підставі статей 525, 526 Цивільного кодексу України було направлено на адресу відповідача  претензію про відшкодування заборгованості (вих. № 6/08-0171-21 від 08.08.2006 року) та акт звірки взаєморозрахунків (вих. № 6/08-0179-21 від 17.08.06 pоку).

Зазначена претензія позивача була залишена Товариством з обмеженою відповідальністю “Тім-трейд” без відповіді, а доказів сплати  43932,00 грн. заборгованості відповідач суду не надав, що свідчить про неналежне виконання останнім умов договору перевезення вантажу у міжнародному сполученні № 08-04/2006.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із статтею 612 зазначеного вище кодексу боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення заборгованості в сумі 43932,00 грн.

Що ж стосуються позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 1206,00 грн. та 3% річних в сумі 333,00 грн. то, зважаючи на приписи статті 625 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, то в даному випадку висновки попередніх судових інстанцій щодо задоволення позовних вимог в цій частині є також законними та обґрунтованими, у зв'язку з тим, що має місце прострочення виконання грошового зобов'язання.

Крім того, судами правомірно задоволена і вимога позивача щодо стягнення пені в сумі 1892,00 грн., оскільки сторонами в договорі перевезення вантажу у міжнародному сполученні № 08-04/2006, а саме в пункті 5.6.4 передбачено, що за несвоєчасну оплату вартості наданих послуг нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фрахту за кожний день прострочення платежу.

Решта вимог правомірно залишена судом без розгляду.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання заявника касаційної скарги  про порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв'язку з тим, що справу розглянуто за відсутності представників останнього та без документів, які були витребувані судом, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що суд першої інстанції задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (ухвала від 21.11.2006 року).

Як вбачається з матеріалів справи підставою перегляду даної справи в апеляційному господарському суді стала апеляційна скарга відповідача, а відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Однак, звертаючись з апеляційною скаргою відповідач не надав суду апеляційної інстанції документів, які б свідчили про відсутність заборгованості у останнього перед позивачем, а тому апеляційний господарський суд дослідив наявні у справі докази повторно, перевірив законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Безпідставними є також посилання заявника касаційної скарги на те, що для підготування своєї правової позиції товариству необхідно було укласти договір з юристом-спеціалістом, оскільки в складі товариства посаду юриста не передбачено, а прийняти дане рішення міг лише керівник підприємства, оскільки з довіреності виданої директором товариства Мирошниченко Т.І. на ім'я Кобильніка Д.А. вбачається, що останньому надано право здійснювати всі необхідні дії, пов'язані із представництвом інтересів та здійснення правового захисту Товариства з обмеженою відповідальністю "Тім-Трейд", в тому числі й представляти інтереси в судах віх інстанцій, підготовлювати, подавати, отримувати всю необхідну документацію, пов”язану із здійсненням захисту інтересів товариства та інші. Крім того, дана довіреність видана Кобильніку Д.А. ще 08.11.2006 року, тобто за 2 тижні до першого судового засідання у суді першої інстанції, і дійсна до 08.11.2007 року   (а.с.59).

Також в матеріалах справи знаходяться повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвал суду першої та апеляційної інстанції) відповідачу (а.с.43, а.с.85).

Колегія суддів зазначає також про те, що згідно ухвали Вищого господарського суду України від 07.03.2007 року відповідача було зобов”язано надати суду належним чином засвідчені докази, що підтверджують викладені у касаційній скарзі обставини. Однак відповідач докази не надав, у судове засідання не з”явився.

Крім того, посилаючись на порушення судами норм матеріального права відповідач не зазначає, які саме норми матеріального права судами попередніх інстанцій порушені, не зазначає заявник касаційної скарги й про відсутність у нього заборгованості перед позивачем.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог позивача.

З огляду на викладене, касаційна інстанція вважає, що рішення та постанова у справі прийняті у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України                           

                                         ПОСТАНОВИВ:

 Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Тім-трейд” залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06 лютого 2007 року у справі № 35/522-06 господарського суду Харківської області та рішення господарського суду Харківської області від 11 грудня 2006 року у справі №35/522-06 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий                                                                              О. Муравйов

Судді                                                                                          Г.Коробенко

                                                                                         Г. Фролова