Ухвала

від 17.08.2016 по справі 803/1405/15-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2016 року м. Київ К/800/47700/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Бовкуна В.В.,

та представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - Федорчук І.Ю.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Інспекція)

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.07.2015

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015

у справі № 803/1405/15-а

за позовом приватного підприємства "Волиньавтомотосервіс" (далі - Підприємство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.06.2015 № 0002892201, за яким Підприємству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 418 192,50 грн. (у тому числі на 278 795 грн. за основним платежем та на 139 397,50 грн. за штрафними санкціями), а також податкового повідомлення-рішення від 17.06.2015 № 0002872201 про визначення платникові суми завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 592 131 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21.07.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015, позов задоволено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що реальність виконання операцій з поставки позивачеві товарно-матеріальних цінностей у рамках взаємовідносин із задекларованими контрагентами підтверджується документально, тоді як самі по собі результати податкових перевірок постачальників не можуть слугувати доказом недобросовісності позивача у сфері оподаткування та спростовувати факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій по суті даного спору, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у задоволенні позову.

Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, що у ході проведення заходів з податкового контролю реальність виконання спірних операцій позивача зі спірними контрагентами не підтвердилася. Також Інспекція стверджує про недостатність поданих платником первинних документів для підтвердження дійсного руху активів у процесі виконання спірних операцій з огляду на відсутність у Підприємства товарно-супровідної документації, складеної при перевезенні товарно-матеріальних цінностей у процесі виконання спірних операцій.

У запереченні на касаційну скаргу Підприємство зазначає про правильність і обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій, покладених в основу прийняття рішень зі спору; наголошує на тому, що фактичне виконання спірних операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, правомірність яких Інспекцією не заперечується; стверджує, що відсутність товарно-транспортних документів зумовлена тим, що позивач не був учасником договору перевезення, оскільки обов'язок з транспортування товару покладався на постачальників; просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу Інспекції - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи встановлено, що оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті Інспекцією за наслідками проведення планової виїзної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014, оформленої актом від 04.06.2015 № 2213/22-1/21742251.

Перевіркою не визнано податкові наслідки господарських операцій з придбання платником товарно-матеріальних цінностей у товариства з обмеженою відповідальністю «Будремінвестком Плюс», товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Васанд», товариства з обмеженою відповідальністю «Укрміксі», товариства з обмеженою відповідальністю «Стек-Комп'ютер», товариства з обмеженою відповідальністю «Торг Консар», товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал-комерц», товариства з обмеженою відповідальністю «Трансконструкт», товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Трейд» та у приватного підприємства «Шлях-Восток» у зв'язку з фіктивністю цих операцій. На обґрунтування цього висновку відповідач посилається на те, що матеріалами податкових перевірок названих контрагентів-постачальників не підтверджено фактів реального здійснення ними господарських операцій, у тому числі й з Підприємством, встановлено відсутність об'єктів оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість; зазначає про фактичний рух товарно-матеріальних цінностей по штучно сформованому ланцюгу постачання за участю технічних суб'єктів господарювання. Також Інспекцією розцінено як доказ безтоварності спірних операцій відсутність у Підприємства товарно-транспортних накладних на підтвердження транспортування товару у процесі його доставки позивачеві.

Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій сформували обґрунтовану правову позицію відносно того, що чинне податкове законодавство (зокрема, підпункт 138.1.1 пункту 138.1, пункт 138.2 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України) пов'язують податкові наслідки у вигляді формування витрат і податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку з реальним виконанням господарської операції та з її підтвердженням належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт.

Застосовуючи наведену правову позицію до обставин даної справи, суди дослідили зміст та порядок виконання господарських операцій платника з кожним із перевірених контрагентів; при цьому суди цілком об'єктивно визнали належними і достатніми доказами законності формування платником даних податкового обліку за операціями з придбання товарів у спірних постачальників з урахуванням визначених договорами умов поставок подані Підприємством податкові накладні, видаткові накладні, рахунки на оплату, платіжні доручення та виписки з банківського рахунку позивача про оплату придбаних товарів у безготівковому порядку, а також товарно-транспортні накладні на підтвердження факту транспортування товарів у ході виконання спірних операцій. Судами встановлено факт оприбуткування придбаної продукції на складі Підприємства та подальше використання позивачем товару у власній господарській діяльності.

Як встановили суди, відсутність в окремих випадках товарно-транспортної документації, що складається при перевезенні товару, зумовлена покладенням обов'язку з транспортування придбаної продукції на постачальника. У таких випадках позивач не виступав учасником договору перевезення. Враховуючи, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, у даному разі відсутність товарно-супровідної документації у Підприємства не є свідченням безтоварності розглядуваних операцій з поставки товарів позивачеві, не перешкоджає встановленню змісту цих операцій та їх учасників. У даному спорі не оцінюється правомірність формування Підприємством даних податкового обліку за операцією з перевезення товарів.

Доводи Інспекції про непідтвердженість реальності спірних операцій зустрічними податковими перевірками названих контрагентів також одержали належну правову оцінку під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій.

Адже акти податкових перевірок спірних контрагентів не містять детального опису господарських операцій з поставки цими господарюючими суб'єктами товарів на користь Підприємства, а тому не можуть слугувати спростуванням їх товарності. Власне ж узагальнені посилання на протиправний характер господарської діяльності постачальників за відсутності установлених конкретних фактів наявності зловживань у сфері оподаткування з боку цих постачальників та причетності Підприємства до таких зловживань не можуть слугувати свідченням необґрунтованості податкової вигоди, на яку претендує позивач.

Недобросовісність платника настає у разі існування змови платника з його контрагентом, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів (позивача у справі) результатів у сфері оподаткування. У справі, що переглядається, відповідних обставин перевіркою не виявлено.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає, що суди правомірно задовольнили позов, скасувавши оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Норми матеріального права застосовані судами правильно, вимоги процесуального законодавства дотримані.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення.

2. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.07.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015 у справі № 803/1405/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько