Рішення

від 01.10.2010 по справі 2-3522/2010

ЛУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

м. Лубни, вул. Монастирська, 17, 37500, (053615) 31-92

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 жовтня 2010 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

в складі : головуючого - судді Волювача О.В.

при секретарі - Джадан І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лубни справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Лубенському районі Полтавської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни з січня 2007 по 31 травня 2010 року, -

ВСТАНОВИВ:

19 липня 2010 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до управління Пенсійного Фонду України в Лубенському районі Полтавської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни з січня 2007 по 31 липня 2010 року, посилаючись на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 1.01.2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, чого не виконує відповідач.

Прохає суд визнати відмову відповідача щодо нарахування і виплати їй заборгованої щомісячної соціальної державної допомоги, як дитині війни, у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» протиправною. Зобов»язати УПФУ в Лубенському районі провести належне нарахування заборгованої їй, як дитині війни щомісячної соціальної державної допомоги за період з 1 січня по 31 грудня 2007 року включно у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та провести належне донарахування такої ж допомоги за період з 1 січня 2008 року по 31 травня 2010 року в розмірі 20% від мінімальної пенсії за віком, а також стягнути на її користь судові витрати. Справу розглянути без її участі.

Відповідач - управління Пенсійного фонду України в Лубенському районі Полтавської області в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно. Направив суду письмову заяву в якій просить справу розглядати у відсутність їх представника, проти позову заперечує.

Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані документи та матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивачка має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 р. № 2195-ІV, набрав чинності 01.01.2006 р.)

Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 12 ст. 71 «Про Державний бюджет на 2007 рік». Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотньої дії в часі не має, відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Тому задоволенню підлягають вимоги позивачки лише за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Що стосується вимог позивачки про зобов'язання відповідача виплатити їй щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2008 по 31 серпня 2010 року, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Встановлено, що починаючи з 1 січня 2008 року позивачці нараховувалось та виплачувалось зазначене підвищення у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується листом відповідача.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп\2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту З розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Ніяких змін до ст..6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни" після прийняття вищевказаного рішення Конституційного Суду України внесено не було. Позивачка зверталась до відповідача з заявою щодо виплати їй надбавки до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, на що отримала відмову.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачці доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачці доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов"язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Ноme Оffiсе (Саsе 41/74 vаn Duyn v. Ноme Оffiсе), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивачки є управління Пенсійного фонду України в Лубенському районі Полтавської області. Враховуючи вищевикладене, суд вважає управління Пенсійного фонду України в Лубенському районі Полтавської області належним відповідачем по даній справі.

На підставі викладеного, суд вважає необхідним зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачки за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 травня 2010 року включно з підвищенням її на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з урахуванням виплаченого, визнавши відмову УПФУ в Лубенському районі Полтавської області щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії в цьому розмірі протиправною.

Згідно вимог ст.88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

Керуючись ст. 64 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст.ст. 10, 15, 57, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Лубенському районі Полтавської області щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни, відповідно до ст.. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Лубенському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.05.2010 року включно, врахувавши раніше проведені виплати.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Лубенському районі Полтавської області на користь ОСОБА_1 , 45 грн. 50 коп. судових витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу до Апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Лубенського міськрайонного суду О.В.Волювач