Постанова

від 10.11.2015 по справі 826/17181/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 листопада 2015 року № 826/17181/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Технополіс» з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним і скасування наказу від 07.05.2015 № 771 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Технополіс», визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.06.2015 № 0001872201 і № 0001882201.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків Акта ДПІ Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві від 25.05.2015 № 680/26-53-22-01-21/32306590 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Технополіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Сібуд» за місяць грудень 2014 року. Зокрема, позивач стверджує про реальність господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ «Сібуд», що засвідчується наявними у товариства належним чином складеними первинними документами. Натомість висновки контролюючого органу про відсутність у ТОВ «Технополіс» правових підстав для формування валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість з вартості придбаних товарів ґрунтуються лише на суб'єктивних припущеннях (оформлені у вигляді акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сібуд»). Таким чином, на думку позивача, висновки покладені в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень від 09.06.2015, суперечать нормам чинного законодавства. Окрім того, відповідачем допущені грубі порушення норм Податкового кодексу України під час призначення та безпосередньо проведення документальної перевірки, що нівелюють законність правових наслідків такої перевірки. З огляду на зазначене податкові повідомлення-рішення відповідача від 09.06.2015 № 0001872201 і № 0001882201 підлягають скасування як протиправні.

В судовому засіданні, призначеному на 07.10.2015, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду письмові заперечення проти позову та копії додаткових документів.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача в судове засідання, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши думки представників сторін та пояснення свідка ОСОБА_1 (чинного директора ТОВ «Сібуд), всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, протягом періоду з 12.05.2015 по 18.05.2015 працівником ДПІ Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві згідно норм пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, та на підставі наказу від 07.05.2015 № 771 і направлення від 12.05.2015 № 2287 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Технополіс» (код ЄДРПОУ 32306590) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Сібуд» (код ЄДРПОУ 35481447) за період з 01.12.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складений акт від 25.05.2015 № 680/26-53-22-01-21/32306590 (надалі - акт перевірки).

При цьому з текстів поданого позову та акта перевірки, копія якого наявна в матеріалах справи, наданих відповідачем документів, зокрема, направлення на перевірку від 12.05.2015 № 2287, вбачається, що працівник контролюючого органу був допущений до проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Технополіс».

Також, в тексті зазначеного акта перевірки містяться висновки працівника податкової інспекції про завищення позивачем, в порушення норм п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, показника валових витрат за 2014 рік на суму 1 995 045 грн. та показника податкового кредиту за звітний період грудень 2014 року на суму податку на додану вартість 399 009 грн., - в порушення норм п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. Епізоди даних правопорушень перевіряючий пов'язує з фактом неправомірного врахування ТОВ «Технополіс» при визначенні об'єктів оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість витрат на придбання товарів у контрагента-постачальника ТОВ «Сібуд» (код ЄДРПОУ 35481447) на підставі договору поставки від 22.12.2014 № 22122014/1. Обсяг поставки товарів за даними наданих до перевірки видаткових і податкових накладних становить 2 394 063,27 грн. (в т.ч. ПДВ - 399009,05 грн.).

Такі висновки перевіряючого ґрунтуються на наступному: 1) не надання перевіряємим товариством документів щодо способу транспортування придбаних партій товарів; 2) наявній в ДПІ Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві податковій інформації від 27.03.2015 № 274/26-55-22-07/35481447 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Сібуд» (код ЄДРПОУ 35481447) за період з 01.12.2014 року по 28.02.2015 року (копія електронного супровідного листа ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 31.03.2015 № 4163/7/26-55-22-07-11 з доданою до нього вказаної податковою інформацією наявна в матеріалах справи), де зазначено наступне: зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що згідно системи БД «Податковий облік» стан платника податків ТОВ «Сібуд» станом на 27.03.2015 - « 9» (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням). Остання податкова звітність з податку на додану вартість подана ТОВ «Сібуд» за лютий 2015 року. При цьому інформація про основні засоби ТОВ «Сібуд» відсутня у зв'язку з неподанням товариством до податкової інспекції звіту про фінансовий стан (баланс) за 2014 рік. За даними податкового розрахунку форми № 1-ДФ чисельність працюючих на товаристві складає 1 особа. Крім того, за результатами аналізу інформації, задекларованої в реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, встановлено невідповідність виписаних та отриманих ТОВ «Сібуд» податкових накладних за період з 01.12.2014 по 28.02.2015. Згідно аналізу даних АІС «Єдиний реєстр податкових накладних» встановлено також невідповідність придбаного та реалізованого товару.

За результатами проведеної документальної перевірки ТОВ «Технополіс» перевіряючий дійшов висновку про нереальність зазначених господарських операцій між позивачем і ТОВ «Сібуд», та як наслідок про відсутність у ТОВ «Технополіс» об'єктів оподаткування податком на прибуток підприємств і податку на додану вартість за такими операціями. Відповідно до розд. 4 «Висновок» акта перевірки позивачу донараховані до сплати суми податку на прибуток на суму 359 108 грн., і податок на додану вартість на суму 399 009 грн.

09.06.2015 ДПІ Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки прийняла наступні податкові повідомлення-рішення:

- за № 0001882201 (форми «Р»), яким визначило ТОВ «Технополіс» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 538 662 грн., в тому числі 359 108 грн. за основним платежем, 179 554 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0001872201 (форми «Р»), яким визначило ТОВ «Технополіс» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 598 514 грн., в тому числі 399 009 грн. за основним платежем, 199 505 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи зазначене податкові повідомлення-рішення від 09.06.2015 № 0001872201 і № 0001882201 протиправним , а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Додатково в тексті своєї позовної заяви позивач посилався на протиправність наказу від 07.05.2015 № 771, на підставі якого була проведена зазначена вище документальна перевірка, з наступних мотивів: 1) у відповідача не було підстав для прийняття зазначеного наказу, оскільки обставини передбачені п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України для проведення позапланової перевірки не виникали. Зокрема, ТОВ «Технополіс» надало відповідь (лист від 25.02.2015 № 0182 з додатками) на письмовий запит контролюючого органу № 2540/10/26-53-15-01-11, датований лютим 2015 року. У випадку повторного запиту ДПІ від 12.03.2015 № 5776/10/26-53-22-05-11 товариство відмовило у наданні документів через відсутність підстав для витребування таких документів та пояснень; 2) фактично на день проведення перевірки направлення на перевірку від 12.05.2015 № 2287 працівником податкової інспекції не пред'являлося; 3) наказ про проведення документальної позапланової перевірки був вручений директору ТОВ «Технополіс» в перший день перевірки (тобто, 12.05.2015), а тому платник податків не мав змоги скористатися своїм правом на недопуск контролюючого органу до перевірки. З урахуванням протиправності наказу на перевірку та сукупності процедурних порушень, допущених співробітником ДПІ при проведенні документальної позапланової перевірки ТОВ «Технополіс, наслідки такої перевірки не можливо визнати законними.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України «витрати» - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу. Зокрема, згідно із пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Зокрема, згідно пп. 138.10.2 і 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України визначено, що до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством (в тому числі амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання), інші операційні витрати, що включають, зокрема, інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Також у пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Також, згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 957 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2014 за № 1235/26012 (набрав чинності 01.12.2014 та нині чинний).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим у своєму листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтер-ському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин)(надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків , що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 К/9991/72258/12, від 21.10.2014 № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 № К/800/6501/14, «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників .

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг)» та «…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника , та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах , а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.».

В ході судового розгляду даної справи також встановлено укладення 22.12.2014 між ТОВ «Технополіс» (Покупець), в особі директора ОСОБА_2, і ТОВ «Сібуд», в особі заступника директора ОСОБА_1, (Постачальник) договору поставки за № 22122014//1.

За умовами п. 1 цього Договору Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця товарно-матеріальні цінності, а Покупець, в свою чергу, - отримати та оплатити такі ТМЦ згідно умов даного Договору. Право власності на ТМЦ переходять від Продавця до Покупця в момент отримання ТМЦ на складі Покупця та отримання всіх необхідних документів на даний ТМЦ.

Водночас у п. 5 Договору визначені інші умови поставки ТМЦ, а саме: поставка ТМЦ здійснюється транспортом Покупця та за його рахунок. Місце відвантаження ТМЦ: склад Постачальника. Адреса місця зберігання ТМЦ (складу): м. Житомир, вул. Баранова, 50.

Згідно п. 2 і 3 цього Договору ціна на ТМЦ зазначається у специфікації, видаткових накладних та рахунках. Загальна сума ТМЦ, що постачаються за даним Договором, складає 2 394 054,32 грн. (з ПДВ), що включає в себе в т.ч. видатки Постачальника на транспортування ТМЦ. Оплата за ТМЦ здійснюється Покупцем у безготівковій формі (шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок Постачальника) та на підставі виставлених Постачальником рахунків.

На підтвердження фактів поставки ТМЦ (акумулятори, мило рідке, олива, антифриз, та ін.), що визначені специфікацією (додатком № 1 до Договору), та проведення розрахунків за такі придбані товари позивач надав до суду копії наступних документів: рахунків-фактур від 30.12.2014 № 225, від 30.12.2014 № 226, від 30.12.2014 № 227; видаткових накладних від 30.12.2014 № 221, від 30.12.2014 № 222 і від 30.12.2014 № 223; податкових накладних від 30.12.2014 № 14, від 30.12.2014 № 15 і від 30.12.2014 № 16; банківських виписок, де наявні відомості про перерахування ТОВ «Технополіс» на користь ТОВ «Сібуд» коштів лише на загальну суму 1 701 680 грн., а також довідку ТОВ «Сібуд» від 03.08.2015 № 03-1 за підписом директора ОСОБА_3, в тексті якої ОСОБА_3 підтверджує факти укладення договору від 22.12.2014 року № 22122014/1 та виписки (оформлення) податкових і видаткових накладних на користь ТОВ «Технополіс».

07.10.2015 в судовому засіданні у справі допитаний в якості свідка чинний директор ТОВ «Сібуд» ОСОБА_3 відомості наведені в довідці від 03.08.2015 № 03-1 підтвердив усно. Додаткові відомості щодо порядку відвантаження, транспортування і розвантаження партій товарів, та стану взаєморозрахунків за договором поставки від 22.12.2014 № 22122014/1 свідок суду не повідомив.

Водночас документально підтверджених пояснень з питання транспортування спірних партій товарів (з урахуванням того, що суперечливими умовами п. 1 і 5 договору поставки обов'язок транспортування товарів покладено одразу на обох сторін цього договору), та документальних доказів на підтвердження проведення станом на момент розгляду справи в суді повного розрахунку з постачальником (ТОВ «Сібуд») позивач до суду не надав.

Також, всупереч вимог ч. 2 ст. 69, ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України позивач не пред'явив суду жодних інших первинних документів та документів організаційно-розпорядчого характеру, бухгалтерського обліку, оформлених на підставі та на виконання договору поставки від 22.12.2014 №22122014/1 з контрагентом ТОВ «Сібуд», зокрема: оборотно-сальдових відомостей по субрахункам рахунку бухгалтерського обліку 28 «Товари» та/або 20 «Виробничі запаси» за певні періоди з відповідними проводками на інші субрахунки/рахунки бухгалтерського обліку, первинних документів (оформлення яких зумовлено положеннями Закон № 996-ХІV і Положення №88, та передбачено Наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 № 2 «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів», Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291), на підтвердження фактів реального надходження на склад ТОВ «Сібуд», обліку та відповідно збільшення/зменшення обсягів залишків товарів (запасів) за певними номенклатурами; документів ділової переписки з ТОВ «Сібуд» з питання розстрочення (прощення) кредиторської заборгованості ТОВ «Технополіс» за договором поставки, та усних/письмових пояснень щодо причин їхньої відсутності не надав.

Відповідно до письмових пояснень представника позивача, викладених в тексті позовної заяви, придбані у ТОВ «Сібуд» товари були використані ТОВ «Технополіс» у своїй господарській діяльності, а саме - реалізовані ТОВ «Київський республіканський Автоцентр».

Додатково на обґрунтування наявності ділової мети при укладенні спірного правочину позивач надав суду: копію довідки з органу статистики відносно ТОВ «Технополіс»; копію фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва (баланс, звіт про фінансові результати) ТОВ «Технополіс» станом на 31.12.2014; копії рахунків-фактур від 25.12.2014, виставлених ТОВ «Технополіс» на користь ТОВ «Київський республіканський Автоцентр» (тобто, датованих раніше за рахунки-фактури виставлені ТОВ «Сібуд»), видаткових і податкових накладних від 31.12.2014, складених та підписаних за результатами операцій з поставки ТМЦ на користь ТОВ «Київський республіканський Автоцентр», довіреностей ТОВ «Київський республіканський Автоцентр» на отримання ТМЦ, банківських виписок.

Однак, суд критично ставиться до даних документів, оскільки безпосередньо з їх змісту не вбачається причинно-наслідковий зв'язок між спірними господарськими операціями та наведеними документами (а саме з наданих документів не вбачається, що спірні партії товарів були реалізовані безпосередньо ТОВ «Київський республіканський Автоцентр»).

Враховуючи вищенаведений аналіз наявних в матеріалах справи первинних документів, що були надані позивачем, судом вбачається, що позивачем ні під час проведення документальної перевірки, ні в ході розгляду даної справи в суді, не були надані документи, зокрема, первинні, які б в дійсності підтверджували як факти реальності поставок ТОВ «Сібуд» товарів на адресу ТОВ «Технополіс», так і наявність зв'язку таких операцій з господарською діяльністю ТОВ «Технополіс».

З огляду на те, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з ТОВ «Сібуд» належними первинними документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, суд дійшов висновку про правомірність висновків відповідача про завищення позивачем показників валових витрат і податкового кредиту за перевіряємий період по господарських операціях з названим контрагентом, та відповідно донарахування контролюючим органом позивачу сум податку на прибуток і податку на додану вартість із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 09.06.2015 № 0001872201 і № 0001882201.

Щодо правомірності позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу про проведення документальної позапланової перевірки, результати якої були оформлені актом від 25.05.2015 № 680/26-53-22-01-21/32306590, суд зазначає наступне.

Як вбачається з наявних у справі документів, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві направила на адресу ТОВ «Технополіс» письмовий запит щодо надання інформації та її документального підтвердження № 2540/10/26-53-15-01-11, датований лютим 2015 року, згідно якого, посилаючись на норми пп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20, п. 1 абз. 3 п. 73.3 ст. 73, пп. 78.1.1 і пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, запропонувала підприємству надати до податкової інспекції: письмові пояснення (за відповідними критеріями) та їх документальне підтвердження (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою копії первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини, вид обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювалися) по господарських відносинах з контрагентом ТОВ «Сібуд» (код за ЄДРПОУ 35481447) у грудні 2014 року.

26.02.2015 позивач подав до канцелярії ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві письмову відповідь (лист) від 25.02.2015 № 0182 на вказаний Запит контролюючого органу, з поясненнями по суті господарських операцій та копіями документів за переліком. Копія даного листа позивача від 25.02.2015 наявна в матеріалах справи.

В березні 2015 року відповідач направив на адресу позивача письмовий запит щодо надання інформації та її документального підтвердження від 12.03.2015 № 5776/10/26-53-22-05-11, згідно якого, посилаючись на норми пп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та обставину «у зв'язку із встановленням отриманням податкової інформації про недостовірність даних, що містяться у податковій декларації ТОВ «Технополіс», вона запропонувала підприємству надати до податкової інспекції: письмові пояснення (за відповідними критеріями) та їх документальне підтвердження (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою копії первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини, вид обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювалися) по господарських відносинах з контрагентом ТОВ «Сібуд» (код за ЄДРПОУ 35481447) у грудні 2014 року.

Вказаний Запит відповідача товариство отримало 19.03.2015, що не заперечується позивачем.

Своїм листом від 02.04.2015 № 0416 товариство відмовило контролюючому органу у наданні запитуваної інформації та документів у зв'язку з невідповідністю цього запиту податкової інспекції вимогам закону.

07.05.2015 в.о. начальника ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення (наказ) за № 771 про проведення відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Технополіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Сібуд» (код ЄДРПОУ 35481447) за грудень 2014 року, 12.05.2015 тривалістю 5 робочих днів..

Копія цього наказу була вручена директору ТОВ «Технополіс» ОСОБА_2 12.05.2015 року. перед початком перевірки, про що свідчить розписка ОСОБА_4 в направленні на перевірку від 12.05.2015 № 2287.

У відповідності до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності певних визначених обставин, зокрема: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п. 78.4 і п. 78.5 ст. 78 цього Кодексу про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

При цьому, платник податків має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді незалежно від виду такої перевірки. У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування (дана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 № 21-425а14, листах Вищого адміністративного суду України № 1145/11/13-10 від 27.07.2010, № 1844/11/13-10 від 24.12.2010 та листі Державної фіскальної служби України «Про узагальнення судової практики ВАСУ та ВСУ з питань оскарження наказів на проведення перевірок та актів перевірок» № 4352/7/99-99-10-02-02-17 від 12.09.2014).

Крім того, за результатами аналізу норм ст. 78 і 79 ПК України Верховним Судом України в своїй постанові від 27.01.2015 № 21-425а14 були викладені наступні висновки: «лише їх дотримання може бути належною підставою наказу на проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої».

При цьому, відповідно до пп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 ПК України , контролюючі органи мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Положеннями п. 73.3 ст. 73 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Тобто, законодавцем визначено, що у разі отримання позивачем неналежно оформленого запиту про надання інформації він може скористатись передбаченим правом та не надавати відповіді на запит, повідомивши про це контролюючий орган.

Натомість, як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем надано відповідь на один із запитів ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, а саме - на запит № 2540/10/26-53-15-01-11 (без надання повного пакету запитуваних копій первинних документів по господарських операціях за встановленими критеріями), а, відтак, станом на момент надання запитуваної інформації позивач погоджувався з правомірністю таких дій контролюючого органу.

При цьому судом враховується те, що наказ ДПІ від 07.05.2015 № 771 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Технополіс» прийнято з посиланням на пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України . З контексту зазначеної норми ПК України слідує, що обов'язковою умовою призначення позапланової перевірки саме на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України є ненадання платником податків пояснення та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Одночасно, з наведеної норми вбачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

За результатами дослідження наявних у справі матеріалів судом встановлено, а позивачем не спростовано фактів виникнення обставин, передбачених нормою пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, для призначення документальної позапланової перевірки, а тому позовні вимоги товариства в цій частині також задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов