Ухвала

від 04.11.2015 по справі 2а-21/10/2470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2015 року м. Київ К/9991/77256/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Борисенко І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Вижницькому районі Чернівецької області Державної податкової служби

на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року

у справі № 2а-21/10/2470 (№ 25389/10/9104)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Італобоніфіка»

до Державної податкової інспекції у Вижницькому районі Чернівецької області

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Італобоніфіка» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вижницькому районі Чернівецької області (далі - відповідач) про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень № 0002002300/0 від 16 жовтня 2008 року, № 0002002300/1 від 12 листопада 2008 року, № 0002002300/2 від 21 січня 2009 року, № 0002002300/3 від 06 квітня 2009 року та № 0000142300/2 від 21 січня 2009 року.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року позов був задоволений. Визнано протиправними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Вижницькому районі Чернівецької області № 0002002300/0 від 16 жовтня 2008 року, № 0002002300/1 від 12 листопада 2008 року, № 0002002300/2 від 21 січня 2009 року, № 0002002300/3 від 06 квітня 2009 року, № 0000142300/2 від 21 січня 2009 року про донарахування податку на прибуток ТОВ «Італобоніфіка» в сумі 112075,00 грн. та штрафних санкцій на суму 44830,00 грн., та 3067,00 грн. основного платежу та 1555,50 грн. штрафних санкцій за податковим повідомленням рішенням від 21 січня 2009 року, а всього на суму 161527,50 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Італобоніфіка» 3,40 грн. понесених по справі судових витрат.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Вижницькому районі Чернівецької області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Вижницькому районі Чернівецької області була проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Італобоніфіка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2008 року, за результатами якої складений акт № 732-2301/25078186 від 03 жовтня 2008 року.

За висновками акту перевірки позивачем були порушені, зокрема, вимоги пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено валові витрати за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року на загальну суму 468693,00 грн. (у тому числі: за 3 квартал 2007 року - 25511,00 грн., за 2 півріччя 2007 року - 468693,00 грн.) та занижено валові витрати за 1 півріччя 2008 року на загальну суму 316177,00 грн. (у тому числі: за 1 квартал 2008 року - 83068,00 грн., за 1 півріччя 2008 року - 316177,00 грн.), що призвело до заниження податку на прибуток за 2 півріччя 2007 року на загальну суму 117173,00 грн. (у тому числі: 3 квартал 2007 року - 6378,00 грн., за 2 півріччя 2007 року - 117173,00 грн.) та до завищення суми податку на прибуток за 1 півріччя 2008 року на загальну суму 79044,00 грн. (у тому числі: за 1 квартал 2008 року - 20267,00 грн., за 1 півріччя 2008 року - 79044,00 грн.).

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно формував валові витрати за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року по господарських операціях з придбання продукції (горіхів грецьких в шкарлупі, насіння гарбузового, ядра горіха грецького, дикоростучих ягід, грибів та іншого) у приватних підприємців ОСОБА_1 (після 23 серпня 2007 року) та ОСОБА_2 (після 01 листопада 2007 року), оскільки згідно листа відділу податкової міліції ДПІ у Сторожинецькому районі від 02 жовтня 2008 року № 14319/7/26-0121 було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 24 серпня 2007 року виїхав до Російської Федерації де і на і на даний час перебуває, а громадянка ОСОБА_2 01 листопада 2007 року здійснила перетин кордону через прикордонний перехід ЧОП (Тиса) та виїхала за межі України до Італії де і на даний час перебуває. Також, відповідно до пояснень ОСОБА_3 її чоловік ОСОБА_1 протягом 2 півріччя 2007 року займався підприємницькою діяльністю, за вказаний період здійснював операції з позивачем, проте на даний час її чоловік перебуває в Росії, куди виїхав на тимчасові роботи в серпні 2007 року, що свідчить про те, що правочини, укладені позивачем з вказаними вище підприємцями, є нікчемними.

16 жовтня 2008 року ДПІ у Вижницькому районі Чернівецької області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002002300/0, яким згідно підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Італобоніфіка» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток в розмірі 156905,00 грн., у тому числі: 112075,00 грн. - за основним платежем, 44830,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002002300/1 від 12 листопада 2008 року, № 0002002300/2 від 21 січня 2009 року, № 0002002300/3 від 06 квітня 2009 року на аналогічні суми податкових зобов'язань.

Також, 21 січня 2009 року ДПІ у Вижницькому районі Чернівецької області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000142300/2, яким згідно підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Італобоніфіка» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток в розмірі 4622,50 грн., у тому числі: 3067,00 грн. - за основним платежем, 1555,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом не доведено належними та допустимими доказами того, що постачальники позивача - приватні підприємці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час здійснення господарських операцій з постачання товару перебували за межами України, оскільки: в той самий час зазначені підприємці подавали до податкового органу податкову звітність; вказані підприємці не перебували з позивачем у трудових відносинах, з огляду на що могли самостійно вирішувати коли і на який проміжок часу виїжджати за межі України та коли повертатись назад; надані прикордонною службою відомості не містять повної інформації щодо усіх дат перетину митного кордону ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки кількість виїздів вказаних осіб із України не відповідає кількості в'їздів вказаних осіб до України.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, господарські операції з придбання позивачем у приватних підприємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 горіхів грецьких в шкарлупі, насіння гарбузового, ядра горіха грецького, дикоростучих ягід, грибів та іншого та оплати їх вартості підтверджуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, зокрема: накладними та видатковими касовими ордерами (арк. справи 67-113).

Також, судами попередніх інстанцій було встановлено, що приватні підприємці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подавали до ДПІ у Вижницькому районі Чернівецької області звіти суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку за третій та четвертий квартали 2007 року (арк. справи 177-179), тобто у період, коли здійснювали господарські операції з позивачем. При цьому, на вимогу судів попередніх інстанцій надати докази подачі податкової звітності вказаними підприємцями засобами поштового зв'язку (як-то: поштові конверти, журнали реєстрації вхідної кореспонденції тощо), податковим органом не було надано відповідних доказів, з огляду на що колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податкова звітність подавалась підприємцями особисто.

При цьому, матеріали справи містять довідку № 78 Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру управління МВС України в Чернівецькій області від 15 січня 2009 року № 6/269, у якій вказано, що дати відповідь у категоричній формі на питання, чи виконані підписи від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зображення яких містяться в ксерокопіях накладних на постачання продукції та у видаткових касових ордерах, саме цими особами чи іншими особами, не видається можливим (арк. справи 164).

Крім іншого, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно відхилили як безпідставні посилання податкового органу на інформацію Окремого відділу обробки даних центральної підсистеми інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи «Гарт» Державної прикордонної служби України, викладену у листах від 05 листопада 2008 року та від 08 грудня 2009 року, оскільки викладені у листах відомості не містять повної інформації щодо усіх дат перетину митного кордону ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з огляду на те, що кількість виїздів вказаних осіб із України не відповідає кількості в'їздів вказаних осіб до України, з урахуванням того, що у вказаних листах також було зазначено, що відсутність інформації в базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» не спростовує факту перетинання державного кордону в пунктах пропуску (арк. справи 159, 191).

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Вижницькому районі Чернівецької області Державної податкової служби підлягає залишенню без задоволення, а постанова Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Вижницькому районі Чернівецької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

І.В. Борисенко

---

А.М. Лосєв