Ухвала

від 05.11.2015 по справі 826/13445/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13445/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

05 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УніверсалТрансСервіс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УніверсалТрансСервіс» звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.02.2015 року № 18726552201, № 18526552201 і № 18626552201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року позов задоволено повністю.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідачем, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "УніверсалТрансСервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року.

За результатами зазначеної перевірки складений Акт № 110/26-55-22-01/35634139 від 06.02.2015 року, згідно висновків якого, відповідач встановив ряд порушень ТОВ "УніверсалТрансСервіс" вимог податкового законодавства, а саме: норм пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 146.14 ст. 146, п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України, що призвели до заниження ним податку на прибуток за 2012 рік на суму 79 110 грн. та одночасно завищення від'ємного значення цього податку за 2013 рік на 7 088 963 грн., і заниження податку на додану вартість за звітний період грудень 2013 року на суму 1 141 377 грн.

На підставі даного Акта перевірки, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесла наступні податкове повідомлення-рішення:

- форми "Р" № 18726552201 від 23.02.2015 року, яким позивачу визначено до сплати грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 98 888 грн., в тому числі 79 110 грн. - основний платіж, 19 778 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- форми "П" № 18626552201 від 23.02.2015 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, задекларовану позивачем в своїй декларації за звітний період 2013 рік (реєстр. № 9090291053 від 10.02.2014 року), на суму 7 088 963 грн.;

- форми "В4" № 18526552201 від 23.02.2015 року, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість, задекларований позивачем в своїй декларації за звітний період грудень 2013 року (реєстр. № 9088273044 від 20.01.2014 року), на суму 1 141 377 грн.

Вважаючи протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті, та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Так, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 цього Кодексу визначено, що дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Крім того, в силу пп. 135.5.13 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають, в тому числі дохід від реалізації необоротних матеріальних активів, майнових комплексів, оборотних активів, визначений з урахуванням положень статей 146 і 147 цього Кодексу.

Також, п. 146.14 ст. 146 Податкового кодексу України визначено, що дохід від продажу або іншого відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів для цілей застосування цієї статті визначається згідно з договором про продаж або інше відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, але не нижче звичайної ціни такого об'єкта (активу).

В той же час, в розумінні норми пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Як визначено пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, "ринковою ціною" є ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Поняття балансової вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, наведено у пп. 14.1.9 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України,, та визначено як сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю з урахуванням переоцінки і сумою накопиченої амортизації.

Отже, згідно наведених норм Кодексу, поняття "звичайна ціна" та "балансова вартість" не є і не можуть бути тотожними поняттями.

Відповідно до пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Згідно даної норми, постачанням товарів також вважається, зокрема, ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника.

В розумінні норм пп. 14.1.111, 14.1.138, 14.1.244 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, основні засоби є матеріальними активами, які, у свою чергу, є товарами.

Як визначено пунктом 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є, зокрема: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; вивезення товарів за межі митної території України.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 189.9. ст. 189 Податкового кодексу України, у разі, якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Таким чином, віднесення законодавцем операцій з ліквідації основних засобів має відношення до "постачання", однак не підміняє його значення.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Трубная транспортная компанія" (м. Москва, РФ), в особі генерального директора ТОВ "РГФ" - керуючого в організації ТОВ "ТТК" Гільця Ю.Б., і ТОВ "УніверсалТрансСервіс", в особі генерального директора Соловйова А.А., був укладений договір купівлі-продажу № 58-102013 від 19.11.2013 року. За умовами цього Договору, продавець (позивач) зобов'язується продати, а покупець (нерезидент ТОВ "ТТК") придбати та оплатити бувші у використанні залізничні вагони у кількості 45 одиниць, на умовах визначених даним Договором. Поставка товару здійснюється на умовах DAP - залізнична станція УЗ на кордоні України з Російською Федерацією, у відповідності до правил Інкотермс 2010, якщо інше не буде визначено в специфікації, яка є невід'ємним додатком до цього Договору. Загальна вартість товару, що наведена в специфікації № 1 від 19.11.2013 року до цього Договору, складає 63 869 811,60 рос. руб. (без врахування ПДВ).

Так, на підтвердження виконання вказаного Договору, в матеріалах справи містяться копії договору № 58-102013 від 19.11.2013 року, специфікації № 1 від 19.11.2013 року до даного договору, актів приймання-передачі (а.с. 66 - 79 Т. І).

Факт проведення розрахунків між сторонами за вказаним Договором визнається обома сторонами та зафіксований на стор. 5 - 6 Акту перевірки.

Зазначені залізничні вагони були вивезені з митної території України на підставі вантажних митних декларацій № 807140000/2013/027142 від 12.12.2013 року, № 807110000/2013/027971 від 20.12.2013 року, № 807110000/2013/027791 від 19.12.2013 року (а.с. 57 - 59 Т. І).

Попередньо дані залізничні вагони придбавалися позивачем на території України у виробника ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод", на підставі договору поставки № 7612/010 від 04.04.2012 року, в кількості 5-ти критих вагонів за ціною 680 708 грн. (без урахування ПДВ) за одиницю (загальний обсяг поставки складав суму 3 403 540 грн., крім того ПДВ 680 708 грн.), та у ТОВ "Трансмаш", на підставі договору № 07-032012 від 19.03.2012 року, в кількості 40 напіввагонів за ціною 528 000 грн. (без урахування ПДВ) за одиницю (загальний обсяг поставки складав суму 21 120 000 грн., крім того ПДВ 4 224 000 грн.).

Загальна сума вартостей, сплачених позивачем шляхом перерахування безготівкових коштів на користь вказаних постачальників залізничних вагонів, склала 29 428 248 грн. (з ПДВ).

Так, на підтвердження зазначеного, в матеріалах справи містяться копії договорів № 7612/010 від 04.04.2012 року і № 07-032012 від 19.03.2012 року, специфікацій до таких договорів, актів приймання-передачі, банківських виписок, відомості по проводці субрахунків бухгалтерського обліку 631 і 311 (відносно контрагента ТОВ "Трансмаш")(а.с. 101 - 125, 128, 129 - 133 Т. І).

Судом встановлено, що придбані залізничні вагони були введені в експлуатацію у березні-квітні місяцях 2012 року, поставлені на облік як основні засоби на субрахунку бухгалтерського обліку 105 "Транспортні засоби" рахунку 10 "Основні засоби". Впродовж 2012 - 2013 років (тобто, з моменту введення в експлуатацію по вересень 2013 року) зазначені вагони використовувалися ТОВ "УніверсалТрансСервіс" у господарській діяльності, а саме : для надання платних транспортно-експедиційних послуг на залізничному транспорті на договірних засадах (а.с. 134 - 250 Т. І; а.с. 1 - 51, 226 -260 Т. ІІ; а.с. 1 - 108 Т. ІІІ), та, відповідно, в бухгалтерському обліку здійснювалися амортизаційні нарахування на основні засоби за прямолінійним методом.

Відповідно до відомості по амортизації основних засобів (залізничних вагонів) за період березень місяць 2011 року - грудень місяць 2012 року, що оформлена у вигляді роздруківки з електронної таблиці (а.с. 151 - 165 Т. ІІ), станом на початок періоду балансова вартість 45 вагонів складала 24 523 540 грн., сума амортизаційних нарахувань на кінець періоду - 704 016,48 грн.

Станом на момент реалізації залізничних вагонів на користь покупця-нерезидента (тобто, на 31.12.2013 року) їх балансова вартість становила 22 299 373,93 грн., що зафіксовано в акті перевірки та не заперечується позивачем. З метою реалізації такі основні засоби були списані з субрахунку 105 та переведені у необоротні активи (субрах. 286 "Необорoтні активи та групи вибуття, утримувaні для продажу" рах. 28 "Товари"), з подальшим списанням їх залишкової вартості на субрах. 943 "Собівартість реалізованих виробничих запасів".

Враховуючи матеріали справи, наведені вище обставини та норми права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно визначив, що відповідачем не було доведено належними документальними доказами, що ціна договору купівлі-продажу № 58-102013 від 19.11.2013 року із названим контрагентом не відповідала рівню звичайної ціни, оскільки ціна, застосована ДПІ у Печерському районі ГУ Міндохоідву м. Києві до операцій з продажу позивачем залізничних вагонів на користь ТОВ "Трубная транспортная компанія" (м. Москва, РФ), не є "звичайною ціною", у розумінні пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Крім того, колегія судів погоджується із висновком суду першої інстанції, що є необґрунтованими посилання відповідача на факт збитковості описаної вище конкретної господарської операції як підставу для донарахування сум податків. Оскільки, прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами. Наразі факт наявності у позивача економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності. А саме, необхідність в акумулюванні додаткових обігових коштів) на укладання договору купівлі-продажу № 58-102013 від 19.11.2013 року за ціною нижчою за залишкову балансову вартість товару відповідачем спростовано не було.

Наведені вище обставини справи та висновки суду податковим органом під час розгляду справи апеляційним судом належними доказами спростовані не були.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно визначив, що встановлені у справі фактичні обставини невілюють факт порушення позивачем вимог п. 189.9. ст. 189 Податкового кодексу України.

Крім того, висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що позивачем занижено показники доходу за 2012 - 2013 роки на суми неврахованої безнадійної кредиторської заборгованості.

Так, відповідно до п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодекс.

В силу пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають, зокрема: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, безнадійною є заборгованість, яка відповідає одній із таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Як визначено пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, під "безповоротною фінансовою допомогою" розуміється також сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Статтею ст. 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки (ст.257 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що в період 2008 - 2009 років позивачем укладено письмові договори з підприємствами ЗАТ "Универсал ТрансГрупп" (м. Москва, РФ) і ТОВ "ДП Україна" (а.с. 195 - 200, 215 - 222 Т. ІІ; а.с. 112 - 153 Т. ІІІ), а саме:

- 22.04.2008 року договір про надання послуг за № 30-1-К/0408, за умовами якого ЗАТ "УниверсалТрансГрупп" (виконавець) зобов'язується забезпечити та надати власний, орендований чи належний йому на інших законних підставах, рухомий склад для здійснення перевезень вантажів замовника (позивача) залізничними шляхами країн - учасниць СНД, а замовник, в свою чергу, - оплатити вартість таких послуг. Початком (завершенням) надання послуг є дата прибуття вагонів на залізничну станцію, попередньо узгоджену сторонами та зазначену в акті початку (завершення) надання послуг. Засвідченням факту надання послуг вагонів являється акт виконаних робіт, що підписується сторонами у відповідності та на умовах визначених цим Договором. Замовник узгоджує з виконавцем вид рухомого складу та його кількість для здійснення перевезень в строк не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати ймовірного відвантаження. Замовлення вагонів здійснюється шляхом направлення замовником заявок факсимільним зв'язком і поштою, що оформлені на фірмовому бланку. Також, згідно п. 2.1.2, п. 3.1 і п. 3.2 замовник зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату наданих послуг шляхом 100% переоплати на підставі виставлених виконавцем рахунків, у безготівковій формі та у валюті долар США. Вартість послуг виконавця визначені в додатках до цього Договору, а загальна вартість - з сум усіх актів виконаних робіт. Відповідно до п. 6.1 даного Договору, претензії за цим Договором повинні бути пред'явлені протягом строків позовної давності, визначених діючим законодавством, з дня виникнення події, що стала підставою для пред'явлення претензії. Строк дії даного Договору визначено сторонами до 31.12.2008 року.

Відповідно до наданих позивачем до суду копій актів виконаних робіт від 2008 року, загальний обсяг наданих контрагентом-нерезидентом послуг на користь позивача становить суму 759 607 доларів США. На переважній більшості актів наявні відмітки банківської установи про проведення проплат по таких актах в 2008 році;

- 03.08.2009 року договір оренди рухомого складу за № 11/082009-1, за умовами якого ТОВ "ДП "Україна" (орендодавець) надає орендарю (позивачу) за плату та у строкове володіння і користування залізничний рухомий склад (напіввагони вантажністю на менше 69 тон) в кількості 91 одиниці певних моделей. Факт передачі-приймання вагонів в оренду та їх повернення фіксується сторонами в актах приймання-передачі вагонів. Зокрема, зобов'язання орендодавця щодо передачі вагонів орендареві вважається виконаним з моменту підписання таких актів уповноваженими представниками сторін. Строк оренди вагонів вираховується з моменту їх передачі у користування та до 31.12.2010 року. Орендна плата нараховується з дня наступного за днем підписання акта приймання передачі вагонів в оренду по день підписання акта приймання-передачі про повернення вагонів з оренди. Ціна та порядок проведення розрахунків, визначені сторонами в розд. 6 Договору, а відповідальність сторін за неналежне виконання положень цього Договору (в тому числі прострочення платежів) - в розд. 7 такого Договору. Зокрема, орендар повинен сплачувати орендну плату, зазначену у відповідному додатку до Договору у наступному порядку: до 10-го числа поточного місяця оренди, на підставі виставленого орендодавцем рахунку в розмірі 50% від передбаченого розміру орендної плати за поточний місяць оренди, та протягом 20-ти календарних днів від дати отримання рахунку орендодавця, складеного на підставі акта виконаних робіт. Строк виконання даного Договору визначений сторонами до 31.1.2010р., а в частині взаєморозрахунків - до виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій актів виконаних робіт і податкових накладних від 31.08.2009 року, 30.09.2009 року, 31.10.2009 року, 31.12.2009 року, 31.01.2010 року, 28.02.2010 року, загальний обсяг наданих контрагентом-резидентом послуг на користь позивача складає суму 2 936 078,20 грн. (в т.ч. ПДВ 662 625,53 грн.).

За даними карток рахунків бухгалтерського обліку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками" і 631 "Розрахунки з вітчизняними поста-чальниками" (а.с. 154 - 159 Т. ІІІ) протягом періоду з 31.12.2009 року по 31.12.2013 року у ТОВ "УніверсалТрансСервіс" обліковувалася непогашена кредиторська заборгованість в сумі 376 714,89 грн. перед ЗАТ "Универсал ТрансГрупп" по договору від 22.04.2008 № 30-1-К/0408 та яка була списана на кінець 2014 року, а також протягом періоду з 21.10.2010 року по 31.12.2014 року - непогашена кредиторська заборгованість в сумі 1 382 078,20 грн. перед ТОВ "ДП Україна" по договору від 03.08.2009 року № 11/082009-1 - списана на кінець 2014 року як безнадійна заборгованість.

Судом першої інстанції встановлено, що відображення в бухгалтерському обліку суми непогашеної кредиторської заборгованості Товариства по взаємовідносинам із ЗАТ "Универсал ТрансГрупп" допущено внаслідок помилки, зобов'язання сторін за договором від 22.04.2008р. № 30-1-К/0408 були виконанні в повному обсязі в період до 2009 року.

Наведене під час апеляційного розгляду справи контролюючим органом спростовано не було.

З приводу кредиторської заборгованості, то факт наявності останньої станом на 31.12.2013р. директором Товариства не заперечувався.

Разом з тим, кредиторська заборгованість перед ТОВ "ДП Україна" в сумі 1 382 078 грн. була списана в доходи ТОВ "УніверсалТрансСервіс" за підсумками 2014 року як безнадійна заборгованість, з переведенням її на субрахунок 717 "Дохід від списання кредиторської заборгованості" рахунку 71 "Інший операційний дохід" в повному розмірі, та перенесенням до рядку 03.30 "інші доходи" податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік.

Наведене апелянтом спростовано не було та підтверджується карткою субрахунку 717 "Дохід від списання кредиторської заборгованості" (сформовану лише по спірній операції, а не в цілому по підприємству) та копіями податкових декларацій з податку на прибуток підприємств за звітні періоди: 1-ий квартал 2014 року та 2014 рік (звітна), зі змісту яких не можливо достеменно встановити склад показника рядку 03 інші доходи в розрізі по окремих господарських операціях чи контрагентах (а.с. 160 - 178 Т. ІІІ).

Водночас, в акті перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог пп. 14.1.11 і пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, що полягає у не включенні ТОВ "УніверсалТрансСервіс" до складу інших доходів сум кредиторської заборгованості, що не стягнуті після закінчення строку позовної даності, всього на загальну суму 1 758 793,10 грн. (в тому числі на суму 376 715 грн. в 2012 році по контрагенту ЗАТ "Універсал Транс Груп" на підставі договору № 30-1-К/040 від 22.04.2008 року, та на суму 1 382 078 грн. в 2013 році - з ТОВ "ДП Україна" на підставі договору № 11/082009-1 від 03.08.2009 року).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, факти даних порушень були встановлені працівниками ДПІ лише на підставі даних оборотно-сальдових відомостей по рахункам 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками" і 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", де значаться суми непогашеної кредиторської заборгованості станом на 31.12.2012/31.12.2013р.р., проте без дослідження жодних інших первинних документів по господарських операціях.

За таких обставин, є необґрунтованими доводи апелянта, що термін позовної давності за договором від 22.04.2008 року № 30-1-К/040 сплинув 22.04.2012 року, оскільки будь-яких обґрунтувань щодо визначення ним періоду коли фактично почався перебіг строку давності та коли заборгованість стала безнадійною, не наведено.

Також, є необґрунтованими доводи апелянта, що термін позовної давності за договором № 11/082009-1 від 03.08.2009 року сплинув в 2013 році, оскільки за даними бухгалтерського обліку останній рух активів за вказаним правочином був 1-му кварталі 2010 року, проте доказів звернення контрагентів позивача до суду надано не було.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що суми непогашеної за даними бухгалтерського обліку кредиторської заборгованості Товариства, що перевірялось, були безпідставно кваліфіковані як "безнадійна кредиторська заборгованість" і "безповоротна фінансова допомога", що мають включатися до інших доходів платника податків.

При цьому, документальних доказів витребування ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві у позивача первинних документів (наприклад, актів виконаних робіт (наданих послуг), рахунків на оплату, платіжних документів, тощо) під час проведення документальної перевірки, в порядку визначеному ст. 85 Податкового кодексу України, відповідачем не надано як суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність первинних документів, що підтверджують виникнення у позивача кредиторської заборгованості перед ЗАТ "Универсал ТрансГрупп" у сумі 376 715 грн. (тобто, безпосередньо, документів, на підставі яких були сформовані дані оборотно-сальдових відомостей по субрахунку 632) та про передчасну класифікацію перевіряючими як безнадійну заборгованість, у відповідності до абз. а пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України України, суми непогашеної ТОВ "УніверсалТрансСервіс" станом на 31.12.2013 року заборгованості у розмірі 1 382 078 грн. перед ТОВ "ДП Україна", оскільки, протягом періоду, що перевірявся, термін позовної давності за такою заборгованістю ще не сплив.

Наведені вище обставини справи та висновки суду податковим органом під час розгляду справи апеляційним судом належними доказами спростовані не були.

Таким чином, колегія суддів вважає, твердження контролюючого органу про заниження ТОВ "УніверсалТрансСервіс" валових доходів на загальну суму 1 758 793,10 грн. є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 23.02.2015 року № 18726552201, № 18526552201 і № 18626552201.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.

Повний текст ухвали виготовлено 10.11.2015 року

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.