Постанова

від 03.11.2015 по справі 804/10844/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 р. Справа № 804/10844/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коренева А.О.,

при секретарі судового засідання - Литвин Ю.Ю.,

за участю

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Сентравіс ОСОБА_4 Юкрейн» до Спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську МГУ ДФС України про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПАТ «Сентравіс ОСОБА_4 Юкрейн», звернувся до суду з позовом до СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську МГУ ДФС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.07.15 №0000704602 та №0000714602. На обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки акту перевірки, з посиланням на який відповідачем прийняті оскаржувані рішення, є незаконними, необґрунтованими, адже відповідач посилається лише на дані комп'ютерної автоматизованої системи «Картка платника» АІС податковий блок, та такими, що не відповідають дійсним обставинам господарської діяльності позивача з ТОВ «РТЦ», ТОВ ВФ «ЄВРОКОНТАКТ», ПП «РАДОС», ТОВ «НВП «ДІОКОНТ», ТОВ "КРЕДО-ЛАЙН" та спростовуються наявними у позивача первинним документами, на підставі яких останнім сформовані показники податкової звітності, в тому числі визначена спірна сума податкового кредиту. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач, СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську МГУ ДФС України, проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що спірні рішення прийняті за результатами перевірки позивача, в ході якої зроблено висновок щодо не можливості підтвердження реальності здійснення господарських операцій, які не обумовлені економічними причинами (цілями ділового характеру), між позивачем та ТОВ "РТЦ", ТОВ ВФ "ЄВРОКОНТАКТВ» , ПП "РАДОСВ» , ТОВ "НВП «ДІОКОНТ", ТОВ "КРЕДО-ЛАЙН". В судовому засіданні представники відповідача просили відмовити в задоволені позову, навівши доводи, аналогічні викладеним в акті перевірки та запереченнях проти позову.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

З оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 31.07.15 №0000704602, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування, визначену в декларації за квітень 2015р., на 28 541 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 14 270,5 грн.; та №0000714602, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ по декларації за квітень 2015р. в розмірі 66 282 грн. (а.с.43-45), вбачається, що вони прийняті на підставі акту перевірки від 17.07.15 №41/28-01-46-30926946.

За висновками означеного акту перевірки, який складений про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача щодо правомірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2015р., позивачем порушені п. 198.1, п. 198.2. ст.198, п.201 ПКУ, що призвело до завищення суми податкового кредиту березня 2015р. на 10 764 грн., квітня 2015 р. - 79 538 грн., що призвело до порушення п. 200.1 ст.200 ПКУ, а саме завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту в березні 2015р. на суму 10 764 грн., та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту в квітні 2015р. на суму 79 538 грн., а також до порушення абз. б п.200.4 ст.200 ПКУ, внаслідок чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в квітні 2015р. на 28 541 грн., та абз. в п. 200.4 ст.200 ПКУ, внаслідок чого завищено суму, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду квітня 2015р. на 66 282 грн.

Підставою для означених висновків слугували наступні доводи відповідача: в ході перевірки не можливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій, які не обумовлені економічними причинами (цілями ділового характеру), між позивачем та ТОВ "РТЦ», ТОВ ВФ "ЄВРОКОНТАКТВ» , ПП "РАДОС», ТОВ "НВП «ДІОКОНТ", ТОВ "КРЕДО-ЛАЙН"; - згідно аналізу Єдиного реєстру податкових накладних та Автоматизованої системи ставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів (АІС Податковий блок) встановлено невідповідність придбаного та реалізованого товару по ланцюгу постачання; - в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних автомобільним перевізником зазначено ОСОБА_5, але відповідно до АІС «Податковий блок» взаємовідносин з даним автоперевізником в квітні 2015 року не встановлено; - згідно аналізу Єдиного реєстру податкових накладних редуктори реалів ТОВ ВФ "ЄВРОКОНТАКТ" в квітні 2015 року на користь в ПрАТ «СЕНТРАВІС ПРОДАЙ ЮКРЕЙН» були придбані в ТОВ "ФЛЕШ-ГРУП" (код ЄДРПОУ 39478066) в березні 2015 року, встановлено невідповідність між наданими в ході проведення перевірки документами та даним Єдиного реєстру податкових накладних, - відсутність за місцем знаходження підприємств та ведення господарської діяльності не пов'язана з виробництвом будь-якої продукції, ТОВ "ФАКТУМ"; - виходячи з фактичної чисельності працівників (3 особи) ТОВ «НВП «ДІОКОНТ» не мало фізичної можливості виконати обсяги робіт зазначені в актах виконаних робіт власними силами; - інформація щодо залучення ТОВ «НВП «ДІОКОНТ» субпідрядних організація для виконання робіт на ПрАТ «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН» відсутня; - в ході проведення перевірки ПрАТ «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН» не надало кредитно-рейтинговий звіт, та як наслідок не має можливості встановити, які інформаційно-аналітичні послуги надано ТОВ «КРЕДО-ЛАЙН» на користь ПрАТ «ОСОБА_4 ЮКРЕЙН»; - відсутність кредитно-рейтингового звіту не підтверджує факт отримання замовником результатів наданих послуг, на підставі чого складається акт виконаних робіт відповідно до договору.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на їх підставі спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Сторонами визнано, що спірні суми від'ємного значення та бюджетного відшкодування за оскаржуваними рішеннями визначені СДПІ у зв'язку із завищенням, на думку контролюючого органу, позивачем податкового кредиту за квітень 2015р. за операціями з ТОВ "РТЦ», ТОВ ВФ "ЄВРОКОНТАКТВ» , ПП "РАДОС», ТОВ "НВП «ДІОКОНТ", ТОВ "КРЕДО-ЛАЙН".

Суд зазначає, що порядок формування платником податків податкових зобов'язань з ПДВ, податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування визначений положеннями Податкового кодексу України.

Приписами п.14.1 ст.14 ПКУ визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності)податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених в п.201.1. ст.201 ПКУ; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Аналіз наведених законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

На підтвердження правомірності формування спірних сум податкового кредиту, які приймали участь в розрахунку суми від'ємного значення та суми бюджетного відшкодування за декларацією з ПДВ за квітень 2015р., а також реальності господарських операцій з контрагентами, за взаємовідносинами з якими сформовані такі суми податкового кредиту - ТОВ "РТЦ» (придбано тару пакувальну дерев'яну, вироби із дерева), ТОВ ВФ "ЄВРОКОНТАКТВ» (придбано запасні частини кранового господарства та інших матеріалів); ПП "РАДОС» (придбано запірні арматури та інші матеріали), ТОВ "НВП «ДІОКОНТ" (придбано роботи з поточного ремонту КДУ електромостового крану, технічного обслуговування обладнання); ТОВ "КРЕДО-ЛАЙН» (придбано інформаційно - аналітичні послуги), позивачем до перевірки та до суду надані: 1) по ТОВ «РТЦ» - відповідний договір та специфікації, витяги з журналу реєстрації вітчизняних постачальників, прибуткові ордери, рахунки на сплату, накладні, товарно-транспортні накладні, банківській платіжні доручення, 2) по ТОВ ВФ "ЄВРОКОНТАКТВ» - відповідний договір та додатки до нього, витяг з журналу реєстрації вітчизняних постачальників, прибуткові ордери, рахунки фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, банківській платіжні доручення, 3) ПП "РАДОС» - договори та додатки до нього, витяги з журналу реєстрації вітчизняних постачальників, прибуткові ордери, рахунки, накладні, товарно-транспортні накладні, 4) ТОВ "НВП «ДІОКОНТ" - договори та додатки до них, витяги з журналу реєстрації вітчизняних постачальників, акт приймання передачі виконаних робіт, накладні, рахунки фактури, довідка про вартість виконаних робіт, акт приймання виконаних робіт, підсумкова відомість банківські платіжні доручення; 5) ТОВ "КРЕДО-ЛАЙН» - договір, витяги з журналу реєстрації вітчизняних постачальників, акт виконаних робіт, рахунки фактури, банківські платіжні доручення. Означені документи були досліджені відповідачем в ході перевірки позивача, відображені в акті перевірки (додатках до нього), будь-яких конкретних та змістовних зауважень до їх оформлення відповідачем не висловлено. У зв'язку з відсутністю спору щодо наявності у позивача податкових накладних, на підставі яких сформовано спірну суму податкового кредиту та правильності їх оформлення, суд не вбачає необхідності в долучені до матеріалів справи копій таких податкових накладних.

Крім того, позивачем надано до суду довідку про наявність на балансі основних засобів - кранів, обладнаних комплексами дистанційного радіоуправління, документи на підтвердження пропуску робітників ТОВ «НПП Діоконт» на виробничі потужності позивача для виконання підрядних робіт, а саме: заява ТОВ «НПП Діоконт» про видачу тимчасових пропусків на територію позивача, витяг з книги реєстрації тимчасових пропусків, витяг з книги реєстрації видачі тимчасових пропусків, витяг з книги реєстрації вкладишів на \особистий та службовий автотранспорт; - дозвіл №129.12.12 на право ТОВ «НПП Діоконт» виконувати роботи, - витяг з журналу довіреносте на отримання ТМЦ; - комп'ютерний диск, на якому міститься результат інформаційно-консультаційних послуг, наданих ТОВ «Кредо-Лайн»: кредитно-рейтинговий звіт на 93 аркушах.

Суд відмічає, що оглядом наданих перелічених первинних документів, що виступили підставою внесення відповідних записів до документів бухгалтерського та податкового обліку та визначення спірної суми податкового кредиту, встановлено, що вони в повній мірі відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме, містять назву документа, дату і місце складання, назви підприємств, від імені яких складено документи, відомості про зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Доводи відповідача, наведені в обгрунтування правомірності оскаржуваних рішень, фактично зводяться до питання дотримання контрагентами позивача - ТОВ "РТЦ», ТОВ ВФ "ЄВРОКОНТАКТВ» , ПП "РАДОС», ТОВ "НВП «ДІОКОНТ", ТОВ "КРЕДО-ЛАЙН" та контрагентами таких контрагентів податкової дисципліни, наявності у них працівників, основних фондів тощо для фізичної можливості здійснення господарських операцій, перебування за місцезнаходженням, інформація про що наявна в АІС «Податковий блок» та в отриманому від ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська листі від 20.07.15 №14208.

Суд відмічає, що такі посилання відповідача не заслуговують на увагу, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, дотриманню правил податкової дисципліни, трудової дисципліни та підтвердження відомостей про своє місцезнаходження тощо, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для такого контрагента.

Суд відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст. ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Зазначаючи про відсутність реального факту придбання товарів та послуг у контрагентів - ТОВ "РТЦ», ТОВ ВФ "ЄВРОКОНТАКТВ» , ПП "РАДОС», ТОВ "НВП «ДІОКОНТ", ТОВ "КРЕДО-ЛАЙН", відповідачем не враховано наступне. По-перше, згідно з ч.1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, По-друге, правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Недійсність фіктивних правочинів, тобто встановлення факту відсутності наміру створити правові насідки, а отже реально здійснити господарську діяльність, визначається тільки судом. Рішення суду про визнання правочинів між позивачем та його контрагентами недійсними СДПІ до суду не надано.

На підставі викладеного суд зазначає, що надані позивачем в ході перевірки та до суду первинні документи в своїй сукупності підтверджують факт виконання контрагентами своїх зобов'язань за договорами з позивачем, дозволяють ідентифікувати особу, яка приймала безпосередню участь у господарських операціях, що перевірялися, та спростувати сумніви щодо їх реальності.

Таким чином, судом не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог вищенаведених норм податкового законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит за спірними операціями з ТОВ "РТЦ», ТОВ ВФ "ЄВРОКОНТАКТВ» , ПП "РАДОС», ТОВ "НВП «ДІОКОНТ", ТОВ "КРЕДО-ЛАЙН". Натомість відповідачем не заперечується, що податкові накладні, на підставі яких сформовані спірні суми податкового кредиту, видані особами, які на час їх видачі були зареєстровані платниками податку на додану вартість та дієздатними юридичними особами. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит. Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Отже, відповідачем не наведено доводів та доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентами певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності, як не доведено і факту наявності порушення позивачем положень приписів ПКУ, про які зазначено в акті перевірки та в оскаржених рішеннях.

Оскільки судом досліджені наявні первинні документи та встановлено реальність господарських операцій з вказаними контрагентами та дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту, реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про те, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують як здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами, так і правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Також суд зазначає, що відповідачем не зазначено про порушення позивачем порядку розрахунку суми від'ємного значення, яка в подальшому трансформувалась у спірну суму бюджетного відшкодування, факт сплати позивачем податку у попередніх періодах в розмірах, що не є меншими за визначену суму бюджетного відшкодування, відповідачем не заперечується.

Беручи до уваги наведене, суд констатує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 31.07.15 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 не відповідають вимогами ПКУ, а відтак є протиправними та підлягають скасуванню. Отже, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Сентравіс ОСОБА_4 Юкрейн» підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську МГУ ДФС України від 31.07.15 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Присудити на користь Приватного акціонерного товариства «Сентравіс ОСОБА_4 Юкрейн» сплачений судовий збір в розмірі 218,19 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську МГУ ДФС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 09.11.15.

Суддя ОСОБА_6