Ухвала

від 27.10.2015 по справі 804/9571/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2015 року м. Київ К/800/63441/14

К/800/63435/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря : Іванова Д.О.

представників:

позивача: Кудіна М.В., Тіторенка П.С.

відповідача 1 : не з'явився

відповідача 2 : не з'явився

третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів та Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 року

у справі № 804/9571/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»

до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби,

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби

третя особа Петрівське відділення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат») звернулось з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач 1, ОДПІ), Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач 2, СДПІ), за участю третьої особи Петрівського відділення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі по тексту - третя особа), про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2013 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 року апеляційні скарги ОДПІ та СДПІ залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач 1 та відповідач 2, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржили їх у касаційному порядку, просять скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційні скарги ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційні скарги залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 21.01.2013 року № 6/08-23-320/00190977.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137, пункту 138.2, підпункту 138.5.1 пункту 138.5, підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо заниження податку на прибуток в сумі 352 205,00 грн.; підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України у зв'язку із заниженням податку на додану вартість в сумі 1 445 343,45 грн.; пунктів 1.2, 1.3, 1.15 статті 1, підпункту 3.1.3 пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.2.9 пункту 4.2, підпункту 4.3.20 пункту 4.3 статті 4, підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, статті 17, пункту 19.2 статті 19, абзацу «а» пункту 20.2, підпунктів 20.3.1, 20.3.2 пункту 20.3 статті 20, пункту 22.2 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»; підпунктів 14.1.54, 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, пунктів 18.1, 18.2 статті 18, пункту 110.1 статті 110, статті 119, підпункту 164.2.14, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 165.1.21 пункту 165.1 статті 165, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.4 пункту 168.1, пункту 168.3, підпунктів 168.4.6, 168.4.7 пункту 168.4 статті 168, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України, в результаті чого не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 240 699,01 грн.; абзацу «б» пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»; пункту 119.2 статті 119, пункту 176.2 статті 176 ПК України; пункту 1.2 розділу 1, пункту 3.2, підпунктів 3.7.1, 3.7.2 пункту 3.7 розділу 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, та сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.09.2003 року № 451, які призвели до порушень в наданні інформації щодо сплачених на користь платників податку доходів і сум утриманого з них податку на доходи фізичних осіб; підпункту 263.6.1 пункту 263.6 статті 263 ПК України у зв'язку із заниження плати за користування надрами в сумі 18 722 518,18 грн.; підпункту 240.1.3 пункту 240.1 статті 240, підпункту 242.1.3 пункту 242.1 статті 242 ПК України щодо заниження сум екологічного податку в частині розміщення відходів в сумі 62 439,61 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 05.02.2013 року № 0000062330, яким ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 352 205,00 грн. за штрафними санкціями в розмірі 2 350,50 грн., № 0000052330, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 1 445 343,00 грн. та за штрафними санкціями - 357 044,50 грн., № 0000072330, яким ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників за основним платежем у сумі 240 699,01 грн. за штрафними санкціями в розмірі 60 685,75грн., № 0000011500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з плати за видобуток, розвідку родовищ корисних копалин загальнодержавного значення за основним платежем - 9 416 699,96 грн. та за штрафними санкціями - 2 354 174,99 грн., № 0000042330, яким ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» збільшено суму грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення за основним платежем - 9 305 818,22грн. та штрафними санкціями - 2 326 454,56 грн., № 0000021500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення як вторинної сировини, за основним платежем в сумі 4 799,84 грн. за штрафними санкціями в розмірі 965,25 грн., № 0000032330, яким ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» збільшено суму грошового зобов'язання з надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення як вторинної сировини, за основним платежем - 62 439,61 грн. та за штрафними санкціями - 12 808, 65 грн.

За результатами адміністративного оскарження спірні податкові повідомлення-рішення рішення залишено без змін, скарги позивача без задоволення.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими висновки податкового органу щодо податкових повідомлень-рішень від 05.02.2013 року № 0000062330, № 0000052330, виходячи з наступного.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України передбачено, що вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно із пунктом 137.10 статті 137 ПК України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» та TOB «Спец-Контакт» укладено договір поставки від 17.02.2009 року № 280-192-01/09.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаним контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Використання позивачем придбаного товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що TOB «Спец-Контакт» на час спірних відносин було зареєстроване як платник податку на додану вартість (відповідно до вимог чинного законодавства).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем правомірно не здійснено коригування валових витрат на суму кредиторської заборгованості, за придбані товарно-матеріальні цінності, за якою минув строк позовної давності, оскільки вказане суперечить нормами податкового законодавства.

Оцінюючи обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині оскарження податкового повідомлення-рішення від 05.02.2013 року № 0000072330, колегія суддів виходить з наступного.

За змістом підпунктом 14.1.47 пунктом 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.

Підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України передбачено, що до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання. крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку "і пудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами І колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.

Згідно із підпункту 165.1.37 пункту 165.1 статті 165 ПК України до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається сума витрат роботодавця у зв'язку з підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) платника податку згідно із законом.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між позивачем та ТОВ «Регіональний фінансовий консалтинг» укладені договори та додаткові угоди до них, за умовами яких останній приймає на себе обов'язок надавати інформаційно-консультаційні послуги та послуги щодо організації учбового процесу.

Фактичне виконання умов вищевказаних договорів підтверджується матеріалами справи, платіжними дорученнями, сертифікатами, тощо.

Відтак, суди попередніх інстанцій правомірно відхилили доводи податкового органу щодо необхідності сплати позивачем податку на доходи фізичних осіб за вказаними договорами та визнали необґрунтованими вищевказане рішення.

Висновки судів попередніх інстанцій щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 05.02.2013 року № 0000011500, № 0000042330 є обґрунтованими, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно підпункту 14.1.37 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність гірничодобувного підприємства з видобування корисних копалин для цілей розділу XI цього Кодексу - діяльність гірничодобувного підприємства, яка охоплює процеси добування та первинної переробки корисних копалин.

За змістом підпункту 14.1.112 пункту 14.1 статті 14 ПК України, мінеральна сировина - товарна продукція гірничодобувного підприємства, що є результатом його господарської діяльності з видобутку корисних копалин, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, і за якісними характеристиками відповідає вимогам установлених законодавством стандартів або вимогам договорів. Не належать до мінеральної сировини речовини, які виникають в результаті фізико-хімічної переробки видобутої корисної копалини або продуктів її первинної переробки.

Відповідно до підпункту 14.1.150 пункту 14.1 статті 14 ПК України первинна переробка (збагачення) мінеральної сировини як вид господарської діяльності гірничодобувного підприємства включає сукупність операцій збирання, дроблення або мелення, сушку, класифікацію (сортування), брикетування, агломерацію, за виключенням агломерації руд з термічною обробкою, та збагачення фізико-хімічними методами (без якісної зміни мінеральних форм корисних копалин, їх агрегатно-фазового стану, кристалохімічної структури), а також може включати переробні технології, що є спеціальними видами робіт з добування корисних копалин (підземна газифікація та виплавляння, хімічне та бактеріальне вилуговування, дражна та гідравлічна розробка розсипних родовищ, гідравлічний транспорт гірничих порід покладів дна водойм).

Відповідно до вимог підпункту 263.6.2 пункту 263.6 статті 263 ПК України у разі обчислення вартості видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) за фактичними цінами реалізації вартість одиниці відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) встановлюється платником за величиною суми доходу, отриманого (нарахованого) від виконаних у податковому (звітному) періоді господарських зобов'язань з реалізації відповідного обсягу (кількості) такого виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини). Сума доходу, отриманого (нарахованого) від реалізації відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) зменшується на суму витрат платника, пов'язаних з доставкою (перевезенням, транспортуванням) обсягу (кількості) відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини). Суми попередньої оплати вартості обсягу (кількості) відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), включаються до суми доходу для обчислення вартості одиниці відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» обґрунтовано визначило об'єкт оподаткування саме мінеральну сировину - руди залізні та метод обчислення податкових зобов'язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин, оскільки кінцевий продукт виробництва (агломераційний концентрат залізної руди та окатки залізорудні) неможливо віднести до мінеральної сировини та визначити як об'єкт оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими висновки податкового органу щодо податкових повідомлень-рішень від 05.02.2013 року № 0000021500, № 0000032330, з огляду на наступне.

Підпунктом 14.1.223 пункту 14.1 статті ПК України, передбачено, що розміщення відходів - зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

Відповідно до вимог підпункту 240.1.3 пункту 240.1 статті 240 ПК України платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.

За змістом підпункту 242.1.3 пункту 242.1 статті 242 ПК України, об'єктом та базою оподаткування податку є, зокрема, обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.

Як вбачається з матеріалів справи, у ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» наявні дозволи на розміщення відходів у 2010-2012 роках, погоджені Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Дніпропетровській області та затверджені Дніпропетровською обласною державною адміністрацією.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до форми № 1 та довідки про фактичні обсяги утворення, розміщення та утилізації відходів на ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на підприємстві протягом кварталів здійснюється тимчасове розміщення відходів, на підставі вказаного позивачем подано податкові декларації екологічного податку, в яких нараховані суми за розміщення відходів.

Крім того, ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» були укладені договори із спеціалізованими підприємствами, що мають ліцензії та здійснюють збір, вивіз та розміщення промислових відходів з ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат».

З урахуванням вищевказаних договорів позивачем правомірно подано уточнюючі податкові декларації з екологічного податку зі зменшенням податкових зобов'язань за спірний період.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо неправомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційних скарг не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для їх задоволення.

За таких обставин, касаційні скарги ОДПІ та СДПІ підлягають залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2013 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун