Ухвала

від 22.10.2015 по справі 809/86/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2015 року м. Київ К/800/34880/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Гончар Л.Я., Чалого С.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Івано-Франківської митниці Міндоходів на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року

у справі № 809/86/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таркетт Вінісін»

до Івано-Франківської митниці Міндоходів

третя особа Головне управління Державної казначейської служби в Івано-Франківській області

про визнання протиправним та скасування рішень

В С Т А Н О В И В :

У січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Таркетт Вінісін» звернулось до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Івано-Франківської митниці Міндоходів, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби в Івано-Франківській області, про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості, карток відмови, стягнення надміру сплачених обов'язкових платежів .

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.03.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2015, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Івано-Франківської митниці від 21.10.2014 № 206060000/2014/000043/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови від 21.10.2014 № 206060000/2014/0054 у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; визнано протиправним та скасовано рішення Івано-Франківської митниці від 02.12.2014 № 206060000/2014/000045/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови від 02.12.2014 № 206060000/2014/0057 у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволеного позову, Івано-Франківська митниця Міндоходів оскаржила їх у цій частині в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані рішення судів попередніх інстанцій з мотивів порушення цими судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована серед іншого тим, що на вимогу митного органу про надання додаткових документів, а саме висновок про якісні та вартісні характеристики товару, представник позивача повідомив про неможливість надання такого. У зв'язку з ненаданням додатково витребуваних документів і спрацюванням профілів ризиків було прийнято оспорювані рішення.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, ТзОВ «Таркетт Вінісін» (покупець) укладено з компанією Tarkett GDL S.A., Люксембург (продавець) контракт N 232012 від 26.03.2012 р., відповідно до умов якого продавець здійснює на користь покупця продаж плівки полівінілхлоридної по цінах, в кількості згідно з паритетом поставок, вказаних в угодах про ціну.

Для митного оформлення ввезених на митну територій товарів позивачем подано до Івано-Франківської митниці Міндоходів вантажні митні декларації від 21.10.2014 № 206060000/2014/006086 та від 02.12.2014 № 206060000/2014/006902 на товар - напівфабрикат «плівка Semi finished PVS Sheet 096 L206» та «плівка Semi finished PVS Sheet 096 L206+VBS».

Митна вартість була заявлена декларантом шляхом подання декларації митної вартості форми 1, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Заявлена до митного оформлення вартість товару згідно з первинними документами складала 1,26 євро за 1 м. кв. напівфабрикату «плівка Semi finished PVS Sheet 096 L206+VBS» та 0,95 євро за 1 м. кв. напівфабрикату «плівка Semi finished PVS Sheet 096 L206».

Одночасно з вантажними митними деклараціями від 21.10.2014 № 206060000/2014/006086 та від 02.12.2014 № 206060000/2014/006902 декларантом до митного органу було подано наступний пакет документів на підтвердження заявленої митної вартості товару:

зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 232012 від 26.03.2012 з доповненнями № 9 від 03.03.2014, № 17 від 19.06.2014, № 18 від 01.07.2014;

копії митних декларацій країни відправлення № 14LU708000210645C0 від 15.10.2014 та № 14LU708000210СВ784 від 26.11.2014;

міжнародні автомобільні накладні (CMR) № L 8253687 від 15.10.2014 та № L 8252541 від 26.11.2014;

пакувальні листи № 2196728/6500388953 від 15.10.2014 та № 2250979/6500392513 від 26.11.2014;

рахунки-фактури (інвойси) № 2150403912 від 15.10.2014, № 2150411830 від 26.11.2014;

калькуляцію собівартості на 1 м. кв. продукту Semi finished PVS Sheet 096 L206+VBS від 15.10.2014;

бюджетну калькуляцію вартості готової продукції Semi finished PVS Sheet 096 L206+VBS станом на 15.10.2014;

технічний опис на плівку полівінілхлоридну Semi finished PVS Sheet 096 L206+VBS;

калькуляцію собівартості на 1 м. кв. продукту Semi finished PVS Sheet 096 L206 від 15.10.2014;

бюджетну калькуляцію вартості готової продукції Semi finished PVS Sheet 096 L206 станом на 15.10.2014;

технічний опис на плівку полівінілхлоридну Semi finished PVS Sheet 096 L206;

довідку від 15.10.2014 про те, що плівки полівінілхлоридні Semi finished PVS Sheet 096 L206+VBS та Semi finished PVS Sheet 096 L206 використовуються у виробництві та не відчужуються третім особам;

договір перевезення № 112014 від 02.01.2014 з рахунками на оплату за перевезення NБК-010-054 від 21.10.2014 та NБК-012-003 від 01.12.2014;

експертні висновки Івано-Франківської торгово-промислової палати № В-389 від 21.10.2014 та № В-448 від 01.12.2014.

Івано-Франківська митниця не погодилась із заявленою декларантом митною вартістю товару за першим методом - ціною договору та прийняла рішення від 21.10.2014 № 206060000/2014/000043/2, від 02.12.2014 № 206060000/2014/000045/2 про коригування митної вартості товарів і відмовила позивачу у митному оформленні задекларованого товару по вантажних митних деклараціях від 21.10.2014 № 206060000/2014/00054, від 02.12.2014 № 206060000/2014/00057. У зв'язку з цим відповідачем оформлено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.10.2014 № 206060000/2014/00054 та від 02.12.2014 № 206060000/2014/00057.

При цьому відповідачем у вказаних рішеннях зазначено про неможливість застосування першого методу (за ціною договору) у зв'язку з відсутністю в документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та надання неповної інформації згідно з частинами 3, 4 статті 53 та частиною 18 статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, відповідачем застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів.

Також судами попередніх інстанцій установлено, що одночасно із пакетом документів, необхідних для здійснення митного оформлення товару ТзОВ «Таркетт Вінісін» були надані відповідачу експертні висновки Івано-Франківської торгово-промислової палати № В-389 від 21.10.2014 та № В-448 від 01.12.2014, згідно з якими підтверджено вартість товару - плівки полівінілхлоридної «Semi finished PVS Sheet 096 L206+VBS» та «Semi finished PVS Sheet 096 L206», яка поставляється по контракту від 26.03.2012 № 232012 і використовується в якості основи для нанесення ПВХ паст при виробництві полівінілхлоридного лінолеуму.

Крім того, судами попередніх інстанцій установлено, що у спірних рішеннях відповідача необґрунтовано міститься посилання на неможливість застосування першого методу визначення митної вартості товару у зв'язку з надання неповної інформації згідно з частинами третьою, четвертою статті 53 та частиною 18 статті 58 Митного кодексу України.

Так, розрахунки ціни (калькуляції), договір перевезення N 112014 від 02.01.2014 з рахунками на оплату за перевезення NБК-010-054 від 21.10.2014 та NБК- 012-003 від 01.12.2014 були надані декларантом разом із пакетами документів, про що також свідчать дані картки відмови в прийнятті митних декларацій.

Крім цього, відповідачу надано довідку про те, що плівки полівінілхлоридні «Semi finished PVS Sheet 096 L206+VBS» та «Semi finished PVS Sheet 096 L206» використовуються у виробництві та не відчужуються третім особам.

Приймаючи рішення в частині задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності оспорюваних рішень митного органу, оскільки позивач надав достатній і весь можливий пакет документів для визначення митної вартості ввезеного товару на підставі основного (за ціною угоди) методу. Водночас, у наданих ТзОВ «Таркетт Вінісін» відповідно до положень частини другої статті 53 Митного кодексу України товаросупровідних документах містились всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у цих документах не містилось недоліків чи розбіжностей, які б давали підстави для сумніву митного органу у їх достовірності та правильності визначення митної вартості товару позивачем.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованим висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно зі змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною четвертою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Водночас, відповідно до положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право серед іншого у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Крім того, частиною шостою установлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють органу доходів і зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Частинами першою і четвертою статті 70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частинами дванадцять-чотирнадцять статті 58 Митного кодексу України передбачено, що той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Жодних обставин, які б свідчили про наявність застережень щодо застосування основного методу визначення митної вартості, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України, судами попередніх інстанцій не установлено. Водночас, суд касаційної інстанції бере до уваги відсутність обставин, які б свідчили про наявність обґрунтувань з боку органу доходів і зборів про те, що зв'язок між продавцем і покупцем у цьому випадку вплину на ціну ввезених позивачем товарів. Тоді як декларантом позивача додатково було надано документи і пояснення відповідно до положень частини четвертої статті 53 МК України.

Ураховуючи, що як установлено судами попередніх інстанцій, відповідач аргументовано не довів заявлення позивачем неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість ввезених товарів, неможливість застосування основного методу визначення митної вартості цих товарів чи наявність у поданих декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документах розбіжностей, наявність ознак їх підробки або відсутність у них всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування оспорюваних рішень про коригування митної вартості товарів і карток відмови у цій справі.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною третьою статті 220 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Івано-Франківської митниці Міндоходів відхилити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

(підпис)

К.В. Конюшко

Судді

(підпис)

Л.Я. Гончар

(підпис)

С.Я. Чалий

Згідно з оригіналом помічник судді М.Р. Мергель