Ухвала

від 04.11.2015 по справі 826/12242/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

04 листопада 2015 року місто Київ№826/12242/15Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Новик В.М., здійснюючи у порядку письмового провадження розгляд адміністративної справи

за позовомдержавної фінансова інспекції у Волинській областідо товариства з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче підприємство Темп-3000простягнення коштів у розмірі 59700,00грн.,ВСТАНОВИВ:

Державна фінансова інспекція у Волинській області звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче підприємство Темп-3000 про стягнення коштів у розмірі 59 700,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що сума заявлена позивачем до стягнення є збитками, які завдані військовій частині № НОМЕР_1 , яка при закупівлі засобів бронезахисту у товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Темп-3000 незаконно перерахувала останньому кошти на оплату податку на додану вартість у загальному розмірі 59 700,00 грн. Да думку позивача, при укладенні договору купівлі-продажу на закупівлю засобів індивідуального захисту від 22.08.2014 №12/СО-2014 між військовою частиною № НОМЕР_1 та товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Темп-3000 було порушено пункт 1 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо спеціальних засобів індивідуального захисту та лікарських засобів» шляхом включення у вартість товарів податку на додану вартість в загальній сумі 39 720,00 грн. Також, при укладенні договору від 05.11.2014 №18/СО-2014 на закупівлю товарів за державні кошти, у вартість бронежилетів включено податок на додану вартість на суму 19 980,00 грн., чим також порушено пункт 1 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо спеціальних засобів індивідуального захисту та лікарських засобів».

Тобто, суть даного спору полягає в тому, що позивач заявляє позовну вимогу про стягнення збитків, незаконно отриманого майна (коштів) до особи, з якою підконтрольна установа перебувала у приватних правовідносинах.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У відповідності до пункту 10 статті 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 (надалі Положення), Державна фінансова інспекція України (далі Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пп. 4 п. 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення, Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні, згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред`являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Пунктом 5 Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 року №3-рп/99 справа №1-1/99 визначено, що поняття орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення контрольної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачами у справах, порушених за позовною заявою прокурора, і на підставі частини першої статті 21 Арбітражного процесуального кодексу України є стороною в арбітражному процесі.

У відповідності із приписами статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, на думку суду, необхідними ознаками справи адміністративної юрисдикції є не тільки наявність органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової чи службової особи або іншого суб`єкту, а й наявність специфічних правовідносин владних, управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Виходячи зі змісту вищевикладеного, відповідачем у розглядуваній позовній заяві є юридична особа, яка не є підконтрольною позивачеві установою в розумінні положень Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні.

Таким чином, на підставі викладеного вище та враховуючи позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в ухвалі від 09.04.2015 по справі №2а-18099/11/2670, суд дійшов висновку, що даний адміністративний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Позивачу слід звернутися до суду господарської юрисдикції.

Так, частиною першою статті 12 Господарсько-процесуального кодексу України визначено, що господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав

Таким чином, питання стягнення коштів, у тому числі збитків, що виникли з договірних відносин та по своїй природі не носять публічно-правову природу, та має вирішуватися в порядку господарського судочинства з урахуванням суб`єктного складу сторін.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На виконання приписів частини другої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд роз`яснює позивачеві, що вирішення спірних відносин має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 157, 160, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1.Закрити провадження в адміністративній справі №826/12242/15.

2.Роз`яснити позивачу, що позовна заява підлягає розгляду місцевим господарським судом із врахуванням правил територіальної підсудності.

3.Ухвалу про закриття провадження в адміністративній справі видати сторонам.

Попередити позивача, що повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.