Постанова

від 03.11.2015 по справі 906/1264/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2015 р. Справа № 906/1264/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Василишин А.Р.

при секретарі Пацьола О.О.

за участю представників сторін:

позивачів - не з'явився

відповідачів - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу позивачів на рішення господарського суду Житомирської області від 15.09.15 р. у справі № 906/1264/15

за позовом 1) ОСОБА_1 (м.Житомир)

2) ОСОБА_2 (м.Житомир)

3) ОСОБА_3 (м.Житомир)

4) ОСОБА_4 (м.Житомир)

5) ОСОБА_5 (м.Житомир)

6) ОСОБА_6 (м.Житомир)

7) ОСОБА_7 (м.Житомир)

8) ОСОБА_8 (м.Житомир)

9) ОСОБА_9 (м.Житомир)

10) ОСОБА_10 (м.Житомир)

11) ОСОБА_11 (м.Житомир)

12) ОСОБА_12 (м.Житомир)

13) ОСОБА_13 (м.Житомир)

14) ОСОБА_14 (м.Житомир)

15) ОСОБА_15 (м.Житомир)

до відповідачів 1) ОСОБА_16 (м.Житомир)

2) ОСОБА_17 (м.Житомир)

3) ОСОБА_18 (смт. Баранівка, Житомирська область)

про визнання договорів дарування цінних паперів від 23.04.2009 удаваними

Рішенням господарського суду Житомирської області від 15.09.2015 р. у справі №906/1264/15 (суддя Вельмакіна Т.М.) відмовлено у позові ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 про визнання договорів дарування цінних паперів від 23.04.2009 удаваними.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Житомирської області від 15.09.2015 р. у справі №906/1264/15 позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 15.09.2015 р. та визнати договори дарування цінних паперів від 23.04.2009 р. укладені між ОСОБА_16 та ОСОБА_17 і ОСОБА_18 удаваними, з метою приховання договору купівлі-продажу цінних паперів від 07.05.2008 року.

В апеляційній скарзі позивачі посилаються на ту обставину, що господарський суд Житомирської області порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання та винесення помилкового рішення. Крім того, суд не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Зокрема, позивачі посилаються на ту обставину, що стороною у договорах дарування є відповідач - ОСОБА_17, який відразу ж після укладання договору купівлі - продажу акцій ОСОБА_16 до ТОВ «Укрелітбуд», був призначений головою правління. А після розірвання договору купівлі-продажу акцій ОСОБА_17 став стороною у договорі дарування.

Відтак, на думку апелянтів ця обставина свідчить про те, що ОСОБА_17 і ТОВ «Укрелітбуд» є пов'язаними особами. Отже і даний факт також підтверджує удаваність договорів дарування.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.10.2015 р. апеляційну скаргу позивачів прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

На адресу Рівненського апеляційного господарського суду від ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 надійшли відзиви на апеляційну скарги, в яких відповідачі просять апеляційний суд рішення господарського суду Житомирської області від 15.09.2015 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу позивачів без задоволення.

В судове засідання сторони не з'явилися, та не реалізували надане їм процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі статутом Закритого акціонерного товариства "Автобаза № 6", затвердженим в новій редакції загальними зборами акціонерного товариства 05.06.2001р. та зареєстрованим Виконавчим комітетом Житомирської міської ради від 19.06.2001р. (далі - Статут), останнє створено на підставі рішення установчих зборів засновників (товариства покупців організації орендарів на підставі приватизації державного майна) від 24.06.1994р. шляхом перетворення і є правонаступником орендного автотранспортного підприємства "Автобаза № 6". Товариство створено на підставі угоди громадян України шляхом добровільного об'єднання їх майна згідно з Законом України "Про господарські товариства".

Відповідно до пункту 1.2 розділу 1 Статуту товариство є акціонерним товариством закритого типу. Акції першого випуску розповсюджуються серед засновників на умовах, передбачених установчою угодою. Акції наступних випусків поширюються шляхом розподілу серед учасників товариства та інших осіб в порядку встановленому діючим законодавством.

Підпунктом 4 пункту 4.3 розділу 4 статуту Закритого акціонерного товариства "Автобаза № 6" передбачено, що учасники товариства (акціонери) мають право вийти в установленому порядку із товариства шляхом продажу, обміну, дарування та інших не заборонених законодавством форм відчуження належної їм кількості акцій шляхом повного індосаменту на користь фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до сертифікату іменних акцій НОМЕР_2 ЗАТ "Автобаза № 6" від 03.02.2003р. ОСОБА_1 є власником іменних акцій кількістю 11 шт. номінальною вартістю 1,00 грн. за штуку.

Із сертифікату іменних акцій НОМЕР_1 ЗАТ "Автобаза № 6" від 03.02.2003р. вбачається, що ОСОБА_2 є власником іменних акцій кількістю 31 шт. номінальною вартістю 1,00 грн. за штуку.

У відповідності до сертифікату іменних акцій НОМЕР_3 ЗАТ "Автобаза № 6" від 03.02.2003р. ОСОБА_3 є власником іменних акцій кількістю 14 шт. номінальною вартістю 1,00 грн. за штуку.

Сертифікат іменних акцій НОМЕР_4 ЗАТ "Автобаза № 6" від 03.02.2003р. свідчить про те, що ОСОБА_4 є власником іменних акцій кількістю 25 шт. номінальною вартістю 1,00 грн. за штуку.

Із сертифікату іменних акцій НОМЕР_5 ЗАТ "Автобаза № 6" від 03.02.2003р. вбачається, що ОСОБА_19 є власником іменних акцій кількістю 19 шт. номінальною вартістю 1,00 грн. за штуку.

Відповідно до сертифікату іменних акцій НОМЕР_6 ЗАТ "Автобаза № 6" від 03.02.2003р. ОСОБА_6 є власником іменних акцій кількістю 28 шт. номінальною вартістю 1,00 грн. за штуку.

У відповідності до сертифікату іменних акцій НОМЕР_7 ЗАТ "Автобаза № 6" від 03.02.2003р. ОСОБА_7 є власником іменних акцій кількістю 35 шт. номінальною вартістю 1,00 грн. за штуку.

Сертифікат іменних акцій НОМЕР_8 ЗАТ "Автобаза № 6" від 03.02.2003р. свідчить про те, що ОСОБА_8 є власником іменних акцій кількістю 37 шт. номінальною вартістю 1,00 грн. за штуку.

Із сертифікату іменних акцій НОМЕР_9 ЗАТ "Автобаза № 6" від 03.02.2003р. вбачається, що ОСОБА_9 є власником іменних акцій кількістю 24 шт. номінальною вартістю 1,00 грн. за штуку.

Відповідно до сертифікату іменних акцій НОМЕР_10 ЗАТ "Автобаза № 6" від 03.02.2003р. ОСОБА_10 є власником іменних акцій кількістю 45 шт. номінальною вартістю 1,00 грн. за штуку.

Сертифікат іменних акцій НОМЕР_11 ЗАТ "Автобаза № 6" від 03.02.2003р. свідчить про те, що ОСОБА_11 є власником іменних акцій кількістю 14 шт. номінальною вартістю 1,00 грн. за штуку.

Із сертифікату іменних акцій НОМЕР_12 ЗАТ "Автобаза № 6" від 03.02.2003р. вбачається, що ОСОБА_12 є власником іменних акцій кількістю 22 шт. номінальною вартістю 1,00 грн. за штуку.

Відповідно до сертифікату іменних акцій НОМЕР_13 ЗАТ "Автобаза № 6" від 03.02.2003р. ОСОБА_20 є власником іменних акцій кількістю 19 шт. номінальною вартістю 1,00 грн. за штуку.

У відповідності до сертифікату іменних акцій НОМЕР_14 ЗАТ "Автобаза № 6" від 03.02.2003р. ОСОБА_14 є власником іменних акцій кількістю 31 шт. номінальною вартістю 1,00 грн. за штуку.

Сертифікат іменних акцій НОМЕР_15 ЗАТ "Автобаза № 6" від 03.02.2003р. свідчить про те, що ОСОБА_15 є власником іменних акцій кількістю 29 шт. номінальною вартістю 1,00 грн. за штуку.

Таким чином, позивачі у справі є акціонерами Закритого акціонерного товариства "Автобаза № 6", які вважають порушеними свої права акціонерів, зокрема переважне право на придбання акцій, відчуження яких відбулось за спірними договорами.

З матеріалів справи вбачається, що 07.05.2008 між TOB "Укрелітбуд" (покупець) та ОСОБА_16 (продавець) укладено договір купівлі - продажу цінних паперів № 08-011-Б/1.

Згідно п. 1.1. Договору покупець купує у продавця пакет цінних паперів, а саме: емітент ЗАТ «Автобаза №6», код ЄДРПОУ 13551121, акції прості іменні, форма існування - документарна, код UA0601131107, номінальна вартість одного цінного паперу - 1 грн., кількість 1 239 штук.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що вартість продажу складає 100 000 грн. за весь пакет ЦП.

29.11.2008 р. між ОСОБА_16 (покупець) та TOB "Укрелітбуд" (покупець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №08-027-Б/1.

Згідно п. 1.1. Договору покупець купує у продавця пакет цінних паперів, а саме: емітент ЗАТ «Автобаза №6», код ЄДРПОУ 13551121, акції прості іменні, форма існування - документарна, код UA0601131107, номінальна вартість одного цінного паперу - 1 грн., кількість 1 239 штук.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що вартість продажу складає 100 000 грн. за весь пакет ЦП.

23.04.2009р. між ОСОБА_16 (дарувальник) та ОСОБА_17 (обдарований) укладено договір дарування цінних паперів, відповідно до якого ОСОБА_16 на підставі сертифікату акцій серії НОМЕР_16, виданого 04.12.2008р., подарував 565 прості іменні акції ЗАТ "Автобаза № 6" номінальною вартістю 1,00 грн. за штуку, а ОСОБА_17 прийняв ці акції у дар.

23.04.2009р. між ОСОБА_16 (дарувальник) та ОСОБА_18 (обдарований) укладено договір дарування цінних паперів, відповідно до якого ОСОБА_16 на підставі сертифікату акцій серії НОМЕР_16, виданого 04.12.2008р., подарував 564 прості іменні акції ЗАТ "Автобаза № 6" номінальною вартістю 1,00 грн. за штуку, а ОСОБА_18 прийняв ці акції у дар.

Відповідно до пунктів 5 цих Договорів, право власності виникає у обдаровуваного з моменту прийняття акцій та внесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів. Сторони домовилися, що під прийняттям акцій за цим договором слід вважати символічне прийняття документів. Прийняття обдаровуваним від дарувальника документів на право власності (тобто цього договору), та передавального розпорядження свідчить про те, що передача акцій відбулася. В присутності нотаріуса дарувальник передав обдаровуваному документи на право власності (тобто цей договір), та передавальне розпорядження. Сторони усвідомлюють, що цим актом підтверджено передачу акцій обдаровуваному, а також домовились не складати окремого письмового акту прийому-передачі акцій.

З урахуванням вище викладеного, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, які є власниками іменних акцій звернулися до господарського суду Житомирської області з позовом про визнання договорів дарування цінних паперів від 23.04.2009, укладених між ОСОБА_16 та ОСОБА_17 і ОСОБА_18 удаваними, з метою приховання договору купівлі-продажу цінних паперів від 07.05.2008.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (абз. 4 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Спірні правовідносини мають характер корпоративних, випливають з договорів дарування цінних паперів.

Посилання скаржників в апеляційній скарзі на те, що оспорюванні договори дарування цінних паперів є удаваними правочинами, оскільки останніми приховано реальні договори купівлі-продажу акцій емітента ЗАТ «Автобаза №6» від 07.05.2008 р. та від 29.11.2008 р. не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Основним елементом угоди (правочину) відповідно до ч.1 ст.202, ч.3 ст.203 ЦК України є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягав встановленню судом, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору дарування та з'ясування питання про те, чи не укладена ця угода з метою приховати іншу угоду та яку саме.

Зміст позовної вимоги розуміється апеляційним судом таким чином, що позивачі вважають порушеним своє переважне право придбати акції закритого акціонерного товариства укладанням іншими акціонерами удаваної угоди дарування, якою насправді приховано укладений ними договір купівлі-продажу цінних паперів.

Обставини, на які посилаються позивачі, вже були предметом судового розгляду у справі №11/137-НМ, яка розглянута судами першої, апеляційної та касаційної інстанції. Розглянувши у касаційному порядку скаргу на рішення господарського суду Житомирської області від 08.12.2009р., яким відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсними договорів дарування цінних паперів від 23.04.2009р. за № 3655 та №3657 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду , яким рішення залишено без змін, суд касаційної інстанції зробив зокрема висновок , що посилання скаржників на те, що договори купівлі-продажу акцій емітента ЗАТ «Автобаза № 6» від 07.05.2008р. та від 29.11.2008р. і не перерахування покупцем коштів є доказами укладення в подальшому удаваних договорів дарування.

Тобто, досліджуючи ті ж самі обставини в межах іншого позову суди не встановили у сукупності досліджуваних обставин ознак удаваних правочинів.

Також з матеріалів цієї справи вбачається, що судом першої інстанції не встановлено таких обставин, які б свідчили про удаваність правочинів дарування.

Суд першої інстанції вийшовши з правової оцінки встановлених по справі обставин, зазначив, що позивачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що укладені 23.04.2009 р. договори дарування цінних паперів ЗАТ «Автобаза №6» є удаваними правочинами.

Нормами ч.1 ст. 717 , ч.1 ст.718 ЦК України визначено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.

Як відомо, відповідно до ст.194 ЦК України цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Не заперечується, що укладення угод дарування цінних паперів відповідає цивільному законодавству.

Відтак, дослідивши істотні умови Договорів дарування апеляційним судом встановлено, що останні відповідають вимогам, встановленим законом для даного виду договорів. При цьому, апеляційним судом не встановлено розбіжностей між волею сторін та зовнішнім виявом договорів, тому колегія суддів погоджується із судом першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання цих договорів удаваними.

Лише встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України може виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин.

Що стосується обраного позивачами способу захисту апеляційний суд зазначає, що виходячи з положень ст. ст. 15, 16 ЦК України, частини 2 ст.235 ЦК України, позивачами помилково обраний такий спосіб захисту як визнання угоди удаваною, оскільки удаваність угоди це сукупність юридичних ознак, і визнання угоди удаваною не призводить до захисту порушеного права без застосування інших правових способів захисту.

З урахуванням вище викладеного, доводи апеляційної скарги позивачів суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" судам роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивачів на рішення господарського суду Житомирської області від 15.09.15 р. у справі № 906/1264/15 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу №906/1264/15 повернути до господарського суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.