Ухвала

від 29.10.2015 по справі п/811/328/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 жовтня 2015 рокусправа № П/811/328/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року у справі № П/811/328/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РБП "Ільм" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РБП "Ільм" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000122205 від 02 лютого 2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2014 року в розмірі 2 823,00 грн. основного платежу та 1412,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РБП "Ільм" задоволено у повному обсязі.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу. В скарзі відповідач зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права, з огляду на що просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015року та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання апеляційної інстанції представники сторін не з'явились, про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 14 по 16 січня 2015 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "РБП "Ільм" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Трестан" за вересень 2014 року, за наслідками якої складено акт №5/11-23-22-05/23686187 від 21.01.2015р.

У висновках акту відображено виявлені під час перевірки порушення: п.44.1 ст.44, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2014 року на суму 2823,00 грн. (а.с.12-35).

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000122205 від 02 лютого 2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2014 року в розмірі 2 823,00 грн. основного платежу та 1412,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з вимогами про його скасування.

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного.

З акту перевірки вбачається, що грошове зобов'язання визначене податковим органом у зв'язку з завищенням позивачем, на думку відповідача, задекларованого податкового кредиту в загальній сумі 2823,00 грн. за господарською операцією з ТОВ "Трестан", яка не носить реального характеру.

Згідно поданої до відповідача звітності з податку на додану вартість, позивачем задекларовано податковий кредит в розмірі 10 814,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 2823,00 грн. за податковою накладною №27 від 04.09.2014року, виданою ТОВ "Трестан" з придбання товару (блоки віконні 2200х3100) на підставі договору поставки від 04.09.2014 року №58 (а.с.36-39, 43-47). Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в повному обсязі безготівковим шляхом, що підтверджується платіжними дорученнями та не заперечувалось відповідачем в акті (а.с.40).

Згідно з пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

У відповідності до ч.1 ст.3 Господарського кодексу під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності -продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Згідно ліцензії серії АД №035943, виданої Інспекцією державно-архітектурно-будівельного контролю у м. Києві державної архітектурно-будівельної інспекції України основним видом господарської діяльності позивача, зокрема, є будівництво житлових та нежитлових будівель (а.с.58-59).

Встановлено, що позивач придбані віконні блоки використав у власній господарській діяльності, що підтверджується договором підряду №21 від 10.06.2014 року, актом виконаних будівельних робіт за вересень 2014 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, за змістом яких, позивач виконував зобов'язання підрядника для Комунального підприємства "Теплоенергетик", в тому числі, і з влаштування вікон, які і придбано ним з цією метою (а.с.41-42, 49, 50-57).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що витрати реально понесені позивачем за господарськими операціями з ТОВ "Трестан" та безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

В пункті 198.2 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформленої податкової накладної, виданої йому контрагентом у перевіряємому періоді. При цьому, ТОВ "Трестан" на момент виписки накладних було зареєстроване платником податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не довів фактів безтоварного характеру господарських операцій та безпідставного формування позивачем податкового кредиту з ПДВ у перевіряємому періоді.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року у справі № П/811/328/15 - залишити без змін .

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак