Ухвала

від 26.10.2015 по справі 826/2800/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2015 року м. Київ К/800/30228/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014 року

у справі № 826/2800/13-а

за позовом ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.11.2012 року № 0030071740.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки своєчасності сплати позивачем до бюджету податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів господарської діяльності, відповідачем складено акт від 08.11.2012 року № 5122/17-2534212232, яким встановлено порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, в результаті чого несвоєчасно сплачено узгоджену суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 136 451, 26 грн., граничний термін сплати якого настав 19.02.2012 року, а фактичний термін сплати відбувся лише 24.07.2012 року, тобто із затримкою на 156 днів.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.11.2012 року № 0030071740, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 27 290, 25 грн., що становить 20% несвоєчасно сплаченого податкового зобов'язання.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо неправомірності прийняття даного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

Згідно з п. 177.11 ст. 177 Податкового кодексу України фізичні особи-підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Відповідно до п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

З аналізу наведених норм слідує, що чинне законодавство виділяє строки подання податкової декларації та сплати податкового зобов'язання для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

При цьому пунктом 177.6 ст. 177 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

Таким чином, для правильного визначення норм, які підлягають застосуванню при поданні декларації та сплаті узгодженого податкового зобов'язання необхідним є з'ясування джерела отримання доходу: від провадження господарської діяльності або від провадження діяльності, відмінної від обраних видів підприємницької діяльності.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23.04.2012 року позивачем було подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2011 рік, у розділі II якої «Доходи, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу» визначено суму отриманого доходу у розмірі 3 935 931, 72 грн., до якого входить також показник рядку 01.07 «Інші доходи», в якому позивачем задекларовано дохід у розмірі 800 000, 00 грн. та визначено суму податку, що підлягає сплаті з такого доходу, у розмірі 136 000, 00 грн. та 451, 26 грн. заробітної плати.

Встановлено, що 05.05.2011 року між позивачем та ТОВ «Коледж преси та телебачення» укладено договір № 02-05-11 про надання консультаційних послуг, відповідно до умов якого позивачем надано консультаційні послуги з питань визначення вартості об'єкта купівлі-продажу, кола потенційних покупців об'єкта купівлі-продажу, структури (етапів) укладання угоди з купівлі-продажу об'єкту, участь в переговорах та погодження кінцевих умов угоди з покупцями об'єкта купівлі-продажу. Згідно з п. 5.4 укладеного договору, винагорода позивача виплачується на його рахунок в повному обсязі без утримання та виплати до бюджету будь-яких податків та зборів, визначених законодавством України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є фізичною особою-підприємцем згідно свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, а обраний ним при реєстрації вид діяльності - виключно юридичні послуги, що підтверджується копією ліцензії на здійснення юридичної практики та випискою банку.

Згідно із обставами, встановленими судами попередніх інстанцій, з аналізу договору від 02.05.2011 року № 02-05-11 про надання консультаційних послуг, укладеного позивачем з ТОВ «Коледж преси та телебачення», слідує надання позивачем саме консультаційних послуг, а не юридичних послуг.

Відповідно до довідки ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» від 17.03.2014 року № 153-5/95 позивачу були зараховані кошти у сумі 800 000, 00 грн. від ТОВ «Коледж преси та телебачення» з призначенням платежу: послуги згідно договору від 02.05.2011 року № 02-05-11 про надання послуг без ПДВ.

Враховуючи викладене вище, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що перелік послуг, які надавав позивач, відносяться безпосередньо до консультаційних, а не до юридичних, а тому дохід, отриманий за договором від 02.05.2011 року № 02-05-11 про надання консультаційних послуг, є іншим, ніж від провадження позивачем підприємницької діяльності.

За таких обставин, згідно з п. 177.6 ст. 177 Податковим кодексом України отримані позивачем доходи від надання консультаційних послуг, інші, ніж доходи від провадження підприємницької діяльності у межах обраного виду такої діяльності (юридичні послуги), а тому, висновок судів першої та апеляційної інстанцій, про те, що такі доходи мали бути (і були) правомірно оподатковані позивачем за загальними правилами, встановленими Податковим кодексом України для платників податку - фізичних осіб, є юридично правильним.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача не відповідає положенням ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, і тому відповідно до положень чинного законодавства скасовано правомірно.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014 року у справі № 826/2800/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук