Постанова

від 29.10.2015 по справі 816/3757/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/3757/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Носенка М.В.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Нефтіда" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

01 жовтня 2015 року Приватне підприємство "Нефтіда" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0004252201/1741 від 12.09.2014.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили суд позов задовольнити у повному обсязі. Стверджували, що господарська операція з придбання у ТОВ "Торговий дім Ветек" нафтопродуктів підтверджена всіма належними первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Вказували, що головною підставою для нарахування податкового зобов'язання за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням слугували висновки іншої перевірки контрагента позивача в частині неправомірності формування останнім податкових зобов'язань, тоді як жодним нормативно-правовим актом не передбачена відповідальність господарюючого суб'єкта за порушення законодавства, допущені третіми особами. Придбані нафтопродукти були в подальшому реалізовані ПТП "Нафтосервіс", яке здійснює відпуск пального на автозаправному комплексі кінцевим споживачам. Відтак, на думку позивача, висновки перевірки не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, у зв'язку з чим вважає податкове повідомлення-рішення неправомірним.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що у перевірений період платником був занижений податковий кредит з ПДВ, сформований за наслідками взаємовідносин із ТОВ "Торговий дім Ветек", оскільки за результатами перевірки вказаного контрагента встановлена відсутність у підприємства майна та інших матеріальних ресурсів, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, механізмів та, як наслідок, відсутність факту постачання товарів (робіт, послуг) в адресу підприємств - покупців. До того ж всупереч вимогам Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України №281/171/578/155, позивач не надав до перевірки журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою №6-НП, у якому повинен обліковуватися отриманий товар, доказів обліку нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) за формою №31-НП (додаток 34), у якому зазначається надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня. У зв'язку з цим відповідач переконаний у безтоварності господарських операцій з придбання нафтопродуктів у ТОВ "Торговий дім Ветек".

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позову та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши залучені до матеріалів справи та зібрані судом письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ПП "Нефтіда" (місцезнаходження: квартал 101, б.10, кв. 15, м. Кременчук, Полтавська область) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 12.04.2005 (ідентифікаційний код 33588945), про що видано свідоцтво про реєстрацію юридичної особи серії А01 №360787 (т. 1 а.с. 10). Позивач, згідно зі свідоцтвом №100338051, зареєстрований платником ПДВ 04.03.2009 (т. 1 а.с. 12). Зареєстрованими видами діяльності ПП "Нефтіда" за КВЕД-2010, відповідно до даних Управління статистики у м. Кременчуці, є: оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно - технічним обладнанням; роздрібна торгівля пальним (т. 1 а.с. 11).

У період з 13.08.2014 по 19.08.2014 працівниками Кременчуцької ОДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Торговий дім Ветек" за грудень 2013 року, результати якої оформлено актом від 27.08.2014 №2091/16-03-22-01-08/33588945 (т. 1 а.с. 19-25).

Висновками акту перевірки встановлено порушення ПП "Нефтіда" вимог пп. 198.1, 198.2 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ всього у сумі 45 135, 50 грн. (за грудень 2013 року).

Не погодившись з виявленими перевіркою порушеннями, позивач подав заперечення на вказаний акт, за наслідками розгляду якого Кременчуцькою ОДПІ надана відповідь про обґрунтованість висновків контролюючого органу (т. 1 а.с. 27-31).

На підставі висновків зазначеного акту перевірки відповідачем 12.09.2014 було винесене податкове повідомлення-рішення №0004252202/1741 (т. 1 а.с. 17), яким ПП "Нефтіда" збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 67 704,00 грн. (45 136,00 грн. - за основним платежем, 22 568,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дані рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи спірний акт індивідуальної дії на предмет відповідності приписам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення взято висновок перевірки про заниження позивачем ПДВ за наслідками взаємовідносин з приводу придбання нафтопродуктів у грудні 2013 року у продавця - ТОВ "Торговий дім Ветек", який відноситься до групи ризикових платників податків у зв'язку з відсутністю на підприємстві документів первинного бухгалтерського обліку, майна, інших матеріальних ресурсів, управлінського та технічного персоналу тощо. При цьому відповідач, з посиланням на положення п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, стверджує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках.

У зв'язку з цим та надаючи правову оцінку висновкам перевірки, судом буде досліджуватися факт здійснення господарської операції на предмет участі у ній осіб, на підставі чиїх документів позивач формував дані власного податкового обліку.

Так, в ході розгляду даної справи суд встановив, що 06.11.2013 між ТОВ "Торговий дім Ветек" (постачальник) та ПП "Нефтіда" (покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів №212-06/11/13 (т. 1 а.с. 32-36), за умовами якого покупець зобов'язується оплачувати та приймати нафтопродукти, що узгоджені сторонами до постачання відповідно до специфікацій до даного договору.

Як пояснив представник позивача поставка здійснювалася автомобільним транспортом.

Відповідно до п. 5.1 договору поставка товару автомобільним транспортом здійснюється на умовах FСА франко-перевізник на естакаді наливу постачальника, розташованої за адресою: 65041, м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1/1 (згідно Інкотермс 2010), якщо інші умови поставки не були узгоджені сторонами в специфікації на поставку певної партії товару або додатковій угоді до даного договору. Пунктом 5.5 договору передбачено, що сторони, керуючись п. 7.5.3. Інструкції № 281 погодились, що автотранспортні засоби покупця з товаром під час їх відвантаження не пломбуються. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється представником покупця безпосередньо під час відвантаження товару в місці, відповідно до п. 5.1 даного договору.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Торговий дім Ветек" виписав на ім'я ПП "Нефтіда" податкові накладні № 81 від 04.12.2013 на суму 134 601,73 грн., у тому числі ПДВ - 22 433,62 грн. (т. 1 а.с. 40), № 628 від 27.12.2013 на суму 136 046,80 грн., у тому числі ПДВ - 22674,47 грн. (т. 1 а.с. 45) та № 629 від 27.12.2013 на суму 164,44 грн., у тому числі ПДВ - 27,41 грн. (т. 1 а.с. 47).

На підставі вказаних податкових накладних позивач сформував податковий кредит з ПДВ, що відобразив у податковій декларації за грудень 2013 року.

На підтвердження товарності даної господарської операції позивач надав видаткові накладні (т. 1 а.с. 38, 43) та товарно-транспортні накладні (т. 1 а.с. 39, 44).

Як доказ здійснення оплати на користь ТОВ "Торговий дім Ветек" коштів за придбані нафтопродукти позивач надав платіжні доручення (т. 1 а.с. 49-51) та картку рахунку (т. 1 а.с. 52).

Вважаючи даний комплект документів первинного бухгалтерського обліку, який також надавався до перевірки, вичерпним позивач вважає цілком доведеним своє право на формування податкового кредиту за операціями з придбання нафтопродуктів у ТОВ "Торговий дім Ветек".

У зв'язку з цим слід зазначити, що коло платників ПДВ, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, на час вчинення господарської операції, визначено розділом V Податкового кодексу України.

Так, підпунктом 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до абз. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З наведених норм слідує, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Одним із мотивів для висновку щодо заниження позивачем податкового кредиту з ПДВ в акті позапланової перевірки ПП "Нефтіда" міститься посилання на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 16.05.2014 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Торговий дім Ветек" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2013 по 28.02.2014 (т. 1 а.с. 113-119), яким встановлено, що правочини, укладені з контрагентами вказаного господарюючого суб'єкта порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Надаючи оцінку наведеним мотивам, суд відкидає їх як неналежний доказ, оскільки жоден чинний на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин нормативно-правовий акт не ставив виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що отримання податковим органом акта перевірки контрагента платника податків, в якому викладено висновки про вчинення таким контрагентом нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, адже акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Суд критично оцінює твердження відповідача про порушення позивачем вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 у зв'язку з наступним.

Стан дотримання вимог Інструкції № 281 щодо документального відображення продажу, приймання та транспортування нафтопродуктів не є безумовною підставою для висновку про наявність або відсутність реального характеру вказаних господарських операцій за умови надання платником податків інших первинних бухгалтерських документів, що складені на їх виконання, аналогічна позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративної суду України від 14.09.2015 по справі №К/800/4963/15.

На підтвердження факту транспортування товару, придбаного у ТОВ "Торговий дім Ветек", позивачем долучено до матеріалів справи товарно-транспортні накладні від 04.12.2013 № б/н та від 27.12.2013 № б/н (т. 1 а.с. 39, 44) в яких автопідприємством значиться ПТП "Нафтосервіс", замовником - ПП "Нефтіда", вантажоодержувачем - ПП "Нефтіда". Пункт навантаження - вул. Шкодова гора, 1/1, м. Одеса, автоестакада ОНПЗ, автомобіль МАЗ державний №34 724 ОВ, водій - ОСОБА_4, причіп - державний №21342 ОА, пункт розвантаження - вул. Шабська, 1-в, с. Салгани, Білгород-Дністровський район, Одеська область. Відпуск нафтопродуктів здійснив ТОВ "Торговий дім "Ветек", що підтверджується печаткою на даних товарно-транспортних накладних.

Крім товарно-транспортних накладних факт участі в операціях з поставки нафтопродуктів ТОВ "Торговий дім "Ветек" позивач підтверджує податковими накладними та видатковими накладними, про які зазначалося вище.

З метою з'ясування фактичних обставин поставки дизельного пального та бензину у позивача відібрано пояснення, з урахуванням яких суд встановив наступний ланцюг від виробника до кінцевого споживача: ВАТ "Нафтан", Білорусь та NIS a.d. NOVI SADOIL, Сербія - виробники дизельного палива та бензину, ТОВ "Торговий дім Ветек" - первинний набувач, ПП "Нефтіда" - вторинний набувач, ПТП "Нафтосервіс" - автозаправний комплекс, який реалізовує нафтопродукти кінцевим споживачам.

Як пояснив представник позивача, придбані у ТОВ "Торговий дім Ветек" нафтопродукти відвантажувалися на естакаді наливу постачальника у транспорт належний ПТП "Нафтосервіс", який одразу прямував до автозаправного комплексу ПТП "Нафтосервіс", де і здійснювалася прийомка товару за кількістю і якістю відповідно до вимог Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155.

Отже, позивач здійснював посередницьку діяльність у придбанні нафтопродуктів, а тому не зобов'язаний оформлювати та зберігати документи передбачені Інструкцією №281/171/578/155, вказані документи мають знаходиться у кінцевого споживача.

Стосовно доцільності залучення до участі у господарській операції двох посередників у ланцюгу від виробника до кінцевого споживача, представник позивача пояснив це відсутністю у ПТП "Нафтосервіс" достатніх коштів для придбання оптової партії товару, розрахунок за який здійснюється поступово в ході надходження коштів, отриманих від реалізації пального на автозаправному комплексі кінцевим споживачам.

З огляду на викладене, на переконання суду, вказане свідчить, що підстави для сумніву в реальності оподаткованих господарських операцій між ПП "Нефтіда" та ТОВ "Торговий дім Ветек" та висновків про їх фіктивність відсутні, оскільки податковим органом у ході проведення перевірки позивача не було встановлено порушень податкового законодавства та підтверджено достовірність первинних документів бухгалтерського обліку.

Відтак, суд критично оцінює твердження податкового органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за відповідний звітний період за рахунок сплачених сум ПДВ в ціні господарських операцій з ТОВ "Торговий дім Ветек", оскільки вони ґрунтуються лише на суб'єктивних доводах відповідача.

Суд, таким чином, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм закону, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови для набуття права на податковий кредит, має його документальне підтвердження.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про необґрунтованість та безпідставність донарахування Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 67 704,00 грн та відповідно про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 12.09.2014 № 0004252201/1741.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції № 0004252201/1741 від 12.09.2014.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Приватного підприємства "Нефтіда" (код ЄДРПОУ 33588945) витрати зі сплати судового збору в розмірі 182,70 грн (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 03 листопада 2015 року.

Суддя С.С. Бойко