Постанова

від 04.11.2015 по справі 910/11071/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року Справа № 910/11071/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Іванової Л.Б. суддівГольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мрія" та Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 17.06.2015 Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 у справі№ 910/11071/15 Господарського судуміста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" доОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мрія" простягнення 224062,46 грн за участю представників:

позивача: Селезньова О.О., дов. від 26.10.2015;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2015 у справі № 910/11071/15 (суддя - Лиськов М.О.) позов задоволений повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Сулім В.В., Яковлєв М.Л.) рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2015 у справі № 910/11071/15 змінено, позов задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 80741,06 грн основного боргу, 16847,17 грн інфляційних втрат, 3812,69 грн 3% річних, 470,50 грн пені та 16148,21 грн штрафу. Здійснено розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому заперечує проти її задоволення.

Крім того, з касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції звернувся позивач та просив скасувати оскаржуване судове рішення в частині не задоволених позовних вимог, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення апеляційний господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу позивача не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Абонент) 20.08.1999 укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення № 7028/4-11, за умовами якого Постачальник зобов'язується забезпечити Абоненту постачання питної води та прийняти від Абонента каналізаційні стоки, а Абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (Правила).

Постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82; приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин (п. 2.1 договору).

У відповідності до п. 2.2д договору, Абонент зобов'язався, зокрема, сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг Абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору.

Пунктом 3.1 договору визначено, що кількість води, що подається Постачальником та використовується Абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих Постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника спільно з представником Абонента.

Згідно з п. 3.4 договору, кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника.

Як встановлено п. 3.5 договору, ліміти споживання води та скидання стоків у міську каналізаційну мережу встановлюються на підставі пропозицій Постачальника. Розмір лімітів Постачальник повідомляє Абоненту додатковим оповіщенням, яке є невід'ємною частиною цього договору.

Абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у п'ятиденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи (п. 3.6 договору).

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Абонент зобов'язаний у 5-денний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані Постачальника вважаються прийнятими Абонентом (п. 3.7 договору).

Цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п. 5.1 договору).

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з водопостачання та водовідведення за договором № 7028/4-11 за період з 01.03.2012 по 30.06.2014 в сумі 159282,51 грн, інфляційних втрат в сумі 25426,13 грн, 3% процентів річних в сумі 6507,09грн, пені в сумі 990,23 грн та штрафу в сумі 31856,50 грн у відповідності до ст. 526, 527, 625 ЦК України, ст. 230 ГК України, ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (затвердж. Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190), Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України (затвердж. Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37).

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з положень ст. ЦК України, ГК України та Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Скасовуючи рішення, апеляційний господарський суд, врахувавши норми ЦК України, ГК України, Законів України "Про питну воду та питне водопостачання", "Про житлово-комунальні послуги", Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, а також те, що до розрахунку в позовних вимогах позивачем включено не тільки заборгованість з послуг за постачання питної води та водовідведення, а ще й заборгованість з послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів та її відведення, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог лише в частині стягнення з відповідача заборгованості за спірний період з наданих послуг з постачання питної води та водовідведення, що передбачено договором № 7028/4-11.

При цьому, суд дослідив та встановив, що матеріали справи не містять документів, які б свідчили про укладення між сторонами будь - яких додаткових угод до договору № 7028/4-11 про врегулювання постачання холодної питної води, яка б використовувалась для виготовлення гарячої води як і не надано доказів на підтвердження наявності на балансі відповідача у спірному періоді теплових пунктів (бойлерів).

Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 111 5 ГПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст.628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст.526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Відповідно до п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Статтею 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Споживачі питної води зобов'язані, зокрема, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення (ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання").

Згідно зі ст. 16, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Апеляційним господарським судом встановлено, що до розрахунку позовних вимог позивачем включено заборгованість, яка нарахована по коду 8-525 (послуги холодного водопостачання) в сумі 80741,06 грн, а також по коду 8-50528 (послуги з постачання холодної води, що йде на підігрів та її відведення) в сумі 44168,11 грн.

Встановивши, що між сторонами спору договірні відносини щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води, відсутні, укладений сторонами договір на постачання питної води та приймання стічних вод №7028/4-11 не регулює відносин сторін з приводу постачання холодної води, яка іде на підігрів, на балансі відповідача теплові пункти (котельні), з яких йому здійснюється постачання гарячої води, не перебувають, суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості холодної води, яка іде на підігрів.

У той же час, висновок апеляційного господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення вартості послуг із приймання стічних вод гарячого водопостачання (стоки), яка є однією із складових за кодом 8-50528 , колегія суддів касаційної інстанції вважає передчасним та таким, що не ґрунтується на повному дослідженні обставин справи і доказів у ній, з огляду на наступне.

Як було встановлено попередніми судовими інстанціями, згідно умов укладеного сторонами договору Постачальник зобов'язався надавати Абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у каналізацію , а Абонент зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому Постачальником послуг.

Пунктом 1.4 Правил користування №190 визначено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37 (далі -Правила приймання №37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно п. 1.2 Правил приймання №37, правила поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства).

Абонент Водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації (п. 1.4 Правил приймання №37).

Каналізація - сукупність споруд та мереж, призначених для відведення та очищення стічних вод.

Стічні води підприємств - усі види стічних вод , що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Відповідно до п. 2.4 Правил приймання №37, підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги.

Апеляційний господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення вартості холодної води, яка іде на підігрів за кодом 8-50528, не звернув уваги на те, що за даним кодом обліковується також питна вода (стоки ), а надання послуг із приймання каналізаційних стоків (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, вартість таких послуг підлягає оплаті Абонентом (яким є відповідач) на користь Водоканалу (позивача).

За наведених обставин, з метою правильного вирішення спору у зазначеній частині, судам необхідно було визначити складові заборгованості, яка обліковуються за кодом 8-50528, правову природу її виникнення, та, з урахуванням визначеної суми заборгованості за послуги, які надані за договором й періоду прострочення зобов'язання, перевірити розрахунок заявлених до стягнення санкцій, проте, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції, зазначені обставини з належною повнотою не дослідили.

З приводу посилання відповідача в касаційній скарзі на наявність переплати в сумі 78047,35 грн, колегія суддів зазначає, що апеляційний господарський суд дослідив зазначене питання, яке ставилось скаржником на стадії апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду та дійшов висновку, що дані кошти були зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди, тоді як з розрахунку позовних вимог не вбачається включення цієї суми до заборгованості, нарахованої до стягнення за період з 01.03.2012 по 30.06.2014, який є спірним у даній справі.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111 7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 3 ст. 111 9 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

У зв'язку з наведеним та з урахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ст. 111 7 ГПК України, зазначені судові акти попередніх інстанцій підлягають скасуванню в частині вирішення спору про стягнення заборгованості, яка обліковується за кодом 8-50528 стосовно питної води, яка іде на підігрів (стоки) та нарахування у відповідній частині пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу, а справа у скасованій частині - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну юридичну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір у частині, переданій на новий розгляд.

Керуючись статтями 108, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мрія" задовольнити частково.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 у справі №910/11071/15 скасувати в частині позовних вимог про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мрія" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" заборгованості, пені, штрафу, інфляційних втрат, 3% річних, нарахованих за кодом 8-50528 питна вода (стоки), а справу в скасованій частині передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 у справі №910/11071/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Л.Б. ІВАНОВА

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Т.П. КОЗИР