Ухвала

від 02.11.2015 по справі 2а-7807/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2015р. Справа № 876/2740/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Сапіги В.П.,

за участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

за участю представників:

апелянта (відповідача у справі): Холявки І.Я.,

позивача у справі: Дмитренка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області ДПС (правонаступник - Державна податкова інспекція у Личаківському районі м.Львова Головного управління ДФС)

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2012р. у справі №2а-7807/12/1370

за позовом Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Леоком", м.Львів

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області ДПС (правонаступник - Державна податкова інспекція у Личаківському районі м.Львова Головного управління ДФС)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

06.09.2012р. позивач: Приватне підприємство "Науково-виробниче підприємство "Леоком" звернувся до суду з позовом до відповідача: Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення №0002062320/7266 та №0002072320/7268 від 20.06.2012р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм матеріального права, є такими, що суперечать чинному законодавству України, вважає їх необґрунтованими, посилаючись на реальність вчинених господарських операцій із ТзОВ "Промтехметал", що, зокрема, належним чином відображено у бухгалтерському обліку позивача. Також, позивач вказав, що всю первинну документацію складено з дотриманням вимог чинного законодавства. Крім того, позивач посилався на те, що платник податків не несе відповідальність за порушення податкового законодавства його контрагентами та контрагентами його контрагентів, відтак, ПП "НВП "Леоком" відповідає виключно за вчинені ним правочини.

За результатами розгляду справи Львівський окружний адміністративний суд адміністративний позов задоволив повністю, оскільки позивачем підтверджено належними та допустимими доказами здійснення господарських операцій між ПП "НВП "Леоком" та ТзОВ "Промтехметал", а відповідачем, в свою чергу, не надано достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких грунтуються їх заперечення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, апелянт (відповідач у справі): Державна податкова інспекція у Личаківському районі м.Львова оскаржив її в апеляційному порядку. Апелянт в своїй апеляційній скарзі звертає увагу на відсутність товарно-транспортних накладних на підтвердження перевезення ТМЦ, також зазначає, що ТзОВ "Промтехметал" та його контрагенти не були реальними учасниками господарських відносин. Як наслідок, підприємством не доведено реальність здійснення господарських операцій. Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

У судове засідання Львівського апеляційного адміністративного суду 02.11.2015р. з'явився представник апелянта (відповідача у справі): Холявка І.Я., який доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримав в повному обсязі, просив апеляційну скаргу задоволити, оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Представник позивача у справі: Дмитренко А.М. проти доводів апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2012р. залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, колегією суддів встановлено наступне:

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що у період з 22.05.2012р. по 28.05.2012р. на підставі направлення від 22.05.2012р. №241, виданого ДПІ у Личаківському районі м.Львова, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу спеціальних та особливо важливих перевірок ДПІ у Личаківському районі м.Львова Цюпкою М.Л., відповідно до вимог п.п.78.1.1. п.78.1. ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, наказу ДПІ у Личаківському районі м.Львова від 22.05.2012р. №178, на виконання постанови від 05.05.2012р. старшого слідчого з ОВС ВРКС ДПС у Львівській області майора податкової міліції Трофімчук Р.Л., проведена позапланова виїзна перевірка ПП "НВП "Леоком" з питань взаємовідносин з ТзОВ "Промтехметал" (код ЄДРПОУ 37398974) за період з 01.04.2011p. по 30.09.2011p.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Личаківському районі м.Львова Львівської області ДПС дійшла висновку щодо порушення позивачем вимог:

- п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010p. №2755-IV, а саме: завищено валові витрати за ІІІ квартал 2011p. на суму 4841,66грн., що призвело до заниження податку на прибуток на назальну суму 1113,58грн., в тому числі за ІІІ квартал 2011p. на суму 1113,58грн.;

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010p. №2755-IV -ПП "НВП "Леоком" завищено податковий кредит по безтоварних операціях з ТзОВ "Промтехметал" за травень 2011p. у сумі 968,33грн.

На підставі висновків, визначених в акті перевірки від 05.06.2012p., відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0002062320/7266 від 20.06.2012p., у зв'язку із чим органом ДПС збільшено суму грошового зобов'язання за платежем -податок на прибуток приватних підприємств на 1113,58грн. та №0002072320/7268 від 20.06.2012p., згідно якого ДПІ у Личаківському районі м.Львова збільшено суму грошового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість на 968,33грн. (основний платіж) і 01,00грн. (штрафні санкції).

Між ПП "НВП "Леоком" та ТзОВ "Промтехметал" було укладено Договір купівлі-продажу №0103/1 від 01.03.2011p. Відповідно до умов даного Договору ПП НВП "Леоком" (Покупець) придбало у березні 2011 року у ТзОВ "Промтехметал" (Продавець) товари на суму 5809,99грн., в т.ч. ПДВ 968,33грн. та включило їх до валових витрат у декларації з податку на прибуток за 2011 рік.

На підтвердження факту виконання зобов'язань за вказаним договором позивача з ТзОВ "Промтехметал" надано первинні документи, а саме: довіреність №159 від 04.05.2011p., видаткова накладна №РН-00874 від 04.05.2011p. на суму 5809,99грн., в т.ч. ПДВ 968,33грн., а у свою чергу, на відвантажений товар ТзОВ "Прохтеметал" було видано позивачу належним чином оформлену податкову накладну №9 від 04.05.2011p. на загальну суму 5809,99грн.

Розрахунки за отримані товари позивачем проводились у безготівковій формі.

Поставлені від ТзОВ "Промтехметал" до ПП "НВП "Леоком" товари були дійсно використані у господарській діяльності позивача, зокрема, у подальшому перепродані наступним контрагентам (покупцям) із наявністю усіх підтверджуючих документів щодо такого наступного продажу, а саме: довіреностями на отримання ТМЦ, видатковими накладними: №2705/2 від 27.05.2011p. на суму 9000,00грн., в т.ч. ПДВ 1500,00грн.; №3105/2 від 31.05.2011p. на суму 101,45грн., в т.ч. ПДВ 16,91грн.; №2707/1 від 27.07.2011p. на суму 3600,0 грн., в т.ч. ПДВ 600,00грн.; №3108/1 від 31.08.2011p. на суму 2029,75грн., в т.ч. ПДВ 338,29грн.; №3009/1 від 30.09.2011p. на суму 6690,00грн., в т.ч. ПДВ 1115,00грн., які, у тому числі, були пред'явлені органам ДПІ при проведенні перевірки.

Відповідно до вимог п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У відповідності до норм пп. а) п.198.1., п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із вимогами п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі, інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі, при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до вимог п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до норм абз.3 п.198.6 ст.198 ПК України, у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до норм ст.201 Податкового кодексу України, якими встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а)порядковий номер податкової накладної; б)дата виписування податкової накладної; в)повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ)місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д)повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е)опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є)ціна постачання без урахування податку; ж)ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з)загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и)вид цивільно-правового договору; і)код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби та виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал такої податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до вимог п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із вимогами ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

При цьому, згідно із ч.2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відтак, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Відповідно до вимог пункту 2.4 глави 2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995p. №168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно із пунктами 2.15-2.16 глави 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Отже, первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги щодо обов'язкової наявності ТТН на підтвердження здійснення господарських операцій та зазначає, що відповідно до ст.48 Закон України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи па транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу па законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Як наслідок, товарно-транспортні накладні є обов'язковим документом для суб'єктів господарської діяльності, які надають послуги перевезення, і відсутність таких, жодним чином не спростовують реальність здійснених господарських операцій та факт отримання ТМЦ позивачем.

Також, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про можливі порушення податкового законодавства ТзОВ "Промтехметал" та його контрагентів, оскільки, такі доводи жодним належним доказом не підтверджені, а також, ПП "НВП "Леоком" не несе відповідальності за можливі порушення податкового законодавства третіми особами, такими як ТзОВ "Промтехметал". Зокрема, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі, нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що з матеріалів справи вбачається, що Постанова про призначення позапланової виїзної документальної перевірки від 05.05.2012р. винесена старшим слідчим з ОВС ВРКС ДПС у Львівській області. Відповідно до пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України (в редакції, чинній на момент існування відносин), однією з підстав для проведення документальних позапланових перевірок є отримання органом ДПС постанови слідчого про призначення перевірки винесену ним відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Вимогами ст.78 Податкового кодексу України (ПК) визначено порядок проведення документальних позапланових перевірок. Так, згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 цієї статті документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, у випадку, коли отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 ПК, у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Разом з тим, відповідно до положень абзацу першого пункту 58.4 статті 58 ПК, у разі, коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Системний та буквальний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що матеріали документальної позапланової виїзної перевірки, проведеної на підставі постанови слідчого, можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення лише після винесення судом обвинувального вироку, що набрав законної сили, або винесення рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

З наведеного вище вбачається, що складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення забороняється до набрання законної сили відповідним рішенням суду або винесення постанови про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими обставинами. Тому колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що факт прийняття Сихівським районним судом вироку 07.07.2014р. не вказує на законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень оскільки законом визначено необхідність наявності такого вироку саме на момент складення податкових повідомлень рішень.

Приписами ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За вимогами ст.9 КАС України передбачено, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не вказують на наявність підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до приписів ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області ДПС (правонаступник - Державна податкова інспекція у Личаківському районі м.Львова Головного управління ДФС) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2012р. у справі №2а-7807/12/1370 за позовом Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Леоком" до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області ДПС (правонаступник - Державна податкова інспекція у Личаківському районі м.Львова Головного управління ДФС) про скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2012р. у справі №2а-7807/12/1370, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя В.П. Сапіга

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 05.11.2015р.