Рішення

від 09.11.2015 по справі 321/1081/15-ц

МИХАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/1081/15-ц

Провадження № 2/321/403/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2015 року смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Олійника М.Ю.

за участю:

секретаря судового засідання Засько О.А.

прокурора Коваленко Я.І.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідачів ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора Михайлівського району Запорізької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до ОСОБА_4 районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_5 Олексадра Вікторовича, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи - фермерське господарства «Таврійський Агрос», фермерське господарство «Агрос 2012» про визнання недійсними та скасування розпоряджень, визнання недійсним договорів оренди землі, скасування державної реєстрації договорів оренди землі, повернення земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2015 року прокурор Михайлівського району Запорізької області звернувся до суду з трьома позовами до ОСОБА_4 районної державної адміністрації Запорізької області (далі - ОСОБА_4 РДА), ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які в подальшому ухвалою суду від 2 вересня 2015 року (т.1 а.с.61) були об'єднані в одне провадження. Згідно позовних вимог прокурор просив суд:

поновити строк позовної давності;

визнати недійсним та скасувати: розпорядження голови ОСОБА_4 РДА від 21.09.2011 № 432 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства» та розпорядження голови ОСОБА_4 РДА від 07.05.2012 № 277 «Про надання в оренду земельної ділянки громадянам ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8О.», визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 08.05.2012, укладений між ОСОБА_4 РДА та ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 08.05.2012 (кадастровий номер 2323388800:14:005:0002) площею 233,7388 га, що розташована на території Тимошівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Михайлівському районі Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.05.2012 № 23233004001098, зобов'язати ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 повернути земельну ділянку площею 233,7388 га, що розташована на території Тимошівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області;

визнати незаконним та скасувати: розпорядження голови ОСОБА_4 РДА від 17.03.2011 № 128 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою» та розпорядження голови ОСОБА_4 РДА від 24.11.2011 № 588 «Про надання в оренду земельних ділянок громадянам ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8О.» в частині надання в оренду ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8 земельних ділянок загальною площею 208,1287 га в тому числі земельна ділянка № 1 площею 33,8413 га ріллі, ділянка № 2 площею 174,2874 га ріллі для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу, розміщених на території Тимошівської сільської ради, строком оренди 49 років, визнати недійсним договіри оренди земельної ділянки від 05.12.2011, укладені між ОСОБА_4 РДА та ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 05.12.2011 (кадастровий номер 2323388800:14:005:0001) площею 33,8413 га, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Михайлівському районі Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.12.2011 № 232330004000402 та договору оренди земельної ділянки від 05.12.2011 (кадастровий номер 2323388800:14:006:0001) площею 174,2874 га, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Михайлівському районі Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.12.2011 № 232330004000401, витребувати у ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та зобов'язати повернути земельну ділянку (кадастровий номер 2323388800:14:005:0001) площею 33,8413 га та земельну ділянку (кадастровий номер 2323388800:14:006:0001) площею 174,2874 га, що розташовані на території Тимошівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, на користь держави в особі Головного управління Держгеокадаструу Запорізькій області;

визнати незаконним та скасувати: розпорядження голови ОСОБА_4 РДА від 02.03.2011 № 104 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду» та розпорядження голови ОСОБА_4 РДА від 07.05.2012 № 278 «Про надання в оренду земельної ділянки громадянам ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8О.», визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 08.05.2012, укладений між ОСОБА_4 РДА та ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 08.05.2012 (кадастровий номер 2323388800:14:002:0085) площею 17,6862 га, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Михайлівському районі Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.05.2012 № 23233004001069. Витребувати у ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та зобов'язати повернути земельну ділянку (кадастровий номер 2323388800:14:002:0085) площею 17,6862 га, що розташована на території Тимошівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, на користь держави в особі Головного управління Держгеокадаструу Запорізькій області.

В обґрунтування позову прокурором зазначено, що вказані розпорядження голови ОСОБА_4 РДА були прийняті з порушенням ст.ст. 21,124 Земельного кодексу України, а тому мають бути скасовані. У зв'язку з чим підлягають розірванню договори оренди землі, що були укладені на підставі незаконних розпоряджень голови ОСОБА_4 РДА, а також є необхідним скасувати їх держану реєстрацію. Крім того, з метою захисту у інтересів держави, прокурор просив зобов'язати відповідачів повернути вказані земельні ділянки державі.

Прокурор Коваленко Я.І. в судовому засіданні просив задовольнити позовну заяву та додатково пояснив, що відповідачі звернулись з клопотанням про отримання земельних ділянок в оренду, як учасники уже існуючого фермерського господарства, тобто як юридична особа, а тому земельні ділянки мали надаватися в оренду за результатами земельних торгів (аукціону). Надання райдержадміністрацією земельних ділянок в оренду без проведення аукціону привело до порушенні інтересів держави. Таким чином, з користування держави незаконно вибули земельні ділянки загальною площею 458 га.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні просив суд задовольнити позов на підставах, наведених прокурором у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_4 РДА - ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, надала письмові заперечення та заяву про застосування строку позовної давності (т.1 а.с.49-52), додатково пояснила, що оскаржувані розпорядження прийняті, а договори оренди укладені відповідно до діючого законодавства, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Представник відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, надав письмові заперечення (т.1 а.с.100-111) та заяви про застосування строку позовної давності (т.1 а.с.67-76,96-99, т.4 а.с.116-120), додатково пояснив, що позовні вимоги прокурора є необґрунтованими, оскільки зі сторони відповідачів не було жодних порушень при отриманні в оренду земельних ділянок. Прокурором не було надано належних доказів в обґрунтування позовних вимог, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволення. Крім того, прокурором був пропущений строк позовної давності, а наведені причини для його поновлення є неповажними, тому просив суд застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову також і на цій підставі.

Представники третіх осіб - фермерського господарства «Таврійський Агрос» та фермерського господарство «Агрос 2012» не з'явились, але надали зави про розгляд справи за їх відсутності, просили відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Згідно зі статтею 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно пункту 12 розділу 10 «Перехідні положення» ЗК України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Пунктом «а» частини 1 статті 17 ЗК України визначено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно ст. 121-123 ЗК України, надання земельних ділянок у постійне чи тимчасове користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади за клопотанням зацікавленої особи, за проектами відведення цих ділянок.

Згідно з частиною першою статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Частиною другою статті 124 ЗК України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин), встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній власності, громадянам, юридичним особам, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

З частини 2 статі 134 ЗК України слідує, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної власності або права на них у разі, зокрема, при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону (ч.ч.1,4 ст.1 Закону України «Про фермерське господарство»)

Згідно ч. 1, 3 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.

Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

З матеріалів справи вбачається, що 05.07.2011 до ОСОБА_4 РДА надійшло звернення членів фермерського господарства «Таврійський Агрос» ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 (у зв'язку із укладенням шлюбу змінила прізвище на - ОСОБА_6, свідоцтво про шлюб серія І-ЖД № 201673 від 9 листопада 2013 року) про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 235 га та подальшого укладення договору оренди терміном на 49 років із земель запасу Тимошівської сільської ради Запорізької області, для ведення фермерського господарства (т.1 а.с. 17).

За результатами розгляду звернення ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8 та постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 18.08.2011 по справі № 2-а-0870/6379/11 (т.1 а.с.113-115) головою ОСОБА_4 районної державної адміністрації прийнято розпорядження від 21.09.2011 № 432 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства» (т.1 а.с.15). Пунктом 1 вказаного розпорядження надано дозвіл ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 - членам Фермерського господарства «Таврійський Агрос» на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства, орієнтовною площею 235 га зі зміною виду угідь на пасовища, із земель запасу сільськогосподарського призначення, розташованих на території Тимошівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області.

07.05.2012 головою ОСОБА_4 районної державної адміністрації прийняте розпорядження № 277 «Про надання в оренду земельної ділянки громадянам ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8О.» (т.1 а.с.16). Пунктом 1 вказаного розпорядження затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8 для ведення фермерського господарства на території Тимошівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області. Згідно п. 2 вказаного розпорядження вилучено із земель запасу, розміщених на території Тимошівської сільської ради земельну ділянку загальною площею 233,7388 га ріллі. Пунктом 3 вказаного розпорядження надано в оренду громадянам України ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8 земельну ділянку (кадастровий номер 2323388800:14:005:0002) загальною площею 233,7388 га ріллі для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу, розміщених на території Тимошівської сільської ради, строком оренди на 49 років.

Крім того, 02.03.2011 за результатами розгляду заяви ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, головою ОСОБА_4 РДА було прийнято розпорядження № 104 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду» (т.2 а.с.14), пунктом 1 якого надано дозвіл ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 - членам Фермерського господарства «Таврійський Агрос» на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства, орієнтовною площею 18 га зі зміною виду угідь на пасовища, із земель запасу сільськогосподарського призначення, розташованих на території Тимошівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області.

В подальшому головою ОСОБА_4 районної державної адміністрації прийняте розпорядження від 07.05.2012 № 278 «Про надання в оренду земельної ділянки громадянам ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8О.» (т.2 а.с.15). Пунктом 1 вказаного розпорядження затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8 для ведення фермерського господарства на території Тимошівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області. Пунктом 2 вказаного розпорядження вилучено із земель запасу, розміщених на території Тимошівської сільської ради земельну ділянку загальною площею 17,6862 га ріллі. Пунктом 4 вказаного розпорядження надано в оренду ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8 земельну ділянку (кадастровий номер 2323388800:14:002:0085) загальною площею 17,6862 га ріллі для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу, розміщених на території Тимошівської сільської ради, строком оренди на 49 років.

Крім того, за результатами розгляду заяви ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, головою ОСОБА_4 РДА прийнято розпорядження від 17.03.2011 № 128 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою» (т.3 а.с.15), п. 1 якого надано дозвіл ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 - членам Фермерського господарства «Таврійський Агрос» на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельними ділянками для ведення фермерського господарства загальною площею 208,1287 га, в тому числі ділянки 1 площею 174,2874 га та ділянки 2 площею 33,8413 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих на території Тимошівської сільської ради Михайлівського району, які знаходяться в оренді фермерського господарства «Гарант», строком оренди 49 років.

24.11.2011 головою ОСОБА_4 РДА прийняте розпорядження від № 588 «Про надання в оренду земельних ділянок громадянам ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8О.» (т.3 а.с.16). Згідно п. 1 вказаного розпорядження затверджено технічні документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8 для ведення фермерського господарства на території Тимошівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області. Пунктом 2 вказаного розпорядження припинено право оренди на земельні ділянки загальною площею 208,1287 га ріллі в тому числі ділянка № 1 площею 33,8413 га, ділянка № 2 площею 174,2874 га та розірвати договори оренди землі від 20.07.2008, укладені між ОСОБА_4 райдержадміністрацією та фермерським господарством «Гарант». Пунктом 3 вказаного розпорядження надано в оренду громадянам України ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8 земельні ділянки загальною площею 208,1287 га в тому числі ділянка № 1 площею 33,8413 га ріллі, ділянка № 2 площею 174,2874 га ріллі для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу, розміщених на території Тимошівської сільської ради, строком оренди на 49 років.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство» після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Зі змісту вказаної норми слідує, що державній реєстрації фермерського господарства передує одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації.

Відповідно до вимог статей 89, 91, 92 ЦК України та ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.

Зокрема, статтею 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися, у тому числі, земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Таким чином, аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 158386, Фермерське господарство «Таврійський Агрос» зареєстровано 29.12.2010, код юридичної особи 37482992, місцезнаходження юридичної особи - 72030, Запорізька область, Михайлівський район, с. Тимошівка, вул. Радянська, 57, керівник Фермерського господарства «Таврійський Агрос» - ОСОБА_7 (т.1 а.с.18).

Таким чином, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 під час звернення до ОСОБА_4 районної державної адміністрації із відповідними заявами про отримання земельних ділянок вже були засновниками та членами Фермерського господарства «Таврійський Агрос» та відповідно займались фермерським господарством.

Відповідно до п. 5.2 Статуту фермерського господарства «Таврійський Агрос» останнє створено на базі земельної ділянки площею 145 га, кадастровий номер 2323388800:14:003:0040, яка знаходиться в користуванні членів фермерського господарства за договором оренди землі від 14.12.2010 (т.1 а.с. 21).

Процедура формування земельного фонду вже створеного та зареєстрованого у відповідності до законодавства України фермерського господарства «Таврійський Агрос» за рахунок земель державної та комунальної власності без проведення земельних торгів (аукціону) здійснені з порушенням вимог Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України «Про фермерське господарство» та інших нормативно-правових актів, які регулюють вказані питання.

Можливість передачі земельних ділянок державної та комунальної форми власності для ведення фермерського господарства юридичним особам, тобто після створення громадянином (громадянами) фермерського господарства та його державної реєстрації відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство», без проведення земельних торгів діючим законодавством України не передбачена.

Передача земельних ділянок в оренду ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_8, які є засновниками фермерського господарства «Таврійський Агрос», що відбувалося без проведення земельних торгів суперечить вимогам ст. 124 ЗК України та є підставою для визнання незаконним відповідних розпоряджень ОСОБА_4 РДА.

Аналогічні висновки щодо порушень земельного законодавства викладені у висновку за результатами перевірки, проведеної Державною інспекцією сільського господарства у Запорізькій області, згідно листа № 01-13/1817 від 05.06.2015 (т.1 а.с.31).

Виходячи з правових норм ст.124 та глави 21 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок державної та комунальної форми власності в Україні здійснюється виключно на земельних торгах (аукціонах) за винятком випадків, перелік яких встановлено Законом.

Статтею 135 даного Кодексу визначено, що земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

В той же час єдиний механізм надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства визначений ч.1 ст.7 Закону України «Про фермерське господарство».

Вказаною статтею обмежено коло суб'єктів публічно - правових відносин, які наділені правом на отримання земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства і юридична особа таким правом не наділена.

Таким чином, наступні дії відповідачів по створенню нового фермерського господарства «Агрос 2012» в травня 2013 року (т.1 а.с.140) не свідчать про те, що відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, як фізичні особи реалізували своє право на отримання земельних ділянок у тимчасове користування для ведення фермерського господарства, оскільки зверталися вони до райдержадміністрації, як голова та учасники уже діючого фермерського господарства «Таврійський Агрос», представляючи інтереси останнього, як юридичної особи.

Водночас, оскільки суд прийшов до висновку, що відповідачі звернулись до ОСОБА_4 РДА, діючи від імені юридичної особи, вимоги законодавства щодо необхідності надання земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства єдиним масивом на юридичну особу не поширюються, а тому не може бути підставою для задоволення даного позову.

Суд відхиляє також твердження прокурора про порушення порядку зміни цільового призначення земельної ділянки, оскільки в судовому засіданні не здобуто відповідних належних доказів, які б це вказували, та ОСОБА_4 РДА були прийняті оспорюванні розпорядження відповідно до положень ст. 20 ЗК України (в редакції, що діяла на час їх прийняття).

На підставі вище зазначених розпоряджень ОСОБА_4 РДА, 05.12.2011 між ОСОБА_4 РДА та ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8 укладено договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 2323388800:14:005:0001) площею 33,8413 га, що розташована на території Тимошівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Михайлівському районі Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.12.2011 № 232330004000402 (т.3 а.с.24-30).

Того ж дня, 05.12.2011 ОСОБА_4 РДА та ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8 укладено договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 2323388800:14:006:0001) площею 174,2874 га, що розташована на території Тимошівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Михайлівському районі Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.12.2011 № 232330004000401 (т.3 а.с.31-38).

08.05.2012 між ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8 та Михайлівскою РДА було укладено договір оренди земельної ділянки, (кадастровий номер 2323388800:14:005:0002) площею 233,7388 га, що розташована на території Тимошівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Михайлівському районі Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.05.2012 № 23233004001098 (т.1 а.с.27-30).

Того ж дні, 08.05.2012 між ОСОБА_4 РДА та ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8 був укладений договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 2323388800:14:002:0085) площею 17,6862 га, що розташована на території Тимошівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Михайлівському районі Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.05.2012 № 23233004001069 (т.2 а.с.20-23).

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Вимога про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу влади, на підставі якого укладено оспорюваний договір. Таким чином, враховуючи обґрунтованість позовних вимог, щодо визнання недійсним та скасування розпоряджень ОСОБА_4 РДА, позовні вимоги про розірвання договорів оренди земельних ділянок, що були укладені на підставі вказаних розпоряджень, суд також визнає обґрунтованими. З цих саме підстав, обґрунтованими судом визнаються також вимоги щодо скасування державної реєстрації вказаних договорів оренди землі.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, позовні вимоги щодо повернення вказаних земельних ділянок власнику - державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, так само обґрунтовані.

Вирішуючи питання щодо застосування строку позовної давності слід зазначити наступне.

Відповідачі ОСОБА_4 РДА, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подали до суду заяви про застосування строку позовної давності та просили суд відмовити в задоволенні позову з цієї підстави.

Так, в позовній заяві прокурор просить визнати незаконним та скасувати розпорядження ОСОБА_4 РДА від 2 березня 2011 року, 17 березня 2011 року, 21 вересня 2011 року, 24 листопада 2011 року, 7 травня 2012 року, а також визнати недійсним договори оренди землі від 5 грудня 2011 року (зареєстровані 20 грудня 2011 року) та від 8 травня 2012 року (зареєстровані 25 травня 2012 року).

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Крім того, згідно з роз'ясненнями, викладеними в п.11 постанови Пленуму Верховного Суду «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 №14, в позові має бути відмовлено, якщо стороною у спорі до ухвалення рішення заявлено про застосування позовної давності, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст.257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ст.267 ЦК України).

Визначення початку відліку позовної давності міститься у ст.261 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Невирішення питання про можливість застосування позовної давності може свідчити про порушення права на справедливий суд, закріпленого у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Слід зауважити, що ч.1 ст.6 конвенції гарантує справедливий і публічний розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом. Специфічним у застосуванні положень конвенції є те, що багато її принципів не можна відразу побачити безпосередньо в тексті, вони знаходять своє розкриття в практиці та позиціях ЄСПЛ.

Важливими для розуміння суті ст.6 конвенції є посилання Суду на те, що хоча ця стаття гарантує право на справедливий розгляд, вона не встановлює жодних правил стосовно допустимості доказів чи того, яким чином вони повинні бути оцінені, що насамперед повинно регулюватися національним законодавством і національними судами (справа «ОСОБА_10 проти Іспанії», №30544/96, §28).

Говорячи про принцип рівності сторін, Суд указує, що кожній зі сторін мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, який не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі «Бацаніна проти Росії» від 26.05.2009 №3932/02, §22).

Крім іншого, принцип справедливості порушується там, де національні суди ігнорують визначену, відповідну і важливу думку, висловлену заявником (рішення у справах «Проніна проти України» від 18.07.2006 №63566/00, §25, та «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 №42310/04, §280). Відповідно до прецедентного права Суду рішення судів і трибуналів повинні бути належним чином мотивовані. Ступінь цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення, що повинно бути визначено у світлі конкретних обставин справи (справа «ОСОБА_10 проти Іспанії», §26).

Показовою в питанні застосування позовної давності в контексті ст.6 конвенції є справа «Grafescolo S.R.L. проти Молдови». В ній компанія-заявник стверджувала, що судовий розгляд був несправедливим, оскільки національні суди не взяли до уваги положення цивільного кодексу країни стосовно позовної давності, які були чинними на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, а застосували нові положення ЦК Молдови. Уряд стверджував, що строк позовної давності не міг бути застосований, оскільки національні суди визнали абсолютну недійсність договору купівлі-продажу. У цій справі Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Відзначалося, що роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство закону, що є обов'язковим для країн, котрі підписали конвенцію. Далі Суд повторює, що ст.6 документа зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення. (У справі «ОСОБА_10 Торія проти Іспанії» (рішення від 09.12.94) ЄСПЛ установив, що відмова національного суду обґрунтувати відхилення заперечення стосовно спливу строку давності є порушенням цього положення). Суд відзначив у цьому контексті, що строк позовної давності був важливим аргументом, і якщо б він був узятий до уваги, то це, можливо, привело до відмови в позові. Попри це, Верховний суд Молдови не назвав жодних причин того, чому він не зважив на цей аргумент. У світлі викладеного ЄСПЛ дійшов висновку, що судовий розгляд не був справедливим, а отже, мало місце порушення ст.6 конвенції.

Таким чином, однією з вимог дотримання ст.6 конвенції є обґрунтованість судового рішення, що, до речі, передбачено й національним законодавством. Із цього випливає, що суди не повинні ігнорувати заяви про застосування позовної давності і належним чином обґрунтовувати причини її незастосування.

Так, Законом України «Про прокуратуру» та ч.2 ст.45 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абз.2 ч.2 ст.45 ЦПК).

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені у ст.46 ЦПК.

Згідно із ч.1 ст.46 ЦПК органи та інші особи, які відповідно до ст.45 цього кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Прокурор, який бере участь у справі, має обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Саме таку правову позицію висловив Верховний суд України в постанові № №6-178цс15 від 1 липня 2015 року.

Крім того, аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 25 березня 2015 року, згідно якої, прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду.

А також в постанові Верховного суду України від 23 грудня 2014 року, в якій зазначено, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, тому суд касаційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відлік позовної давності починається з моменту виявлення прокуратурою під час проведення перевірки факту порушення земельного законодавства.

В огрунтування поважності причин пропуску строку позовної давності прокурором в позові зазначено, що про винесення оскаржуваних розпоряджень та договір оренди землі прокуратурі стало відомо під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження - 13 червня 2015 року з листа Державної інспекції сільського господарства у Запорізькій області від 5 червня 2015 року. Проте, по-перше: як в позові, так і в матеріалах цивільної справи відсутні відомості про те з матеріалами якого саме кримінального провадження проходило ознайомлення та хто саме з працівників прокуратури Михайлівського району ознайомлювався з матеріалами провадження, а також, що ознайомлення проходило саме 13 червня 2015 року. Крім того, копія вказаного листа не містить даних щодо дати його отримання прокуратурою Михайлівського району.

По-друге, як вже зазначалося вище, прокурором заявлено позов в інтересах іншої особи - позивача, таким чином строк позовної давності має обраховуватися саме з часу коли позивач - головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, дізналося або могло дізнатися про порушення своїх інтересів (в даному випадку - інтересів держави, що ним представляються).

Договори оренди, про скасування яких просить прокурор та які містять посилання на оспорюванні розпорядження ОСОБА_4 РДА, були зареєстровані відповідно 20 грудня 2011 року та 25 травня 2012 року, і саме з цього часу, на думку суду, має обраховуватися строк позовної давності, враховуючи наступне:

Право оренди земельної ділянки підлягає реєстрації відповідно до закону. Вказані договори оренди землі, відповідно до діючого на той час законодавства були зареєстровані у відділ Держкомзему у Михайлівському районі Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідні записи.

Державний комітет України із земельних ресурсів (Держкомзем) був перетворений у Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагенство), правонаступником якого, в свою чергу, на теперішній час є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) - позивач по справі, тому посилання прокурора та представника позивача, що до 2015 року їм було невідомо про оспорюванні розпорядження та договори оренди є неприйнятними.

Отже, судом встановлено, що прокуратурою пред'явлено позов в інтересах держави в особі головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, яке підтримало позов і якому достовірно було відомо про порушене право з часу державної реєстрації договорів оренди 20 грудня 2011 року та 25 травня 2012 року відповідно.

Таким чином, аналізуючи забрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову прокурора Михайлівського району Запорізької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до ОСОБА_4 районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_5 Олексадра Вікторовича, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи - фермерське господарства «Таврійський Агрос», фермерське господарство «Агрос 2012» про визнання недійсними та скасування розпоряджень, визнання недійсним договорів оренди землі, скасування державної реєстрації договорів оренди землі, повернення земельних ділянок - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Михайлівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_11