Постанова

від 16.10.2018 по справі 826/17181/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 жовтня 2018 року

Київ

справа №826/17181/15

адміністративне провадження №К/9901/27473/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Хохуляка В.В.,

суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

за участю секретаря Лисенко О.М.

представників відповідача - Дмитренка О.О., Щуренко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2015 (суддя - Аблов Є.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2015 (головуючий суддя - Гром Л.М., судді: Бєлова Л.В., Міщук М.С.) у справі №826/17181/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Технополіс до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Технополіс звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило суд: визнати протиправним та скасувати наказ від 07.05.2015 №771 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Технополіс ; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.06.2015 №0001872201 та №0001882201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2015 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2015 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2015 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Державна податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулась з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2015 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2015 у справі №826/17181/15, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, пункту 73.3 статті 73, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пунктів 138.1, 138.2, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Вказаний висновок ґрунтується на безпідставності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю Сібуд з огляду на відсутність реальності господарських операцій (документальне оформлення без фактичної поставки товару). При цьому, відповідач зазначає, що наявність у позивача належних первинних документів оформлених у відповідності до вимог Податкового кодексу України необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість. Таким чином, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно та не підлягають скасуванню. Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасовування наказу від 07.05.2015 №771 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Технополіс відповідач зазначає, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві правомірно, в межах наданих законом повноважень, призначено та проведено позапланову виїзну перевірку позивача, а тому підстави для скасовування такого наказу відсутні.

Товариство з обмеженою відповідальністю Технополіс не скористалося своїм правом та не надало заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши пояснення представників відповідача, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі наказу від 07.05.2015 №771 та направлення від 12.05.2015 №2287 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Технополіс з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Сібуд за період з 01.12.2014 по 31.12.2014.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 138.1, 138.2, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 359108,00грн.; пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок заниження позивачем податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 399009,00грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 25.05.2015 №680/26-53-22-01-21/32306590 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.06.2015 №0001882201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 538662,00грн., в тому числі 359108,грн. - основний платіж та 179554,00грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0001872201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 598514,00грн., в тому числі 399009,00грн. - основний платіж та 199505,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Фактичною підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання став висновок податкового органу про безпідставність врахування Товариством з обмеженою відповідальністю Технополіс при визначенні об'єктів оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість витрат на придбання товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю Сібуд з огляду на відсутність реальності господарських операцій. Такий висновок сформовано відповідачем на підставі наданої Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві податкової інформації від 27.03.2015 № 274/26-55-22-07/35481447 щодо неможливості проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю Сібуд за період з 01.12.2014 по 28.02.2015 та у зв'язку з не наданням позивачем до перевірки документів щодо способу транспортування придбаних у контрагента товарів.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, дійшов висновку про обґрунтованість доводів податкового органу, щодо неправомірного формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю Сібуд , реальність вчинення яких не підтверджена належними первинними документами. Також суд зазначив, позивачем не спростовано факт виникнення обставин, передбачених підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, для призначення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Технополіс , а тому підстави для визнання протиправним та скасування наказу від 07.05.2015 №771 відсутні.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що висновок податкового органу про безтоварність фінансово-господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Сібуд є неправомірним, оскільки первинними документами підтверджено настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв'язок проведених операцій із господарською діяльністю позивача, що підтверджується матеріалами справи. Також суд апеляційної інстанції спростував доводи суб'єкта владних повноважень стосовно законності та правомірності прийняття наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Технополіс .

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Сібуд підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, договором поставки товару від 22.12.2014 №22122014//1 укладеним між позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сібуд (Постачальник), специфікацією (додатком №1 до вказаного договору), рахунками-фактури, видатковими накладними, податковими накладними. Поставка придбаної товарної продукції здійснювалась транспортними засобами Товариства з обмеженою відповідальністю Київський республіканський Автоцентр (контрагент, якому вподальшому було реалізовано придбану продукцію). Оплата за придбаний товар проводилася в безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками по рахунках позивача.

До того ж, на момент вчинення спірних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований у встановленому законом порядку, мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що придбана у Товариства з обмеженою відповідальністю Сібуд продукція була використана позивачем в межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку, а саме реалізована Товариству з обмеженою відповідальністю Київський республіканський Автоцентр , що підтверджується копіями рахунків-фактур, видатковими накладними, податковими накладними складеними за результатом операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Київський республіканський Автоцентр , довіреностями на отримання товару та банківськими виписками.

Верховний Суд також погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо необґрунтованості посилань податкового органу, як на підставу неправомірності формування податкового кредиту та валових витрат, на відсутність документів, які б свідчили про транспортування продукції, оскільки такі документи, зокрема, товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних та не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з Товариством з обмеженою відповідальністю Сібуд . Товариство з обмеженою відповідальністю Технополіс підтвердило факт реальності господарських операцій з контрагентом, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні спірних господарських операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.

Посилання податкового органу на висновки податкової інформації від 27.03.2015 №274/26-55-22-07/35481447 надані Державною податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо неможливості проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю Сібуд за період з 01.12.2014 по 28.02.2015 обґрунтовано відхилено судом апеляційної інстанції, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , Суд звертав увагу на необхідність покладення обов'язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях Товариства з обмеженою відповідальністю Технополіс ознак неправомірних дій, а наведені відповідачем у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції щодо правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю Сібуд .

Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій в частині протиправності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 09.06.2015 №0001872201 та №0001882201.

Разом з тим, Верховний Суд не може погодитися з судом апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу від 07.05.2015 №771 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Технополіс з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік обставин для здійснення документальної позапланової перевірки.

У відповідності до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності певних визначених обставин, зокрема: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з положеннями пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; у разі проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Технополіс направлено письмовий запит №2540/10/26-53-15-01-11 щодо надання інформації та її документального підтвердження по господарських відносинах з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю Сібуд за грудень 2014 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю Технополіс на запит податкового органу надано відповідь листом від 25.02.2015 №0182 з поясненнями по суті господарських операцій та копіями документів за переліком.

У зв'язку із отриманням Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві податкової інформації, про недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях Товариства з обмеженою відповідальністю Технополіс відповідачем 12.03.2015 направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Технополіс письмовий запит від 12.03.2015 №5776/10/26-53-22-05-11 щодо надання інформації та документального підтвердження по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю Сібуд за грудень 2014 року.

Листом від 02.04.2015 №0416 позивач відмовив контролюючому органу у наданні запитуваної інформації та документів, у зв'язку з невідповідністю запиту податкової інспекції вимогам закону.

Разом з тим, Верховний Суд звертає увагу на те, що надання платником податків на вимогу податкового органу запитуваної інформації з її документальним підтвердженням при первинному зверненні, не звільняє особу від податкового обов'язку надавати на вимогу контролюючого органу при повторному зверненні інформацію необхідну для податкового контролю, у випадку якщо вперше надана платником інформація не спростовує виявлені факти та свідчить про можливі порушення платником податків вимог податкового законодавства, та потребує подальшої перевірки.

Таким чином, у відповідача були наявні підстави, визначені Податковим кодексом України, для проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з підпунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Як встановлено судом першої інстанції, виконуючим обов'язки начальника Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято наказ №771 від 07.05.2015 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Технополіс з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Сібуд за грудень 2014 року, з 12.05.2015 тривалістю 5 робочих днів. Копія наказу була вручена директору Товариства з обмеженою відповідальністю Технополіс Шевельову О.Д. 12.05.2015 перед початком проведення перевірки, про що свідчить розписка Шевельова Д.О. в направленні на перевірку від 12.05.2015 №2287.

Таким чином, за встановлених обставин щодо дотримання податковим органом порядку призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки, висновок суду першої інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу від 12.05.2015 №2287 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача є правильним.

Згідно з частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи те, що рішення суду апеляційної інстанції в частині визнання протиправним та скасування наказу від 07.05.2015 №771 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Технополіс не відповідає закону, в цій частині воно підлягає скасуванню із залишенням в силі в цій частині рішення суду першої інстанції, в решті - постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2015 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2015 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу від 07.05.2015 №771 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Технополіс скасувати та в цій частині залишити силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2015.

В частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.06.2015 №0001872201 та №0001882201 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2015 у справі №826/17181/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду