Постанова

від 06.11.2015 по справі 813/5743/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2015 року № 813/5743/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Шугало С.А.,

з участю представників: позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАУН» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «РАУН» (далі - ОСОБА_4 «РАУН») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Львова), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 16.09.2015 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6 757,50 грн, у тому числі 5 406 грн за основним платежем та 1 351,5 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність та невідповідність нормам чинного законодавства висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 28.08.2015 р № 327/114/13-07-22-01-10/38700539, про заниження податку на додану вартість за рахунок проведення операцій з оформлення документів без реального факту вчинення господарських операцій з ОСОБА_4 «Протрансмаш». Господарські операції між позивачем та контрагентом фактично відбулись, у позивача наявні всі підтверджуючі документи, пов'язані із здійсненням господарської діяльності, тому вимог чинного законодавства позивач не порушував. Стверджує, що під час перевірки ревізору були надані усі документи, які засвідчують реальність вчинення вказаних господарських операцій. Придбані ТМЦ були використані підприємством у своїй господарській діяльності, підтвердженням чого є усі належним чином оформленні первинні документи. На момент здійснення господарських операцій ОСОБА_4 «РАУН» та його контрагент були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Зазначає, що суми з податку на додану вартість, підтверджені належними первинними документами, які відповідають вимогам до таких документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік», відтак формування підприємством податкового кредиту за господарською операцією з ОСОБА_4 «Протрансмаш» є правомірним. Вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення необґрунтованим та таким, що суперечить Конституції України та законодавству з питань оподаткування, тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Представники позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позову не визнала та надала суду пояснення, зміст яких відповідає письмовим запереченням та полягає в наступному. ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну документальну перевірку ОСОБА_4 «РАУН» з питань дотримання вимог податкового законодавства по ланцюгу формування ПДВ через транзитні підприємства до підприємств категорії «податкова яма», з питань законності формування податкового кредиту за січень-травень 2015 року та валових витрат за 2015 рік (період січень-травень 2015 року). Вказаним актом встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3. п. 198.6. ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, яке полягає у проведенні операцій з оформлення документів без реального факту вчинення господарських операцій з ОСОБА_4 «Протрансмаш». В процесі проведення перевірки встановлено факт безпідставного відображення ОСОБА_4 «РАУН» у податковому обліку господарської операції з ОСОБА_4 «Протрансмаш», оскільки така фактично не відбувалась. Даний висновок ґрунтується на висновках листа ДПІ у Святошинському району ГУ Міндоходів м. Києва від 27.05.2015 № 3446/7/26-57-22-02 «Про надання інформації», відповідно до якого у ОСОБА_4 «Протрансмаш» встановлено відсутність фізичної, технічної та технологічної можливості для вчинення господарських операцій, відсутність основних фондів та недостатня кількість трудових ресурсів, придбання товарів та послуг невідомого походження, тому задекларовані операції не мають економічної суті та свідчать про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 16.09.2015 року № НОМЕР_1 законним. Просила в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Позивач - ОСОБА_4 «РАУН», зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа 24.04.2013 року за кодом ЄДРПОУ 38700539 та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Львова з 24.04.2013 року.

ОСОБА_4 «РАУН» є платником ПДВ відповідно до виданого ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.10.2013 року № 200140144.

ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну документальну перевірку ОСОБА_4 «РАУН» з питань дотримання вимог податкового законодавства по ланцюгу формування ПДВ через транзитні підприємства до підприємств категорії «податкова яма», з питань законності формування податкового кредиту за січень-травень 2015 року та валових витрат за 2015 рік (період січень-травень 2015 року).

Результати перевірки оформлені актом від 27.08.2015 року № 327/114/13-07-22-01-10/38700539.

Як слідує з акту перевірки від 27.08.2015 року № 327/114/13-07-22-01-10/38700539, податковим органом встановлено порушення ОСОБА_4 «РАУН» п. 198.1, п. 198.3. п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, ст. 200 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за травень 2015 року на суму 5 406 грн.

На підставі акту від 27.08.2015 року № 327/114/13-07-22-01-10/38700539 ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.09.2015 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6 757,50 грн, у тому числі 5 406 грн за основним платежем та 1 351,5 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач податкове повідомлення-рішення від 16.09.2015 року № НОМЕР_1 в адміністративному порядку не оскаржував.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки податкового органу про порушення ведення податкового обліку, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість.

В основу таких висновків контролюючого органу покладено відомості листа ДПІ у Святошинському району ГУ Міндоходів м. Києва від 27.05.201 № 3446/7/26-57-22-02 «Про надання інформації», який містить висновки про те, що контрагент позивача ОСОБА_4 «Промтрансмаш» проводить діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру, що свідчить про відсутність фактичного відвантаження товарів постачальником та штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Суд вважає такі висновки податкового органу помилковими, мотивуючи це наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс).

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 201.1. статті 201 Податкового кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

У відповідності до підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08.09.09 року по справі за позовом ВАТ «Київхімволокно» до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних; для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;

виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в І обсязі, зазначеному суб'єктом господарювання у документах обліку;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Даючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 16.09.2015 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6 757,50 грн, у тому числі 5 406 грн за основним платежем та 1 351,5 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, суд зазначає таке.

Як встановлено судом та зазначено по тексту постанови вище, підставою для його прийняття стали висновки податкового органу про заниження ОСОБА_4 «РАУН» податку на додану вартість по операціях із ОСОБА_4 «Протрансмаш» в сумі 5 406 грн.

На підтвердження здійснення ОСОБА_4 «РАУН» господарських операцій з ОСОБА_4 «Протрансмаш» позивачем надано рахунок-фактуру № 080505 від 08.05.2015 року (а.с. 29)та видаткову накладну № 0508/02 від 08.05.2015 року (а.с. 30), зі змісту яких видно, що постачальник - ОСОБА_4 «Протрансмаш», продало ОСОБА_4 «РАУН» товарно-матеріальних цінностей всього на загальну суму 32 438,06 грн, в т.ч. ПДВ 5 406,34 грн.

ОСОБА_4 «РАУН» отримало від ОСОБА_4 «Протрансмаш» наступну продукцію: баласт Philips EB 36W (5 шт); баласт Philips HF-P 249 TL5 (16 шт); лампу люм. Osram FQ49W/840 НО G5 (60 шт); кабель ОСОБА_4 7х4х1,2 (40 м); муфту МКС 7х4х1,2 (4 шт).

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон № 71), у відповідності до норм якого обов'язковій реєстрації в ЄРПН підлягають всі податкові накладні, сформовані за операціями, датованими починаючи з 1 лютого 2015 року, в тому числі податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, а також податкові накладні, що не надаються покупцю, а також незалежно від суми ПДВ, вказаній в такій податковій накладній. Розрахунок коригування до таких податкових накладних також обов'язково реєструється в ЄРПН.

У відповідності до норм Закону № 71 ОСОБА_4 «Протрансмаш» зареєстровано в ЄРПН податкову накладну № 703 від 08.05.2015 року та надіслано в електронному варіанті ОСОБА_4 «РАУН» через програму ОСОБА_5 (а.с. 75).

ОСОБА_4 «РАУН» повністю розрахувалось за поставлену продукцію перед ОСОБА_4 «Протрансмаш» підтвердженням чого є платіжне доручення № 108 від 19.05.2015 року на загальну суму 32 438,06 грн (а.с. 99).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 861953 видами діяльності ОСОБА_4 «РАУН» є: ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування (33.14); електромонтажні роботи (43.21); інші будівельно-монтажні роботи (43.29); неспеціалізована оптова торгівля (46.90); Ремонт і технічне обслуговування електричного й оптичного устаткування (33.13); будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій (42.22).

Аналіз ТМЦ, які буди предметом поставки за рахунком-фактурою № 080505 від 08.05.2015 року, свідчить, що всі вони відносяться до тих груп товарів, використання яких у своїй господарській діяльності здійснює ОСОБА_4 «РАУН». Вказане свідчить про те, що їх придбання зумовлене використанням у межах господарської діяльності платника податку.

На підтвердження використання у своїй господарській діяльності придбаних у ОСОБА_4 «Протрансмаш» ТМЦ позивачем долучено до матеріалів справи наступні документи:

- договір № 02-04/15 від 22.04.2015 року, укладений ОСОБА_4 «РАУН» з ДП Дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок» на виконання робіт по заміні ламп та ремонту світильників з квітня по травень 2015 року (а.с. 31-33);

- розрахунок договірної ціни на виконання умов договору № 02-04/15 від 22.04.2015 року по заміні ламп та ремонту світильників (а.с. 34-35);

- акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2015 року (а.с. 36-38);

- підсумкова відомість ресурсів (а.с. 39-40);

- розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису по заміні ламп та ремонту світильників (а.с. 41-42);

- договір № 07/05-2015 від 07.05.2015 року, укладений ОСОБА_4 «РАУН» з ПАТ «Агробудмеханізація» на виконання робіт по реконструкції кабельної мережі зв'язку (а.с. 43-45);

- розрахунок договірної ціни на виконання умов договору № 07/05-2015 від 07.05.2015 року по реконструкції кабельної мережі зв'язку (а.с. 46-47);

- локальний кошторис на будівельні роботи № 5-1-1 (а.с. 48-50);

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (а.с. 51);

- акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2015 року (а.с. 52-54);

- підсумкова відомість ресурсів (а.с. 55-56).

ОСОБА_4 «РАУН» включив суму 5 406,34 грн до податкового кредиту за травень 2015 року, що відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2015 року та Додатку 5 до цієї декларації, вказавши у Розділі ІІ «Податковий кредит» індивідуальний податковий номер постачальника ОСОБА_4 «Протрансмаш» - 393575826579 (а.с. 93-95).

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996-ХІV первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пунктів 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації)- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність (товарність) здійснення господарської операції ОСОБА_4 «РАУН» з ОСОБА_4 «Протрансмаш» по придбанню ТМЦ та використання їх в господарській діяльності позивача.

На момент здійснення господарських операцій ОСОБА_4 «РАУН» та його контрагент ОСОБА_4 «Протрансмаш» були зареєстровані в установленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та платники податку на додану вартість.

Представник позивача ОСОБА_1, яка є директором ОСОБА_4 «РАУН», в судовому засіданні пояснила, що придбані у ОСОБА_4 «Протрансмаш» ТММ були останнім доставлені у м.Львів та одержанні нею особисто, підтвердженням чого є її власноручний підпис у видатковій накладній №ПР-0508/02 від 08.05.2015 року.

Вказане спростовує твердження відповідача про відсутність у ОСОБА_4 «РАУН» документів про транспортування (перевезення0 придбаного у ОСОБА_4 «Протрансмаш» товару.

Доводи відповідача про відсутність у ОСОБА_4 «Промтрансмаш» реальних господарських операцій з його контрагентами з посиланням на лист ДПІ у Святошинському району ГУ Міндоходів м. Києва від 27.05.201 № 3446/7/26-57-22-02 «Про надання інформації» є безпідставними, з огляду на таке.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 36 Податкового кодексу встановлено податковий обов'язок платника податку, який полягає в обчисленні, декларуванні та/або сплаті суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.5 цієї статті відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Законодавством України не пов'язано право покупця на податковий кредит з підтвердженням сплати податків його постачальниками. Несплата податку продавцем, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупця.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 31.01.2011 р., якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Крім того, таке рішення касаційного суду узгоджуються і з практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

А у рішенні ЄСПЛ від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» міститься висновок про те, що уразі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживань з їх боку.

Беручи до уваги викладене, ОСОБА_4 «РАУН» не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентом ОСОБА_4 «Протрансмаш», коли він виконав усі, передбачені законами вимоги, та має усі документально підтверджені розміри витрат та податкового кредиту.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення від 16.09.2015 року № НОМЕР_1.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржуване податкове повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 16.09.2015 року № НОМЕР_1, суд дійшов переконання, що воно прийнято відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу України та з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів, тому його слід визнати протиправним і скасувати.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України підлягають відшкодуванню ДПІ у Шевченківському районі м. Львова понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 218 грн, сплаченого за квитанцією № 148 від 05 жовтня 2015 року.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 16.09.2015 року № НОМЕР_1.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова головного управління ДФС у Львівській області в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАУН» 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) гривень судових витрат.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Хома О.П.