Рішення

від 23.10.2015 по справі 127/26940/13-ц

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа № 127/26940/13-ц

Провадження № 2/127/4482/15

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 жовтня 2015 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі:

головуючого-судді Гуменюка К.П.,

при секретарі Ткачук Г.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

В листопаді 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду із указаним позовом до відповідачів, у якому, уточнивши позовні вимоги, просила визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на: 1/6 частини земельної ділянки площею 0,150 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2; 1/6 частини квартири АДРЕСА_1; на 1/3 частини в статутному капіталі Малого приватного підприємства «ЮМО»; на 1/3 частини майна Малого приватного підприємства «ЮМО», що складається із: залишку коштів на поточному рахунку в ПАТ «Укрсоцбанк» в розмірі 342 грн. 27 коп., кваліфікаційного сертифіката архітектора, виданого на ім'я ОСОБА_8 02 грудня 2010 року, строком на 5 років, залишковою вартістю 1 145 грн., персонального комп'ютера AMD Athlon 4400, залишковою вартістю 2 070 грн., монітора LG L1952S, залишковою вартістю 700 грн., програми Win XP 2008 року, залишковою вартістю 300 грн., принтера Canon Pixma ix 6540, залишковою вартістю 2 600 грн., предметів офісного обладнання та офісних меблів, залишковою вартістю 2000 грн.; 1/3 частини тимчасової конструкції (гараж залізобетонний), розташованого на прибудинковій території будинку АДРЕСА_3.

Позовні вимоги мотивувала тим, що вона є спадкоємцем за законом першої черги після смерті свого батька ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Іншими спадкоємцями першої черги є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Третьою вінницькою державною нотаріальною конторою їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав неможливості визначення частки померлого у спільному майні подружжя. Відповідач ОСОБА_2 не бажає самостійно здійснити поділ майна, не надала нотаріусу оригінали відповідних документів, які підтверджують права спадкодавця на майно. Враховуючи вищевикладене, просила позов задовольнити.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 серпня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 23 жовтня 2014 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_4, в порядку спадкування за законом, право власності на: 17/1000 частин земельної ділянки, загальною площею 0,15 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2; 1/6 частки в статутному капіталі Малого приватного підприємства «ЮМО»; 1/6 частини тимчасової конструкції (гараж залізобетонний), що розташований на прибудинковій території будинку АДРЕСА_3. У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 травня 2015 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 серпня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 23 жовтня 2014 року в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на 17/1000 частини земельної ділянки скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 вимогу позову про визнання за ОСОБА_4 права власності на 1/6 частини земельної ділянки, площею 0,150 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 підтримав, просив суд її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 зазначену вище вимогу позову визнала, не заперечувала щодо визнання за ОСОБА_4 права власності на 1/6 частини земельної ділянки.

Відповідач ОСОБА_3 вимоги позову визнав частково, а саме, не заперечував щодо визнання за ОСОБА_4 права власності на 17/1000 частини земельної ділянки, мотивуючи свої заперечення з підстав, які були ним зазначенні в попередніх розглядах справ по даній цивільній справі, зокрема про те, що земельна ділянка в с. Бохоники Вінницького району хоча і придбана в період шлюбу з померлим, однак придбавалася за кошти, які належать безпосередньо ОСОБА_2 і тільки 7 тис. грн. на її придбання були вкладені спільно, тому виходячи з цієї суми визнає вимоги позову.

Третя особа ОСОБА_6 до судового засідання не з'явилась, надавши на адресу суду заяви, у яких просить розгляд справи проводити за її відсутності (т. 1 а.с. 248, т. 3 а.с. 136).

Треті особи ОСОБА_5 та ОСОБА_7 до судового засідання не з'явились, хоча повідомлялись судом про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вимога позовної заяви про визнання за ОСОБА_4 права власності на 1/6 частини земельної ділянки, площею 0,150 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 12 квітня 2013 року, актовий запис №1023 (т. 1 а.с. 10, зворотній бік).

Відповідно до копії спадкової справи № 205/2013 до майна померлого ОСОБА_8, спадкоємцями першої черги щодо його майна є дружина ОСОБА_2, з якою останній перебував у зареєстрованому шлюбі з 07 грудня 1994 року, син ОСОБА_3 та громадянка Російської Федерації - дочка ОСОБА_4 Інші спадкоємці першої черги відсутні (т.1 а.с. 8, 15, 70, 203-224). Позивач в межах строку визначеного законодавством, 17 вересня 2013 року подала заяву про прийняття спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено (т. 1 а.с. 35).

Під час перебування у шлюбі з померлим ОСОБА_8 відповідач ОСОБА_2, відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08 листопада 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Надольською Т.П., реєстровий № 6604, придбала земельну ділянку площею 0,150 га, яка розташована в АДРЕСА_2 (т. 1 а.с.127). На підставі вказаного договору 12 травня 2008 року на її ім'я було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, реєстровий №010880500108 (т.1 а.с.128).

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, скасовуючи своєю ухвалою від 06 травня 2015 року, в даній справі, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 серпня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 23 жовтня 2014 року про визнання за ОСОБА_4 17/1000 частин земельної ділянки, з направленням справи в цій частині на новий розгляд, виходив з того, що суд першої інстанції, обґрунтовуючи рішення в частині визнання права власності за ОСОБА_4 саме на 17/1000 частини земельної ділянки, зазначив, що більша частина коштів, використаних для її придбання, належали особисто ОСОБА_2, про що свідчить послідовний характер наступних правочинів.

Разом з тим, суд першої інстанції не з'ясував, у чиїх інтересах був укладений договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки та дійшов передчасного висновку про те, що вона була придбана за особисті кошти ОСОБА_2 При цьому суд, першої інстанції не звернув уваги на те, що грошові кошти у сумі 45 000 грн. (різниця між вартістю придбаної земельної ділянки) є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки ОСОБА_2 13 квітня 2006 року придбала у ОСОБА_11 земельну ділянку площею 0,0510 га в СТ «Комунальник-1», розташовану на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, за 15 000 грн., а відчужила її ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу від 25 жовтня 2007 року за ціною 60 000 грн.

Частиною четвертою статті 338 ЦПК України встановлено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

При новому розгляді, відповідач ОСОБА_2 вимоги позову про визнання за ОСОБА_4 права власності на 1/6 частини спірної земельної ділянки визнала.

Відповідно до частини першої статті 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Посилання відповідача ОСОБА_3 в своїх запереченнях, на обставини, на підставі яких судом першої інстанції 05 серпня 2014 року було ухвалено рішення, є такими, що не відповідають дійсності, що і було підставою для скасування 06 травня 2015 року судом касаційної інстанції зазначеного рішення.

При цьому, суд зазначає, що докази, якими би підтверджувались доводи заперечень відповідача ОСОБА_3, при новому розгляді, суду надано не було.

Згідно зі статтею 57, частинами 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини 2 статті 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частини 1 статті 1267, частини 5 статті 1268 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними; незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до переконливого висновку, що вимога позовної заяви про визнання за ОСОБА_4 права власності на 1/6 частини земельної ділянки, площею 0,150 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, є обґрунтованою, як така, що знайшла своє підтвердження під час судового розгляду, а отже підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При зверненні до суду, позивачем було сплачено судовий збір за ставкою судового збору майнового характеру у максимальному розмірі, а саме 3 441 грн. 00 коп.

Ціною позову, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 80 ЦПК України, в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на 1/6 частини земельної ділянки, є дійсна вартість зазначеної частки. Як вбачається із звіту суб'єкта оціночної діяльності про ринкову вартість земельної ділянки ОСОБА_12 від 09 жовтня 2013 року, вартість земельної ділянки, площею 1 500 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2, становить 43 320 грн. (т. 1 а.с. 36-50), з урахуванням зазначеного, вартість 1/6 частки земельної ділянки становить 7 220 грн. (43 320 : 6 = 7 220).

Враховуючи те, що при новому розгляді, після скасування судом касаційної інстанції рішення суду першої інстанції, вимога позовної заяви про визнання права власності на спірну земельну ділянку була задоволена повністю, а саме: визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/6 частини земельної ділянки, то до стягнення підлягає судовий збір за подачу до суду позову майнового характеру, виходячи із ціни 1/6 частини спірної земельної ділянки за ставками, які діяли станом на 06 листопада 2013 року (день звернення до суду), розмір якого складав 229 грн. 40 коп.

Також, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 121 грн. 80 коп. (т. 3 а.с. 7) та 170 грн. 50 коп. (т. 3 а.с. 76, 92) відповідно, а всього судового збору на загальну суму 521 грн. 70 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16, 328, 392, 1216, 1218, 1223, 1225, 1261, 1267, 1268, 1278 ЦК України, статтями 60, 61, 69, 70, 71 СК України, статтями 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в порядку спадкування за законом право власності на 1/6 частин земельної ділянки, загальною площею 0,15 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 521 (п'ятсот двадцять одну) грн. 70 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Вінницького міського суду

Вінницької області К.П. Гуменюк