Ухвала

від 05.11.2015 по справі 813/9440/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2015 року м. Київ К/800/6565/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий),

Кравцова О.В.,

Цуркана М.І.,

секретар судового засідання Вишняк О.М.

за участю:

представника відповідача Піддубняка А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-Сервіс» до Львівської митниці Міндоходів, Головного управління Державного казначейства України у Львівській області про скасування рішення, картки відмови та стягнення надмірно сплачених платежів, що переглядається за касаційною скаргою Львівської митниці Міндоходів на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "ТМ-Сервіс" (далі - позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, в якому просив скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 11 вересня 2013року №209000003/2013/900087/2, картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209120000/2013/00434, стягнути із Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області на його користь суму мита у розмірі 29982,72 грн. та суму податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів в розмірі 125927,44 грн, надмірно сплачені на підставі платіжного доручення від 11 вересня 2013 року №1, а всього в розмірі 155910,16 грн.

В обґрунтування позову зазначав, що оскаржуване рішення Львівської митниці Міндоходів від 11 вересня 2013 року №209000003/2013/900087/2 і картка відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209120000/2013/00434 є безпідставними та протиправними, оскільки ним при поданні митної декларації для митного контролю та митного оформлення товарів, що імпортуються на митну територію України, згідно із контрактом від 18 листопада 2012 року №LM12/006Е488 та додатку №3 від 25 липня 2013 року до контракту №LM12/006Е488 від 18 листопада 2012 року були долучені всі документи, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких визначений вимогами частини другої та частини третьої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) та які свідчать про правильність обрання методу визначення митної вартості товарів.

На думку позивача, документи, надані Львівській митниці при митному оформленні товарів, містять достатньо інформації та усі необхідні відомості для застосування декларантом методу визначення митної вартості за ціною договору, згідно статті 58 МК України.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості від 11 вересня 2013 року №209000003/2013/900087/2, картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209120000/2013/00434, стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-Сервіс» надмірно сплачене мить в сумі 29982,72 грн. та податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів в сумі 125927,44 грн., разом 155910,16 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2015 року апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів задоволено частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2014 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 11 вересня 2013 року №209000003/2013/900087/2.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови Львівської митниці у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209120000/2013/00434.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем (Покупцем) 18 листопада 2012 року укладено з компанією Shnghai Textile Decoration Corp. (Продавцем) контракт №LM12/006Е488 (далі - Контракт), відповідно до умов п.1.1. якого Продавець виробляє та продає, а Покупець купує метричну продукцію (надалі - Товар) на умовах FОВ порт Китаю (відповідно до вимог INKOTERMS 2000), згідно із додатками, які є невід'ємною частиною даного Контракту.

Згідно із умовами п.1.2. укладеного позивачем контракту, назва, сума, вартість одиниці кожного товару, загальна сума товару і його вартість вказується у додатку.

Відповідно до умов п.1.3. Контракту, сторони залишають право, при взаємній згоді, доповнювати або змінювати терміни та умови виконання контракту.

Згідно із умовами п.5.1. контракту, Покупець зобов'язаний заплатити Продавцю аванс відповідно до додатків.

Відповідно до п.5.3. контракту, сторони допускають зміну методу і форми оплати за проданий Товар.

25 липня 2013 року між позивачем та продавцем укладено Додаток №3 до контракту від 8 листопада 2012 року № LM12/006Е488, відповідно до якого Продавець виробляє і постачає, а Покупець купує товар, згідно із цінами, наведеними у додатку, на загальну суму 43276,50 доларів США.

Вищевказаним додатком сторони погодили, що Покупець зобов'язується здійснити оплату в розмірі 43276,50 доларів США до 31 липня 2013 року.

7 травня 2013 року, Продавцем згідно із Контрактом, надіслав позивачу інвойс на оплату товару, згідно із укладеним Додатком №3 від 25 липня 2013 року, на загальну суму 43276,50 доларів США.

Платіжним дорученням в іноземній валюті від 19 червня 2013 року №41 та від 30 липня 2013 року №59 позивач перерахував на користь Продавця грошові кошти в розмірі 43276,50 доларів США.

Для митного контролю та митного оформлення товарів, що імпортуються на митну територію України, позивачем було подано митну декларацію №209120000/2013/833824 на вантаж: шурупи з чорних металів для кріплення дерев'яних елементів з шестигранною головкою, оцинковані, DIN571 в асортименті, згідно із електронним інвойсу, із заявленою митною вартістю 43276,50 доларів США.

На підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації позивачем подані: - - іменний коносамент CNCHA039390;

- платіжне доручення в іноземній валюті від 19 червня 2013 року №41,

- платіжне доручення в іноземній валюті від 30 липня 2013 року №59;

- інвойс №STE13/07B13031 від 7 травня 2012 року;

- пакувальний лист від 7 травня 2013 року;

- додаток №3 від 25 липня 2013 року до контракту №LM12/006Е488 від 8 листопада 2012 року;

- контракт №LM12/006Е488 від 8 листопада 2012 року;

- договір №398/12 від 1 серпня 2012 року на надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів морським, автомобільним, авіаційним та залізничним транспортом; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару;

- сертифікат походження №ССРІТІ24509403 від 25 червня 2013 року із зазначенням країни походження товару і зазначенням відправника та отримувача;

- витяг з бухгалтерської документації, витяг про вартість сировини від 10 вересня 2013р.;

- довідку на транспортні послуги №6090 від 5 вересня 2013 року;

- прайс-лист від 27 березня 2013 року;

- митну декларацію країни відправника №223120130811443686 від 27 травня 2013 року.

Відповідачем за результатами перевірки поданої позивачем митної декларації, 11 вересня 2013р. прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900087/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209120000/2013/00434.

Згідно із вимогами статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з частинами першою та другою статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до вимог глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. У випадках, визначених цим Кодексом, для встановлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості. Декларація митної вартості подається, зокрема, у разі, якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включались до ціни.

У частині першій статті 53 МК України взазначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини третьої статті 53 цього Кодексу, перелік документів, які митний орган може вимагати у декларанта у разі, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Це, зокрема, транспортні (перевізні) документи, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару.

Відповідно до вимог статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

Згідно із статтею 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів); на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться н митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем було подано у встановленому МК України порядку документи, які підтверджують митну вартість товару (перелік документів зазначений в картках відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення).

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що твердження відповідача в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів про неподання позивачем документів відповідно до переліку, передбаченого частинами другою-четвертою статті 53 МК України, є необґрунтованим, оскільки позивачем було дотримано вимоги, встановлені МК України.

Суди попередніх інстанцій також правильно вважають необґрунтованими доводи відповідача про те, що платіжні доручення №41 від 19 червня 2013 року та №59 від 30 липня 2013 року неможливо ідентифікувати з товаром, оскільки законом не передбачено зазначення найменування всього переліку придбаного товару в платіжному дорученні. Крім того, в наданих платіжних дорученнях є посилання на контракт, згідно з яким було придбано товар, найменування платника та отримувача.

Відповідно до частин другої-п'ятої статті 53 МК України, перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, є вичерпний, і лише за наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, можна витребувати додаткові документи, перелік яких теж чітко визначений законодавством.

Згідно із положеннями частини першої статті 54 МК України, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів перевіряє числове значення заявленої митної вартості.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів повинен перевіряти числове значення митної вартості та встановлювати причинний зв'язок між наявністю розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та неможливістю перевірити числове значення митної вартості. При цьому, лише за обставин неможливості визначення митної вартості у зв'язку з відсутністю згаданого причинного зв'язку, орган доходів і зборів може витребувати додаткові документи, передбачені ст.53 Митного кодексу України.

У частині шостій статті 54 МК України зазначено вичерпний перелік обставин, які в сукупності із обґрунтованими підставами вважати, що заявлено не повні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, можуть бути підставами для прийняття митним органом у відповідності до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, серед яких не міститься підстав, що вказані Львівською митницею в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи відповідача про те, що відмінність підпису відправника в сертифікаті про походження товарів, який не містить даних про вартість товару, від підпису відправника у фактурі, контракті, специфікації та пакувальному листі є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки вказані обставини не входять до виключного переліку підстав для відмови митного органу у митному оформленні товарів, які визначено частиною шостою статті 54 МК України, а також не впливають на можливість обчислення вартості товару за основним методом відповідно до статті 57 МК України. Правом підпису документів можуть бути наділені декілька службових осіб, які можуть заміщати один одного за їх тимчасової відсутності на робочому місці.

Посилання відповідача на проведення консультації у вигляді надіслання декларанту в електронному вигляді повідомлення-вимоги про надання додаткових документів не може вважатись процедурою проведення консультацій, оскільки право вимоги таких документів передбачено частиною третьою статті 53 МК України, і не може вважатись частиною процедури консультацій, передбачених частиною четвертою статті 57 МК України.

Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач в порядку та у строки, передбачені Митним кодексом України, надав всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товарів, однак митним органом не було доведено, що декларантом документально не підтверджена заявлена ним митна вартість товару і що таке викликало сумніви щодо правильності застосування декларантом методу визначення митної вартості за ціною договору.

Вищий адміністративний суд України не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення з бюджету надмірно сплачених коштів з огляду на наступне:

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 р. №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за №1097/14364, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником, головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою, та відповідний перелік документів, яка передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом відділу, за потреби, ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Порядок прийняття Висновку про повернення регулюється Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року №611/147, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за №1095/14362 (далі - Порядок №611/147). Згідно із п.7 наведеного Порядку, відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Позивачем не дотриманий порядок повернення надмірно сплачених митних платежів.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 15 квітня 2014 року (справа №21-21а14).

Вказані вище обставини є підставою для скасування постанови суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивача надмірно сплачених митних платежів.

Суд апеляційної інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Львівської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної силиз з моменту проголошення, оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді :