Постанова

від 10.11.2015 по справі 826/13204/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 листопада 2015 року № 826/13204/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши адміністративну справу та додані до неї матеріали в письмовому провадженні

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «КНМ Студія» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування рішення. ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КНМ Студія» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14 лютого 2015 року №0000162205.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтується на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягає скасуванню. При цьому позивач стверджує, що ним було правомірно сформовано податковий кредит.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт 27.01.2015 року № 27/26-57-22-04/38590854 «Про проведення документальної виїзної перевірки ТОВ «КНМ Студія» (код ЄДРПОУ 38590854) з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.08.2014 по 30.08.2014 року» (далі - акт перевірки).

Актом перевірки сформульовано висновки про порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2014 року в сумі 79600 грн.

На підставі Акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000162205 від 14 лютого 2015 року про збільшення Позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 99 500,00 гривень, з яких 79 600,00 гривень - ПДВ і 19 900,00 гривень - сума штрафних санкцій.

Порушення, вставлене перевіркою, полягало в наступному.

Так, перевіркою було встановлено, що згідно наданих до перевірки документів, між ТОВ «КНМ СТУДІЯ» та ТОВ "КОМПАНІЯ "АСТІЛОН" (код ЄДРПОУ 38942017) було укладено договори від 11.07.2014 р. №1/11-07/14 та від 18.07.2014 року №1/18-07/14. Згідно даних договорів ТОВ "КОМПАНІЯ "АСТІЛОН" зобов'язується надати ТОВ «КНМ СТУДІЯ» технічні послуги із забезпечення відеоапаратурою для виробництва 3-х (трьох) випусків телевізійної програми під назвою «Караоке на майдані». Зйомка Програм відбувається: 20 липня 2014 та 27 липня 2014 року за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик 5. Згідно наданих до перевірки документів, правові відносини між ТОВ «КНМ СТУДІЯ» та ТОВ "КОМПАНІЯ "АСТІЛОН" (код ЄДРПОУ 38942017) здійснювалися на підставі Договору від 11.07.2014 р. №1/11-07/14 та від 18.07.2014 року №1/18-07/14. Згідно даних договорів ТОВ "КОМПАНІЯ "АСТІЛОН" зобов'язується надати ТОВ «КНМ СТУДІЯ» технічні послуги із забезпечення відеоапаратурою для виробництва 3-х (трьох) випусків телевізійної програми під назвою «Караоке на майдані». Зйомка Програм відбувається: 20 липня 2014 та 27 липня 2014 року за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 5.

Перевіркою було встановлено, що позивачу зазначеним контрагентом було виписано податкові накладні №№133, 134, 135, 136, 156, 157, 158, 159, 165, 166 від 22.08.2014 р, 26.08.2014 р., 27.08.2014 р., та складено акти приймання - здачі виконаних робіт від 27 та 28 серпня 2014 року на надані технічні послуги із забезпечення відеоапаратурою для виробництва 3-х (трьох) випусків телевізійної програми під назвою «Караоке на майдані».

З посиланням на те, що свідоцтво ПДВ контрагента позивача анульоване 19.11.2014 року, а у ТОВ "Компанія "Астілон" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, відповідач дійшов висновків, що контрагент позивача здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам та використовувався з метою прикриття незаконної діяльності.

Крім того відповідач послався на те, що суми ПДВ в податкових накладних, отриманих позивачем, були штучно розподілені таким чином, щоб уникнути обов'язку з їх реєстрації, що заборонено.

Судом встановлено наступне.

Відповідно до пункту 1.1 договору № 1/11-07/14 від 11.07.2014 року ТОВ «Компанія «Астілон» надало ТОВ «КНМ Студія» технічні послуги із забезпечення відеоапаратурою зйомок 3 (трьох) випусків програми «Караоке на майдані», які відбулися 20 липня 2014 року.

Відповідно до пункту 1.1 договору № 2/11-07/14 від 11.07.2014 року ТОВ «Компанія Астілон» надало ТОВ «КНМ Студія» технічні послуги із забезпечення звуковою та іншою апаратурою зйомок 3 (трьох) випусків програми «Караоке на майдані», які відбулися 20 липня 2014 року.

Матеріалами справи підтверджується створення програми та її вихід в ефір телеканалу. В той же час відповідачем не спростовано можливості контрагента позивача у її створенні та наявності у позивача потреби з придбання послуг (наприклад, наявності відповідної апаратури).

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було перераховано контрагенту кошти платіжними дорученнями №425 від 22.08.2014р.,429 від 26.08.2014р., №435 від 27.08.2014р., №427 від 22.08.2014р., №431 від 26.08.2014р., №426 від 22.08.2014р, 430 від 26.08.2014р., №436 від 27.08.2014р., №428 від 22.08.2014р., №432 від 26.08.2014р.

При цьому податкові накладні №№133, 134, 135, 136, 156, 157, 158, 159, 165, 166 від 22.08.2014 р, 26.08.2014р., 27.08.2014р.,було виписано саме на суми отриманих коштів, датами їх зарахування.

В той же час акти приймання - здачі виконаних робіт було укладено відповідно 27 та 28 серпня 2014 року. Отже, станом на момент сплати коштів, дані суми мали статус передплати, у зв'язку з чим суд доходить висновків, що контрагентом позивача правомірно було виписано окрему податкову накладну на кожну суму передплати, що відповідає вимогам пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України.

Вищевказані документи щодо виконання робіт досліджувались під час проведення перевірки та відображені в акті перевірки. Натомість відповідачем не спростовано фактичного виконання робіт та передачі товарів.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагент позивача був ліквідований або припинено підприємницьку діяльність даного контрагенту під час укладання та виконання договорів.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначений договір був укладений з метою настання реальних обставин, а тому висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Слід відмітити, що сторонами не заперечується та обставина, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом, контрагент позивача був зареєстрований у встановленому порядку, та був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Матеріали справи містять податкові накладні, виписані позивачу його контрагентим, які досліджувалися під час проведення перевірки.

При цьому відповідачем не зазначено зауважень щодо форми податкових накладних, за якими позивачем сформовано податковий кредит.

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - Позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "фіктивності" здійснених позивачем господарських операцій.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Відповідно до ст. 198.3 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно вимог ст. 198.1 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За ст. 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно із статтею 201.8 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. При цьому, підпунктом є) підпункту 138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків.

За п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Виходячи з приписів пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

За ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Виходячи з правових приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 2 ст. 8 даного Закону питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1, 2 ст. 9. Закону).

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З вищенаведених норм слідує, що обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 14 лютого 2015 року №0000162205.

3. Судові витрати в сумі 199,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КНМ Студія» за рахунок асигнувань ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук