Рішення

від 02.11.2015 по справі 913/656/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

02 листопада 2015 року Справа № 913/656/15

Провадження №15н/913/656/15

За позовом Заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Луганській області, м.Сєвєродонецьк Луганської області

до відповідача-1 - Старобільської районної державної адміністрації, м.Старобільськ Луганської області

відповідача-2 - Фермерського господарства "Лаванда плюс", с.Шульгинка Старобільського району Луганської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 - Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, м.Сєвєродонецьк Луганської області

про визнання недійсними розпоряджень голови Старобільської райдержадміністрації та договору оренди землі, зобов'язання повернути земельну ділянку

Суддя Смола С.В.

Секретар судового засідання Дмітрієва К.С.

У засіданні брали участь:

від заявника - Хряк О.О. - прокурор відділу прокуратури Харківської області на підставі посвідчення №028256 від 15.08.2014;

від позивача - представник не прибув;

від відповідача-1 - представник не прибув;

від відповідача-2 - представник не прибув;

від третьої особи - Харченко О.О. - головний спеціаліст юридичного сектору, довіреність №ДС-31-12-7777.9-303/18-15 від 18.06.2015.

С У Т Ь С П О Р У:

Заступник прокурора Луганської області звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Луганській області до відповідача-1 - Старобільської районної державної адміністрації, до відповідача-2 - Фермерського господарства "Лаванда плюс" про визнання недійсними розпоряджень голови Старобільської районної державної адміністрації від 09.06.2011 №335 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки СФГ "Лаванда плюс", від 09.09.2011 №492 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ФГ "Лаванда плюс", визнання недійсним договору оренди землі від 08.11.2011, державна реєстрація від 08.11.2011 за №442510004000791, який укладений між Старобільською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Лаванда плюс"; зобов'язання Фермерського господарства "Лаванда плюс" повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області земельну ділянку площею 8,5246 га, вартістю 188395 грн 36 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 26.08.2015 було призначено до розгляду в судовому засіданні 09.09.2015 розгляд питання щодо підтвердження підстав представництва заступником прокурора Луганської області інтересів держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Луганській області з заявленими позовними вимогами.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 09.09.2015 було підтверджено підстави представництва заступником прокурора Луганської області інтересів держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Луганській області з заявленими позовними вимогами; порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 22.09.2015; до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 залучено Головне управління Держгеокадастру у Луганській області.

Прокурор поясненнями №05/2-457 вих15 від 21.09.2015 виклав свою правову позицію з урахуванням постанови Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі №21-405а14 та зазначив, що обраний прокурором спосіб захисту порушених прав забезпечує їх реальний захист.

Поясненнями б/н від 22.09.2015 третя особа вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 22.09.2015 розгляд справи відкладений на 05.10.2015.

Відповідач-1 запереченнями на позовну заяву №1685 від 28.09.2015 вимоги позову відхилив, посилаючись на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2008 №394 затверджено порядок проведення у 2008 році земельних торгів, але указом Президента України від 21.07.2008 №639/2008 дію вказаної постанови зупинено; що рішенням Конституційного Суду України від 11.11.2008 №25рн/2008 у справі №1-46/2008 постанову Кабінету Міністрів України №394 визнано неконституційною, оскільки питання щодо порядку відчуження, набуття і здійснення права власності, права тимчасового користування (оренди), функції, компетенції органів державної влади і місцевого самоврядування мають врегульовуватися тільки законом; що тільки 19.08.2012 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Земельного кодексу України" щодо порядку проведення земельних торгів у формі аукціону, тобто після прийняття розпоряджень Старобільської райдержадміністрації №335 від 09.06.2011, №432 від 09.09.2011; що відповідно до розпоряджень голови Старобільської райдержадміністрації та укладеного договору в оренду надається земельна ділянка площею 8,5246 га сіножатей, а згідно листа відділу Держземагентства вартість земельної ділянки розраховується по грошовій оцінці 1 га ріллі, що не відповідає дійсності; що стан додержання вимог земельного законодавства на території Старобільського району неодноразово перевірявся контролюючими органами, в т.ч. прокуратурою Луганської області; що позивачем пропущений строк позовної давності.

Відповідач-2 запереченнями № 1 від 25.09.2015 вимоги позову відхилив, посилаючись на те, що зауважень відносно розпоряджень Старобільської райдержадміністрації №335 від 09.06.2011, №432 від 09.09.2011 від прокуратури не надходило; що при прийнятті розпоряджень порушень закону, прав позивача та інтересів держави не було; що постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2008 №394 затверджено порядок проведення у 2008 році земельних торгів, але указом Президента України від 21.07.2008 №639/2008 дію вказаної постанови зупинено; що рішенням Конституційного Суду України від 11.11.2008 №25рн/2008 у справі №1-46/2008 постанову Кабінету Міністрів України №394 визнано неконституційною, оскільки питання щодо порядку відчуження, набуття і здійснення права власності, права тимчасового користування (оренди), функції, компетенції органів державної влади і місцевого самоврядування мають врегульовуватися тільки законом; що тільки 19.08.2012 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Земельного кодексу України" щодо порядку проведення земельних торгів у формі аукціону, тобто після прийняття розпоряджень Старобільської райдержадміністрації №335 від 09.06.2011, №432 від 09.09.2011; що враховуючи відсутність законодавчого акту, який би визначав порядок проведення земельних торгів, як це було передбачено ч.5 ст.137 Земельного кодексу України та приймаючи до уваги, межі спірної земельної ділянки визначено в натурі відповідно до "Проекту організації території земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що передаються в приватну власність власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) із земель КСП ім.Мічуріна Старобільського району Луганської області, земельна ділянка загальною площею 8,5246 га (сіножаті) була передана відповідачеві-2 без аукціону та без розроблення проекту відведення земельної ділянки; що відповідач-2 належним чином виконує свої зобов'язання за договором оренди землі, який укладений в порядку, передбаченому ст.ст.123, 124 Земельного кодексу України та відповідає вимогам чинного законодавства; що з огляду на відсутність доказів реєстрації за Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області права власності на спірну земельну ділянку та недоведеність порушення чинного законодавства при прийнятті розпорядження вимога прокурора про повернення земельної ділянки Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області є необґрунтованою.

Поясненнями б/н від 05.10.2015 Головне управління Держгеокадастру у Луганській області зазначило, що з 01.01.2013 від імені та в інтересах держави Україна право власності земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності здійснює центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи; що земельна ділянка площею 8,5246 має бути повернута державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 05.10.2015 розгляд справи відкладений на 20.10.2015.

Відповідач-1 заявою №1687 від 28.09.2015 просив застосувати позовну давність до вимог заступника прокурора Луганської області про визнання недійсними розпоряджень Старобільської райдержадміністрації від 09.06.2011 №335 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки СФГ "Лаванда плюс", від 09.09.2011 №492 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ФГ "Лаванда плюс", визнання недійсним договору оренди землі від 08.11.2011, державна реєстрація від 08.11.2011 за №442510004000791, який укладений між Старобільською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Лаванда плюс", та зобов'язання повернути земельну ділянку загальною вартістю 188395 грн 36 коп. та у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заявою б/н від 29.09.2015 відповідач-2 просив застосувати позовну давність до вимог заступника прокурора Луганської області про визнання недійсними розпоряджень Старобільської райдержадміністрації від 09.06.2011 №335 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки СФГ "Лаванда плюс", від 09.09.2011 №492 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ФГ "Лаванда плюс", визнання недійсним договору оренди землі від 08.11.2011, державна реєстрація від 08.11.2011 за №442510004000791, який укладений між Старобільською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Лаванда плюс", та зобов'язання повернути земельну ділянку загальною вартістю 188395 грн 36 коп. та у задоволенні позовних вимог відмовити.

Прокурор листом №05/2-468вих-15 від 02.10.2015 письмово обґрунтував вимогу про повернення земельної ділянки саме Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області, зазначивши, що у відповідності до ст.122 Земельного кодексу України та Положення про територіальні органи Держгеокадастру у Луганській області повернення спірної земельної ділянки повинно здійснюватись саме Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області.

Поясненнями б/н від 20.10.2015 Головне управління Держгеокадастру у Луганській області зазначило, що за інформацією відділу Держгеокадастру у Старобільському районі Луганської області формування та державну реєстрацію земельної ділянки площею 8,5246 га у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2009 №1021, було здійснено 08.11.2011 на підставі Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, яка надається в оренду, терміном на 49 років, Фермерському господарству "Лаванда плюс" для ведення фермерського господарства, затвердженою розпорядженням відповідача-1 від 09.09.2011 №492; що проект організації території КСП ім.Мічуріна розроблявся в ході приватизації та паювання земель КСП ім.Мічуріна Старобільського району, для подальшого розподілу між власниками земельних часток (паїв); що на час прийняття розпоряджень відповідача-1 межі земельної ділянки площею 8,5246 га не були встановлені в натурі (на місцевості) як це передбачалося ст.123 Земельного кодексу України, надання в оренду цієї земельної ділянки відповідачу-2 повинно було відбуватись з розробленням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 20.10.2015 продовжено строк розгляду справи на 15 днів по 11.11.2015 та відкладено її розгляд на 02.11.2015.

Відповідач-1 листом №1857 від 19.10.2015 зазначив, що стан додержання вимог земельного законодавства на території Старобільського району Луганської області неодноразово перевірявся контролюючими органами, в т.ч. і прокуратурою Луганської області у 2012 році і за результатами перевірки повідомлень щодо порушення вимог земельного законодавства не надходило.

Листом №05/2-487 вих-15 від 20.10.2015 прокурор зазначив, що відповідно до акту обстеження та встановлення меж земельної ділянки в натурі Фермерському господарству "Лаванда плюс" на підставі розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації Луганської області від 09.06.2011 №335 спірну земельну ділянку сформовано та встановлено її межі на місцевості (в натурі) 15.08.2011; що стосовно оскаржуваних розпоряджень Старобільської районної державної адміністрації №335 від 09.06.2011 та №432 від 09.09.2011 органами прокуратури жодних перевірок не проводилось.

Запереченнями на відзив №05/2-486вих15 від 20.10.2015 прокурор доводи відповідачів відхилив та зазначив, що відповідно до ч.2 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків встановлених ч.ч.2, 3 ст.134 цього Кодексу; що передача відповідачеві-2 земель державної власності в оренду для ведення фермерського господарства здійснювалася без обов'язкової процедури проведення земельних торгів, чим порушено конкурентні засади надання земель, які передбачені ст.ст.116, 124, 134 Земельного кодексу України; що відсутність законодавчо визначеного порядку проведення земельних торгів (аукціонів) не може бути підставою для позаконкурентного надання юридичній особі в оренду земель державної або комунальної власності; що прокурор не є органом, який бере участь у наданні земельних ділянок у власність або у користування, а про обставини, які стали підставою звернення до суду, прокуратура дізналася лише з листа Державної інспекції сільського господарства в Луганській області від 12.06.2015 №11-25/0224, тому початок перебігу позовної давності слід обраховувати не з моменту, коли прокуратурі стало відомо про наявність оспорюваних розпоряджень та договору, а з моменту, коли органи прокуратури дізналися про факт порушення вимог законодавства, допущених під час прийняття розпоряджень та укладення договору оренди; що відповідачем-2 не надано жодних достовірних відомостей на підтвердження направлення саме оспорюваних розпоряджень до Лисичансько-Рубіжанської міжрайонної природоохоронної прокуратури Луганської області.

Поясненнями б/н від 02.11.2015 третя особа нормативно обґрунтувала механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок та зазначила, що оскільки "Проект організації території земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що передаються у приватну власність власникам сертифікатів на земельну частку (пай) із земель КСП ім.Мічуріна Старобільського району Луганської області" розроблявся в ході приватизації та паювання земель КСП ім.Мічуріна Старобільського району саме для подальшого розподілу між власниками земельних часток (паїв) цього підприємства, тому не можна вважати, що межі суміжної земельної ділянки площею 8,5246 га, наданої відповідачеві-2, були встановлені в натурі; що формування та державна реєстрація земельної ділянки площею 8,5246 га було здійснено 19.09.2011 на підставі Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, яка надається в оренду терміном на 49 років відповідачеві-2.

В судовому засіданні 02.11.2015 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників заявника та третьої особи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

В червні 2011 року голова Фермерського господарства "Лаванда плюс" звернулася до Старобільської районної державної адміністрації з клопотанням щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою та складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки, які надаються терміном на 49 років для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності, що розташовані за межами населеного пункту на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Половинкинській сільській раді.

Розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації №335 від 09.06.2011 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки СФГ "Лаванда плюс" було надано дозвіл селянському (фермерському) господарству "Лаванда плюс" на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку орієнтовною площею 9,6 га сільськогосподарських угідь, які надаються терміном на 49 років для ведення фермерського господарства, за рахунок земель державної власності, що розташовані за межами населеного пункту на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Половинкинській сільській раді.

В подальшому Проектним центром "Агроіновація" була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості" (а.с.146-171 т.1).

Розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації від 09.09.2011 №492 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ФГ "Лаванда плюс" було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку, яка надається в оренду терміном на сорок дев'ять років селянському фермерському господарству "Лаванда плюс" для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності, розташованих за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Половинкинській сільській раді та вирішено надати ФГ "Лаванда плюс" в оренду терміном на сорок дев'ять років земельну ділянку загальною площею 8,5246 га сіножатей для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності, розташованих за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Половинкинській сільській раді.

На підставі вказаного розпорядження 08.11.2011 між Старобільською районною державною адміністрацією (орендодавець, відповідач-1) та Фермерським господарством "Лаванда плюс" (орендар, відповідач-2) було укладено договір оренди землі, державна реєстрація від 08.11.2011 за № 442510004000791, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель державної власності, яка розташована за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Половинкинській сільській раді (п.1 договору).

Відповідно до п.2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 8,5246 га, у тому числі: сіножатей 8,5246 га.

Згідно з п.5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 50401 грн 25 коп.

Договір укладено на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору, повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.8 договору).

Відповідно до п.9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки 1512 грн 04 коп.

Прокурор вважає, що при передачі Фермерському господарству "Лаванда плюс" земельної ділянки площею 8,5246 га були допущені порушення приписів ст.ст.116, 124, 134 Земельного кодексу України, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Відносно доводів прокурора про те, що передача Фермерському господарству "Лаванда плюс" на підставі розпоряджень голови Старобільської районної державної адміністрації №335 від 09.06.2011 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки СФГ "Лаванда плюс" та від 09.09.2011 №492 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ФГ "Лаванда плюс" земельної ділянки площею 8,5246 га із земель державної власності здійснена з порушенням вимог законодавства щодо обов'язковості проведення земельних торгів суд зазначає наступне.

Статтею 152 Земельного кодексу України визначені способи захисту прав на земельну ділянку, зокрема, пп."г" ч.3 вказаної статті передбачений такий спосіб захисту як визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Частинами 1-2 ст.6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Статтею 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Частиною 1 ст.41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Частиною 1 ст.116 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень) передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.3 ст.122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, зокрема, для сільськогосподарського використання.

Відповідачем-2 у справі є Фермерське господарство "Лаванда плюс", яке створено у відповідності до приписів Закону України "Про фермерське господарство".

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" встановлений Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, зокрема, ч.1 вказаної статті передбачено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Статтею 123 Земельного кодексу України встановлений порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Відповідно до ч.2 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Оскільки на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень (2011 рік) Фермерське господарство "Лаванда плюс" вже набуло статусу юридичної особи (державна реєстрація від 24.01.2003), тому передача в оренду земельної ділянки площею 8,5246 га без проведення земельних торгів, суперечить приписам ст.124 Земельного кодексу України.

Правова позиція з вказаного питання викладена в постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 у справі №3-157гс14 і відповідно до приписів ст.111 28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Водночас, суд зазначає, що у вичерпному переліку, встановленому ч.ч.2, 3 ст.134 Земельного кодексу України не зазначено випадків надання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства юридичним особам без проведення земельних торгів.

Частиною ч.1 ст.135 Земельного кодексу України передбачено, що земельні торги проводяться у формі аукціону.

Згідно з ч.5 ст.137 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у порядку, встановленому законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2008 №394 "Про затвердження Порядку проведення у 2008 році земельних торгів" було затверджено відповідний порядок проведення у 2008 році земельних торгів, але Указом Президента України від 21.07.2008 №639/2008 дію зазначеної постанови зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 11.11.2008 за №25-рн/2008 у справі №1-46/2008 постанову Кабінету Міністрів України від 17.04.2008 №394 визнано неконституційною, оскільки питання щодо порядку відчуження, набуття і здійснення права власності, права тимчасового користування (оренди), функції, компетенції органів державної влади і місцевого самоврядування мають врегульовуватися тільки Законом.

19.08.2012 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо порядку проведення земельних торгів у формі аукціону" від 05.07.2012 №5077- VI, яким ст.ст.135-139 Земельного кодексу України викладені в новій редакції і в них було детально врегульовано порядок та форми проведення земельних торгів.

Таким чином, у 2011 році, коли приймалися оскаржувані розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації №335 від 09.06.2011 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки СФГ "Лаванда плюс" та від 09.09.2011 №492 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ФГ "Лаванда плюс" законодавчо не було врегульовано питання проведення земельних торгів у формі аукціону.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене суд прийшов до висновку, що відсутність законодавчо визначеного порядку проведення земельних торгів, на давала право голові Старобільської районної державної адміністрації надавати спірну земельну ділянку без проведення земельних торгів, за результатами яких укладається договір оренди землі. Недотримання цієї процедури є порушенням органом державної влади господарської компетенції під час укладення договору оренди землі.

Правова позиція з вказаного питання викладена в постанові Верховного Суду України від 03.06.2014 у справі №3-22гс14.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів прокурора в цій частині, оскільки передача Фермерському господарству "Лаванда плюс" земельної ділянки площею 8,5246 га із земель державної власності повинна була здійснюватись шляхом проведення процедури земельних торгів, за результатами яких укладається договір оренди землі. Господарський суд зауважує, що відсутність законодавчо визначеного порядку проведення процедури земельних торгів не може бути підставою для позаконкурентного надання юридичній особі в оренду земель державної або комунальної власності.

Відносно доводів прокурора щодо прийняття розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації від 09.09.2011 №492 з порушенням норм законодавства без затвердження проекту відведення земельної ділянки суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.123 Земельного кодексу України (в редакції на 2011 рік) встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості) , без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

В ст.1 Закону України "Про землеустрій" дається визначення проекту землеустрою - сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити протягом 5-10 і більше років.

Згідно з ст.20 Закону України "Про землеустрій" землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності, зокрема, в разі надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Підпунктом а) ст.22 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що землеустрій здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою.

Згідно з пп. и) ч.2 ст.25 Закону України "Про землеустрій" видами документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 №376 було затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками (далі - Інструкція).

Пунктом 1.1 вказаної Інструкції передбачено, що вона визначає механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

Абзацом 4 п.1.3 Інструкції визначено, що межа земельної ділянки - сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки.

Відповідно до п.2.1 Інструкції встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розроблених та затверджених відповідно до статті 186 Земельного кодексу України: технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі коли власнику (користувачу) земельної ділянки видано документ, що посвідчує право на земельну ділянку, без виносу меж такої ділянки в натуру (на місцевість) та закріплення їх межовими знаками; технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, у тому числі при поділі чи об'єднанні земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки - при передачі земельної ділянки у власність (користування) із земель державної та комунальної власності, а також із земель приватної власності у разі зміни її меж або цільового призначення при поділі чи об'єднанні земельних ділянок перед заповненням бланка державного акта на право власності на земельну ділянку або бланка державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.

Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" №899 від 05.06.2003 (далі Закон №899) визначені організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.7 Закону №899 проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляється державними та іншими землевпорядними організаціями, які отримали в установленому законом порядку ліцензії на проведення землевпорядних робіт, погоджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і затверджується на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, та оформляється відповідним протоколом. У проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначаються місце розташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), їх цільове призначення, дії обмежень (обтяжень) у використанні земельних ділянок, у тому числі земельних сервітутів.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону №899 встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.

Розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації №189 від 17.05.2002 "Про затвердження Проекту організації території земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що передаються в приватну власність власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) із земель КСП ім.Мічуріна Старобільського району Луганської області" було затверджено зазначений порядок, який відповідно до абз.4 п.1 розпорядження передбачає уточнені показники розрахунку розміру та вартості земельної частки (паю) із земель КСП ім.Мічуріна Старобільського району Луганської області 570 власникам сертифікатів у розмірі - 6,29 умовних кадастрових гектари вартості земельної частки (паю) - 17416,84 гривень ( в цінах на 01.07.1995).

Суд зазначає, що оскільки "Проект організації території земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що передаються в приватну власність власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) із земель КСП ім.Мічуріна Старобільського району Луганської області" розроблявся в ході приватизації та паювання земель КСП ім.Мічуріна Старобільського району саме для подальшого розподілу між власниками земельних часток (паїв) цього підприємства, тому не можна вважати, що межі суміжної земельної ділянки площею 8,5246 га, як зазначають відповідачі у справі, були встановлені в натурі.

З огляду на викладене суд прийшов до висновку про те, що на час прийняття головою Старобільської районної державної адміністрації оскаржуваних розпоряджень межі земельної ділянки площею 8,5246 га, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Половинкинській сільській раді, встановлені в натурі (на місцевості) не були, тому надання її без складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є неможливим.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 8,5246 га у розділі "Інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки" зазначено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 19.09.2011.

Таким чином, суд вважає доводи прокурора в цій частині обґрунтованими, а посилання відповідачів на "Проект організації території земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що передаються в приватну власність власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) із земель КСП ім.Мічуріна Старобільського району Луганської області" є безпідставним.

Відносно доводів прокурора щодо вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 08.11.2011, який укладений між Старобільською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Лаванда плюс", що зареєстрований у відділі Держкомзему у Старобільському районі 08.11.2011 за №442510004000791, суд зазначає наступне.

Абзацом 4 пп.2.9 п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.

Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до вимог даної статті умовами чинності правочинів є дотримання низки вимог щодо їх змісту, дієздатності сторін, характеру волевиявлення, форми, ставлення до настання наслідків, спеціальних вимог тощо.

Стаття 215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.16 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Частиною 1 ст.123 Земельного кодексу України (в редакції на 2011 рік) встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Як вже зазначалось, ч.2 ст.124 Земельного кодексу України передбачена обов'язковість проведення земельних торгів у разі передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності.

При прийнятті оскаржуваних розпоряджень голови Старобільської районної державної адміністрації №335 від 09.06.2011 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки СФГ "Лаванда плюс" та від 09.09.2011 №492 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ФГ "Лаванда плюс" та при укладенні договору оренди землі від 08.11.2011, який укладений між Старобільською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Лаванда плюс", що зареєстрований у відділі Держкомзему у Старобільському районі 08.11.2011 за №442510004000791, вищенаведені приписи законодавства враховані не були, що має наслідки їх недійсність.

Отже, суд погоджується з доводами прокурора і вважає їх обґрунтованими в частині того, що оскільки розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації №335 від 09.06.2011 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки СФГ "Лаванда плюс" та від 09.09.2011 №492 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ФГ "Лаванда плюс", на виконання якого укладено договір оренди землі від 08.11.2011, що зареєстрований у відділі Держкомзему у Старобільському районі 08.11.2011 за №442510004000791, підлягають визнанню недійсними, то і договір оренди землі від 08.11.2011, який укладений між Старобільською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Лаванда плюс" також підлягає визнанню недійсним.

Старобільською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Лаванда плюс" 05.10.2015 були подані заяви №1687 від 28.09.2015 та б/н від 29.09.2015 відповідно про застосування позовної давності у зв'язку зі спливом (закінченням) строку позовної давності, в яких відповідачі просили застосувати позовну давність до вимог заступника прокурора Луганської області про визнання недійсними розпоряджень Старобільської райдержадміністрації від 09.06.2011 №335 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки СФГ "Лаванда плюс" та від 09.09.2011 №492 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ФГ "Лаванда плюс", визнання недійсним договору оренди землі від 08.11.2011, державна реєстрація від 08.11.2011 за №442510004000791, який укладений між Старобільською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Лаванда плюс", зобов'язання повернути земельну ділянку загальною вартістю 188395 грн 36 коп. та у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглядаючи вказані заяви, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовну давність - строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст.260 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В позовній заяві заступника прокурора Луганської області вказано, що оскільки прокурор не є органом, який приймає участь у наданні земельних ділянок у власність або у користування, а про обставини, які стали підставою звернення до суду, прокуратура дізналася лише з листа Державної інспекції сільського господарства в Луганській області від 12.06.2015 №11-25/0224, то початок перебігу позовної давності слід обраховувати не з моменту, коли прокуратурі стало відомо про наявність оспорюваних розпоряджень та договору, а з моменту, коли органи прокуратури дізналися про факт порушення вимог земельного законодавства, допущених під час прийняття оскаржуваних розпоряджень та укладення договору оренди.

З цього приводу, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Підпунктом 4.1 п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачено, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор .

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі №3-374гс15, держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право. На позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і спрямовані на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади поширюється положення ст.257 Цивільного кодексу України щодо загальної позовної давності, і на підставі ч.1 ст.261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів .

Аналогічні правові позиції, згідно з якими перебіг позовної давності у справах за позовами, заявленими прокурором в інтересах держави в особі її органів, починається від дня коли про порушене право довідався або міг довідатися саме такий державний орган, а не прокурор, який звернувся з позовом до суду, наведені в постановах Верховного Суду України від 27.05.2014 у справі №3-23гс14, від 23.12.2014 у справі №3-194гс14, від 23.03.2015 у справі №3-21гс15, від 01.07.2015 у справі №6-178цс15.

Таким чином, у даній справі підлягають встановленню обставини перебігу позовної давності щодо позивача у справі - Державної інспекції сільського господарства в Луганській області, а не заступника прокурора Луганської області.

Господарський суд виходить з того, що ч.1 ст.5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Пунктом 1, Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011 визначено, що Державна інспекція сільського господарства країни (Держсільгоспінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Відповідно до абз.5 пп.а) пп.1 п.4 вказаного Положення Держсільгоспінспекція України відповідно до покладених на неї завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль), у т.ч. у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Положенням про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.2011 №770 встановлено, що Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Держсільгоспінспекція) є територіальним органом Державної інспекції сільського господарства України та їй підпорядковується (п.1). Основним завданням Держсільгоспінспекції є реалізація повноважень Державної інспекції сільського господарства України у межах відповідної території (п.3). Держсільгоспінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю (абз.5 п.п.п. а п.п. 4.1 п.4).

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач у справі - Державна інспекція сільського господарства в Луганській області - був зареєстрований як юридична особа 10.01.2012 (№ запису про державну реєстрацію 13821020000019098), тобто з цього моменту є органом державної влади, до повноважень якого в силу наведених приписів законодавства відноситься державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що перебіг позовної давності для звернення позивача (прокурора в інтересах держави в особі позивача) з позовними вимогами про визнання недійсними розпоряджень голови Старобільської районної державної адміністрації від 09.06.2011 №335 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки СФГ "Лаванда плюс", від 09.09.2011 №492 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ФГ "Лаванда плюс", визнання недійсним договору оренди землі від 08.11.2011, державна реєстрація від 08.11.2011 за №442510004000791, який укладений між Старобільською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Лаванда плюс", розпочався з моменту, коли Державна інспекція сільського господарства в Луганській області як орган державної влади, до обов'язків якого входить виявлення порушень земельного законодавства, у відповідності до ст.261 Цивільного кодексу України, могла довідатися про порушення відповідачами вищевикладених норм земельного законодавства - з 10.01.2012, тобто з дня створення позивача як юридичної особи, а сплинув, відповідно, 11.01.2015.

Крім того, господарський суд бере до уваги, що листом №1408 від 20.06.2012 (а.с.123 т.1) Старобільською райдержадміністрацією на адресу Лисичансько-Рубіжанського міжрайонного природоохоронного прокурора на його вимогу №76-1194 вих12 (а.с.122 т.1) надсилались копії розпоряджень з питань земельних правовідносин за період, починаючи з липня 2011 по травень 2012 включно, проте це не мало наслідком вжиття заходів прокурорського реагування та звернення до суду з відповідним позовом.

Заступник прокурора Луганської області до суду з даним позовом звернувся лише 21.08.2015 (згідно відбитка штемпеля на поштовому конверті), тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.

Підпунктом 2.3 п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів" передбачено, що якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Господарський суд зауважує, що ані прокурором, ані позивачем у справі не надано доказів поважності причин пропущення строку позовної давності для звернення з вимогами про визнання недійсними оскаржуваних розпоряджень та договору оренди землі; в матеріалах справи такі докази також відсутні.

З огляду на викладене, зважаючи на подані відповідачами заяви про застосування позовної давності у зв'язку зі спливом (закінченням) строку позовної давності, суд приходить до висновку про необхідність відмови заступнику прокурора Луганської області у задоволенні позовних вимог в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Луганській області до відповідача-1 - Старобільської районної державної адміністрації, до відповідача-2 - Фермерського господарства "Лаванда плюс", про визнання недійсними розпоряджень голови Старобільської районної державної адміністрації від 09.06.2011 №335 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки СФГ "Лаванда плюс", від 09.09.2011 №492 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ФГ "Лаванда плюс", визнання недійсним договору оренди землі від 08.11.2011, державна реєстрація від 08.11.2011 за №442510004000791, який укладений між Старобільською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Лаванда плюс", у зв'язку із спливом позовної давності .

Розглядаючи позовну вимогу про повернення земельної ділянки площею 8,5246 га, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Половинкинській сільській раді, Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області суд зазначає наступне.

Дана позовна вимога базується на незаконності оскаржуваних розпоряджень голови Старобільської районної державної адміністрації від 09.06.2011 №335 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки СФГ "Лаванда плюс", від 09.09.2011 №492 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ФГ "Лаванда плюс", а також недійсності договору оренди землі від 08.11.2011, державна реєстрація від 08.11.2011 за №442510004000791, який укладений між Старобільською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Лаванда плюс", та положеннях діючого законодавства, в силу яких наразі розпорядження землями сільськогосподарського призначення, розташованими на території Луганської області, віднесено до компетенції третьої особи у справі - Головного управління Держгеокадастру у Луганській області.

Оскільки позовні вимоги про визнання недійсними вказаних розпоряджень та договору оренди землі не підлягають задоволенню за спливом позовної давності, то підстави для задоволення вимоги про повернення земельної ділянки площею 8,5246 га Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області відсутні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, суд виходить з наступного.

Прокурором при зверненні з позовом до суду було заявлено 4 вимоги немайнового характеру (визнання недійсним розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації від 09.06.2011 №335; визнання недійсним розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації від 09.09.2011 №492; визнання недійсним договору оренди землі від 08.11.2011; зобов'язання Фермерського господарства "Лаванда плюс" повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області земельну ділянку площею 8,5246 га).

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при відмові у позову покладається на позивача.

Підпунктом 4.6 п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

З огляду на викладене, судовий збір у розмірі 4872 грн 00 коп. підлягає стягненню в доход державного бюджету України з позивача - Державної інспекції сільського господарства в Луганській області, згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. В позові Заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Луганській області до відповідача-1 - Старобільської районної державної адміністрації, до відповідача-2 - Фермерського господарства "Лаванда плюс" відмовити повністю.

2. Стягнути з Державної інспекції сільського господарства в Луганській області, вул.Леніна, б.32-А, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 37991770, в доход державного бюджету України на поточний рахунок 31214206783004, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Харківській області, одержувач - УДКСУ у Київському районі м. Харкова Харківської області, МФО 851011, код за ЄДРПОУ 37999675, код класифікації доходів бюджету: 22030001, судовий збір у сумі 4872 грн 00 коп., про що видати наказ Державній податковій інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.11.2015.

Суддя С.В. Смола