Рішення

від 03.11.2015 по справі 38/71

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2015Справа №38/71 За позовом Приватного акціонерного товариства «Позняки-Жил-Буд»

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Срібне коло»

про визнання права власності на нежилі приміщення, -

У складі: головуючий суддя Морозов С.М.

судді Отрош І.М.

Підченко Ю.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Бабич О.Д. (представник за довіреністю №450 від 17.04.2015р.);

Командир Ю.М. (представник за довіреністю №1275 від 03.11.2015р.);

від відповідача: Монтян Т.М. (представник за довіреністю №54 від 24.06.2015р.).

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство «Позняки-Жил-Буд» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Срібне коло» (надалі також - відповідач) про:

- визнання за позивачем права власності на нежилі приміщення, які розташовані в будинку №14-А по вул. Срібнокільська в м. Києві: приміщення №1-1 площею 269,5 кв. м., розташоване на 19 (горищному) поверху секції 3; приміщення охорони №3, яке складається з приміщення 1 площею 6,0 кв. м., розташоване на 1 поверху секції 2; частину приміщення ЖЕКа №158, яке складається з приміщення 3 площею 9,7 кв. м., розташоване на 1 поверсі секції 3; приміщення охорони №159, яке складається з приміщення 1, площею 6,1 кв. м., розташоване на 1 поверху секції 3; приміщення охорони №159а, яке складається з приміщення 1 площею 7,4 кв. м., розташоване на 1 поверху секції 1; приміщення №160 площею 19,1 кв. м., яке складається з приміщення 3, площею 4,7 кв. м. і приміщення 4 площею 14,4 кв. м., розташоване на 1 поверху секції 3;

- виселення відповідача з нежилого приміщення №160 площею 19,1 кв. м., розташованого на 1 поверху будинку №14-А по вул. Срібнокільська в м. Києві.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним. У вересні 1998р. між Позивачем та Адміністрацією Президента України був укладений договір про участь в будівництві житлового будинку з трьох секцій на ділянці «Є-3» в 10-му мікрорайоні житлового масиву «Позняки» Харківського району м. Києва. На виконання договору після закінчення будівництва були проведені розрахунки та розподілення житла між позивачем, Київською міською радою, Державним управлінням справами та інвесторами. При цьому позивач набув право власності на спірні нежилі приміщення у житловому будинку №14-А по вул. Срібнокільській. Проте відповідач право власності позивача на спірні приміщення не визнає, вважає їх належними йому та безпідставно зайняв одне з спірних приміщень.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, обґрунтовуючи наступним. позивачем не надано документів на підтвердження складу та цільового призначення спірних приміщень. Спірний будинок є спільною власністю всіх власників приміщень у цьому будинку, при цьому позивачем не подано доказів права власності на спірні приміщення, не подано доказів надання згоди всіма співвласниками житлового будинку №14-А по вул. Срібнокільській на внесення змін до цільового призначення та зміни режиму використання цих нежитлових приміщень, не подано документів, якими були внесені такі зміни до документації на житловий будинок, погоджені з відповідними органами державної влади або місцевого самоврядування.

09.04.2013р. Господарським судом міста Києва було винесено рішення (суддя Власов Ю.Л.) про часткове задоволення позовних вимог в справі №38/71 та визнано за Приватним акціонерним товариством «Позняки-Жил-Буд» право власності на нежиле приміщення №1-1 площею 269,5 кв. м., що розташоване на 19 горищному поверсі секції 3 в будинку №14-А по вул. Срібнокільській в м. Києві, нежиле приміщення №160 площею 19,1 кв. м., яке розташоване на 1-му поверсі секції 3 в будинку №14-А по вул. Срібнокільській в м. Києві.; виселено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Срібне коло» з нежилого приміщення №160 площею 19,1 кв.м., яке розташоване на 1-му поверсі секції 3 в будинку №14-А по вул. Срібнокільській в м. Києві; стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Срібне коло" на користь Приватного акціонерного товариства «Позняки-Жил-Буд» державне мито в сумі 1 710,97 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 101,14 грн.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2013р. було видано накази від 26.06.2013р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2013р. (головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєв П.В., Куксов В.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2013р. було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.04.2014р. (головуючий суддя Карабань В.Я., судді Жаботина Г.В., Ковтонюк Л.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2013р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2013р. були скасовані, а справа №38/71 була передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Латко І.О. від 15.04.2014р. матеріали справи №38/71 було призначено на повторний автоматичний розподіл.

Проведеним 15.04.2014р. повторним автоматичним розподілом, матеріали справи №38/71 були передані на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2014р. справа була прийнята до провадження суддею Морозовим С.М., розгляд призначено на 20.05.2014р.

В судовому засіданні 20.05.2014р. в справі було оголошено перерву до 10.06.2014р.

Ухвалою від 10.06.2014р. строк вирішення спору в справі №38/71 було продовжено терміном до 01.07.2014р. включно. В судовому засіданні 10.06.2014р. в справі було оголошено перерву до 17.06.2014р.

В судовому засіданні 17.06.2014р. було ухвалено розгляд справи №38/71 здійснювати колегією у складі трьох суддів.

Заявою від 17.06.2014р. суддя Морозов С.М. звернувся до В.о. голови Господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. про призначення в справі №38/71 додатково двох суддів для формування колегії суддів.

Розпорядженням В.о. голови Господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 17.06.2014р. розгляд справи №38/71 було доручено здійснювати колегії суддів у складі: головуючий суддя Морозов С.М., судді Ващенко Т.М., Літвінова М.Є.

Ухвалою від 17.06.2014р. матеріали справи №38/71 були прийняті до провадження призначеною колегією суддів, розгляд призначено на 15.07.2014р.

В судовому засіданні 15.07.2014р. в справі №38/71 було оголошено перерву до 22.07.2014р.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 22.07.2014р. розгляд справи №38/71 було доручено здійснювати колегії суддів у складі: головуючий суддя Цюкало Ю.В., судді Ващенко Т.М., Літвінова М.Є.

Ухвалою від 22.07.2014р. матеріали справи №38/71 було прийнято до провадження призначеною колегією суддів та призначено судове засідання на 09.09.2014р.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 04.08.2014р. у зв'язку з виходом судді Морозова С.М. з відпустки та перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, розгляд справи №38/71 було доручено здійснювати колегії суддів у складі: головуючий суддя Морозов С.М., судді Літвінова М.Є., Отрош І.М.

Ухвалою від 04.08.2014р. справу №38/71 було прийнято до колегіального розгляду та призначено судове засідання на 09.09.2014р.

В судовому засіданні 09.09.2014р. в справі №38/71 було оголошено перерву до 30.09.2014р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 30.09.2014р. розгляд справи №38/71, у зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. у відпустці, було доручено здійснювати колегії суддів у складі: головуючий суддя Морозов С.М., судді Отрош І.М., Котков О.В.

Ухвалою від 30.09.2014р. справу №38/71 було прийнято до колегіального розгляду та призначено до слухання на 04.11.2014р.

Розпорядженням В.о. голови Господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 04.11.2014р. у зв'язку з перебуванням судді Коткова О.В. у відпустці, справу №38/71 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Морозов С.М., судді Отрош І.М., Підченко Ю.О.

Ухвалою від 04.11.2014р. матеріали справи №38/71 було прийнято до провадження колегією суддів та призначено судове засідання на 25.11.2014р.

Ухвалами суду від 25.11.2014р. у справі №38/71 призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення судової якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, а провадження у справі на час проведення судової будівельно-технічної експертизи зупинено.

24.09.2015р. до суду надійшов висновок експертів за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №17095/14-42 від 14.09.2015р. Ухвалою від 06.10.2015р. провадження в справі було поновлено та призначено судове засідання на 21.10.2015р.

В судовому засіданні 21.10.2015р. в справі було оголошено перерву до 03.11.2015р.

В судовому засіданні 03 листопада 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02 вересня 1998 року між Адміністрацією Президента України (сторона-1 за Договором) та позивачем (сторона-2 за Договором) був укладений Договір про участь в будівництві житлового будинку на ділянці «Є-3» в 10-му мікрорайоні житлового масиву «Позняки» Харківського району м. Києва (надалі - Договір), предметом якого у відповідності до п. 2.1. є участь у будівництві житлового будинку згідно з проектно-кошторисною документацією (далі - об'єкт) за адресою: Україна, м. Київ, ділянка «Є-3» в 10-му мікрорайоні житлового масиву «Позняки» Харківського району.

Відповідно до п. 2.3. Договору сторони встановлюють такий порядок розподілу часток власності при завершенні будівництва об'єкту на умовах, передбачених договором: п. 2.3.1. забезпечення потреб міської Ради народних депутатів, органів державної влади здійснюється сторонами спільно, від загального обсягу будівництва; п. 2.3.2. площа, що залишається після виконання умов п. 2.3.1. розподіляється наступним чином: Адміністрація Президента України отримує у власність 10% площі, ця доля залишається незмінною незалежно від необхідності виконання обов'язків перед третіми особами; позивач отримує у власність 90% площі, ця доля залишається незмінною незалежно від залучення до дольової участі у будівництві третіх осіб; кількість квартир їх тип та поверхи визначаються додатковою угодою після затвердження робочого проекту.

Згідно з п. 9.1. Договору Адміністрація Президента України і позивач в установленому порядку пред'являють державній комісії всі необхідні документи по закінченому будівельному об'єкту для здійснення прийняття об'єкту в експлуатацію.

Відповідно до п. 9.2. Договору Адміністрація Президента України і позивач, після приймання об'єкту державною приймальною комісією передають експлуатуючій організації завершений будівництвом об'єкт, проектно-кошторисну і технічну документацію, розроблену до початку та в процесі будівництва, акт державної приймальної комісії з усіма додатками.

Згідно з п. 9.3. Договору позивач, при необхідному сприянні Адміністрації Президента України, забезпечує передачу житла третім особам, що брали дольову участь у будівництві згідно з їх долями, зафіксованими в договорах.

28.09.2000р. Управлінням держархбудконтролю м. Києва зареєстровано за №204 акт про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, будівництво житлового будинку секція 3, Харківський район, ж.м. «Позняки» 10-й мікрорайон, ділянка Є-3.

Відповідно до вказаного акту приймальною комісією вирішено відповідно до положення про приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у м. Києві, на підставі позитивних висновків органів державного контролю і нагляду в будівництві та архітектурі про надання дозволу на експлуатацію об'єкта, що додаються, закінчений будівництвом та підготовлений до експлуатації - житловий будинок - ж.м. «Позняки» 10-й мікрорайон ділянка Є-3, секція « 3», Харківський район, м. Києва, прийняти в експлуатацію.

08.01.2001р. Управлінням держархбудконтролю м. Києва зареєстровано за №291 акт про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, будівництво житлового будинку секція 1 та 2, ж.м. «Позняки» 10-й мікрорайон (ділянка Є-3); Харківський район, вул. Срібнокільська, 14-а.

Відповідно до вказаного акту приймальною комісією вирішено відповідно до Положення про порядок приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у м. Києві, на підставі позитивних висновків органів державного контролю і нагляду в будівництві та архітектурі про надання дозволу на експлуатацію об'єкта, що додаються, закінчений будівництвом та підготовлений до експлуатації - житловий будинок (секції « 1» та « 2») по вул. Срібнокільскій, 14-а, в 10-му мікрорайоні ж.м. «Позняки» (ділянка Є-3) в Харківському районі м. Києва прийняти в експлуатацію (без вбудовано-прибудованих приміщень нежитлового призначення).

23.01.2001р. між Державним управлінням справами та позивачем була укладена додаткова угода №2 до Договору та Додаткової угоди №1, відповідно до якої сторони погодили змінити п. 2.3.1. Додаткової угоди №1 від 06.05.1999р. до Договору, виклавши його в такій редакції: « 2.3.1. Адміністрація Президента України отримує у власність квартири згідно з переліком, що додається, загальною площею 805,25 кв.м., у тому числі - в будинку, будівництво якого є предметом цього договору - квартири загальною площею 528,70 кв.м., в будинку, що будується за адресою Старонаводницька, 2-20 в Печерському районі м. Києва квартири загальною площею 276,55 кв.м. Ця доля залишається незмінною незалежно від необхідності виконання обов'язків перед третіми особами та змін в проектній документації.».

23.01.2001р. позивачем та Державним управлінням справами складено акт по те, що позивач передав, а Державне управлінням справами прийняло 8 квартир загальною площею 805,25 кв.м. на виконання умов Договору та Додаткової угоди від 23.01.01р.

14.02.2001р. Головне управління житлового забезпечення направило лист №044/98-448 на адресу позивача, в якому повідомило що розрахунки по житловому будинку за адресою: м. Київ, вул. Срібнокільська, 14-А, позивачем проведені повністю.

31.07.2001р. Управлінням держархбудконтролю м. Києва зареєстровано за №187 акт про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, будівництво напівпідземної автостоянки до житлового будинку по вул. Срібнокільська, 14-а з вбудованими приміщеннями до житлового будинку ж.м. «Позняки» 10-й мікрорайон (ділянка Є-3); Харківський район, вул. Срібнокільська, 14-а.

Відповідно до вказаного акту приймальною комісією вирішено відповідно до Положення про порядок приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у м. Києві, на підставі позитивних висновків органів державного контролю і нагляду в будівництві та архітектурі про надання дозволу на експлуатацію об'єкта, що додаються, закінчений будівництвом та підготовлений до експлуатації напівпідземна автостоянка до житлового будинку по вул. Срібнокільскій, 14-а, в 10-му мікрорайоні ж.м. «Позняки» (ділянка Є-3) в Харківському районі м. Києва прийняти в експлуатацію (з вбудованими приміщеннями до житлового будинку).

08.02.2011р. відповідач направив на адресу позивача лист №23, в якому просив надати документи на підтвердження права власності на приміщення загального користування, які знаходяться на 19 поверсі 3 під'їзду будинку 14-А по вул. Срібнокільській.

08.02.2011р. відповідач направив на адресу позивача лист №24, в якому просив надати Відповідачу документи, що стосуються будинку відповідача.

22.06.2011р. Відповідач направив на адресу позивача лист, в якому просив передати на баланс відповідача житловий комплекс за адресою: 02095, м. Київ, вул. Срібнокільська, 14-А.

08.04.2013р. комісією у складі головного інженера товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА-2», інженера з експлуатації товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА-7», начальника дільниці товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА-2» провела обстеження нежилого приміщення №160, про що склали акт обстеження нежилого приміщення №160 за адресою вул. Срібнокільська, 14-А.

Відповідно до вказаного акту при обстеженні нежилого приміщення №160 за адресою: м. Київ, вул. Срібнокільська, 14-А було зафіксовано, що на даний час вказане приміщення використовується як офісне приміщення відповідачем та має ідентифікуючі ознаки у вигляді табличок на дверних полотнах, а саме: «Правління ОСББ «Срібне Коло». відповідач у судовому засіданні підтвердив факт зайняття та користування даним спірним приміщенням.

Відповідно до наявного в справі висновку експерта №5888/11-42 від 28.12.2012р. зазначено наступне: За сукупністю якісних та кількісних показників приміщень, у т.ч. забезпеченості умовами освітленості, інженерними мережами, прийнятих об'ємно-планувальних рішень, визначеного функціонального призначення тощо, об'єкти дослідження, а саме: група приміщень N159а, яка складається з приміщення №1 площею 7,4 кв. м., розташованого на 1 поверсі секції 1; група приміщень №158, яка складається з приміщення №3 площею 9,7 кв. м., розташованого на 1 поверсі секції 3; група приміщень №3, яка складається з приміщення №3-1 площею 6,0 кв. м., розташованого на 1 поверсі секції 2; група приміщень №159, яка складається з приміщення №1, площею 6,1 кв. м., розташованого на 1 поверсі секції 3; група приміщень №160 площею 19,1 кв.м., яка складається із приміщення 3, площею 4,7 кв.м. і приміщення №4, площею 14,4 кв.м. розташованих на 1-му поверсі секції 3; група приміщень №1-1 площею 269,5 кв.м., розташована на 19 (горищному, технічному) поверсі секції 3 в будинку №14-А по вул. Срібнокільська в м. Києві не є житловими приміщеннями та не входять до складу житлових квартир даного будинку.

Згідно з зазначеним висновком приміщення №1 площею 7,4 кв.м., що входить до складу групи приміщень №159а, розташованої на 1 поверсі секції 1; приміщення №3-1 площею 6,0 кв.м., що входить до складу групи приміщень №3, розташованої на 1 поверсі секції 2; приміщення №1 площею 6,1 кв.м., що входить до складу групи приміщень №159, розташованої на 1 поверсі секції 3; приміщення №3, що належить до групи приміщень №158, має площу 9,7 кв.м., розташоване на 1 поверсі секції 3 даного будинку призначені для розміщення контрольно-комутаційних пристроїв інженерних мереж, а також забезпечення функціонування інфраструктури даного житлового будинку шляхом розміщення відповідних служб та їх окремих спеціалістів (охорони, експлуатаційних служб) або майна мешканців будинку, і є допоміжними приміщеннями житлового будинку № 14-А по вул. Срібнокільській в м. Києві.

Окрім того, висновком зазначено, що група приміщень №160 площею 19,1 кв.м., яка складається із приміщення №3 площею 4,7 кв.м. і приміщення №4 площею 14,4 кв.м. розташованих на 1-му поверсі секції з у своєму складі не має вузлів керування і контролю за роботою інженерних мереж даного будинку, не виконує функції із забезпечення функціонування окремих інженерних мереж чи будинку, в цілому, та згідно до наданих відомостей (а.с. 44) не призначена для розміщення служб, що забезпечують належну експлуатацію та функціонування даного житлового будинку №14-А по вул. Срібнокільській в м. Києві (інші відомості у наданій технічній документації відсутні), є групою нежитлових приміщень, що не є допоміжними у структурі даного житлового будинку.

Приміщення №1-1 площею 269,5 кв.м., що розташоване на 19 горищному поверсі секції 3 в будинку №14-А по вул. Срібнокільській в м. Києві, можливо кваліфікувати як допоміжне приміщення. Разом з тим, виходячи із результатів отриманих в процесі виконання експертного обстеження (фактично прийнятих об'ємно-планувальних та просторових рішень, наявності/відсутності інженерних мереж та вузлів їх обслуговування і керування тощо) можливо дійти висновку, що в групі приміщень №1-1 площею 269,5 кв.м., до складу якої входять приміщення №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, не розміщені вузли керування і контролю за роботою інженерних мереж даного будинку, а згідно до наданих відомостей (див. дослідну частину) приміщення не призначені для розміщення служб, що забезпечують належну експлуатацію та функціонування даного житлового будинку тощо, тобто приміщення не відноситься до допоміжних, а є групою нежитлових приміщень.

З урахуванням всіх обставин справи, під час першого розгляду справи, рішенням від 09.07.2013р. (суддя Власов Ю.Л.), залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєв П.В., Куксов В.В.) від 12.11.2013р., було встановлено наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та визнання за Приватним акціонерним товариством «Позняки-Жил-Буд» права власності на нежиле приміщення №1-1 площею 269,5 кв. м., що розташоване на 19 горищному поверсі секції 3 в будинку №14-А по вул. Срібнокільській в м. Києві та нежиле приміщення №160 площею 19,1 кв. м., яке розташоване на 1-му поверсі секції 3 в будинку №14-А по вул. Срібнокільській в м. Києві. Окрім того, зазначеним рішенням було вирішено виселити Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Срібне коло» з нежилого приміщення №160 площею 19,1 кв.м., яке розташоване на 1-му поверсі секції 3 в будинку №14-А по вул. Срібнокільській в м. Києві.

В частині інших позовних вимог було відмовлено з огляду на те, що приміщення №1 площею 7,4 кв.м., що входить до складу групи приміщень №159а, розташоване на 1 поверсі секції 1; приміщення №3-1 площею 6,0 кв.м., що входить до складу групи приміщень №3, розташоване на 1 поверсі секції 2; приміщення №1 площею 6,1 кв.м., що входить до складу групи приміщень №159, розташоване на 1 поверсі секції 3; приміщення №3 площею 9,7 кв.м., що належить до групи приміщень №158, розташоване на 1 поверсі секції 3 даного будинку призначені для розміщення контрольно-комутаційних пристроїв інженерних мереж, а також забезпечення функціонування інфраструктури даного житлового будинку шляхом розміщення відповідних служб та їх окремих спеціалістів або майна мешканців будинку, є допоміжними приміщеннями житлового будинку №14-А по вул. Срібнокільській в м. Києві, забезпечують потреби усіх власників квартир та власників нежитлових приміщень, а тому, відповідно, являються їх спільною власністю.

Скасовуючи рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2013р. Вищий господарський суд України в постанові від 07.04.2014р. зазначив, таке:

«Передумовою для застосування ст. 392 ЦК є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права, що не з'ясовували попередні судові інстанції, не установили чим створено неможливість реалізації свого права у передбаченому законом порядку, враховуючи, що на частину нежитлових приміщень площею 172,30кв.м. товариству видано у 2004р. свідоцтво про право власності.

Задовольняючи частково позов товариства на підставі зазначеної статті, суди виходили з того, що право власності на спірні приміщення товариство набули на підставі Договору. Суди зазначали, що після виконання товариством умов договору щодо передачі частини площ Київській міській раді, 805,25 кв.м. квартир Державному управлінню справами та інвесторам квартир, всі інші приміщення залишились у власності ПАТ "Позняки-Жил-Буд", а саме приміщення №160 і № 1-1. Роблячи такі висновки, судами не звернули увагу на відсутність відповідних положень у Договорі від 02.09.1998р., сам позивач (ПАТ "Позняки-Жил-Буд") у листі - відповіді від 14.07.2011р. зазначав, що у його власності залишилися лише ті квартири та нежитлові приміщення, які були побудовані за власні кошти товариства. При цьому, докази фінансування будівництва приміщень, на які товариство просили визнати право власності, у матеріалах справи відсутні, що було установлено судами обох інстанцій, але не враховано при вирішенні спору по суті.

Тобто, за відсутності будь - яких доказів приналежності цих об'єктів товариству, суди визнали за ними право власності на спірні приміщення, що суперечить приписам ст. 392 ЦК, зазначивши, що ці приміщення не відносяться до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, що також спростовується наявними у матеріалах справи документами.».

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, позицію Вищого господарського суду України та пояснення сторін, що містяться в справі, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в ст.16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Способи захисту права власності врегульовано главою 29 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту даної правової норми право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно. Тобто, у позивача є право власності на певне майно і має місце факт оспорювання належного позивачу права.

Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права, на захист якого подано позов, останній повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його право на вказане майно. Отже, умовами задоволення розглядуваного позову, перш за все, є надання позивачем належних доказів на підтвердження факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

З урахуванням наявних в справі доказів, судом встановлено, що будівництво житлового будинку по вул. Срібнокільській 14-А в м. Києві відбувалось на підставі Договору про участь в будівництві житлового будинку на ділянці «Є-3» в 10-му мікрорайоні житлового масиву «Позняки» Харківського району м. Києва від 02.09.1998р.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що позивач забезпечує фінансування будівництва об'єкту, з урахуванням можливості залучення до дольової участі у будівництві третіх осіб. І надалі, як передбачає п. 9.3. Договору, позивач, при необхідному сприянні Адміністрації Президента України, забезпечує передачу житла третім особам, що брали дольову участь у будівництві згідно з їх долями, зафіксованими в договорах.

Позивачем на підставі зазначених пунктів Договору укладались договори з третіми особами («інвесторами»), особами, які на даний час є власниками квартир та нежитлових приміщень, відповідно до умов яких, треті особи (учасники) надавали позивачу грошові кошти з ціллю участі у будівництві житлового будинку, а позивач по закінченню будівництва передавав учасникам частини збудованого будинку на умовах та в обсягах встановлених договорами.

В листі №1350 від 14.07.2011р., за підписом голови правління Каграманян А.Р., (а.с. 30, т. 2) позивач зазначає, що будівництво житлового будинку №14-А по вул. Срібнокільській у Дарницькому районі м. Києва велось за рахунок інвестиційних коштів фізичних та юридичних осіб учасників. Акціонерне товариство «Позняки-Жил-Буд» ніколи не було власником всього будинку. Під час будівництва, кошти, що витрачались на сплату виконаних робіт генеральному підряднику та субпідрядникам, а також постачальникам матеріалів обліковувались по бухгалтерському рахунку «Незавершене виробництво». Після введення будинку в експлуатацію, квартири та нежитлові приміщення, які були сплачені інвесторами - фізичними та юридичними особами, були передані таким особам за актами приймання-передавання для подальшого оформлення права власності на згадані приміщення і на підставі цих актів списані з рахунку «Незавершене виробництво» як реалізовані. Таким чином у власності АТ «Позняки-Жил-Буд» залишились лише ті квартири та нежитлові приміщення, які були побудовані за власні кошти товариства і не належать інвесторам. Ці приміщення прийняті на баланс товариства як основні засоби або товар і в теперішній час здійснюється оформлення права власності на них.

Таким чином, позивачем підтверджено той факт, що фінансування будівництва об'єкта за адресою вул. Срібнокільська, 14-А в м. Києві, відбувалось за рахунок залучених до дольової участі у будівництві третіх осіб.

Станом на час прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта за адресою вул. Срібнокільська, 14-А в м. Києві, діяла редакція Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 21.05.1999р., відповідно до положень якого здійснювалось регулювання залучення коштів фізичних осіб з метою фінансування будівництва.

Так, статтею 4 вказаного Закону України встановлено, що об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій. (ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

Частиною першою статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 331 Цивільного кодексу України встановила загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію, не було проведено державної реєстрації права власності на новостворені нежилі приміщення, які розташовані в будинку №14-А по вул. Срібнокільська в м. Києві, а саме: приміщення №1-1 площею 269,5 кв. м., розташоване на 19 (горищному) поверху секції 3; приміщення охорони №3, яке складається з приміщення 1 площею 6,0 кв. м., розташоване на 1 поверху секції 2; частину приміщення ЖЕКа №158, яке складається з приміщення 3 площею 9,7 кв. м., розташоване на 1 поверсі секції 3; приміщення охорони №159, яке складається з приміщення 1, площею 6,1 кв. м., розташоване на 1 поверху секції 3; приміщення охорони №159а, яке складається з приміщення 1 площею 7,4 кв. м., розташоване на 1 поверху секції 1; приміщення №160 площею 19,1 кв. м., яке складається з приміщення 3, площею 4,7 кв. м. і приміщення 4 площею 14,4 кв. м., розташоване на 1 поверху секції 3.

В обґрунтування підстав звернення до суду в позовній заяві позивач посилається на норми ст. 392 Цивільного кодексу України, в той же час не надаючи до суду доказів належності йому зазначених вище приміщень, окрім того, не довівши факту фінансування будівництва, що підтверджено Постановою Вищого господарського суду України від 07.04.2014р.

Також слід зазначити, що ні нормами Закону України «Про інвестиційну діяльність», ні нормами статті 331 Цивільного кодексу України, не передбачено виникнення права власності на новостворений об'єкт нерухомості на підставі судового рішення, оскільки таке право власності виникає на підставі державної реєстрації згідно норм діючого законодавства.

Зазначені висновки кореспондуються з позицією, викладеною в постанові Верховного суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14. Окрім того, такі висновки, в силу ст. 11-28 Господарського процесуального кодексу України, є обов'язковими для господарського суду та мають враховуватися судом при застосуванні таких норм права.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 07.02.2014р. №5 "Про судову практику в справах про захист права власності та іншищ речових прав" до завершення будівництва (створення) майна, а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, то до моменту прийняття його до експлуатації, або якщо право власності на таке нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то до моменту державної реєстрації право власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва не виникає (стаття 331 ЦК).

У зв'язку із цим до виникнення права власності на таке майно право власності існує лише на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення) майна. Отже, законом не передбачено можливість визнання права власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва в судовому порядку, якщо право власності на таке майно не було зареєстроване раніше в установленому законодавством порядку.

Таким чином, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, чи у який передбачений законом спосіб позивач набув права власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту у порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Отже, право власності на новостворене нерухоме майно, яке відповідно до закону підлягає державній реєстрації, виникає виключно з моменту такої державної реєстрації.

Встановивши в судовому засіданні, згідно викладеного вище, відсутність у позивача факту набуття права власності на спірні об'єкти, що є основоположним при розгляді справ про визнання спірного права на новобудову, у суду відсутні правові підстави для захисту такого права в судовому порядку.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №38/71 позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Державне мито позивача в розмірі 4 962,92 грн. та витрати по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на останнього.

За таких обставин, ст.ст. 1, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.11.2015р.

Головуючий суддя С.М. Морозов

Судді І.М. Отрош

Ю.О. Підченко