Постанова

від 26.02.2021 по справі 826/13445/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 826/13445/15

адміністративне провадження № К/9901/27602/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гончарової І.А.,

суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року (головуючий суддя - Кобилянський К.М.)

та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя - Вівдиченко Т.Р., судді - Гром Л.М., Міщук М.С.)

у справі №826/13445/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УніверсалТрансСервіс

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про скасування податкових повідомлень - рішень,

УСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю УніверсалТрансСервіс (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ УніверсалТрансСервіс ) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Печерському районі) про скасування податкових повідомлень - рішень.

На обґрунтування своїх позовних вимог Товариство зазначило, що надані ним первинні документи підтверджують правомірність відображення позивачем даних податкового обліку у періоді, що перевірявся, та спростовують викладені в акті перевірки від 06.02.2015 № 110/26-55-22-01/35634139 висновки про порушення ТОВ УніверсалТрансСервіс вимог податкового законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року, адміністративний позов задоволено:

- скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 23.02.2015 № 18726552201, № 18526552201, № 18626552201;

- стягнуто судові витрати у сумі 487,20 грн на користь ТОВ УніверсалТрансСервіс шляхом їх безспірного списання з рахунків ДПІ у Печерському районі за рахунок бюджетних асигнувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що застосована контролюючим органом до операцій з продажу позивачем на користь ТОВ Трубная транспортная компанія (м. Москва, РФ) залізничних вагонів ціна не є звичайною ціною у розумінні підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України. Суди не взяли до уваги посилання відповідача на факт збитковості цієї господарської операції як підставу нарахування Товариству сум грошових зобов`язань та зменшення розміру від`ємного значення, зазначивши при цьому, що прибутковість кожної окремої операції не є обов`язковою ознакою господарської діяльності, яка може мати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об`єктивними причинами. Також суди зазначили про передчасну класифікацію посадовими особами контролюючого органу як безнадійної суми непогашеної позивачем перед ТОВ ДП Україна станом на 31.12.2013 заборгованості у розмірі 1382078,00 грн, оскільки протягом перевіряємого періоду термін позовної давності за такою заборгованістю не сплив.

Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційної скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про порушення Товариством вимог підпунктів 14.1.14, 14.1.36, 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, пункту 146.14 статті 146 Податкового кодексу України, що призвело до заниження доходу від продажу основних засобів (залізничних вагонів) на загальну суму 5706885,10 грн та невключення до складу інших доходів суми кредиторської заборгованості позивача, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

22 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017, далі - КАС України).

Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 06.02.2015 № 110/26-55-22-01/35634139 (далі - Акт перевірки).

Згідно з висновками Акта перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог: підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, пункту 146.14 статті 146, пункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України, що призвело до заниження Товариством податку на прибуток за 2012 рік на 79110,00 грн, завищення від`ємного значення цього податку за 2013 рік на 7088963,00 грн та заниження податку на додану вартість за звітний період - грудень 2013 року на 1141377,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 23.02.2015:

- № 18726552201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 98888,00 грн, зокрема, за основним платежем - 79110,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 19778,00 грн;

- № 18626552201, яким платнику зменшено розмір від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, задекларованого позивачем у податковій декларації № 9090291053 від 10.02.2014, за звітний період - 2013 рік на суму 7088963,00 грн;

- № 18526552201, яким Товариству зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість, задекларований позивачем у податковій декларації № 9088273044 від 20.01.2014 за звітний період - грудень 2013 року на суму 1141377,00 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Відповідно до статті 159 КАС України (у редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (у редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові рішення судів попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають, виходячи з наступного.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно з підпунктом 14.1.111 пункту 14.1 статті 14 ПК України матеріальні активи - основні засоби та оборотні активи у будь-якому вигляді (включаючи електричну, теплову та іншу енергію, газ, воду), що не є коштами, цінними паперами, деривативами і нематеріальними активами.

Згідно з підпунктом 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - це витрати, що прямо пов`язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Зі змісту пункту 185.1 статті 185 ПК України вбачається, що об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; вивезення товарів за межі митної території України.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно пунктом 189.9 статті 189 ПК України у разі, якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у листопаді 2013 року позивач здійснив продаж залізничних вагонів, що обліковувалися на балансі ТОВ УніверсалТрансСервіс як основні засоби.

Так, між ТОВ Трубная транспортная компанія (Покупець) і ТОВ УніверсалТрансСервіс (Продавець) укладено договір купівлі-продажу від 19.11.2013 № 58-102013, за умовами якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець придбати та оплатити залізничні вагони, що були у використанні, у кількості 45 одиниць на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з пунктами 3.4, 4.1 договору загальна вартість товару, що наведена в специфікації № 1 від 19.11.2013, складає 63869811,60 рос. руб (без врахування ПДВ). Поставка товару здійснюється на умовах DAP - залізнична станція УЗ на кордоні України з Російською Федерацією у відповідності до правил Інкотермс 2010, якщо інше не буде визначено в специфікації, яка є невід`ємним додатком до цього Договору.

Згідно із специфікацією від 19.11.2013 №58-102013 позивач реалізує Покупцю - нерезиденту 5 критих вагонів, виробництва ПАТ Крюківський вагонобудівний завод , вартістю 1984813,36 рос. руб за одиницю, та 40 напіввагонів, виробництва ТОВ Трансмаш , вартістю 1348643,62 рос. рубл. за одиницю. Загальна вартість товару становить 63869811,60 рос. рубл. Товар придбається покупцем для ввезення на територію Російської Федерації.

Залізничні вагони були вивезенні з митної території України на підставі вантажних митних декларацій № 807140000/2013/027142 від 12.12.2013, № 807110000/2013/027971 від 20.12.2013, № 807110000/2013/027791 від 19.12.2013.

Попередньо зазначені залізничні вагони придбавалися позивачем на території України у виробника ПАТ Крюківський вагонобудівний завод згідно з договором поставки від 04.04.2012 № 7612/010 (5 критих вагонів за ціною 680708,00 грн без урахування ПДВ за одиницю, усього - 3403540,00 грн) та у ТОВ Трансмаш згідно з договором від 19.03.2012 № 07-032012 (40 напіввагонів за ціною 528000,00 грн без урахування ПДВ за одиницю, усього - 21120000,00 грн).

Суди встановили, що придбані залізничні вагони були введені в експлуатацію у березні-квітні 2012 року та поставлені на облік як основні засоби на субрахунку бухгалтерського обліку 105 Транспортні засоби рахунку 10 Основні засоби .

Упродовж 2012 - 2013 років зазначені вагони використовувалися ТОВ УніверсалТрансСервіс у господарській діяльності, а саме - для надання платних транспортно-експедиційних послуг на залізничному транспорті на договірних засадах та, відповідно, в бухгалтерському обліку здійснювалися амортизаційні нарахування на основні засоби за прямолінійним методом.

Згідно з доданою представником позивача до матеріалів справи відомостю по амортизації основних засобів (залізничних вагонів) за період березень 2011 року - грудень 2012 року, станом на початок періоду балансова вартість 45 вагонів складала 24523540,00 грн, сума амортизаційних нарахувань на кінець періоду - 704016,48 грн.

У подальшому через відсутність у Товариства достатньої кількості обігових коштів, необхідних для проведення розрахунків за поточними договірними зобов`язаннями, позивач прийняв рішення про реалізацію таких основних засобів.

На момент реалізації залізничних вагонів на користь Покупця - нерезидента їх балансова вартість становила 22299373,93 грн, що зафіксовано в акті перевірки та не заперечується позивачем.

Посадові особи контролюючого органу дійшли висновку про заниження Товариством доходу за 2013 рік на суму 5706885,10 грн у зв`язку з реалізацією залізничних вагонів за ціною 15214251,38 грн, тобто нижчою ніж їх залишкова балансова вартість (22299373,93 грн) та без проведення відповідної уцінки таких основних засобів. Також зазначили, що у відповідності до приписів пункту 189.9 статті 189 ПК України позивач мав нарахувати грошові зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1141377,00 грн на різницю між залишковою балансовою вартістю залізничних вагонів (20592000,00 грн) та ціною їх продажу (14885115,38 грн) (5 706 885 грн*20%).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що контролюючим органом документально не підтверджено правильності розрахунку нарахованих позивачу за цим епізодом грошових зобов`язань, як і не наведено його в акті перевірки. Вказали, що ціна, застосована ДПІ у Печерському районі до операцій з продажу позивачем залізничних вагонів на користь ТОВ Трубная транспортная компанія не є звичайною ціною у розумінні підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, виходячи з наступного.

Чинне законодавство не визначає балансову вартість основних (виробничих) засобів як єдину величину визначення розумної ціни і реалізація Товариством залізничних вагонів за ціною, нижчою їх балансової вартості, у даному випадку, не може бути єдиною та безумовною підставою для висновків про порушення Товариством вимог податкового законодавства.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій, зазначивши, що ціна, застосована ДПІ у Печерському районі до операцій з продажу позивачем залізничних вагонів на користь ТОВ Трубная транспортная компанія , не є звичайною ціною, не навели жодних обґрунтувань таких своїх висновків та не витребували у контролюючого органу розрахунку застосованої ним звичайної ціни до реалізованих платником залізничних вагонів.

Крім того відповідно до пунктів 135.1, 135.2 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Так, згідно з підпунктом 135.5.4 пункту 135.4 статті 135 ПК України інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що безнадійна заборгованість - заборгованість, зокрема, за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Статтею 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (Орендатор) та ТОВ ДП Україна (Орендар) укладено договір оренди рухомого складу від 03 серпня 2009 року за №11/082009-1, за умовами якого Орендодавець надає Орендатору за плату у тимчасове володіння та користування залізничний рухомий склад у кількості 91 вагон. За умовами договору обов`язок орендаря (позивача) виконати зобов`язання зі сплати орендної плати виникає з моменту настання певної події - виставлення орендодавцем рахунку на оплату у певному розмірі.

Суди попередніх інстанцій вірно встановили, що доказів виставлення орендодавцем рахунку на оплату (настання події, що тягне за собою обов`язок орендаря вконати зобов`язання зі сплати орендної плати) матеріали справи не містять.

Разом з цим, ураховуючи, що строк оренди рухомого складу встановлений до 31.12.2010, з огляду на приписи статті 257 ЦК України, якою визначено строк загальної позовної давності тривалістю в три роки, суд вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій, що орендодавець мав право пред`явити позивачу вимоги щодо оплати наданих послуг у строк до 31.12.2014.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною першою статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року скасувати.

Справу №826/13445/15 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Гончарова І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова