Постанова

від 01.07.2011 по справі 2а-3589/11/1270

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 липня 2011 року Справа № 2а-3589/11/1270

головуючого - судді - Тихонов І.В.,

при секретарі - Калашнікові Д.О.,

за участю сторін:

представників позивача - ОСОБА_1 (дов. №б/н від 30.03.2011),

представника відповідача: ОСОБА_2 (дов. №22/10 від 23.03.2011),

представника відповідача: ОСОБА_3 (дов. №14-12/1-7 від 31.12.2010),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Антрацит» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання протиправним та скасування повідомлення - рішення від 19.04.2011 №0000312360, стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість , -

ВСТАНОВИВ:

28.04.2011 позивач ТОВ «Торговий дім Антрацит» звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську, головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання протиправним та скасування повідомлення - рішення від 19.04.2011 №0000312360, стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, в обґрунтування якого послався на наступне.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено на підставі акту від 18.04.2011 № 224/23-616/33432466 «Про результати виїзної перевірки ТОВ «Торговий дім Антрацит» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2011 року.

Позивач вважає, що результати невиїзної перевірки, які зазначені в акті перевірки від 18.04.2011 № 224/23-616/33432466 не можуть бути належними та допустимими доказами обґрунтованості винесення Ленінською МДПІ у м. Луганську податкового повідомлення-рішення від 19.04.2011 №0000312360 про перевищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, оскільки відповідно до норм п.п. б п.п.200.14 Податкового кодексу України, податковий орган надає платнику податкове повідомлення-рішення про перевищення суми бюджетного відшкодування, якщо такі факти будуть встановлені за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки. Тобто рішення суб'єкта владних повноважень про перевищення суми бюджетного відшкодування в силу норм п.п.200.14 Податкового кодексу України та ст.19 Конституції України може бути обґрунтовано тільки на результатах камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки, а не за результатами невиїзної перевірки, фактично проведеної відповідачем.

Висновок про завищення ТОВ «Торговий дім Антрацит» заявленої суми бюджетного відшкодування за вказаний період контролюючим органом зроблено лише на підставі того, що за результатами проаналізованих даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань контрагентів на рівні ДПА України, неможливо підтвердити факт надмірної сплати суми ПДВ по даному ланцюгу постачання до Державного бюджету України.

Позивач зазначає, що діючим законодавством не пов'язується здійснення відшкодування податку на додану вартість з результатами господарської діяльності інших юридичних осіб. Для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування в разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Враховуючи вищенаведене, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської МДПІ у м.Луганську №0000312360 від 19.04.2011, а також стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Торговий дім Антрацит» бюджетне відшкодування з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за листопад та грудень 2010 року в сумі 359 611,00грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеному в позові, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник 1-го відповідача - Ленінської МДПІ у м.Луганську у судовому засіданні позовні вимоги не визнала. В своїх запереченнях зазначила наступне.

Ленінською МДПІ у м.Луганську проведено документальну виїзну перевірку ТОВ «Торговий дім Антрацит» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку За січень 2011 року.

Вказану перевірку проведено на виконання п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75. ст.79. п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України. п.3 Переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 №1238.

Керівником Ленінської МДПІ у м.Луганську видано наказ на проведення перевірки від 11.04.2011 №687, а обставинами, що стали підставою для проведення вказаної перевірки є обставини, які визначені у п.78.1.1 ст.78 Податкового кодексу України, а саме, за результатами отриманої податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового законодавства.

Так, за результатами попереднього аналізу Системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по ланцюгам постачання виявлено можливі порушення податкового законодавства ТОВ «Торговий дім Антрацит», що потребує більш детального відпрацювання та аналізу з боку податкового органу, власне, ця інформація і стала підставою, що спонукала до проведення перевірки.

Стосовно суті проведеної перевірки та виявлених порушень, зазначила наступне.

За результатами перевірки складено акт від 18.04.2011 № 224/23-616/33432466, яким встановлено порушення п.187.1, ст.187, п.200.4., ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755 - VІ зі змінами і доповненнями, в результаті чого ТОВ «Торговий дім Антрацит» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2011 року на загальну суму 359 611,00грн.

В ході перевірки встановлено, що «Торговий дім Антрацит» безпідставно віднесло до податкового кредиту зазначеного періоду суми ПДВ, у зв'язку з не підтвердженням сплати податку по ланцюгу постачання (відсутність контрагентів за місцезнаходженням, відсутність первинних документів на підтвердження укладення та виконання господарських операцій).

Право на відшкодування ПДВ з бюджету передбачає обов'язкову наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум до бюджету.

Суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та за його ж рахунок відшкодовуються. У разі, коли платник податків неправомірно одержував податковий кредит, суми із бюджету будуть йому відшкодовані за рахунок добросовісних платників податків. Основним завданням ОДПС у даному випадку є не допустити безпідставного відшкодування сум із бюджету.

За таких обставин, до бюджетного відшкодування підлягають суми ПДВ, сплачені в ціні товарів та зараховані до Державного бюджету.

ПДВ має вноситись до бюджету первинним постачальником (або виробником), але в даному випадку податок до бюджету не надійшов, що на думку представника відповідача, свідчить про порушення вимог Закону «Про ПДВ» в частині порядку відшкодування податку на додану вартість.

Факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, у разі доведення, що платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Фахівцями Ленінської МДПІ у м.Луганську встановлені розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями його контрагентів, що свідчить про відсутність законної господарської діяльності та намагання спричинити безпідставні втрати з Бюджету України, шляхом незаконного отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. За таких обставин, враховуючий факт, що здійснення контролю за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджету податків і зборів є пріоритетним завданням органів державної податкової служби, Ленінською МДПІ у м.Луганську винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення з метою захисту інтересів держави.

З урахуванням викладеного, вважає, що податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 №0000312360, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за січень 2011 року на загальну суму 359 611,00грн., в повній мірі відповідає нормам чинного законодавства, жодним чином не порушує права платника податків та не підлягає скасуванню в судовому порядку.

На підставі викладеного, представник Ленінської МДПІ у м.Луганську просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Торговий дім Антрацит» у повному обсязі.

Представник відповідача - Головного управління Державного казначейства України у Луганській області, у судовому засіданні проти задоволення заявлених позовних вимог заперечувала, надала суду письмові заперечення, відповідно до яких пояснила суду наступне.

Згідно п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України, якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити орган Державного казначейства України.

Після закінчення процедури судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відшкодування податку на додану вартість за висновками проводиться за механізмом, передбаченим постановою КМУ «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість».

Ленінською МДПІ в м.Луганську по ТОВ «Торговий дім Антрацит» висновок про стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 359 611,00грн. не надавався, тому відшкодування податку на додану вартість не проводилось.

Відповідно до «Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України та Держаного казначейства України в процесі судового розгляду та виконання рішень суду щодо безспірного списання коштів з рахунків, на яких обліковуються надходження Державного бюджету України з податку на додану вартість», затвердженого наказом Державного казначейства України, Державної податкової адміністрації України №82/245 від 27.04.2004, відшкодування податку на додану вартість проводиться за рішенням суду.

На теперішній час до Головного управління Державного казначейства України у Луганській області не надходило ніяких документів, на підставі яких можливо здійснити відшкодування податку на додану вартість позивачу.

З урахуванням викладеного просила суд у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Торговий дім Антрацит» відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.

Згідно ст. ст. 10, 11 зазначеного Закону, до компетенції державних податкових інспекцій віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Судом встановлено, що ВАТ «Торговий дім Антрацит», код за ЄДРПОУ 33432466, зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 18.05.2009 за № 1 382 107 0012 003389 (т.1 а.с.39), перебуває на податковому обліку в Ленінській МДПІ у м.Луганську та є платником податку на додану вартість.

13.04.2011 Ленінською МДПІ у м.Луганську на підставі службового посвідчення серії УЛГ №014667, виданого Ленінською МДПІ у м.Луганську заступнику начальника відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ОСОБА_4, на підставі п.п.20.1.4, п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, ст.79, п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України, п.3 Переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку, затвердженого Постановою КМУ від 27.12.2010 №1238 та згідно наказу Ленінської МДПІ у м.Луганську від 11.04.2011 №687, була проведена виїзна документальна перевірка ТОВ «Торговий дім Антрацит» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 359 611,00грн. за січень 2011 року, за результатами якої складено акт за №224/23-616/33432466 від 18.04.2011 (т.1 а.с.10-22).

Перевіркою встановлено, що на порушення п.187.1, ст.187, п.200.4., ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VІ зі змінами і доповненнями ТОВ „ТД АнтрацитВ» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2011 року у сумі 359 611,00грн.

На підставі вказаного акту перевірки Ленінською МДПІ у м.Луганську прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 19.04.2011 року №0000312360, яким ТОВ «Торговий дім Антрацит» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2011 року - 359 611,00 грн. (т.1 а.с.9).

Спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі Закон №168).

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону №168 бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 зазначеного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) у бюджет або бюджетне відшкодування, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду й сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.1. ст.7 Закону №168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Як вбачається з п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону №168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, право платника податку - покупця на податковий кредит кореспондується з податковими зобов'язаннями іншого платника податку - постачальника товарів (послуг), який зобов'язаний включити до податкових зобов'язань суму податку на додану вартість, сплачену (нараховану) покупцем у ціні придбання товарів (послуг).

Положення п.1.8 ст.1 Закону №186 щодо надмірної сплати податку як неодмінної умови бюджетного відшкодування стосується саме платника податку - покупця постачальникам товарів (послуг) у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

Згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду.

Виходячи з зазначених норм Закону №168, єдиною умовою для включення сум податку до складу податкового кредиту є наявність податкових накладних, виданих відповідно до вимог закону, які підтверджують сплату податку в ціні товару (послуги).

Відповідно до п.п. 7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону №186, не мають права на отримання бюджетного відшкодування такі особи:

а) особа, яка:

була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України);

мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців;

б) особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

Аналогічні положення містяться у п. 5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з поданою ТОВ «Торговий дім Антрацит» до Ленінської МДПІ у м.Луганську податковою декларацією з податку на додану вартість за січень 2011 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок у банку складає 359 611,00 грн. (т.1 а.с.41-44).

Заявлена сума бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2011 року була перевірена в ході проведення Ленінською МДПІ в м.Луганську позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Торговий дім Антрацит» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у жовтні, листопаді та грудні 2010 року, результати якої оформлено довідкою від 25.02.11 №220/16/33432466.

Відповідно до зазначеної довідки Ленінської МДПІ у м.Луганську від 31.01.2011 №29/16/33432446, за результатами перевірки підтверджено правомірність визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за листопад 2010 року, тобто порушень не встановлено.

За наслідками проведеної документальної (камеральної) перевірки, результати якої оформлено актом від 27.01.11 №98/16/33432466 підтверджено правомірність визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року в сумі 63 996грн.

Згідно висновку податкового органу за результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок у банку за січень 2011 року на суму 359 611грн., що пов'язано з відслідкуванням ланцюга постачання, як це зазначено у п.187.1, ст.187 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755 - VI зі змінами і доповненнями.

Відповідно до п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 №327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 №925/11/205, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства, оформлюється довідка.

Довідка - це службовий документ, який стверджує факт невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм інформації про не встановлення фактів порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Таким чином, проведеною Ленінською МДПІ у м.Луганську виїзною позаплановою перевіркою ТОВ «Торговий дім Антрацит» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у листопаді та грудні 2010 року, результати якої оформлено довідкою від 31.01.2011 за №29/16/33432466, порушень правильності визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту, правомірності визначення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість по податковій декларації за листопад 2010 року встановлено не було.

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача в акті перевірки від 18.04.2011 в обґрунтування висновку щодо завищення ТОВ «Торговий дім Антрацит» заявленої суми бюджетного відшкодування за січень 2011 року у сумі 359 611,00 грн. на неможливість підтвердження фактів виникнення податкових зобов'язань по ланцюгам постачання до виробника продукції або імпортера, а також на не підтвердження факту надмірної сплати суми ПДВ по даному ланцюгу постачання до Державного бюджету України, з огляду на наступне.

У судовому засіданні досліджено первинні документи, що доводять факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, у тому числі факт сплати суми ПДВ у ціни придбаних товарів (послуг) на адресу постачальників таких товарів, які відповідно до абз. «а» п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168 підтверджують наявність суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню.

Зазначена первісна документація була також досліджена контролюючим органом в ході проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Торговий дім Антрацит» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у листопаді та грудні 2010 року, результати якої оформлено довідкою від 31.01.2011 №29/16/33432466, та актом від 27.01.11 №98/16/33432466 підтверджено правомірність визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року в сумі 63 996грн.

Відповідачем не встановлено фіктивність або безтоварність даних операцій. Крім того, фактичне здійснення господарських операцій не оспарюється сторонами та повністю підтверджується матеріалами справи.

Тобто, спірне питання полягає у тому, що висновок про завищення ТОВ «Торговий дім Антрацит» заявленої суми бюджетного відшкодування за січень 2011 року контролюючим органом зроблено лише на підставі того, що заявлену до відшкодування суму ПДВ в повному обсязі неможливо підтвердити, у зв'язку з не підтвердженням факту надмірної сплати суми ПДВ по ланцюгу постачання до Державного бюджету.

Разом з тим, нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по ланцюгу.

Порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість» контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, оскільки останній виконав усі передбаченні законом умови щодо отримання такого відшкодування, та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. З урахуванням вимог п.1.3 ст.1 та ст.7 Закону №168, покупець сплачує суму ПДВ в ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи не надходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

Що стосується висновку податкового органу щодо завищення ТОВ «Торговий дім Антрацит» заявленої суми бюджетного відшкодування за січень 2010 року у сумі 359 611,00 грн., викладеному в акті перевірки Ленінської МДПІ у м.Луганську від 18.04.2011, слід звернути увагу на наступне.

Згідно з поданою ТОВ «Торговий дім Антрацит» до Ленінської МДПІ у м.Луганську податковою декларацією з податку на додану вартість за січень 2011 року (вх. №9000403299 від 17.02.2011) та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок у банку складає 359 611 грн. (а.с.41-45).

Заявлена сума бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2011 року була перевірена в ході проведення Ленінською МДПІ в м.Луганську позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Торговий дім Антрацит» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в грудні 2010 року, результати якої оформлено актом від 27.01.2011 №98/16/33432466.

Перевіркою було встановлено, що в порушення п.187.1, ст.187., п.200.4, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI зі змінами і доповненнями, ТОВ «Торговий дім Антрацит» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за січень 2011 року на суму 359 611,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000312360 від 19.04.2011 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за січень 2011 року на 359 611,00 грн.

Відповідно до п.187.1.ст.187 Податкового Кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку або дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно до п.198.1.ст.187 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.201.11 ст. 201 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями іншими подібними документами

З матеріалів справи встановлено, що формування податкового кредиту здійснювалося позивачем - ТОВ «Торговий дім Антрацит» відповідно до податкових накладних, виданих постачальниками товарів та послуг.

Розрахунки з постачальниками товарів та послуг здійснювалося ТОВ відповідно до укладених договорів, накладних та інших первинних бухгалтерських документів.

Відповідно до п.200.4 ПК України бюджетному відшкодуванню підлягає частина перенесеного з попереднього періоду від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до державного бюджету, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг. Залишок від'ємного значення включається до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт надає загальне поняття "бюджетне відшкодування" та є відсилочною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

Згідно до п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону №168 (станом на момент виникнення спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з

використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

До складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету.

Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судом встановлено, що в позивача є податкові накладні, що засвідчують факт придбання платником податку товарів та підтверджують право на отримання заявленої суми бюджетного відшкодування за січень 2010 року.

Таким чином, зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2011 року у сумі 359 611,00 грн. з посиланням на те, що неможливе проведення зустрічної перевірки по ланцюгу постачання і тому не можливе підтвердження факту надмірної сплати податку, суперечить нормам Закону України «Про податок на додану вартість», яким, як зазначено вище, право господарюючого суб'єкта - платника ПДВ, на отримання бюджетного відшкодування по ПДВ не є залежним від проведення або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу угод.

Інших доводів відповідачем щодо необґрунтованого нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вказаний період, в оскаржуваному повідомленні-рішенні не наведено.

З урахуванням викладеного, факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару, який експортується (сировини, з якої він може бути виготовлений), ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників, або за наявності у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Доказів того, що викладені в податкових накладних відомості не відповідають дійсності Ленінською міжрайонною Державною податковою інспекцією у м.Луганську суду не надано, як і не доведено безтоварність операцій, здійснених позивачем.

Тому позовні вимоги ТОВ «Торговий дім Антрацит» по відшкодуванню суми податку на додану вартість також підлягають задоволенню.

Суд не приймає до уваги доводи представника позивача стосовно того, що результати позапланової виїзної перевірки, які зазначені в акті перевірки від 18.04.2011 №224/23-616/33432466 не можуть бути належними та допустимими доказами обґрунтованості винесення Ленінською МДПІ у м.Луганську податкового повідомлення-рішення від 19.04.2011 за №0000312360 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, виходячи з наступного.

Вказану перевірку проведено на виконання п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75. ст.79. п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України. п.3 Переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 №1238, на підставі наказу Ленінської МДПІ у м.Луганську від 13.04.2011 №267.

Керівником Ленінської МДПІ у м.Луганську було видано наказ на проведення перевірки від 13.04.2011 №267, який є чинним на момент розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як убачається з матеріалів справи, позивачем ТОВ «Торговий дім Антрацит» при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 1703,40 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №567 та №566 від 28.04.2011 року, тому дані витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01 липня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 05 липня 2011 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Антрацит» до Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції в м.Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про про визнання протиправним та скасування повідомлення - рішення від 19.04.2011 №0000312360, стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 19.04.2011 №0000312360, винесене Ленінською міжрайонною Державною податковою інспекцією в м. Луганську про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року в сумі 359 611,00грн. (триста п'ятдесят дев'ять тисяч шістсот одинадцять грн.) та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 1грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Антрацит» (91047, м. Луганськ, вул. Краснодонська, буд. 5 в), суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року в сумі 359 611,00грн. (триста п'ятдесят дев'ять тисяч шістсот одинадцять грн.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Антрацит» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1703,40 (одна тисяча сімсот три гривні 40 коп.) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 05 липня 2011 року.

СуддяОСОБА_5