Постанова

від 04.11.2015 по справі 922/2645/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року Справа № 922/2645/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скарги Харківської міської ради на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 29.07.2015р. у справі господарського суду№922/2645/14 Харківської області за позовомХарківської міської ради дотовариства з обмеженою відповідальністю "АВ-КОМ" про за участю представників сторін: позивача - відповідача -повернення земельної ділянки та стягнення 286 443,72 грн. не з'явився пр. Притула М.В. - дов. б/н від 02.11.15р.

В С Т А Н О В И В:

У червні 2014 року Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АВ-КОМ" про зобов'язання ТОВ "АВ-КОМ" повернути в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0,0505 га, яка розташована за адресою: м. Харків, Харківська набережна, 2 та стягнення з ТОВ "АВ-КОМ" на користь Харківської міської ради доходи, отримані від безпідставно набутого майна в розмірі 286443,72грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.08.2014р. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача доходи, отримані від безпідставно набутого майна, в розмірі 286447,72грн. В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2014р., з урахуванням додаткової постанови Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2014р. про розподіл судових витрат, за апеляційною скаргою ТОВ "АВ-КОМ" рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2014р. скасовано в частині стягнення 286447,72грн. та в скасованій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2015р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2014р. та рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2014р. скасовано в частині позовних вимог про стягнення 286447,72грн. за безпідставне користування майном, а справу в скасованій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2014р. та рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2014р. залишити без змін.

Під час нового розгляду справи судами виконано вказівки, що містились у постанові Вищого господарського суду України від 25.02.2015р. та рішенням господарського суду Харківської області від 25.05.2015р. (суддя Калініченко Н.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.07.2015р. (судді Слободін М.М., Гончар Т.В., Гребенюк Н.В.) в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "АВ-КОМ" доходів, отриманих від безпідставно набутого майна, в розмірі 286443,72грн. відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Харківська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення і постанову та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "АВ-КОМ" проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає судові рішення законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши присутнього в судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 13.03.2006р. акціонерне товариство "Біомос" продало, а відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "АВ-КОМ", придбав нежитлову будівлю літ. "А-2", цеглину, загальною площею 555,6 кв.м., що розташована в будинку №2 по Харківській набережній в місті Харкові за договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 13.03.2006р.

Відповідно до ст.120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладання договору купівлі-продажу від 13.03.2006р.), при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

10.04.2006р. відповідач звернувся до позивача з листом вих. №2 від 10.04.2006р. про надання дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки для експлуатації та обслуговування приміщення.

Рішенням Харківської міської ради 7 сесії 5 скликання від 22.11.2006р. за №178/06 "Про надання згоди на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" надано згоду на розробку проектів відведення земельних ділянок, в тому числі й відповідачу - ТОВ "АВ-КОМ" загальною площею, орієнтовно 0,0500 га по Харківській набережній, 2 для експлуатації і обслуговування нежитлової будівлі літ."А-2".

Крім того, рішенням Харківської міської ради 17 сесії 5 скликання від 25.12.2007р. №292/07 "Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" було затверджено проект відведення ТОВ "АВ-КОМ" земельної ділянки, а також надано в оренду строком до 01.12.2012р. земельну ділянку площею 0,0505 га, у тому числі: ділянка №1 - 0,0392га та ділянка №2 - 0,0113га по Харківській набережній, 2 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ."А-2".

21.08.2008р., на підставі вказаного рішення Харківської міської ради від 25.12.2007р., Харківським міським головою підписано з товариством з обмеженою відповідальністю "АВ-КОМ" два договори оренди землі за земельними ділянками, які знаходяться за адресою м. Харків, Харківська набережна, 2, строком до 01.12.2012р., які, відповідно до діючого на той момент Порядку оформлення договорів оренди землі у місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 03.10.2007р. №203/07, були передані до управління земельних ресурсів у м. Харкові для їх державної реєстрації.

Харківська регіональна філія Центру Державного земельного кадастру України листом №01-21-30/7248 від 17.09.2008р. повідомила в.о. начальника управління земельних ресурсів у м. Харкові про те, що регіональна філія Центру Державного земельного кадастру України позбавлена можливості проведення державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок загальною площею 0,0505га, що знаходиться за адресою: м. Харків, Харківська набережна, 2, для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ."А-2", де орендарем виступає ТОВ "АВ-КОМ", в зв'язку з тим, що станом на 16.09.2008р. згідно із Книгою реєстрації державних актів на право власності на землю громадян, юридичних осіб та договорів оренди, постійного та тимчасового користування землю на земельну ділянку за адресою: м. Харків, Харківська набережна, 2 зареєстровано договір оренди за АТ "Біомос" реєстраційний номер №151/01 від 16.07.2001р., який на цей час не анульовано.

28.05.2014р. головним спеціалістом відділу контролю за використанням земель Департаменту самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради було здійснено заходи самоврядного контролю за додержанням вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Харків, набережна Харківська, 2.

Під час проведення контролю було встановлено, що з 13.03.2006р. по теперішній час відповідач використовує земельну ділянку за адресою: м. Харків, Харківська набережна, 2, без оформлення права користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.125 Земельного кодексу України. Про відповідні обставини було складно Акт обстеження та визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: м. Харків, набережна Харківська, 2.

Судами попередніх інстанцій зі змісту позовної заяви встановлено, що позивач в обґрунтування позову посилається на те, що з вини відповідача зазначені договори оренди землі не були зареєстровані у встановленому законодавством порядку, у зв'язку з чим, з урахуванням вимог ст.125 Земельного кодексу України, вони не можуть вважатися укладеними, що свідчить про безпідставне набуття відповідачем спірної земельної ділянки.

Також, позивач вказував на те, що відповідач отримав доход від безпідставного набуття спірної земельної ділянки в розумінні ст.ст.1212, 1214 Цивільного кодексу України. При цьому, не здійснював плату за землю за регульованою, звичайною ціною плати за землю.

Суди, відмовляючи в частині позовних вимог виходили з того, що ст.ст.1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України, враховуючи вжитий в них термін "потерпілий", застосовуються до деліктних правовідносин, коли фізичній або юридичній особі завдано шкоду шляхом порушення їх охоронюваних законом прав, зокрема - майнових. При цьому, у нездійсненні державної реєстрації договорів оренди спірної земельної ділянки відсутня провина відповідача , тому відсутні підстави і для стягнення з нього доходів, які були одержані від цього майна у розмірі 286443,72грн.

Відповідно до п.288.1 ст.288 Податкового Кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Договори оренди на спірну земельну ділянку сторонами хоч й укладалися, втім не були зареєстровані в установленому законом порядку. При цьому, відповідно до ст.18 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, що діяла на момент підписання договорів оренди земельної ділянки) договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Акт обстеження та визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки , яким визначено площу спірної земельної ділянки - 0,0505 га, складено головним спеціалістом відділу контролю за використанням земель Департаменту самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради без наявності відповідних повноважень на здійснення таких дій, що суперечить положенню про цей орган самоврядного контролю та вимогам Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010р. №376.

Крім того, позивачем здійснено нарахування суми одержаного відповідачем доходу за період з 01.07.2011р. по 31.12.2013р. та з 01.01.2014р. по 01.06.2014р., при цьому позивачем, всупереч вимогам ст.33 ГПК України, не наведено мотивування, чому саме 01.07.2011р. позивач дізнався або міг дізнатися про безпідставність володіння земельною ділянкою товариством з обмеженою відповідальністю "АВ-КОМ", на якій розташований об'єкт нерухомості, придбаний відповідачем у власність ще у 2006 році.

Також, суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно із ч.1 ст.1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

При цьому, для стягнення з особи в порядку ст.1214 Цивільного кодексу України доходів, які вона одержала або могла одержати від цього майна, необхідно довести сам факт набуття або збереження цією особою вказаного майна за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави в порядку ст.1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулось в не заборонений спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, у наслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.10.2013р. у справі №6-88цс13.

Положенням абз.2 п.2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно.

З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки. З урахуванням викладеного в таких випадках положення ст.1212 ЦК України (яка регулює питання повернення самовільно зайнятих земельних ділянок) застосуванню не підлягають.

Судами встановлено, що набуття відповідачем права на спірну земельну ділянку мало місце з підстав укладення договору купівлі-продажу об'єктів нерухомості, які знаходяться на цій земельній ділянці, що, з урахуванням ст .120 Земельного кодексу України та ст.377 Цивільного кодексу України (в редакціях на час укладення договору купівлі-продажу від 13.03.2006р.) надавало відповідачу право на оформлення відповідного права на земельну ділянку, на якій ці об'єкти розташовані.

При цьому, особа набуває право використовувати земельну ділянку не з моменту прийняття рішення компетентним органом про передачу її в оренду, а з моменту укладення договору оренди землі.

Договори були підписані сторонами ще 21.08.2008р.

Таким чином , відповідач набув майно за існування достатніх правових підстав, що, в свою чергу, унеможливлює застосування до даних спірних правовідносин положень ст.ст.1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України.

А отже, відповідач набув майно за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, з метою його зберігання та використання, з наміром у майбутньому укласти договір оренди землі, що в свою чергу також унеможливлює застосування до даних спірних правовідносин положень ст.ст.1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України.

Згідно із п.3.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" також передбачено, що власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284.

Положеннями ст.152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Пунктом "д" частини 1 статті 156 Земельного кодексу України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до ч.2 ст.157 Земельного кодексу України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення ст.22 ЦК України та частини другої ст.224 ГК України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

Проте, Харківською міською радою не заявлені позовні вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, на підставі ст.ст.22, 1166 ЦК України та 224 ГК України.

Щодо посилань позивача на наявність в діях відповідача вини у нездійсненні державної реєстрації укладених у 2008 році договорів оренди, то судами встановлено, що Харківська міська рада діє в інтересах територіальної громади міста, а тому повинна вчиняти дії щодо усунення порушень, зокрема, з підстав недотримання порядку оформлення права на земельну ділянку, що знаходиться в комунальній власності.

Статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Харківської міської ради, оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.07.2015р. у справі №922/2645/14 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова