Ухвала

від 21.10.2015 по справі 760/25434/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа 760/25434/13 Головуючий у 1-ій інстанції - Шереметьєва Л.А.

Апеляційне провадження № 22-ц/ 796/9696/2015 Доповідач - Музичко С.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Музичко С.Г.,

суддів Прокопчук Н.О., Кирилюк Г.М.,

при секретарі П 'ятничук В.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 04 червня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Головного управління Держземагенства в м. Києві, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтинг-Кадастр-Інвест» про визнання недійсними технічної документації із землеустрою, свідоцтв про право власності на земельні ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію земельної ділянки та зняття її з державної реєстрації, скасування кадастрового номера земельної ділянки в Державному земельному кадастрі,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 04 червня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання недійсними технічної документації із землеустрою, свідоцтв про право власності на земельні ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію земельної ділянки та зняття її з державної реєстрації, скасування кадастрового номера земельної ділянки в Державному земельному кадастрі відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема, що при виготовленні технічної документації для передачі у власність земельної ділянки була виготовлена без погодження меж з позивачем, внаслідок чого, влаштування проїзду на належну позивачу земельну ділянку по АДРЕСА_1 як це передбачено проектом відведення є неможливим.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити з наведених в ній доводів.

Представник відповідачів ОСОБА_7 та відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними державних актів суд першої інстанції виходив з того, що позивач не оспорила рішення Київської міської ради про передачу відповідачам земельної ділянки у власність, а також не оспорила дії державної Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві. Звертаючись до суду, з зазначеними вимогами, ОСОБА_2 не вказала на порушення норм матеріального права відповідачами при отриманні свідоцтва про право власності матеріального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Стаття 91 Земельного кодексу України передбачає обов'язок інших (суміжних) землекористувачів не порушувати їх права.

Статтею 126 цього Кодексу встановлено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування заданих збитків

Судом встановлено, що землекористувачем земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м. Києві була ОСОБА_8, спадкоємцями якої є відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

На підтвердження права користування спірною земельною ділянкою за раніше діючим земельним законодавством представником відповідачів надано Акт встановлення існуючих зовнішніх меж земельної ділянки натурі за 1993 рік та абрис земельної ділянки колишнього землекористувача ОСОБА_8

12.07.2013 року Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві на підставі рішенням Київської міської ради від 01.11.2012 року № 452/8736 про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,1 га, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_1 в м.Києві, були видані Свідоцтва про право власності на земельну ділянку.

Законність рішення Київської міської ради, на підставі якого відповідачі отримали земельну ділянку у власність, позивачем не оспорено .

Згідно ст. 118 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки, проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 9 Регламенту розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15 липня 2004 року N 457/1867 «Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві» (далі Регламент), підставою для розроблення документації із землеустрою є згода Київського міського голови або заступника міського голови - секретаря Київради та технічне завдання на розробку відповідної документації із землеустрою, погоджене з Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА). Особи, які отримали відповідно до цього Регламенту згоду на розроблення документації із землеустрою, мають право звертатися із відповідним замовленням до землевпорядних організацій. Умови і терміни розроблення документації із землеустрою визначаються договором, укладеним між замовником і виконавцем цих робіт (землевпорядною організацією).

З матеріалів технічної документації та пояснювальної записки до неї Державного агентства земельних ресурсів України від 13.06.2013 року вбачається, що межі земельних ділянок позивача та відповідачів не суміжні, тому доводи апеляційної скарги щодо не узгодження меж земельних ділянок при виготовленні технічної документації відповідачів не обґрунтовані.

З рішення Апеляційного суду м. Києва від 11.09.2013 року слідує, що позивачу було відмовлено в задоволенні позову до відповідачів про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання не чинити перешкод у доступі до її земельної ділянки, знесенні воріт, безперешкодного допуску працівників уповноважених організацій по виконанню робіт з облаштування доріг.

Отже, вірним є висновок суду про те, що виділення земельнї ділянки відповідачам, прийняте без порушення встановленої законодавством України процедури.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Дане положення розмиває поняття недійсності, підстави його застосування та наслідки. Зокрема, некоректним є застосування цього терміну до нормативно-правових актів - тут мова може йти про нечинність або неправомірність (незаконність, протиправність) а також до документів, які оформлюють, підтверджують право, оскільки право не може бути недійсним - воно може існувати або ні.

Відповідно, не можуть бути визнані за правилами недійсності правочинів документи, зокрема державний акт на земельну ділянку, який за своїм змістом не є правочином.

За таких умов, вимога позивача про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку , свідоцтва про право власності на земельну ділянкує безпідставною з урахуванням чинності рішення органу державної влади про передачу такої у власність відповідачу .

Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.303 , 307 , 30 8, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 04 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: