Постанова

від 27.10.2015 по справі 822/1237/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2015 року м. Київ К/800/43127/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Калашнікової О.В.,

Суддів: Васильченко Н.В.,

Леонтович К.Г.

секретар судового засідання - Маджар О.М.

за участю

представника позивача - Павлунішена С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Технопак" на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2014 року у справі № 822/1237/14 за позовом Хмельницького заводу "Полімер" до Хмельницької міської ради, Хмельницького міськрайонного управління юстиції у Хмельницькій області, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Технопак" про визнання незаконними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2014 року Хмельницький завод "Полімер" звернувся в суд з позовом до Хмельницької міської ради, Хмельницького міськрайонного управління юстиції у Хмельницькій області, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Технопак", в якому просив: визнати протиправним та скасувати п. 7 рішення 25 сесії Хмельницької міської ради №33 від 12 червня 2013 року; визнати протиправним і скасувати рішення №6622856 від 10 жовтня 2013 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки ТОВ "Технопак" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна - земельних ділянок по вул. Пілотська, 77/3 в м. Хмельницькому.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані рішення є протиправними, оскільки на підставі розпорядження Хмельницької міської ради від 24.12.1993 року №2867 Хмельницькому заводу "Полімер" виданий Державний акт на право постійного користування землею II-ХМ №000571 від 17.03.1998 року площею 2,88 га по вул. Пілотській, 77/3 у м. Хмельницькому. На протязі 2000-2011 років Хмельницькою міською радою із земель позивача, загальна площа яких становила 2,88 га., надавалися землі певним суб'єктам - юридичним та фізичним особам по факту придбання ними нерухомого майна Хмельницького заводу "Полімер". Загальна площа таких вилучень землі становить 1,2758 га. З урахуванням фактичних вилучень в натурі, залишок земельної ділянки у позивача становить 1,6042 га, що у свою чергу в повному обсязі знайшло відображення в Державному акті на право постійного користування землею II-ХМ №000571 від 17.03.1998 року. Правомірність користування Хмельницьким заводом "Полімер" земельною ділянкою в розмірах згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 17.03.1998 року ХМ №737 у повному обсязі підтверджується Департаментом архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради у листі від 25.07.2013 року за №1547/01-11.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2014 року скасоване рішення суду першої інстанції, позовні вимоги задоволені. Визнано протиправним та скасовано п. 7 рішення 25 сесії Хмельницької міської ради №33 від 12 червня 2013 року. Визнано протиправним та скасовано рішення №6622856 від 10 жовтня 2013 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки ТОВ "Технопак" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна - земельних ділянок по вул. Пілотська, 77/3 в м. Хмельницькому.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "Технопак" звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі розпорядження Хмельницької міської ради від 24 грудня 1993 року №2867 Хмельницькому заводу "Полімер" виданий Державний акт на право постійного користування землею II-ХМ №000571 від 17 березня 1998 року площею 2,88 га по вул. Пілотській, 77/3 у м. Хмельницькому.

Згідно із рішенням 24 сесії Хмельницької міської ради №24 від 7 квітня 2005 року припинене право користування земельною ділянкою Хмельницькому заводу "Полімер", в тому числі, площею 1785 кв.м. Також даним рішенням надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення вилученої земельної ділянки площею 1785 кв.м ТОВ "Технопак" для обслуговування приміщення котельні з гаражами та лакофарбовочного цеху по вул. Пілотській, 77/3А у м. Хмельницькому.

Рішенням 27 сесії Хмельницької міської ради №25 від 23 грудня 2005 року ТОВ "Технопак" була надана в короткострокову оренду земельна ділянка площею 1785 кв.м.

Так, 18 липня 2006 року між Хмельницькою міською радою та ТОВ "Технопак" укладений договір оренди земельної ділянки №040674200127, який зареєстрований Хмельницькою регіональною філією ДП "Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах" за №127 від 18 липня 2006 року. При виготовлені технічної документації із землеустрою був визначений кадастровий номер земельної ділянки №6810100000:05:004:0028, яка передавалась в оренду.

Рішенням 25 сесії Хмельницької міської ради №33 від 12 червня 2013 року ТОВ "Технопак" надана в оренду земельна ділянка площею 1785 кв.м. терміном на 10 років. Кадастровий номер земельної ділянки №6810100000:05:004:0028.

10 жовтня 2013 року між Хмельницькою міською радою та ТОВ "Технопак" укладений договір оренди землі №173-01-2013/2804866.

Крім того, 10 жовтня 2013 року Хмельницьким міськрайонним управлінням юстиції у Хмельницькій області прийняте рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ "Технопак", про що свідчить витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Відмовляючи в задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що спірні рішення відповідають положенням чинного законодавства та є такими, що прийняті у межах наданих законом повноважень.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що погодження меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами, а саме - із Хмельницьким заводом "Полімер" не здійснювалось, а рішення Хмельницького міськрайонного управлінням юстиції у Хмельницькій області №6622856 від 10 жовтня 2013 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки ТОВ "Технопак" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна - земельних ділянок по вул. Пілотська, 77/3 в м. Хмельницькому прийняте на підставі документів, які не існували на момент прийняття вказаного рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій, частково погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно обставин справи, між сторонами виник спір щодо законності п. 7 рішення 25 сесії Хмельницької міської ради №33 від 12 червня 2013 року, а також рішення №6622856 від 10 жовтня 2013 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки ТОВ "Технопак" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна - земельних ділянок по вул. Пілотська, 77/3 в м. Хмельницькому.

Розглядаючи справу та вирішуючи спір щодо заявлених позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування п. 7 рішенням 25 сесії Хмельницької міської ради №33 від 12 червня 2013 року ТОВ "Технопак" про надання в оренду земельної ділянки площею 1785 кв.м. терміном на 10 років, кадастровий номер земельної ділянки №6810100000:05:004:0028, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вирішуваний спір належить до адміністративної юрисдикції. Проте, із цим висновком погодитися не можна з огляду на наступне.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

За приписами частини другої статті 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини третьої статті 140, частини першої статті 144 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно ч.10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності.

Частинами 1 та 2 ст. 83 цього Кодексу встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Так, термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно, і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).

Згідно з частиною другою статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Статтею 172 цього Кодексу встановлено, що територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Міська рада у справі, яка розглядається, є суб'єктом цивільних правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин.

Реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, що перебувала у її власності, міська рада відповідно до статті 5 Земельного кодексу України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Тобто, при здійсненні повноважень власника землі відповідач є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею. У цьому випадку відсутня підпорядкованість одного учасника земельних правовідносин іншому, яка має місце під час здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій.

Частиною четвертою статті 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Зазначені положення Основного Закону кореспондуються з пунктом "в" статті 5 Земельного кодексу України, згідно якого земельне законодавство базується на принципі невтручання держави у здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини шостої статті 319 ЦК України держава не втручається у здійснення власником права власності.

Тобто, пряме адміністрування з боку органів влади є неприпустимим.

Суди не звернули уваги на те, що правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються права та підстав набуття права користування, а саме права оренди на спірну земельну ділянку.

Так, міська рада як власник землі вільна у виборі суб'єкта щодо надання йому цього права в порядку, встановленому законом.

Водночас, відповідач владних управлінських функцій не здійснював і суб'єктом владних повноважень у цих відносинах не був.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За нормою частини третьої статті 22 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Враховуючи викладене, за суб`єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 157 КАС суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене, суди дійшли помилкового висновку про те, що позовні вимоги в частині перевірки правильності формування волі однієї із сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав на неї, може бути розглянутий за правилами, встановленими КАС України, а тому рішення у цій частині позовних вимог підлягають скасуванню внаслідок неправильного застосування норм процесуального закону із закриттям провадження у зазначеній частині, з роз'ясненням позивачу про право на звернення до суду на загальних підставах в порядку господарського судочинства.

Щодо заявлених позовних вимог в частині визнання протиправним і скасування рішення №6622856 від 10 жовтня 2013 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки ТОВ "Технопак" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна - земельних ділянок по вул. Пілотська, 77/3 в м. Хмельницькому, колегія суддів вважає, що вони є такими, що заявлені передчасно, оскільки підстави позову вимагають розв'язання спору щодо права власності або права користування земельними ділянками.

Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Враховуючи наведене, відповідно п.4 ст.223 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції підлягає касуванню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування п. 7 рішення 25 сесії Хмельницької міської ради №33 від 12 червня 2013 року, із закриттям провадження в цій частині. В решті постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Технопак" задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2014 року скасувати.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року змінити, скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування п. 7 рішення 25 сесії Хмельницької міської ради №33 від 12 червня 2013 року та закрити провадження в цій частині. В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя

Судді: