Рішення

від 05.11.2015 по справі 904/1144/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.11.15р. Справа № 904/1144/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИР ЕССЕТ ПРОПЕРТИЗ", м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИДНІПРОВСЬКА АГРАРНА ГРУПА", м.Дніпропетровськ

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "МОДЕРН ІСТЕЙТ ГРУП", м. Житомир

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМЕРШАЛ ІНВЕСТМЕНТХАУС", м. Житомир

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІНВЕСТ-ЖИТОМИР", м. Житомир

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТБУД-ЖИТОМИР", м. Житомир

третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АККОМОДЕЙШН ПРОДЖЕКТ", м. Житомир

третя особа-6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ

про визнання договору про надання зворотної фінансової допомоги недійсним

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Найдьонова Я.О.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: не з'явився

від третьої особи-3: не з'явився

від третьої особи-4: не з'явився

від третьої особи-5: не з'явився

від третьої особи-6: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.15р. (суддею Ліпинським О.В.) було вирішено направити матеріли справи № 904/1144/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИР ЕССЕТ ПРОПЕРТИЗ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИДНІПРОВСЬКА АГРАРНА ГРУПА" про визнання договору про надання зворотної фінансової допомоги недійсним, за територіальною підсудністю до господарського суду Житомирської області.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.15р. ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.15р. у справі № 904/1144/15 скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.15р. (суддею Петренко Н.Е.) прийнято справу № 904/1144/15 до свого провадження. Справу призначено до розгляду в засіданні на 07.07.15р.

08.06.15р. до суду надійшов електронний запит Дніпропетровського апеляційного господарського суду, відповідно до якого у зв'язку з надходженням касаційної скарги терміново справу № 904/1144/15 необхідно надіслати на адресу останнього.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.15р. зупинено провадження у справі № 904/1144/15 до повернення зазначеної справи до господарського суду Дніпропетровської області.

Постановою Вищого господарського суду від 21.07.15р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.15р. у справі № 904/1144/15 залишено без змін, справу повернуто до господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.15р. починаючи з 17.09.15р. поновлено провадження у справі № 904/1144/15; справу призначено до розгляду в засіданні на 17.09.15р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.15р. відкладено розгляд справи на 15.10.15р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.15р. залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "МОДЕРН ІСТЕЙТ ГРУП" (10003, м. Житомир, вул. Лесі Українки, буд. 33, код ЄДРПОУ 38440927),

- Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМЕРШАЛ ІНВЕСТМЕНТХАУС" (10003, м.Житомир, вул. Лесі Українки, буд. 33, код ЄДРПОУ 38447938),

- Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІНВЕСТ-ЖИТОМИР" (10003, м. Житомир, вул. Лесі Українки, буд. 33, код ЄДРПОУ 38428847),

- Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТБУД-ЖИТОМИР" (10003, м. Житомир, вул. Лесі Українки, буд. 33, код ЄДРПОУ 35169471),

- Товариство з обмеженою відповідальністю "АККОМОДЕЙШН ПРОДЖЕКТ" (10005, м.Житомир, вул. Радонова, буд. 11, код ЄДРПОУ 38440911),

- ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1); відкладено розгляд справи на 05.11.15р.

05.11.15р. повноважний представник позивача у судове засідання не з'явився, але 05.11.15р. до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду на іншу дату, у зв'язку з хворобою повноважного представника позивача та неможливістю керівника товариства прибути у судове засідання, у зв'язку з необхідністю постійного знаходження за місцезнаходженням позивача. Крім того, у клопотанні зазначено про те, що станом на 05.11.15р. заявлені позовні вимоги не змінились та у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, та немає рішення цих органів з такого спору.

Дослідивши подане клопотання позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату, господарський суд не вбачає підстав для його задоволення та вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника позивача за наявними в ній матеріалами справи, оскільки:

По-перше, відповідно до вимог ст. 69 ГПК України суд обмежений в строках розгляду спору, а саме спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Виходячи з матеріалів справи спір повинен бути вирішено господарським судом до 13.11.15р. включно. Таким чином у суду не має часу для відкладення судового засідання.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що жодного клопотання про продовження строку розгляду спору до господарського суду не надходило.

По-друге, позивач не обмежений у виборі осіб, котрі будуть здійснювати його представництво в господарському суді.

По-третє, позивач до свого клопотання про відкладення розгляду справи не додав жодних доказів в обґрунтування неможливості забезпечення явки свого повноважного представника.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання також не з'явився, витребувані документи до суду не надав. Але 05.11.15р. до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з відрядженням повноважного представника відповідача та відсутності інших спеціалістів в галузі права на підприємстві. На підставі викладено відповідач просить суд відкласти розгляд справи або розглянути справу за відсутністю представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Господарський суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами справи, оскільки:

По-перше, відповідач не заперечує щодо розгляду справи в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, про що зазначено у клопотанні.

По-друге, відповідно до вимог ст. 69 ГПК України суд обмежений в строках розгляду спору, а саме спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Виходячи з матеріалів справи спір повинен бути вирішено господарським судом до 13.11.15р. включно. Таким чином у суду не має часу для відкладення судового засідання.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що жодного клопотання про продовження строку розгляду спору до господарського суду не надходило.

По-третє, відповідач не обмежений у виборі осіб, котрі будуть здійснювати його представництво в господарському суді.

По-четверте, відповідач до свого клопотання про відкладення розгляду справи не додав жодних доказів в обґрунтування неможливості забезпечення явки свого повноважного представника.

Повноважні представники третіх осіб у судове засідання також не з'явилися, обґрунтовані письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог суду не надали. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи треті особи повідомлені належним чином, що підтверджують повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи зазначене, господарський суд прийшов до висновку про те, що повноважні представники третіх осіб у судове засідання не з'явилися та не подали витребувані судом документи без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважних представників третіх осіб за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 05.11.15р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.12.14р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 2512/1ф про надання зворотної фінансової допомоги (далі - Договір), за яким відповідач зобов'язався надати позивачу зворотну фінансову допомогу в межах суми 4 000 000,00 грн., а позивач зобов'язався повернути грошові кошти до 12.01.15р.

31.12.14р. згідно платіжних доручень № 2 та № 3 відповідач перерахував позивачеві грошові кошти за вищезазначеним Договором в сумі 2 960 000,00 грн.

Проте, позивач вважає, що вказаний Договір був укладений з порушенням норм чинного законодавства, а тому повинен бути визнаний судом недійсним, виходячи з наступного.

Відповідно до статуту ТОВ «ПРИДНІПРОВСЬКА АГРАРНА ГРУПА» в редакції, зареєстрованої виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 23.03.11р. номер запису 1 224 105 0010 010299, органами управління цим товариством є загальні збори учасників (вищий орган управління) та генеральний директор - одноособовий виконавчий орган.

Згідно з п. 10.3.17 Статуту ТОВ «ПРИДНІПРОВСЬКА АГРАРНА ГРУПА» прийняття рішень про укладення цивільно-правових договорів на суму, що перевищує 100 000 гривень, відноситься до компетенції загальних зборів учасників Товариства.

Відтак, як зазначає позивач, генеральний директор відповідача мав право укладати спірний Договір виключно за умови прийняття вищим органом управління Товариства відповідного рішення. Разом з тим, таке рішення вищим органом управління відповідача не приймалось. За таких обставин виконавчий орган управління ТОВ «ПРИДНІПРОВСЬКА АГРАРНА ГРУПА», а саме Генеральний директор, не мав необхідного обсягу дієздатності для вчинення від імені Товариства Договору, а тому укладання ним цього договору суперечить ст.ст. 92, 145, 207 ЦК України.

За приписами ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Отже, як вольова дія правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. При цьому воля є бажанням, наміром особи вчинити правочин, а волевиявлення є способом, якім внутрішня воля особи знаходить свій вираз зовні.

Зважаючи на те, що загальними зборами учасників ТОВ «ПРИДНІПРОВСЬКА АГРАРНА ГРУПА» як вищим органом управління товариством рішення щодо укладання оскаржуваного правочину не приймалось, як вважає позивач, у відповідача не було внутрішній волі на його вчинення.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 203 ЦК України. Згідно з ч. 1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як вважає позивач, у зв'язку з тим, що спірний Договір не відповідає ст.ст. 92, 145, 207 ЦК України, цей договір не відповідає приписам ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України, а тому є недійсним.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд визнати недійсним договір про надання зворотної фінансової допомоги № 2512/1ф від 25.12.14р., укладений між сторонами.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі, виходячи з наступного.

Положеннями статуту ТОВ «ПРИДНІПРОВСЬКА АГРАРНА ГРУПА» в редакції, зареєстрованої виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 23.03.11р. номер запису 1 224 105 0010 010299, передбачено, що органами управління цим товариством є загальні збори учасників (вищий орган управління) та генеральний директор - одноособовий виконавчий орган.

За приписами п. 10.3.17 Статуту ТОВ «ПРИДНІПРОВСЬКА АГРАРНА ГРУПА» прийняття рішень про укладення цивільно-правових договорів на суму, що перевищує 100 000 гривень, відноситься до компетенції загальних зборів учасників Товариства.

Відтак, як зауважує відповідач, генеральний директор ТОВ «ПРИДНІПРОВСЬКА АГРАРНА ГРУПА» мав право укладати спірний Договір виключно за умови прийняття вищим органом управління Товариства відповідного рішення.

Відповідач звертає увагу суду на той факт, що 24.12.14р. загальними зборами учасників ТОВ «ПРИДНІПРОВСЬКА АГРАРНА ГРУПА» було прийняте рішення щодо надання згоди на укладання Товариством спірного Договору та уповноважено Генерального директора Закору В.Д. укласти відповідний договір. Вказане рішення було оформлене відповідним протоколом загальних зборів учасників від 24.12.14р. Отже, доводи позивача, про невідповідність укладеного Договору вимогам ст.ст. 92, 145, 207 ЦК України, повністю спростовуються вищенаведеними обставинами та доданими відповідачем доказами.

Крім того, відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України. Разом з тим, позивачем, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не надано жодних доказів невідповідності укладеного Договору вказаним вимогам.

Як зазначає відповідач, вищевикладене є підставою для відмови в задоволенні позову.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України ).

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договір відповідно до цивільного законодавства України є різновидом правочину.

А згідно із ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Виходячи з положень ст. 215 Цивільного кодексу України та згідно з роз'ясненнями Пленуму Вищого господарського суду України в п. 2 постанови № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.13р., правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Такими підставами є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ст. 203 Цивільного Кодексу України, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України зазначено про те, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 Цивільного кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на вищевикладене, підставою недійсності правочину в зв'язку з невідповідністю його вимогам ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, є саме суперечність змісту цього договору положенням законів, галузевих законодавчих актів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції. Що стосується відсутності в договорі встановлених законодавством істотних умов, необхідних для його укладення, то зазначені обставини, є підставою вважати такий договір неукладеним (таким, що не відбувся), що в свою чергу виключає підстави недійсності цього правочину.

Крім того, п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.13р. передбачено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Матеріалами справи підтверджено, що 24.12.14р. загальними зборами учасників ТОВ «ПРИДНІПРОВСЬКА АГРАРНА ГРУПА» було прийняте рішення щодо надання згоди на укладання Товариством спірного Договору та уповноважено Генерального директора Закору В.Д. укласти відповідний договір. Вказане рішення було оформлене відповідним протоколом загальних зборів учасників від 24.12.14р. Отже, доводи позивача, про невідповідність укладеного Договору вимогам ст.ст. 92, 145, 207 ЦК України, повністю спростовуються вищенаведеними обставинами та доданими відповідачем доказами. Крім того, відповідач свої обов'язки по спірному Договору виконав належним чином, що підтверджується платіжними дорученнями № 2 та № 3 від 31.12.14р.

Надавши правову оцінку спірному Договору, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, оскільки спірний Договір був підписаний сторонами, які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності в силу вільного волевиявлення учасників договору відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, із досягненням згоди щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується виконанням сторонами зобов'язань (відповідач перерахував грошові кошти, а позивач прийняв їх без будь-яких зауважень та претензій) по цьому договору, що свідчать про схвалення спірного Договору.

Таким чином, позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами наявності у позові підстав для визнання недійсним спірного Договору, а тому позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 203, 207, 215, 217, 626, 627, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 265, 266 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд , -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову - відмовити.

Судові витрати по справі покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 09.11.15р.

Суддя Н.Е. Петренко