Ухвала

від 07.04.2011 по справі 38/235-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

7 квітня 2011 року Справа № 38/235-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Івакіна В.О., суддя Ільїн О.В.,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (вх. № 1492 Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 6 вересня 2010 року у справі № 38/235-10

за позовом приватного підприємства "Виробнича поліграфічна фірма "ВЛАТОР", м.Харків

до приватного підприємства "ЛСВ "Моноліт", м. Харків

про визнання дійсним договору, визнання права власності та стягнення 115 000,00 грн.,

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 6 вересня 2010 року у справі № 38/235-10 (суддя Жельне С.Ч.) позовні вимоги задоволено повністю. Визнано дійсним договір № 2112 від 21 грудня 2007 року, укладений між ПП "ЛСВ "Моноліт" та ПП "Виробничо-поліграфічна фірма "ВЛАТОР". Визнано за ПП "Виробничо-поліграфічна фірма "ВЛАТОР" право власності на нежитлове приміщення № 102, 103, 1-го поверху № 104-125, 2-го поверху № 126-149 в літ. "А-2", загальною площею 818,1 кв. м., що знаходиться по вул. Морозова № 7 в м.Харкові. Стягнуто з ПП "ЛСВ "Моноліт" на користь ПП "Виробничо-поліграфічна фірма "ВЛАТОР" 115 000,00 грн. неустойки, 1 235,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" із рішенням місцевого господарського суду не погодилось та подало до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 06.09.2010 р. у справі № 38/235-10 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПП "Виробничо-поліграфічна фірма "ВЛАТОР".

В обґрунтування апеляційної скарги публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення. Крім того, зазначає, що вищезазначене нерухоме майно на час розгляду судом справи № 38/235-10 знаходилося у заставі банка, а господарським судом прийнято рішення по справі, яке впливає на права банку, як сторони за іпотечним договором № 178-277 від 26.05.2008 р.

Перевіркою матеріалів справи та апеляційної скарги встановлено, що доданий до апеляційної скарги меморіальний ордер № 24558 від 25 березня 2011 року не підтверджує сплату державного мита у встановленому розмірі.

Згідно з підпунктом г) пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 "Про державне мито" державне мито із апеляційних скарг на рішення господарських судів сплачується із розміру 50 % ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 % ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Крім того, в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 21.04.2008 р. за № 01-8/241, яким внесено зміни до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" визначений розмір державного мита, що сплачується з позовних заяв про визнання права власності на майно та зазначено, що у постанові Верховного Суду України від 25.12.2007 р. № 8/219-07 викладено правову позицію, за якою державне мито з позовної заяви про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна та з огляду на приписи пунктів 29 і 30 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15.

Як свідчать матеріали справи, позивачем заявлений позов, що складається з вимоги немайнового характеру - про визнання дійсним договору № 2112 від 21.12.2007 р. та вимог майнового характеру –про визнання права власності на нежитлове приміщення № 102, 103, 1-го поверху № 104-125, 2-го поверху № 126-149 в літ. "А-2", загальною площею 818,1 кв. м., що знаходиться по вул. Морозова № 7 в м.Харкові, та стягнення 115 000,00 грн. неустойки. Державне мито підлягає справлянню за кожну із цих вимог, при чому вимога про визнання права власності є вимогою майнового характеру.

Рішенням господарського суду Харківської області від 6 вересня 2010 року у справі № 38/235-10 позовні вимоги задоволено повністю.

Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" рішення оскаржується в повному обсязі, однак державне мито за подання апеляційної скарги сплачено лише у розмірі 42,50 грн., тобто лише за вимогу немайнового характеру.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що заявником апеляційної скарги не надані належні докази сплати державного мита у встановленому розмірі за вимоги майнового характеру - про визнання права власності та стягнення неустойки.

Про те, що державне мито підлягає сплаті за кожну вимогу майнового та немайнового характеру вбачається із рішення господарського суду Харківської області від 06.09.2010 р., яким стягнуто державне мито у відповідному розмірі.

За таких обставин апеляційна скарга не приймається до розгляду і підлягає поверненню.

Керуючись статтею 86, пунктом 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ухвалила:

Повернути апеляційну скаргу заявнику та додані до неї матеріали на 11 аркушах, у тому числі апеляційну скаргу від 25.03.2011 р. на 2 арк., клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження на 1 арк., оригінал меморіального ордеру № 24558 від 25 березня 2011 року на 1 арк., описи вкладення від 28.03.2011 р. на 2 арк., копію витягу із статуту ПАТ "ВТБ Банк" на 2 арк., копію виписки з ЄДРПОУ на 1 арк., копію свідоцтва ПАТ "ВТБ Банк" на 1 арк., копію довіреності від 18.11.2009 р. на 1 арк.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Ільїн О.В.