Ухвала

від 20.10.2015 по справі 803/1405/15-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року Справа № 876/8721/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом підприємства ,,ВолиньавтомотосервісВ» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

25 червня 2015 року підприємство ,,ВолиньавтомотосервісВ» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) від 17 червня 2015 року за № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Постановою від 21 липня 2015 року Волинський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Луцька ОДПІ подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій підприємства позивача з ТзОВ ,,Будремінвестком ПлюсВ» , ТзОВ ,,ОСОБА_3В» . ТзОВ ,,УкрміксіВ» , ТзОВ ,,Стек-комп'ютерВ» , ТзОВ ,,Торг КонсарВ» . ТзОВ ,,Універсал-комерцВ» , ПП ,,Шлях-ВостокВ» , ТзОВ ,,ТрансконструктВ» та ТзОВ ,,Євро-ТрейдВ» . Підтвердженням чого, зокрема, є відсутність документів на перевезення товару та його подальшого використання у господарській діяльності підприємства.

Відповідач також вважає, що господарські операції, які відображені позивачем у наданих суду документах, не мають достатньої доказовості, оскільки фактичного здійснення господарських операцій не було, а тому така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування валових витрат.

За таких обставин, податковий орган вважає правомірними оскаржені податкові повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що на підставі висновків планової виїзної документальної перевірки підприємства ,,ВолиньавтомотосервісВ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року, оформленої актом від 04.06.2015 року № 2213/22-1/21742251, Луцька ОДПІ 17 червня 2015 року прийняла податкові повідомлення-рішення: - № НОМЕР_1, яким збільшила підприємству грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 418192,50 грн. (278795,00 грн. за основним платежем та 139397,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № НОМЕР_2, яким зменшила позивачу від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 592131,00 грн., в тому числі: за 2013 рік - 386777,00 грн. та за 2014 рік - 205354,00 грн.

Висновки податкового органу базуються на тому, що позивач на порушення приписів п. пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України допустив завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та відображаються у рядку 05.1 декларації ,,Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)В» по взаємовідносинах з ТзОВ ,,ОСОБА_3В» за 2013 рік на суму 96600,00 грн., ТзОВ ,,УкрміксіВ» за 2013 рік на суму 9560,00 грн., ТзОВ ,,Універсал-комерцВ» за 2013 рік на суму 258030,00 грн., ПП ,,Шлях-ВостокВ» за 2013 рік на суму 22587,00 грн. та ТзОВ ,,Євро-ТрейдВ» за 2014 рік на суму 205354,00 грн.

Зазначені порушення, на думку контролюючого органу, призвели до заниження податку на прибуток за 4 квартал 2012 року на суму 171284,00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2013 рік на суму 386777,00 грн., та за 2014 рік на суму 205354,00 грн..

Крім того, на порушення вимог п.198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України позивач допустив завищення податкового кредиту на загальну суму 278795,00 грн., з яких по взаємовідносинах з ТзОВ ,,Будремінвестком ПлюсВ» на суму 32556,00 грн., (за вересень 2012 року - 11654,00 грн., січень 2013 року - 20902,00 грн.), ТзОВ ,,ОСОБА_3В» на суму 19320,00 грн. (за липень 2013 року-14730,00 грн., серпень 2013 року-4590,00 грн.), ТзОВ ,,УкрміксіВ» на суму 4411,00 грн. ( за січень 2013 року - 3078,00 грн., березень 2013 року - 1333,00 грн.), ТзОВ ,,Стек-компютерВ» на суму 6371,00 грн. (за травень 2013 року - 2242,00 грн., червень 2013 року - 1013,00 грн., липень 2013 року - 1851,00 грн., серпень 2013 року - 223,00 грн., жовтень 2013 року - 208,00 грн., грудень 2013 року - 834,00 грн.), ТзОВ ,,Торг КонсарВ» на суму 3885,00 грн. (за листопад 2012 року-2260,00 грн., лютий 2013 року - 1625,00 грн.), ТзОВ ,,Універсал-комерцВ» на суму 51606,00 грн. (за лютий 2013 року- 51606,00 грн.), ПП ,,Шлях-ВостокВ» на суму 4517,00 грн. (за вересень 2013 року- 4517,00 грн.), ТзОВ ,,ТрансконструктВ» на суму 115058,00 грн. (за листопад 2013 року - 56905,00 грн., січень 2014 року - 58153,00 грн.) та ТзОВ ,,Євро-ТрейдВ» на суму 41071,00 грн. (за липень 2014 року-41071,00 грн.).

До таких висновків контролюючий орган дійшов, зокрема, на підставі актів перевірок контрагентів позивача: ТзОВ ,,Будремінвестком ПлюсВ» (код ЄДРПОУ 37687858, акт ДПІ у Оболонському районі міста Києва №44/22.5/37687858 від 18.01.2013 року), ТзОВ ,,ОСОБА_3В» (код ЄДРПОУ 37859321, акт ДПІ у Оболонському районі міста Києва ,,Про неможливість проведення зустрічної звіркиВ» №558/22-2-37859321 від 03.10.2013 року), ТзОВ ,,УкрміксіВ» (код ЄДРПОУ 38148281, акт ДПІ у Печерському районі міста Києва ,,Про неможливість проведення зустрічної звіркиВ» №1242/22.10/38148281 від 03.04.2013 року), ТзОВ ,,Стек-компютерВ» (код ЄДРПОУ 30538300, акт ДПІ У Личаківському районі міста Львова №185/22-10/30538300).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно, у відповідності до вимог податкового законодавства сформував податковий кредит та витрати при здійсненні господарських операцій з вказаними вище контрагентами.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що 05.07.2012 року та 11.09.2012 року ТзОВ ,,Будремінвестком ПлюсВ» (постачальник) та підприємство ,,ВолиньавтомотосервісВ» (покупець) уклали договори поставки за № 5/0507 та № 2/1109 товарів будматеріалів в асортименті, відповідно до умов яких постачальник зобов'язався поставити товар, а покупець зобов'язався оплатити вартість товару на умовах даного договору (т.1, а.с. 111-114).

13.06.2013 року та 09.08.2013 року ТзОВ ,,ОСОБА_3В» (постачальник) та підприємство ,,ВолиньавтомотосервісВ» (покупець) уклали договори поставки товару за № 7/1306, № 8/1306 та № 1/0908, відповідно до умов яких постачальник зобов'язався здійснювати поставку товару згідно із заявкою покупця зі складу постачальника, шляхом доставки автотранспортом постачальника, за його рахунок, на склад покупця, оплата здійснюється в розмірі повної вартості товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника (т.1, а.с. 176-184).

04.12.2012 року ТзОВ ,,УкрміксіВ» (продавець) та підприємство ,,ВолиньавтомотосервісВ» (покупець) уклали договір поставки товару, згідно умов якого зокрема допускається внесення покупцем готівкових коштів напряму на банківський рахунок продавця (т.1, а.с. 222-224).

23.05.2013 року, 01.06.2013 року, 12.06.2013 року, 26.06.2013 року, 13.06.2013 року, 15.10.2013 року ТзОВ ,,Стек-компютерВ» (продавець) та підприємство ,,ВолиньавтомотосервісВ» (покупець) уклали договори купівлі-продажу компютерної техніки, комплектуючих, витратних матеріалів, програмного забезпечення, відповідно до умов якого товар відвантажується зі складу продавця або доставляється продавцем на підставі накладної, згідно письмового чи усного замовлення покупця, оплата за товар проводиться шляхом передоплати (т.2, а.с. 10-19).

14.08.2013 року та 09.10.2012 року ТзОВ ,,Торг КонсарВ» (постачальник) та підприємство ,,ВолиньавтомотосервісВ» (покупець) уклали договори за № 41123 та № 2012/10/2 відповідно поставки виробу ,,Прес-форма муфти синхронізатораВ» та поставки товару згідно специфікацій, відповідно до умов яких постачальник зобов'язався поставити товар, за який покупець здійснює повну передоплату в розмірі 100 % від загальної вартості товару, зазначеного в специфікації, на поточний рахунок постачальника протягом трьох робочих днів від дати підписання специфікації; товар постачається на умовах передбачених даним договором: FCA м. Дніпропетровськ відповідно до ,,ІнкотермсВ» у редакції 2010 року, протягом 7 робочих днів після повної оплати товару (т.2, а.с. 77-83).

27.02.2013 року ТзОВ ,,Універсал-комерцВ» (продавець) та підприємство ,,ВолиньавтомотосервісВ» (покупець) уклали договір № 21 купівлі-продажу товарів в асортименті та кількості та за цінами, що зазначаються окремо при кожній передачі товарів у видаткових накладних, відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити товар покупцю після отримання продавцем письмової заявки покупця, доставка товару здійснюється продавцем, а покупець зобов'язався здійснити оплату по факту доставки товару (т.2, а.с. 103).

05.09.2013 року ПП ,,Шлях-ВостокВ» (продавець) та підприємство ,,ВолиньавтомотосервісВ» (покупець) уклали договір купівлі-продажу автошин та камер за цінами, що зазначаються окремо при кожній передачі товарів у видаткових накладних, відповідно до умов якого приймання-передача товару здійснюється на терміналах продавця, оплата за товар проводиться протягом 10 днів з моменту передачі товару покупцю (т.3, а.с. 74-75).

28.11.2013 року ТзОВ ,,ТрансконструктВ» (продавець) та підприємство ,,ВолиньавтомотосервісВ» (покупець) уклали договір купівлі-продажу бувшого у використанні тягача DAF CF 85.460, за ціною 682860,00 грн. (з ПДВ), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти та сплатити загальну вартість товару(т.3, а.с. 89-91).

03.01.2014 року ТзОВ ,,Євро-Трейд ЛТДВ» (постачальник) та підприємство ,,ВолиньавтомотосервісВ» (покупець) уклали договір № Єл-70 поставки санітарно-технічного, нагрівального та іншого обладнання цих груп товарів в асортименті та кількості та за цінами, що зазначаються окремо при кожній передачі товарів у видаткових накладних, відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити товар покупцю після отримання продавцем заявки покупця, доставка товару здійснюється самовивозом або за домовленістю сторін (т.3, а.с. 114-115).

На підтвердження факту виконання умов зазначених договорів позивач надав реєстри виданих та отриманих податкових накладних, видаткові накладні, податкові накладні, прибуткові накладні, розшифровки по транзакціях, виписки з банку, платіжні доручення, рахунки фактури, картки рахунку 63.1 по контрагентах, акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, довідку-рахунок серії ДПІ №638693, сертифікат відповідності, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії САТ №680392.

Придбаний товар в подальшому був реалізований іншим контрагентам, що підтверджується накладними, податковими накладними, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, актами списання товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, позивач надав копію рішення Господарського суду Донецької області від 13.01.2014 року у справі №905/8283/13 за позовом підприємства ,,ВолиньавтомотосервісВ» до ТзОВ ,,Торг КонсарВ» про стягнення заборгованості за невиконання умов договору № 2012/10/2 від 09.10.2012 року (т.2, а.с. 99-101).

Перераховані вище господарські операції із зазначеними контрагентами в повній мірі були належним чином відображені позивачем в бухгалтерському та податковому обліку.

На підставі виданих вказаними контрагентами податкових накладних, платіжних документів підприємство ,,ВолиньавтомотосервісВ» сформувало податковий кредит та витрати відповідних звітних періодів.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що господарські операції підприємства позивача з його контрагентами мали реальний характер, оскільки вони підтверджені належними та допустимими доказами, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку: видатковими накладними, податковими накладними, прибутковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками, платіжними дорученнями, бухгалтерськими проведеннями, розшифровками по транзакціях, рахунками фактурами, картками рахунку 63.1 по контрагентах, акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів та іншими. .

Відповідність вказаних документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкових накладних - вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України податковим органом не спростовується.

Придбані товари відображені позивачем у бухгалтерському обліку та використані у власній господарській діяльності.

На час здійснення господарських операцій позивач та його контрагент були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали свідоцтва платників ПДВ.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи податкового органу щодо безтоварності господарських операцій, оскільки відсутність товарно-транспортних накладних не є визначальною умовою для отримання права на податковий кредит та формування витрат, враховуючи те, що законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість та податку на прибуток.

Також суд першої інстанції аргументовано відхилив як доказ посилання контролюючого органу на акти перевірок контрагентів позивача, оскільки під час цих перевірок не досліджувались первинні документи бухгалтерського та податкового обліків, а тому висновки цих перевірок базуються виключно на припущеннях.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених позивачем в ціні придбаних товарів та витрат на придбання товарів - до витрат операційної діяльності по господарських операціях з перерахованими вище контрагентами.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного та обгрунтованого висновку щодо протиправності оскарженого податкового повідомлення-рішення та його скасування.

Доводи апеляційної скарги не містять доказів на спростування висновків суду першої інстанції, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення скарги.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року у справі № 803/1405/15-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складенні ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

ОСОБА_4

Ухвала в повному обсязі складена 02 листопада 2015 року.